Пам'ятки Львівської області

Пам'ятник героям УПА у Славську встановлено на могилі загиблих воїнів УПА та жертв репресій 1940-1950 років.

Знаходиться поряд з Успенською церквою.

На пам'ятнику вигравіровані імена загиблих за волю України.

Пам'ятник королю Данилові Галицькому, засновнику Львова та творцю Галицько-Волинської держави, встановлено до 745-річчя міста.

Князь Данило Романович із галицької гілки роду Рюриковичів силою об'єднав країну, розгромивши в 1245 році полки угорських та польських феодалів, а також галицьких бояр.

Проєкт пам'ятника розробили скульптори Ярич та Романович, а також архітектор Чурилик. Пам'ятник є кінною фігурою з бронзи на гранітному п'єдесталі.

Пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому відкрито в 2015 році на площі перед собором Святого Юра у Львові.

Митрополит Шептицький - один із найшанованіших українських ієрархів. Понад 50 років він був головою Української греко-католицької церкви із резиденцією у Львові.

Пам'ятник висотою 3,6 метри виготовлений із бронзи. Загальна висота композиції становить близько 5,8 метрів. Скульптор – Андрій Коверко, архітектори – Ігор Кузьмак та Михайло Федик.

Пам'ятник Михайлові Грушевському встановлений у Львові в 1994 році.

Видатний український історик викладав у Львівському університеті в 1894-1914 роках. Саме на Галичині розпочалася політична діяльність майбутнього лідера Української держави, голови Центральної ради Української Народної Республіки.

Бронзова скульптура, виконана скульпторами Дмитром Крвавичем, Миколою Посікірою, Любомиром Яремчуком, встановлена ​​на гранітному постаменті (архітектор Василь Каменщик).

Пам'ятник українському композиторові Михайлу Вербицькому, автору музики державного гімну України, відкрито у Львові в 2015 році.

Висота бронзової скульптури 2,9 метри. На гранітній стелі вирізьблені ноти мелодії українського гімну та розміщено карту України.

Авторами пам'ятника є Володимир та Андрій Сухорські.

Пам'ятник видатному українському поетові та громадському діячеві Тарасові Шевченку було відкрито в центрі Львова лише в 1992 році.

Питання про спорудження вирішувалося цілих 5 років, на двох конкурсах проєктів переможця не було визначено, і в результаті компромісу було вирішено використати "відносно кращий" проєкт скульпторів Володимира та Андрія Сухорських та архітекторів Юрія Диби та Юрія Хромей.

Пам'ятник виготовили в Аргентині. Урочисте відкриття відбулося на річницю ухвалення декларації незалежності України. Через 4 роки було відкрито другий елемент пам'ятника – 12-метрова бронзова "Хвиля Національного Відродження".

Пам'ятник Святому Юрію (Георгію) Змієборцю у Львові присвячено правоохоронцям України, які загинули під час виконання службових обов'язків.

Встановлений у 1999 році в центрі площі Генерала Григоренка, поряд із будівлею управління Міністерства Внутрішніх Справ.

Автори монумента – скульптори Андрій та Володимир Сухорські, архітектор Олександр Ярема.

Бронзовий пам'ятник зображує канонічного Юрія Змієборця на здибленому коні, що пронизує списом атакуючого змія.

Пам'ятник знаменитому галичанину Юрію Кульчицькому відкрито у Львові в 2013 році.

Уродженець села Кульчиці Самбірського району Юрій Кульчицький прославився під час турецької облоги Відня в 1683 році. Переодягнувшись турком, він зумів пробратися з обложеного міста через турецький табір і передати звістку союзникам, завдяки чому місто отримало військову допомогу, і турки незабаром були розбиті в битві під Віднем.

За легендою, у якості нагороди Кульчицький попросив віддати йому 300 мішків з трофейною турецькою кавою, яка тоді ще практично не була відома в Європі. Маючи такий значний запас продукту, заповзятливий галичанин відкрив першу в Австрії кав'ярню "Під синьою фляжкою". Він вважається винахідником класичного рецепту кави по-віденськи (зі вершками та цукром).

Львів'яни впевнені, що Кульчицький доставив кавові зерна також і до Львова, і з того часу кава стала у місті культовим напоєм.

Парк культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького розташований у центральній частині Львова, на схилі пагорба між вулицями Стрийською, Героїв Майдану, Вітовського та Зарицьких. Зона відпочинку та розваг існувала тут ще у XIX столітті. Сучасний парк був закладений у 1951 році та облаштований за радянськими традиціями створення типових парків культури та відпочинку трудящих. З тих часів збереглася центральна алея довжиною понад 800 метрів, колонада центрального входу та приміщення кінотеатру "Дружба". У 1970 році центральний вхід прикрасили фонтани. З 1984 року Парк культури має статус пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення. На території функціонують дитяча зона розваг "Жу-Жу Парк" і парк рухомих фігур динозаврів. Працюють вуличні кафе та ресторан. Регулярно проводяться різноманітні фестивалі та ярмарки.

Перемишлянський історико-краєзнавчий музей є відділенням Львівського історичного музею.

Музей розміщений у старовинній будівлі в стилі модерн, розташованій в центрі Перемишлян.

Представлено експозицію про природу Перемишлянщини, історію міста Перемишляни та всього краю.

На початку XX століття римо-католицька громада села Поляни була нечисленною і належала до приходу в Поморянах. Проте власники села Францішек Гурський та Валеріан Вальський вирішили збудувати тут каплицю.

Так, у 1904 році було збудовано Петропавлівський костел за проєктом відомого архітектора Юліана Захаревича у перехідному стилі від історизму до модерну. У 1924 році в села Поляни утворилася окрема римо-католицька парафія, яка перебувала тут аж до 1944 року, коли ксьонз залишив село.

Після Другої світової війни радянський уряд використовував костел як склад, розділивши приміщення на два поверхи. Сьогодні костел залишається недіючим і перебуває у жалюгідному стані. Поруч – старий польський цвинтар.

Печерний монастирський комплекс у скельному масиві біля підніжжя гори розташований на південно-східній околиці села Розгірче.

Скельний монастир існував тут у XIII-XIV сторіччях. Печери висічені на двох рівнях, з'єднаних сходами. Швидше за все, у верхній частині розташовувався печерний храм, а в нижній – монастирська келія та господарське приміщення.

Стіни печерного монастиря розписані графіті, найстаріші з яких датуються 1675 роком.

Підземелля Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла – це комплекс приміщень під одним з найбільших храмів Львова, історія якого розпочинається у XVII столітті. Тут збереглися залишки будинків XIV-XV століть, які знаходилися на місці храму до його побудови.

До кінця XVIII століття підземелля використовувалися як крипти для поховань священиків та жертводавців храму. Тут знайшов свій спочинок гетьман Станіслав-Ян Яблоновський, захисник Львова від татар та герой битви під Віднем 1683 року.

Зараз для огляду доступні 10 залів. Експозиція розповідає про історію Гарнізонного храму та про розвиток Львова від XIV до XVIII століття. Зокрема, представлено макет Львова княжих часів. Тривають реставраційні роботи та оформлення нових експозицій.

Щосуботи о 16:00 проводиться комплексна екскурсія підземеллями і верхньою частиною Гарнізонного храму. Індивідуальні екскурсії храмом проводяться за попереднім замовленням.

Пліснеське городище - вали та оборонні рови літописного міста Пліснеск, що існувало з VII по XIII сторіччя на кордоні Галичини та Волині.

Це торгово-ремісниче місто тривалий час мало право на самоврядування. Його територія разом із посадом та передмістями займала майже 160 гектарів.

Будівельники використовували природні особливості високого плато, спорудивши дуже складну та важкодоступну оборонну систему із семи оборонних рубежів. Однак у 1241 році місто було повністю знищене військами хана Батия і з того часу не відновлювалося.

Пізніше на його території було засновано Підгорецький монастир.

У 2015 році створено історико-культурний заповідник "Давній Пліснеськ".

"Плоским будинком" у Львові прозвали одну із будівель на вулиці Пекарській, яка має невелику архітектурну особливість - один із її кутів надзвичайно гострий. Завдяки цьому при погляді з певного ракурсу, коли з граней прихована від спостерігача, створюється ілюзія, що будинок плоский, тобто має лише одну стіну – фасадну.

Інші відомі "плоскі будинки" є в Одесі та Житомирі.