Пам'ятки Калуського району

Повстанська криївка бійців УПА відновлена у 2018 році в урочищі Плаєк поблизу села Гриньків.

На цьому місці в 1947 році існував підземний бункер, що використовувався відділом пропаганди Крайового проводу ОУН Карпатського краю. 5 листопада 1947 року десятеро повстанців на чолі з Гелетієм Леоном "Тисою" прийняли тут бій з багаточисельним загоном карателів НКВС. Майже всі вони загинули.

Місцеві активісти віднайшли в лісі місце бою та відбудували криївку за збереженими кресленнями.

Меморіальний комплекс "Криївка Черемоша" розташиваний на території Калуської центральної районної лікарні, що на  житловому масиві "Підгірки".

Саме тут під час Другої світової війни знаходився підземний бункер підпільної групи ОУН на чолі з Іваном Магасом (псевдо "Черемош"), що займалася друком агітаційних матеріалів. Усі шестеро повстанців загинули 6 вересня 1945 року в бою зі спецзагоном НКВС. Залишки сховища були знайдені та досліджені калуськими активістами.

У 2017 році відбулося урочисте відкриття реконструйованої криївки та пам'ятного знаку на честь загиблих підпільників ОУН.

Меморіальний комплекс "Криївка Черемоша" є одним із підрозділів Комунального закладу "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради".

Меморіальний музей "Калуська в’язниця" створений 2013 року в підвальному приміщенні будинку XIX століття, в якому за часів польської та німецької окупації розміщувалися судові та слідчі установи, а за радянського режиму – репресивні органи НКВС та КДБ.

Під арештом тут перебували багато хто з активістів ОУН та УПА. Про їх діяльність на Калущині розповідає експозиція у залі "Історія національно-визвольної боротьби початку-середини ХХ століття".

У залі археологічних знахідок представлені матеріали з розкопок на території міста. У ще одній залі відтворено інтер'єр міської кімнати середини XX століття. Окрема експозиція присвячена історії Революції Гідності та російсько-української війни. Підвальне приміщення використовується як виставкова площа для тематичних експозицій.

Меморіальний музей "Калуська в’язниця" є одним із підрозділів Комунального закладу "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради".

Жіночий монастир Згромадження Сестер Пресвятої Родини знаходиться на південній околиці села Гошів, неподалік Гошівського монастиря отців василіан.

Монастир побудований в кінці XX століття поблизу Гошівської Ясної гори. Головний корпус монастиря, двоповерховий, з підвальним поверхом, виконаний із вбудованої по осі головного входу каплицею та внутрішнім напівзакритим двором, навколо якого розташовані галерея та келії. На першому поверсі розташовані трапезна з окремим входом, бібліотека, келії, допоміжні та технічні приміщення. Другий поверх займають келії, каплиця та інші приміщення. Вбудовану каплицю завершує високе шатрове восьмигранне покриття, що гармонійно поєднується з куполом храму на Ясній горі та навколишнім ландшафтом.

Долинський краєзнавчий музей "Бойківщина" відкрито у 2003 році завдяки всесвітньо відомому благодійному фонду Тетяни і Омеляна Антоновичів (США).

Експозиція розповідає про природу, історію та культуру Бойківщини – етнографічної області на північних та південних схилах Карпат.

Найбільший інтерес представляє реконструкція зовнішнього вигляду та інтер'єру бойківської хати - типового житла бойків, що складається з великої житлової кімнати (світлиці), коридору (сіней) та приміщення для худоби. Тут зібрані автентичні меблі, знаряддя праці, предмети побуту та традиційний бойківський одяг.

Також є відділи природи цього регіону Карпат, історії міста Долини, бойківського побуту та етнографії, сакрального мистецтва.

В меморіальній кімнаті родини Антоновичів зібрано матеріали, що розповідають про їхнє життя в Долині, еміграцію до США та меценатську діяльність.

Музей "Резиденція янголів" у Долині відкрила у 2023 році колекціонерка з Луганщини Олена Стеценко.

Під час широкомасштабного російського вторгнення вона була змушена виїхати з рідного міста Кремінна. Експозиція виставлялася у різних куточках України, поки не знайшла постійне місце у Долині.

В експозиції представлені сотні різноманітних фігурок янголів з усіх куточків України та з 37 інших країн світу. Професійні та аматроські роботи виконані в більш ніж 30 техніках.

Власниця музею проводить екскурсії, організовує фотосесії на романтичних локаціях.

Кімната-музей Володимира Івасюка відкрилася 2000 року в приміщенні Брошнів-Осадської дитячої школи мистецтв, яка з 2002 року також носить ім'я Героя України Володимира Івасюка.

Серед експонатів – велика колекція світлин, рукописні збірки віршів і пісень автора, спогади батька та сестри про видатного композитора, а також спогади його сучасників – Назарія Яремчука, Василя Зінкевича, Людмили Пахмутової, Ростислава Братуня, Романа Кудлика.

На фасаді школи мистецтв встановлено барельєф Івасюка.

Музей депортацій українців у ХХ столітті заснований 2019 року у селищі міського типу Брошнів-Осада. Розміщується у найдавнішій збереженій будівлі містечка, збудованій у 1927 році для адміністрації лісогосподарського підприємства Йозефа Глезінгера.

Наразі формується експозиція, що розповідатиме про життя людей в часі перебування у пересильному пункті Брошнева-Осади. Особливим експонатом є чотиривісний дерев'яний вагон товарного потяга, в якому радянська влада вивозила людей у Сибір.

Музей готується до відкриття.

Музей історії міста Болехова імені Романа Скворія розміщений у маленькій старовинній будівлі у центральній частині міста, яка є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Музей носить ім'я болехівського краєзнавця Романа Скворія, який заснував цей заклад у 1967 році (встановлена меморіальна дошка). В основу експозиції було покладено зібрану Скворієм колекцію предметів, пов'язаних із життям та громадською діяльністю відомої мешканки Болехова, активістки гендерного руху Наталії Кобринської (з 2005 року ця добірка представлена в окремому музеї Наталії Кобринської).

Наразі експозиція музею складається з шести розділів: "Історія міста Болехова", "Бойківська світлиця", "Розвиток промисловості, освіти та культури у 20-30-х роках ХХ століття", "Друга світова війна, жертви нацистської та більшовицької окупації", "Національне та духовне відродження нашого краю", "Боротьба українського народу за утвердження своєї державності".

Серед експонатів: фрагменти рукописних богослужбових книг XVII століття, цикл фотографій про перебування у Болехові скульптора Михайла Черешневського та митрополита Андрея Шептицького, ноти Тараса Бобринського із власним штампом Наталії Кобринський тощо.

Біля музею встановлено пам'ятник січовому стрільцю, художнику, скульптору та поету Михайлові Гаврилку.

Музей історії ОУН-УПА відкрився у 1995 році в приміщенні Брошнів-Осадського ліцею. Понад 500 експонатів зібрали для музейної експозиції учні та вчителі ліцею за участі ветеранів національно-визвольних змагань.

Експозиція розповідає про історію Брошнів, діяльність ОУН та УПА в цьому регіоні, трагічну долю повстанців на засланні. Серед оригінальних експонатів: збірник ідеологічних матеріалів УПА, літопис "Червона калина", повстанська листівка "За що береться УПА", вишивка "Тюремна пам'ятка 1946 року".

Представлено макет криївки, в якій переховувалися повстанці.

Музей української письменниці Наталії Кобринської є філією Музею історії міста Болехів.

Ініціатива його створення належить болехівському краєзнавцю Роману Скворію, які протягом тривалого часу збирав матеріали про життя та громадську діяльність цієї знаменитої активістки гендерного руху, засновниці "Товариства руських женщин".

Наталія Кобринська прожила у Болехові останні 30 років свого життя. Тут вона написала більшу частину своїх літературно-критичних праць на актуальні теми тих часів, а також кілька творів до майбутньої збірки "Казки".

Музей розташований у колишній будівлі синагоги. В експозиції представлені наступні розділи: "Белелуя", "Болехів за часів Наталії Кобринської", "Наталія Кобринська у колі сучасників", "Меморіальний куточок", "Болехів вшановує пам'ять про письменницю", "Наталія Кобринська та Січове стрілецтво", "Наталія Кобринська та Іван Франко".

Перед музеєм встановлено пам'ятник Наталії Кобринській.

Музей-оселя родини Івана Франка у Калуші розташований на виїзді з міста у бік Івано-Франківська. Цей район міста колись був окремим селом Підгірки, де з 1904 року мешкала родина Онуфрія Франка, брата письменника Івана Франка. Сам письменник також часто гостював у садибі свого брата.

Зберігся двоповерховний будинок, зведений 1935 року сином Онуфрія Франка – Омеляном. Донька Омеляна Оксана Франко в 1992 році ініціювала перетворення будинку на музей.

В семи експозиційних залах зберігаються листи та інші родинні документи, предмети побуту, одяг, картини. У "Франковій світлиці" представлено оригінальні речі родини Онуфрія Франка, зокрема унікальна колекція вишивок та предметів побут. На другому поверсі можна побачити раритетний рояль та старовинні речі домашнього вжитку, які збереглися з часу переїзду родини Онуфрія Франка. 

Музей-оселя родини Івана Франка є одним із підрозділів Комунального закладу "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради".

Український народний дім збудований у Калуші в 1880 році. Будівля у стилі модерн з елементами класицизму має Г-подібну форму, з куполом на куті.

Народний дім був осередком української культури Калуша. В 1884 році тут на зборах літературного гуртка виступав письменник Іван Франко, про що свідчить пам'ятна дошка.

За радянських часів у будівлі розмістили районний будинок культури. Знаходиться поряд із костелом Святого Валентина.

Митрополича резиденція "Кедрові палати", відома також як "Дача Андрея Шептицького" – рекреаційний комплекс в урочищі Підлюте на річці Лімниця, яка вважається найчистішою в Європі.

В 1892 році львівський митрополит Української греко-католицької церкви Сильвестр Сембратович купив 6 гектарів землі на схилі гори Люта поряд із цілющими сірководневими джерелами та збудував тут літню митрополичу резиденцію.

Назву “Кедрові палати” будинок отримав, оскільки був побудований з кедрів, які й досі ростуть у цій місцевості.

Було обладнано три басейни під символічними назвами Сильвестр, Андрій та Тіт. В урочище Підлюте приїжджали відпочивати та лікуватися аристократи з усієї Австро-Угорщини, а згодом Польщі.

Під час Першої світової війни резиденція згоріла, але невдовзі її відновив митрополит Андрей Шептицький. Було зведено 5 будинків, у яких могло одночасно мешкати до 400 осіб. Навпроти резиденції був кам'яний грот, на якому височів хрест.

В радянські часи дача використовувалася партійною елітою як мисливський будиночок.

В 1999 році "Кедрові палати" повернули Івано-Франківській єпархії Української греко-католицької церкви. Нині це єпархіальний реколекційний центр "Урочище Підлюте".

Костел реформаторів розташований у самому центрі села Цвітова.

Храм у неоготичному стилі за проєктом архітектора Вавжинця Дайчака збудований у 1938 році. Конструкція костелу прикрашена великою кількістю арок, виступами, великими і маленькими шпилями. Храм прикрашають дерев’яні арочні двері в дусі середньовіччя, вузькі прямокутні віконні прорізи, характерні для оборонних споруд.

Дзвіниця стоїть на платформі з численними арочними отворами і завершується вежею з центральним дерев'яним готичним шпилем у вигляді загостреного конуса і меншими конусами навколо нього.