Пам'ятки Київської області

Будівля колишньої земської школи кінця XIX – початку ХХ століття розташоване у центральній частині села Гостролуччя поряд з руїнами Троїцької церкви.

Сьогодні в приміщенні колишньої земської школи розташовується сільська загальноосвітня школа.

Зимовий палац Браницьких служив міською резиденцією графської родини у Білій Церкві, тоді як улітку Браницькі жили у заміському палаці на території парку "Олександрія".

Двоповерхова будівля у стилі класицизму збудована в кінці ХVІІІ сторіччя на березі Росі на захід від Замкової гори. Головний фасад прикрашений чотириколонним портиком іонічного ордера.

Зараз у приміщенні колишнього зимового палацу розміщується Білоцерківська школа мистецтв імені Юрія Павленка. Інтер'єри майже не збереглися.

Велике Ходосівське городище (городище Круглик) розташоване на південній околиці Києва між селами Хотів, Лісники, Ходосівка та Іванковичі.

Всередині городища знаходяться села Круглик і Кременище. Це одне з трьох городищ-гігантів лісостепу України, пам'ятка археології національного значення, що є частиною Ходосівського археологічного комплексу і входить до системи Змієвих валів.

Городище належить до ранньої залізної доби (VI–V століття до нашої ери). Це було поселення скіфів-орачів, оточене захисним валом загальною довжиною 10-12 кілометрів. Зараз цей вал має висоту до 8 метрів, у деяких місцях вздовж нього досі проглядається оборонний рів. В часи Київської Русі вал городища був вбудований у систему Змієвих валів як останній рубеж оборони перед Києвом.

Змієвими валами називають залишки давньоруської системи земляних фортифікаційних споруд, розташовані на південних околицях Києва та в інших місцях на території Середньої Наддніпрянщини. Їх загальна протяжність, за різними оцінками, сягає від 900 до 1500 кілометрів. Імовірно, вали служили для захисту південних рубежів Київської держави від кочівників. Історія їх спорудження та функції недостатньо досліджені.

Легенда оповідає про билинного героя Микиту Кожум'яку, який запряг у плуг Змія Горинича й проорав гігантські борозни, звідки пішла назва валів.

За оцінками археологів, більша частина Змієвих валів була зведена у X-XI століттях. Земляні вали з дерев'яними конструкціями всередині мали до 15 метрів заввишки, були укріплені дерев'яним частоколом вздовж гребеня. Створювалися фронтом у бік степу – на південь та південний схід. В будівельних роботах мали брати участь не менше 4000 будівельників, роботи могли тривати близько 4-5 років.

Фрагменти Змієвих валів збереглися вздовж приток Дніпра: Віта, Красна, Стугна, Трубіж, Сула, Рось та інших. Одним із найкращих місць для огляду є розріз валу по дорозі від Круглика до Іванковичів. Поруч облаштовано паркінг. Дерев'яний знак помилково вказує, що це козацькі вали XVI століття.

Парк щасливих тварин "12 місяців" (Зоопарк "XII місяців") розташований за 40 кілометрів від центру Києва трасою на Димер, між Демидовом і Литвинівкою.

На території площею 16 гектарів розташовані вольєри, побудовані за сучасними технологіями. У зоопарку можна побачити понад 100 видів тварин. Серед його мешканців - білий лев і левиця, білий тигр, жирафи, чорний ягуар, червоний вовк, гепарди, пума, гієни, камчатські ведмеді, різні мавпи, носоріг, антилопа канна, бізони, альпаки та інші. Очікується прибуття індійських слонів.

Для дітей у "12 місяцях" працює контактний зоопарк, де можна поспілкуватися з осликами, баранчиками, міні-коровами та іншими домашніми тваринами. Для активного дитячого відпочинку підготовлено великий ігровий майданчик та піратський корабель.

У центрі комплексу, поряд із ставком, розташований ресторан у стилі казкового замку, схожого на баварський замок Нойшванштайн – прообраз замку Білосніжки із диснеївських мультфільмів. Багато тварин можна годувати з рук.

Російсько-українська війна

Від початку повномасштабної російсько-української війни, в лютому 2022 року, зоопарк "!2 місяців" одразу опинився в російській окупації, в епіцентрі бойових дій, та фактично був відрізаним від зовнішнього світу. Понад місяць у надважких умовах без світла, газу і кормів, під постійним ворожими обстрілами, семеро працівників парку доглядали тварин і врятували більшість з них. На жаль, кілька тварин загинули через стрес від вибухів - вони не змогли витримати звуки снарядів, які літали над парком і вибухали.

Наразі Парк щасливих тварин "!2 місяців" відновив свою роботу і радо запрошує відвідувачів.

Урочище Іван-гора знаходиться на березі Дніпра на південно-східній околиці Ржищева, праворуч від пристані.

На вершині гори заввишки 174 метри у XIX столітті відкрито давньоруське городище XI-XIII сторічь, ототожнюване з літописним містом-фортецею Іван (згадане в Іпатіївському літописі в 1151 році). Знайдено залишки дерев'яних укріплень.

В XVI столітті на Іван-горі було споруджено польську фортецю, яку в 1663 році використовували війська короля Яна Казимира як плацдарм для вторгнення на Лівобережжя (за однією з версій, гора носить ім'я короля Яна (Івана).

Після спорудження Канівської ГЕС розпочався процес ерозії та підмивання гори водами Канівського водосховища.

Іванківський історико-краєзнавчий музей розташований у міському парку, на місці давньоруського городища Х-ХІІІ cтоліть.

В експозиції представлені зразки фауни та флори краю, зібрання старовинних побутових речей, реконструкція інтер'єру української хати поліського краю.

Про життя містечка в умовах нацистської окупації та вивезення мешканців на примусові роботи до Німеччини розповідає виставка "Іванків та Мюнстер у другій світовій війні – українськр-німецький дослідницький проект".

Експозиція "Чорнобиль – наш біль" розповідає про аварію на Чорнобильській АЕС та ліквідацію її наслідків.

Гордість музею – виставка картин народної художниці України Марії Примаченко, яка жила в сусідньому селі Болотня.

На початку повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року, коли Іванків зазнав обстрілів, Іванківський історико-краєзнавчий музей ущент згорів. Але співробітникам вдалося врятувати всі картини Марії Примаченко. Планується відновлення музею.

Іванківський краєзнавчий музей розташований на 2-му поверсі будинку культури.

В експозиції представлено велику кількість зброї різних епох, знаряддя праці та предмети домашнього вжитку українського села ХІХ століття, велику кількість друкованих видань та документів радянсько-української вйни, періоду колективізації та Другої світової війни.

Ірпінський історико-краєзнавчий музей висвітлює історію міста Ірпеня та Ірпінської громади, знайомить із творчістю видатних земляків – художників, письменників, скульпторів, майстрів народного мистецтва. 

Музей засновано в 1977 році вчителем історії Олексієм Передерієм як краєзнавчий гурток місцевої школи. Офіційно міський музей в Ірпені було відкрито 1987 року, а за три роки він отримав нинішнє окреме приміщення.

Експозиція розміщена у чотирьох залах із сучасним мультимедійним оснащенням. Історичний розділ розповідає про становлення Ірпеня, зокрема, про Ірпінські дачі та залізницю, що дала життя місту. В другій залі можна дізнатися про найвідоміших митців міста, серед яких видатний кобзар Микола Будник, художники Матвій Донцов та Володимир Сидорук. Наявні рідкісні стародруки, колекція чорнильниць різних письменників, чиє життя і творчість були пов’язані з Ірпенем.

Окрема експозиція розповідає про події окупації Ірпеня російськими військами в лютому-березні 2022 року, коли будівля музею отримала пошкодження. Представлені докази злочинів армії Росії, особисті речі окупантів, простріляні предмети побуту місцевих мешканців, понівечені ікони, гільзи, снаряди та фрагменти військової техніки.

У виставковій залі проводяться персональні виставки, презентації, мистецькі заходи.

Історико-краєзнавчий музей села Соснова відкрито в 1986 році в старовинному будинку, який належав колись заможному селянину.

Експозиція налічує понад 4 тисяч  експонатів. Зокрема, представлено речі сільського побуту, вишитий одяг та інші предмети побутового і господарського призначення ХІХ-ХХ століть.

Про історію села Соснова розповідають старі свтлини, документи та деякі археологічні знахідки.

В комплекс музею входить дерев'яний гамазей (будівля для зберігання зерна) 1905 року, де представлені знаряддя сільської праці: сіялка, плуги, віялки, частина млина та багато іншого.

Історико-краєзнавчий музей села Соснова є відділенням Київського обласного археологічного музею.

Історико-краєзнавчий музей села Карапиші засновано у 1984 році з ініціативи місцевих активістів-краєзнавців Олексія Гури та Михайла Перетятька. Допомогу у зборі місцевого матеріалу їм надавали односельці.

Експозиція у п'яти залах розповідає про історію села Карапиші від найдавніших згадок і до сьогодення, а також про культуру та побут його мешканців.

Зокрема, представлене "Свідоцтво про населені пункти", укладене 25 квітня 1896 року, коли Карапиші належали до Київської губернії Канівського повіту. Також експонуються зразки чоловічого та жіночого одягу початку XX століття, старовинний ткацький верстат та інші знаряддя праці, предмети селянського побуту, зброя часів Другої світової війни.

Історико-краєзнавчий музей при Новосілківській гімназії Боярської міської ради створено у 1989 році з ініціативи місцевих педагогів. Матеріали для музею збирали учні тодішньої Новосілківської середньої школи.

Експозиція розповідає про історію села Новосілки від часів заснування у XV столітті, про визвольні рухи на території краю у XVII-XIX століттях та про розвиток села у XX столітті.

Зокрема, представлені матеріали про бойовий шлях Героя Радянського Союзу контрадмірала Івана Кучеренка, який народився в селі Новосілки у 1908 році, а також про вченого і письменника Віталія Кулаковського, уродженця сусіднього села Мостище.

Гребенівський історико-краєзнавчий музей носить ім'я свого засновника, місцевого краєзнавця Василя Калиновського. Саме за його ініціативою музей у Гребенях відкрився у 1967 році.

В експозиції представлені фрагменти кераміки трипільської культури, прикраси та посуд часів Київської Русі, зброя XVI-XVII століть, матеріали про події Другої світової війни, старовинні предмети побуту місцевих жителів, фотографії і документи знаменитих гребенчан: письменника Олеся Бердника, бандуриста Василя Литвина та інших.

В картинній галереї експонуються роботи місцевих художників, скульпторів і народних умільців. Представлена колекція скульптур радянського періоду.

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського у Києві відкрито в 1992 році в триповерховому будинку, який сім'я Грушевських придбала в 1908 році.

Видатний український історик, політик і громадський діяч, голова Центральної Ради Української Народної Республіки Михайло Грушевський впродовж багатьох років жив тут разом з братом Олександром, донькою Катериною і племінником Сергієм Шамраєм. В гостях у Грушевського тут бувало багато діячів Української революції 1917-1921 років.

У приміщеннях Дому Грушевських збереглася автентична обстановка: декор інтер'єрів, сходова клітка, паркет, віконна фурнітура, дерев'яні тераси. В експозиції представлені предмети меблів, побутові речі, особисті документи, рукописи, повне зібрання творів Грушевського і видань під його редакцією.

В кімнаті доньки представлені два раритети – фотопортрет історика, подарований йому учнями в день 60-річчя та живописний портрет Катерини Грушевської пензля Івана Труша.

Також в експозиції можна побачити напільний годинник з робочого кабінету Михайла Грушевського, англійську порцеляну та межигірський фаянс з колекції родини Грушевських.

Музей розташований в закритому дворі (вхід через арку), оточений садком, який був окрасою садиби ще за Грушевських.

Музей регулярно проводить вечірні імпрези "Кавові історії Грушевських" та інші.

Історико-природничий музей "Перлини Поросся" в Таращі працює при Центрі позашкільної освіти "Веселка" з 2008 року. Музей створено з ініціативи краєзнавця Валерія Романюка за участі відомої археологині Світлани Бессонової.

В експозиції представлені археологічні матеріали, зібрані на околицях Таращі активістами археологічного клубу "Неврида".

Зокрема, можна побачити чималу колекцію бронзових виробів різного функціонального призначення скіфської доби, ранньоскіфський керамічний посуд, уламки ліпної кераміки інших епох. 

Також представлені побутові речі часів Київської Русі, побутові речі литовської та польської доби, козацька зброя тощо.

Історична експозиція Вишгородського історико-культурного заповідника представлена в старовинному "Будинку Клюкви" в центрі Вишгорода.

Це двоповерхова житлова будівля, яку побудував у 1905 році десятник Іван Школьний на прізвисько Клюква. За переказами, ще наприкінці XIX століття Клюква почав збирати різні старожитності, які тоді часто знаходили на Вишгородщині. Пізніше цей будинок використовувався як сільрада, школа, гуртожиток. З 1995 року він належить Вишгородському історико-культурному заповіднику.

Основу експозиції історичного музею складають матеріали археологічних розкопок на городищі Давнього Вишгорода. В археологічній експозиції можна побачити найдавніше в Україні великоднє яйце (XI століття), печатку князя Ізяслава Ярославича ХІ-ХІІ сторічь, складний хрест-енколпіон Х століття, фрагменти скандинавської фібули першої половини Х століття.

Наочне уявлення про середньовічне місто дає настінне панно "Давній Вишгород ХІІ-ХІІІ сторічь", виконане заслуженим художником України Генрі Ягодкіним. Класичні методи музейного (вітринного) експонування доповнюються інноваційними музейними технологіями: 3D-моделювання, інтерактивні мапи, QR-коди.