Пам'ятки Хустського району

Експозиція Хустського краєзнавчого музею розміщена в шести залах сучасної будівлі в центрі міста.

2,5 тисячі експонатів розповідають про історію краю. Є відділи природи та загальної історії, картинна галерея. Також оригінальною є символічна карта Європи періоду Першої світової війни на якій країни світу зображені у вигляді тварин.

Особливу цікавість викликає експозиція про історію Карпатської України, столицею якої деякий час було місто Хуст. 

Співробітники музею проводять екскурсії містом та околицями.

Музейний комплекс "Лінія Арпада" створений у Колочаві на базі чотирьох бункерів, що збереглися з часів Другої світової війни.

600-кілометрову лінію оборони, що складалася з ланцюга окремих оборонних вузлів, збудували в 1943-1944 роках угорські війська проти наступу радянської армії.

У районі Колочави було близько тридцяти бункерів "Лінії Арпада", один із яких - біля мосту на березі річки Теребля. Для протидії руху військової техніки на дорогах та в руслах річок було розставлено ряди бетонних пірамід, багато з яких збереглося до наших днів. У зв'язку з тим, що основного удару радянські війська завдали на іншому напрямку, доти "Лінії Арпада" були залишені угорськими військами, що відступають, без бою.

Колочавський військовий музей "Лінія Арпада" включає чотири бункери, в яких відновлено інтер'єри: "Командний", "Оборонний", "Шпиталь", "Котлопункт". В експозиції представлено озброєння, обладнання, інструменти, предмети побуту гарнізонів.

Тривалість екскурсії всіма об'єктами комплексу - близько двох годин. Додатково можна замовити польовий обід та поїздку на БРДМ.

Водоспад Шипіт (Шипот, Шопіт) - один із найкрасивіших та найповноводніших водоспадів Закарпаття.

Знаходиться у горах на околиці села Пилипець. Прозваний Шипотом за гучний голос, який здалеку чується як шепіт. Вода стікає з полонин Боржави та падає мальовничими каскадами з висоти 14 метрів.

Водоспад особливо гарний навесні, під час танення снігів, а також восени, у сезон дощів. Влітку ж є невеликий струмок, що збігає з гори по кількох скельних уступах.

Щорічно з 1993 року водоспад збирає тисячі неформалів із різних країн на хіппівський фестиваль "Шипіт". Про традиції, кульмінація свята припадає на Івана Купала, 7 липня.

Гейзер мінеральної води у Вучковому знаходиться на березі гірського потоку в урочищі Петровець на під'їзді до Міжгір'я з боку Хуста.

Вода в джерелі солона, з високим вмістом заліза, що видно по червоно-жовтогарячому кольору навколишніх каменів.

Раніше гейзер бив нагору вільним 7-метровим фонтаном з постійною періодичністю 4 рази на добу. У радянські часи, під час закладення санаторію, він був укладений у трубу, основний потік відведений до річки.

В даний час гейзер знову вивергається вертикально догори фонтаном висотою 5-7 метрів. Періодичність вивержень може змінюватися від 20 хвилин до кількох годин (у середньому кожні дві години). Тривалість виверження – близько 10 хвилин.

На іншому боці річки є джерело зі смачною залізистою мінеральною водою - "квасом".

На в'їзді в урочище знаходиться бджільницьке господарство, на території якого встановлений єдиний у Європі пам'ятник бджолі. Саме тут у 1960-ті роки було виведено морозостійкий вид бджоли-карпатянки.

Легендарна Долина нарцисів розкинулася в урочищі Кіреші між річками Тиса та Хустець на околиці Хуста.

Природа цієї реліктової долини збереглася з Льодовикового періоду. Популяція нарциса вузьколистого, що росте тут, унікальна тим, що знаходиться не в горах, а на рівнині (180-200 метрів над рівнем моря). Подібні зарості, але меншої площі, залишилися в небагатьох місцях - Альпах, гірських районах Румунії та в деяких Балканських країн.

Існує адаптована легенда про давньогрецького бога Нарциса, який, нібито, саме в дзеркальних водах Хустьця побачив своє відображення, закохався і помер від туги, перетворившись на квітку.

Охороняти долину почали ще за часів Австро-Угорщини. За радянської влади землю хотіли переорати, розпочалися меліоративні роботи, але завдяки зусиллям професора Василя Комендара територія опинилася під охороною Карпатського біосферного заповідника.

Масове цвітіння Долини нарцисів зазвичай починається у першій половині травня, триває близько двох тижнів (точна дата залежить від погоди). Земля вкривається білим квітковим килимом незвичайної краси, подивитися на яку приїжджають тисячі туристів.

Працює еколого-освітній центр "Музей нарциса", що розповідає про унікальну флору та фауну долини, історію її збереження.

Музейний комплекс "Стара школа" в Колочаві розміщується в старовинній шкільній будівлі 1879 року побудови і складається з двох шкіл-музеїв: радянської та чеської.

Музей "Радянська школа" передає атмосферу навчання дітей у другій половині ХХ століття. Стіни тут обвішані портретами радянських вождів, на старих партах стоять чорнильниці, в кутку є грубка. В кабінеті директора - масивний телефон, стара друкарська машинка, радіоприймач.

Музей "Чеська школа" відображає умови навчання дітей за часів чеської влади 1930-х років. Школа, яка пропрацювала лише 7 років, відтворена за спогадами колишніх учнів. Складається з двох приміщень: класної кімнати та вчительської. Тут можна побачити погруддя президента Чехословаччини, географічну мапу країни в старих межах, шкільне приладдя та інші предмети епохи.  

На музейному подвір’ї встановлено пам’ятник "Вчительці з Вкраїни", присвячений всім педагогам, які після Другої світової війни приїхали на Закарпаття із центральної та східної України навчати дітей у віддалених гірських селах.

Першу в Україні пам'ятник заробітчанам (трудовим мігрантам, гастарбайтерам) встановлено у 2011 році в закарпатському селі Колочава.

На тлі крихітної хатинки бідного селянина знято сцену прощання з сім'єю глави сімейства, який змушений залишити батьківщину у спробі забезпечити нормальне майбутнє своїм дітям. Фігури заробітчанина та членів його сім'ї зображені в одязі початку XX століття, адже саме в ті роки на заробітки поїхала майже половина чоловічого населення села. Багато хто з них так і не повернувся - їхні імена висічені на меморіальній плиті.

Композиція стоїть у центрі села, на автобусній зупинці – там, де й зараз колочавці проводжають своїх близьких на чужину.

Найбільший в Україні реабілітаційний центр бурих ведмедів створений у 2011 році на території Національного природного парку "Синевир" на Закарпатті. Сюди потрапляють на відновлення ведмеді, які зазнали травм через жорстоке поводження чи утримання в неналежних умовах у неволі.

У реабілітаційному центрі понад 30 ведмедів живуть у напіввільних умовах на площі 12 гектарів посеред карпатського лісу. У верхній його частині є 6 кліток та 2 секції для утримання груп та одиночних тварин різного віку та стану здоров’я, 24 штучні барлоги, кілька штучних водойм. Наявні природні плантації чорниці, малини і ожини, які полюбляють тварини. Всю територію обгороджено електропарканом.

Центр відкритий для туристів, про історію кожного вихованця можна дізнатися детальніше на спеціальних стендах. Кожна тварина має власну дієту, для них розроблений індивідуальний раціон.

Під час відвідування реабілітаційного центру слід дотримуватися правил безпеки. Ведмедів заборонено годувати.

Приватна сироварня "Селиська сироварня" в селі Нижнє Селище - соціальний проект Закарпатської асоціації місцевого розвитку та Європейського кооперативу "Лонго Май".

На Селиській сироварні за допомогою сучасного обладнання виготовляють чотири сорти сиру за швейцарською технологією, переробляючи екологічно чисте молоко, яке постачають приватні господарства місцевих селян.

На сироварні проходять екскурсії з дегустаціями всіх чотирьох сортів: "Селисьий", "Хуст", Менчул та "Нарцис Карпат". Бажано записуватися заздалегідь і приїжджати на день, поки триває процес сироваріння.

Колочавський музей народної архітектури та побуту просто неба (скансен) "Старе село" знаходиться у мальовничій місцевості на околиці закарпатського села Колочава.

Музей налічує близько десяти автентичних житлових та господарських споруд із предметами домашнього побуту та художніми роботами місцевих мешканців ХIX-XX століть. Зокрема, представлено чеську жандармерію, сільську школу, кузню, гуцульську колибу, хати ремісників, єврейську корчму та інші будівлі. У музеї об'єднані культури гуцулів, бойків, лемків, угорців, румунів, чехів, словаків, німців, євреїв.

На території музею "Старе село" також знаходиться Музей карпатської вузькоколійної залізниці, де можна оглянути німецький паровоз, кілька старовинних вагонів, мотодрезину та іншу раритетну залізничну техніку.

Крім того, на території скансену відтворено підземний бункер повстанців УПА Михайла Штаєра, в якому відкрито музейну експозицію "Бункер Штаєра". 

Поруч створено окрему експозицію "Колочавський бокораш", де можна побувати у лісорубській колибі, ознайомитися з автентичними знаряддями праці лісорубів та бокорашів, побачити відтворені ризи для спуску деревини з гір, сфотографуватися на величезному плоті-бокорі.

За попереднім замовленням у скансені проводяться театралізовані дійства з дегустацією колочавських напоїв у єврейській "Корчмі у Вольфа". Працює сувенірна крамниця.

Торунський перевал (941 метр) розташований на виїзді із села Торунь в бік Долини, на кордоні Закарпатської та Івано-Франківської областей.

На перевалі розташований залізобетонний угорський ДОТ часів Другої світової війни (ймовірно, 1940 рік) та цвинтар австро-угорських воїнів, які загинули під час захисту перевалу під час Першої світової війни у 1914-1918 роках.

Також на перевалі обладнано зону відпочинку з альтанками.

Руїни середньовічного Хустського замку видно на Замковій горі поряд із центром Хуста.

Замок зведений у ХІ-ХІІ сторіччях для контролю над "соляним шляхом" із Солотвина. Назва легенда пов'язує з воєводою на ім'я Хуст. Замок на вершині 150-метрової гори вирізнявся потужністю, яку забезпечували 14-метрові стіни, високі вежі та облоговий колодязь.

В 1378 році угорський король подарував Хустський замок двоюрідним братам Балку та Драгу з молдавського роду Драгошів. Легенда пов'язує їх спорідненістю із волоським господарем Владом III Цепешем (Дракулою), який став прототипом героя популярного роману Брема Стокера.

Після 1526 року Хустський замок відійшов до Трансільванського князівства, був одним із опорних пунктів повстанців під час визвольної війни угорців. Проіснував до 1776 року, коли від удару блискавки вибухнув пороховий льох. З того часу не відновлювався.

Доступ вільний.

Популярний серед туристів сувенірний ринок, де торгують переважно виробами з лози.

Село Іза прославилося як центр лозоплетіння ще в XIX столітті. Одним із його родоначальників був ремісник Іван Кашко. Він навчив цьому ремеслу двох синів, а потім воно поступово стало основним заняттям мешканців села. Свої вироби вони продавали на базарі у Хусті та інших місцях.

Зараз просто неба вздовж центральної вулиці торгують протягом року. На містках біля будинків можна побачити викладені на продаж кошики, крісла, стільці, столики, етажерки, шафи, будиночки для кошенят, ящики, абажури, страви, тарілки, вази, шкатулки.

Дерев'яна церква Святого Духа збудована в Колочаві майстром Ференцем Теккою в 1795 році на місці старого храму, заснованого в XVII столітті.

Церква висока, двозрубна, крита гонтом. Струнка башта завершена верхівкою в стилі бароко.

В радянські часи храм було перетворено на музей атеїзму, завдяки чому він добре зберігся (1969 року проведено реставрацію).

Нині Святодухівська церква не діє, проте доступна для огляду туристами. Тут зберігається унікальна ікона XVIII століття "Ісус Христос - виноградар".

На території Святодухівського храму-музею розташовано кілька чеських могил та поховання угорського поштаря. Біля входу встановлено скульптурну композицію на честь місцевої пам'ятки сакральної літератури - рукопису колочавського дяка Івана Лугоша "Перло дорогоцінноє".

Про екскурсію необхідно заздалегідь домовлятися телефоном.

Церква Святої Параскеви в Олександрівці, ймовірно, є найстарішим готичним храмом Хустщини.

Точна дата її заснування невідома. Ймовірно, що нижні бруси належать до XV сторіччя. Офіційною датою заснування прийнято вважати 1753 рік, коли була проведена реконструкція.

25-метровий готичний шпиль прикрашений декоративними вежами. Стіни та склепіння вкриті багатим розписом, виконаним у 1779 році художником Стефаном Теребельським. Перед головним фасадом височить двоярусна дзвіниця.