Пам'ятки Хустського району

Унікальна приватна колекція макетів дерев'яних церков Закарпаття та України зібрана в музеї при готельному комплексі "Аратта" в Пилипці.

В експозиції представлено понад 30 храмів та дзвонів Хустщини, а також інших районів Карпат та Прикарпаття. Макети вирізблює з дерева народний майстер Андрій Воробець. Оригінали деяких із представлених храмів уже не існують: згоріли, зруйнувалися або були змінені до невпізнання реконструкціями. Їхній вигляд відновлений за описами у старовинних книгах.

Інші храми збереглися донині і їх можна побачити в оригіналі на своєму місці або в музеях народної архітектури. Серед них церква Святого Миколая XVII століття у Подобівці, Успенська церква XVII століття у Дубівцях, церква Архангела Михаїла ХVІІІ століття із села Шелестово (нині на території Закарпатського музею народної архітектури та побуту в Ужгороді), Вознесенська (Струківська) церква 1824 року в Ясіні (внесена до списку ЮНЕСКО) та інші.

Синевирський історико-краєзнавчий музей створено при екологічному візит-центрі Національного природного парку "Синевир". 

Експозиція представляє життя та побут карпатських горян: знаряддя, посуд, одяг, взуття тощо.

Особливе місце займає експозиція Музею лісу і сплаву, зруйнованого в 1998-2001 роках повінню. Тут можна було ознайомитись з макетами споруд та вузлів гірських гребель, з технологією лісосплаву, інструментами лісорубів. 

Виставкова зала знайомить з рідкісною місцевою "червонокнижною" флорою та фауною.

Легендарний 500-річний дуб росте майже в самому центрі Міжгір'я, на роздоріжжі основних доріг, що проходять через це селище.

Здавна служить орієнтиром для мандрівників.

Бронецький замок - один із найменш відомих і найбільш погано збережених замків на Закарпатті.

Вперше згадується у 1273 році в грамоті угорського короля Ласло IV Куна, коли його відвоював у русичів магістр Петро Чака. Остання згадка датується 1296 роком, коли король Анндраш III доручив жупану Михайлу надійно охороняти Бронецький замок.

Із замком пов'язано кілька легенд, у яких фігурує лицар Бринда на триногому коні, підкови на копитах якого були прибиті задом наперед. В одних легендах лицаря описують як злого князя, який тероризував місцеве населення і грабував сусідів, а в інших - як шляхетного розбійника, який карав вельмож.

Хто і коли зруйнував Бронецький замок, невідомо. На горі залишилося лише обрис фундаменту та окреме каміння, розкидане серед дерев.

Термальний басейн та ванни водолікарні "Теплі води" розташовані поряд із Хустом у селі Велятино.

Лікувальна термальна, борна та борно-хлоридна мінеральна вода (+30-58 градусів), яка використовується у водолікарні, видобувається зі свердловини глибиною 100 метрів із Велятинського родовища та відрізняється високим вмістом йоду.

Термальний басейн у Велятині обладнаний для цілорічного прийняття ванн. Використовується для лікування органів опорно-рухового апарату, нервової системи, серцево-судинних захворювань, гінекологічних захворювань та інших.

Мальовничий водоспад Городилів шумить схилом однойменної гори на висоті 460 метрів.

Розташований біля підніжжя гір Іліна та Роронд-Тете за 3 кілометри на північний захід від села Іза.

Холодна вода стікає гарними струменями з висоти 3-4 етри по каменях, порослим зеленим мохом, у кам'яну основу червоного кольору. Найбільш ефектно водоспад Городилів виглядає знизу, але є оглядовий майданчик і нагорі.

Дорогою до водоспаду є кілька менших водоспадів, а також езона відпочинку з джерелом і альтанками на березі потоку.

У заповідному урочищі Городилів зустрічається карпатська плямиста саламандра, занесена до Червоної книги.

Невеликий водоспад Кам'янка розташований на схилі однойменної гори у Національному природному парку "Синевир", поряд із автошляхом, що веде із села Синевир у село Синевирська Поляна.

Являє собою ряд маленьких водоспадів. Висота перепаду води найбільшого потоку – 6 метрів.

До водоспаду Кам'янка зручно під'їжджати автомобілем.

Джерело мінеральної води "Сойми" знаходиться прямо біля дороги на в'їзді до санаторію "Верховина".

Вода типу “Есентуки 4, 17” хлоридно-гідрокарбонатна, корисна при різних захворюваннях органів травлення.

Лікувальні властивості сойминської мінеральної води були відомі з XVIII сторіччя. В кінці XIX століття приватні підприємці відкрили першу водолікарню з вуглекислою ванною, а на початку XX століття збудували готель.

У 1900 році Сойми офіційно були визнані курортом, на базі мінеральної свердловини, пробуреної на лівому березі річки Ріки, в 1950 році було відкрито санаторій "Верховина".

Колочавське джерело мінеральної води "Русалка" розташоване на південно-західній околиці села Колочава, на території національного парку "Синевир".

Вперше цілющі джерела у Колочаві згадуються у 1876 році. На базі одного з них функціонувала купальня. Зараз у Колочаві 9 джерел та 4 свердловини, одне з яких (№4) використовується для промислового видобутку та розливу.

Мінеральна вода "Колочава" відноситься до рідкісного малкінського (камчатського) типу мінеральних вод, що зустрічаються тільки на Камчатці. Її застосовують як лікувальний засіб при хронічних ендогенних інтоксикаціях, порушеннях мінерального обміну та інших.

Джерело, яке знаходиться на виїзді з Колочави у бік Тячева, прикрашає скульптура русалки.

Урочище Джублік на Іршавщині – центр масового паломництва греко-католиків, які шанують його як місце явлення Божої Матері.

За легендою, свідками явища в 2002 році стали дві маленькі дівчинки – 10-річна Олена та 9-річна Мар'яна, які набирали воду з джерела під горою Джублик. За словами дівчаток, Пресвята Богородиця прийшла, щоб допомогти відновити авторитет священиків, об'єднати Церкву та об'єднати роз'єднаний народ.

На місці явлення було збудовано каплицю та закладено монастир Собору Пресвятої Богородиці. Від Львова до Джублика прокладено найдовшу в Європі Хресну дорогу Єдності "Остання дорога Христа" (300 кілометрів).

З того часу тисячі паломників з усіх куточків України приходять до гори Джублик, де часто спостерігають дива: кровоточення дерев'яних хрестів, зцілення хворих, явлення Святої Сімейства.

Вікова липа, що росте в селі Довге на Закарпатті, вважається одним із найстаріших дерев України.

Її вік оцінюють більш ніж у 600 років (за іншими даними – 450 років). Липа заввишки 25 метрів має обхват 6 метрів. Заповідана в 1969 році, є ботанічною пам'яткою природи місцевого значення.

Дерево знаходиться на території парку туберкульозного санаторію, розташованого в приміщеннях Довжанського замку. Огорожі та охоронного знаку немає.

Довжанський замок-палац споруджено в середині XVIII століття на основі зруйнованого дерев'яного замку магнатів Довгаїв, відомого з XV сторіччя.

Після придушення визвольного руху угорського народу в 1711 році маєток на знак подяки за активну участь у боротьбі з повстанцями отримав від угорського короля граф Ласло Телекі. Він реконструював старий замок у Довгому, перетворивши його на свою літню резиденцію.

Одноповерховий палац обнесений оборонними стінами із в'їзною вежею та чотирма невеликими кутовими вежами під шатровими дахами, у дворі розбитий парк. На відпочинок та на полювання сюди навідувалися представники європейської знаті.

Упродовж останніх 50 років тут розміщується туберкульозний диспансер. Поруч зростають 400-річні липи.

Декілька довгострокових вогневих точок Лінії Арпада - системи оборонних споруд, побудованої угорцями для захисту від наступаючих частин Радянської армії в 1943-1944 роках, незадовго до закінчення Другої світової війни.

Більшість із цих споруд у боях не були використані у зв'язку з тим, що радянські війська їх обійшли. Відрізок, що зберігся біля Синевира, називався Лінія Святого Іштвана. ДОТи не з'єднуються між собою, кожен – як окрема кімнатка, але зазирнути та зайти в деякі можна.

Багатоповерховий командний пункт Синевирського укріпрайону знаходиться на схилі біля річки Теребля. Збереглося приміщення шпиталю, артилерійський капонір, ходи сполучення.

Зразковий Іршавський історико-краєзнавчий музей засновний в 2006 році з ініціативи місцевого історика-краєзнавця Василя Керечанина.

Музей розташовується в приміщенні Іршавського міського центру позашкільної освіти. Основні фонди музею налічують понад тисячу експонатів.

В археологічній експозиції представлені речі, знайдені під час розкопок палеолітичної стоянки поблизу села Малий Раковець, слов’янського поселення IX-X століть поблизу Іршави, кургану куштановицької культури поблизу села Чорний Потік тощо.

Етнографічна колекція включає предмети побуту та одяг XVIII-XIX століть. Також представлені грошові купюри регіону першої половини XX століття, колекції скляних пляшок і гасових ламп.

Окремі експозиції розповідають про історію Боржавської вузькоколійної залізниці та про життя найсильнішого чоловіка ХХ століття Івана Фірцака-Кротона, який народився на Іршавщині в 1899 році.

Останнім часом експозицію поповнили предмети, пов'язані з Революцією Гідності та російсько-українською війною.

Центральний міст Іршави, що з'єднує береги річки Іршавка в центрі міста, збудований у 1924 році, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини. До цього у місті був лише дерев'яний міст.

Новий іршавський міст став частиною чехословацького проєкту щодо розвитку транспортної інфраструктури Закарпаття.

До наших днів він зберігся у майже незмінному вигляді - дві опори по берегах і арка, що несе. Через Іршавський міст проходить жвава траса Т-0719.