Пам'ятки Житомирської області

Лугинський народний краєзнавчий музей відкрито в 1980 році з ініціативи місцевої вчительки Зої Сульської.

Музей розташовується поруч із будинком культури та має 8 експозиційних залів. Експозиція розповідає про давню історію краю, про заснування та розвиток містечка Лугини, про традиційний побут місцевих мешканців, а також про природу Полісся.

Зокрема, представлені кам'яні знаряддя праці, сокири та меч часів Давньої Русі, предмети побуту поліщуків кінця ХІХ - початку ХХ століття, вишиті рушники, жіночий та чоловічий одяг, килими.

Особливу увагу привертає стіл з видовбаними мисками.

Лютеранська кірха в Житомирі була збудована в 1896 році біля комплексу Житомирської чоловічої гімназії.

Землю під будівництво лютеранського храму виділила для лютеранської громади Житомира вдова німецького колоніста Вільгельма Кнаака. Проєкт кірхи у стилі модернізованої готики розробив архітектор Арнольд Єнш.

Будівля складена з червоної цегли. Архітектору вдалося досягти чудової пластичності та гармонійності архітектурних форм.

На органі в кірсі грав Даніїл Ріхтер, дід знаменитого піаніста Святослава Ріхтера, який народився в Житомирі в 1915 році і мешкав у невеликому будинку поряд з кірхою.

За радянських часів у будівлі розмістили спортзалу.

З 1996 року кірха належить Незалежній церкві "Різдво" євангельських християн-баптистів. Проведено реставрацію, відкрито недільну школу. Орган відновити поки що не вдалося - його замінює макет.

Дерев'яна будівля лютеранської кірхи в центрі Коростишева мало нагадує храм. Кірха збудована в XIX столітті німецькими поселенцями, що працювали на місцевих промислових підприємствах.

Нині тут знаходиться молитовний будинок євангельських християн-баптистів.

Монумент Вічної Слави на честь воїнів-визволителів Житомира встановлено на одній із найвищих точок міста та видно здалеку.

Монумент є високою масивною колоною циліндричної форми, висіченою з житомирського лабрадориту, на якій встановлена скульптурна композиція - воїн Радянської Армії, партизан і жінка-патріотка. Над ними майорить прапор. Скульптурна композиція відлита із бронзи. На гранітному постаменті висічено найменування частин Радянської Армії, партизанських з'єднань та загонів, підпільних організацій, прізвища воєначальників, партизанських командирів, керівників партійного підпілля. Біля монумента горить Вічний вогонь.

Від підніжжя монумента відкривається чудовий краєвид на місто, що оточують його ліси, греблю, що утворює Житомирське водосховище.

Овруцький історично-краєзнавчий музей "Древлянські джерела" працює з 2006 року при Центрі дитячої та юнацької творчості Овруцької міської ради.

В етнографічній залі представлені предмети традиційного побуту поліщуків, у тому числі унікальні рушники-завіски з древлянськими узорами. Чільне місце посідають ікони, одна з яких виготовлена в 1904 році в Києво-Печерській Лаврі.

Наступна експозиція знайомить з давніми поліськими ремеслами - бортництвом і льонарство. Зокрема, представлено справжню борть і бортний інвентар, а також давній ткацький верстат.

В останній музейній кімнаті зібрані матеріали про шкільництво Овруччини від часів Київської Русі до сучасності, а також про видатних людей краю. Тут відтворено інтер’єри класної та піонерської кімнати, представлено старі підручники, серед яких буквар 1861 рікоку авторства Тараса Шевченка.

Музей українського побуту "Поліська хата" в селищі міського типу Полянка поблизу Баранівки на Житомирщині є відділом Баранівського історико-краєзнавчого народного музею.

Приватний етнографічний музей заснував в 2004 році місцевий житель Микола Кобилянський, придбавши автентичну поліську хату 1905 року поряд з родинним будинком. В хаті відтворено інтер'єр столітньої давнини. Експозицію становлять зібрані в Полянці та навколишніх селах предмети селянського побуту, найдавнішому з яких близько 250 років. Зокрема, можна побачити дерев'яний верстат для виготовлення постронків (елемент кінської упряжі), ткацький верстат, приладдя для роботи з льоном, гончарне коло тощо. Більшість знарядь праці перебувають у робочому стані, ними можна спробувати скористатися під час екскурсії. Також представлено старовинних колекцію цеглин місцевого заводу з клеймами різних європейських міст. На подвір'ї встановлено макет вітряка.

За попереднім замовленням господарі пригощають відвідувачів традиційними поліськими стравами, влаштовують народні свята.

Музей історії Овруччини засновано в 1975 році при Овруцькому будинку культури.

Експозиція у трьох залах розкриває культуру та історію краю, починаючи від періоду палеоліту. Серед унікальних експонатів - знаряддя праці первісних людей, давньоруський меч XII-XIII століть, козацький пістоль та порохівниця кінця XVIII століття.

Представлені документи репресованих земляків, листи остарбайтерів, вивезених до Німеччини під час Другої світової вій­ни, особисті речі людей, що покинули свої домівки після аварії на ЧАЕС, фотографії овручан, які брали участь у Революції Гідності та російсько-українській війні.

В етнографічному відділі експонуются предмети побуту поліщуків, зокрема традиційний одяг і взуття, ткані та вишиті рушники, дерев’яні вироби народних майстрів. Відтворено інтер’єр сільської хати XIX століття "Поліська світлиця".

Зразковий музей історії села Івановичі відкрився у 1991 році, розташовується у трьох кімнатах Івановицького ліцею.

Близько 500 експонатів висвітлюють основні етапи розвитку села Івановичі від XVII століття до сьогодення, а також особливості народного побуту його мешканців у різні часи. Представлено макет традиційної селянської хати.

Експозиції "Від рослини до тканини" та "Від зернини до хлібини" розповідають про давні способи хліборобства, про технологію ткацтва та інші народні ремесла.

Окремі експозиції вісвітлюють події Голодомору 1932-1933 років, Другої світової війни, Революції гідності та російсько-української війни.

Музей історії села Копище є частиною меморіального комплексу Копищенської трагедії, що розташований у Меморіальному парку в центрі села.

13 липня 1943 року за допомогу партизанським загонам гітлерівські окупанти розстріляли та спалили живцем 2887 жителів села, лише одиницям вдалося вижити. Центральним елементом експозиції музею є діарама "Копищанська трагедія".

В етнографічному розділі представлені предмети традиційного побуту поліщуків, народний одяг, вишиті рушники.

Музей пожежної охорони в Житомирі розташовується в приміщенні пожежної вежі, яка була збудована в 1894 році.

Пожежна вежа досі діє, є пам'яткою архітектури місцевого значення.

В музеї представлено історію формування системи пожежогасіння та пожежної техніки, на кінопроекторі показують фільм про причини виникнення пожеж.

Будинок-музей родини Косачів-Драгоманових відкрито в Звягелі в 1999 році в реконструйованому будинку Завадських, у якому літературна родина Лесі Українки прожила 6 років.

Основу експозиції складають прижиттєві видання Олени Пчілки (матері Лесі Українки), Михайла Драгоманова (дядька Лесі Українки), самої Лесі Українки.

У приміщенні також розташовано музичну школу.

Народний краєзнавчий музей у селищі міського типу Народичі заснований у 1990 році. Експозиція у трьох кімнатах розповідає про історію Народиччини від найдавніших часів до сьогодення.

В археологічному розділі представлено знаряддя праці первісних людей. Етнографічна колекція включає чимало предметів побуту поліщуків, а також ікони, вишиті рушники тощо.

Демонструються вироби народних майстрів.

Окрему експозицію присвячено ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Народний історико-краєзнавчий музей села Криве на Житомирщині засновано в 2003 році з ініціативи місцевих краєзнавців.

Музей розташований на території Кривенської гімназії імені Йосипа Юркевича. Гімназія носить ім'я свого фундатора, відомого лікаря і громадського діяча Йосипа Юркевича, який народився в Кривому в 1853 році.

Основна частина експозицію музею також присвячена родині Юркевичів та їнхіх друзів і сусідів Рильських, що мешкали неподалік у Романівці. Зокрема, представлені особисті речі й документів, передані музею нащадками Йосипа Юркевича.

Районний народний музей імені Джозефа Конрада відкрився у селі Терехове поблизу Бердичева в 1987 році.

Музей носить ім'я видатного англійського письменника польсько-українського походження Юзефа Теодора Конрада Коженьовського, більш відомого як Джозеф Конрад, який народився у Тереховому в 1857 році. Життю і творчісті цього класика світової літератури присвячено кілька музейних кімнат. Вони розповідають про дитинство та молодість, родину та особисте життя письменника, про його майже 20-річні морські мандри. Представлено літературний доробок письменника.

Музей також має краєзнавчу експозицію, де представлені предмети епохи неоліту, трипільської та черняхівської культур, українські старожитності, матеріали Другої світової війни та повоєнної відбудови.

Народний музей історії села Кодня заснований у 1976 році, розташований у місцевому будинку культури.

У музеї можна дізнатися про історію села Кодня з давніх-давен, ознайомитися з археологічними знахідками, артефактами козацтва та архівними документами.

Основну експозицію присвячено подіям гайдамацького повстання "Коліївщина". Як відомо, після розгрому польськими та російськими військами повстанських загонів під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти, за рішенням польського суду в Кодні було страчено понад 200 учасників - запорожців та гайдамаків.

В експозиції представлені копії документів, пов'язаних із гайдамацьким рухом в Україні, карти, зразки козацької зброї, старовинні знаряддя селянської праці та побуту, матеріали про історію Кодні.