Пам'ятки Хустського району

Церква Святого Миколая Чудотворця в Присліпі нагадує формами дерев'яний храм в Торуні, але вона набагато більша і стрункіша, з тонким малюнком силуету вежі та витонченими лініями.

З трьох боків храм оточує аркада на високих різьблених фігурних стовпах. У зменшеному розмірі вони повторюються в аркаді обходу.

Двоярусна дзвіниця з широким навісом опасіння та аркадою у другому ярусі, де розміщені дзвони, покрита восьмисхилим шатровим дахом. Форми дзвіниці набагато давніші за форми самого храму і різко контрастують з ним.

В інтер'єрі збереглося декоративне різьблення XVIII сторіччя в стилі бароко роботи місцевого майстра, а також окремі твори станкового темперного живопису XVI–XVII століть.

Миколаївська церква діє, відреставрована в 1968 році. Вважається шедевром барокової верховинської дерев'яної архітектури.

Приватна сироварня на базі вівцеферми ОСГ "Бараново" розташована в селі Іза.

Виробництво сирів розміщується у кількох кімнатах, де встановлено обладнання для сироваріння. Сир виробляють із натуральних продуктів, для згущування використовується натуральний сичужний компонент зі шлунка молодого теляти. В асортименті кілька сортів сиру: бринза, твердий сир, м'який сир із коров'ячого та овечого молока.

Проводяться екскурсії з дегустацією десятьох сортів сиру з вином чи йогуртом. Також на ОСГ "Бараново" можна придбати різні сорти сиру місцевого виробництва та ковбасу з баранини, прогулятися територією ферми та подивитися на овець. Великим групам бажано записуватись заздалегідь.

Страусина ферма у Хусті відкрита в 2002 році на північній околиці міста, в районі окружної дороги.

Своїх перших страусів підприємець Василь Перець придбав у сусідній Словаччині. Нині поголів'я становить 40 птахів. Птахів вирощують на продаж, але проводять і екскурсії для туристів.

Страусиха за рік висиджує близько 60 яєць, важить одне близько 1,5-2 кілограмів (одне страусове яйце замінює 36 курячих). На смак страусині яйця ідентичні курячим, а м'ясо схоже на телятину.

На фермі можна купити яйця та пір'я страусів. Оскільки птахи всеїдні, можна приносити із собою будь-який корм, зокрема хліб, яблука та капусту.

Теребле-Ріцька гідроелектростанція - єдина в світі ГЕС, яка стоїть одночасно на двох річках.

Електростанцію збудовано у 1949-1955 роках фінськими військовополоненими за проєктом інженера Крижки. Суть унікального проєкту в тому, що ГЕС об'єднала дві річки – Тереблю та Ріку, які течуть приблизно паралельно на відстані 4 кілометри одна від одної, розділені природним вододілом – Бовцарським хребтом. При цьому Теребля знаходиться на 210 метрів вище за рівень Ріки.

На Тереблі було споруджено водозливну греблю довжиною 153 метри та найбільшою висотою 45,8 метрів, яка утворила Вільшанське водосховище площею 1,6 квадратних кілометри. У горі прорубали дериваційний тунель завдовжки 3,7 кілометри і діаметром 2 метри, яким вода з басейну Тереблі скидається в Ріку. Внизу розташований металевий водовід довжиною 350 метрів і будівля ГЕС із турбінною залою. Досі на станції працюють турбіни, виготовлені фінською фірмою "Френсіс" та генератори "Уралелектроапарат", які були встановлені за часів введення ГЕС в експлуатацію.

Наразі Теребле-Ріцька ГЕС входить до енергетичного комплексу "Буршинські острови".

На території ГЕС працює музей.

Народний історико-краєзнавчий музей "Хата баби Павлини" вже понад півстоліття створює у себе вдома мешканка закарпатського села Данилово Павлина Шимон.

Нині її колекція налічує понад тисячу експонатів: старовинні предмети побуту, розписні тарілки та глеки, вишиванки, рушники, ікони, церковні книги та інші строжитності. Особливий інтерес становить сільське весільне вбрання нареченого та нареченої.

Ще одну експозицію розміщено у будівлі сільради.

Також господиня проводить екскурсії Миколаївською церквою села Данилово.

Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці в Торуні споруджена в 1809 році.

Храм тризрубний, з високою вежею. Введенська церква знаходиться в центрі села на березі річки Торуньчик.

Дерев'яна церква Введення Пресвятої Богородиці розташована в центрі села Буковець.

Побудована в 1808 році (дата вирізана на дверному обрамленні), після того, як дві старі церкви перестали вміщати парафіян.

Як і храм у сусідньому селі Ізки, Введенська церква вважається зразком так званого "Міжгірського бароко". Будівля тризрубна, з високим гонтовим дахом і барочним завершенням на вежі. В інтер'єрі збереглися зразки народного різьблення та деякі ікони з більш старого храму.

Дзвіниця двоярусна, квадратна в плані. Великий дзвін відлито Францем Лехерером у словацькому Прешові в 1832 році коштом Івана Теслевича.

Дерев'яна церква Введення Пресвятої Богородиці у Розтоці збудована у XVII сторіччі у бойківському стилі.

Дата "1759", вирізьблена на дверях, вказує на рік реконструкції, коли храму надали риси лемківського стилю храмової архітектури.

Поруч із Введенською церквою – дерев'яна дзвіниця XVIII століття.

До останнього часу в інтер'єрі Введенської церкви був старовинний різьблений іконостас, проте у 2001 році за нез'ясованих обставин він зник.

Розкішна дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці побудована в Пилипці, ймовірно, в 1759-1762 роках.

Дата "1841", вказана на табличці, розташованій на південній стіні, ймовірно, відноситься до реконструкції. Зберігся іконостас XVIII століття. Поруч височить монументальна двоярусна дерев'яна дзвіниця, збудована в 1758 році.

Всередину церкви можна потрапити лише під час служби – у неділю чи на свято.

Церква святих апостолів Петра та Павла в Іршаві побудована в 1802-1825 роках як греко-католицький храм на місці старої дерев'яної церкви, заснованої в XVIII сторіччі.

Пізніше Петропавлівська церква стала православною. Належить до Православної церкви України.

Дерев'яна церква Святого Архангела Михаїла розташована в селі Негрівець між Синевиром та Колочавою.

Високий готичний храм – один із зразків бойківського стилю архітектури. В архітектурі домінують чисті форми стародавнього зодчества, не порушені пізніми втручаннями: тесані колоди зрубів, широкі площини гонтових дахів, стрічка навісу, квадратна вежа з високим шпильком.

В інтер'єрі храму збереглося декоративне різьблення XVIII сторіччя.

Поруч знаходиться дерев'яна двоярусна дзвіниця каркасної конструкції.

Особливо мальовничий вид на Михайлівський храм на тлі навколишніх гір відкривається зі схилу пагорба над церквою.

Дерев'яна церква Святого Архистратига Михаїла в Крайникову відноситься до унікальних пам'яток закарпатської готики, що відрізняється високими гострими шпилями.

Церква збудована в 1668 році, про що свідчить напис на бабинці. Складена із масивного дубового бруса. На вхідних дверях - дуже гарне різьблення.

В 1971 році церкву було відреставровано, а в 1997 році її повернули греко-католицькій громаді.

Зберігся намальований на полотні іконостас XVII-XVIII століть. Розпис східного муру відноситься до часу будівництва церкви, а вівтар датується кінцем XVIII століттям.

Сама церква Святого Архистратига Михаїла оточена давніми дубами.

Церква Святого Миколая Чудотворця в Сокирниці – один із найдавніших дерев'яних храмів Закарпаття, яскравий зразок марамороської дерев'яної готики.

Є версія, що спочатку церкву було збудовано в селі Шашвар, а в 1770 році, після перенесення до Сокирниці, реконструйовано. У процесі перебудови над бабинцем було споруджено високу пірамідальну вежу, поруч споруджено дзвіницю.

Створений в 1748 році іконостас частково зберігся. На стінах – колекція дерев'яних хрестів.

Дерев'яна церква Святого Миколая Чудотворця в Подобівці збудована в 1785 році.

Належить до барокового типу дерев'яних церков. Виглядає дуже стрункою та витонченою. На жаль, враження дещо псує бляшане покриття.

Поруч із Миколаївською церквою встановлено старовинний хрест із розписами на євангельські сюжети.

Дерев'яна церква Святого Миколая Чудотворця в Ізках датується 1798 роком, хоча існувала і раніше.

Миколаївська церква вважається класичним зразком "верховинського бароко".

Збереглися різьблений іконостас XVIII сторіччя та дерев'яні люстри.

У храмі зберігається ікона Богородиці, названа мистецтвознавцем Григорієм Логвіном "Закарпатська Мадонна".