Пам'ятки Черкаської області

Будинок дяка, в якому навчався грамоти Тарас Шевченко.

Єдине будівля на території села Шевченкове, що збереглася в оригіналі з тарасових часів.

Будинок збудований у 1782 році, відреставрований у 1999 році. Поміщений у скляний павільйон.

Дерев'яний одноповерховий будиночок лікаря збудовано за проєктом знаменитого київського архітектора Владислава Городецького, який часто гостював у Мошнах у садибі поміщиків Балашових, а також виконував для них різноманітні архітектурні замовлення.

В один із приїздів Балашови попросили архітектора спроєктувати для села комплекс будівель земської лікарні.

У первісному вигляді зберігся лише один корпус, декорований у "земському" стилі яскравим різьбленням.

Будинок Щербини - найрозкішніший особняк дореволюційних Черкас, прозваний за радянських часів "Палацом щастя", оскільки тут розмістили міський РАГС.

Побудований в 1892 році підприємцем Опанасом Щербиною. Відрізняється надзвичайною легкістю та витонченістю архітектури, багатим декором.

Деякий час тут містилася Земська управа, в 1919 році приміщення зайняв повітовий ревком, потім Рада робітників, селянських і солдатських депутатів. Після Другої світової війни тут знаходився Черкаський міськком КПУ та міськком комсомолу.

З 1970 році і донині будівля використовується як Палац одружень.

Будинок грабаря-підрядника Якова Майбороди побудований в Черкасах в кінці ХІХ століття місцевим архітектором Георгієм Філоферо.

Особняк зведений з цегли в стилі неокласицизму з використанням архітектурних форм і декоративних елементів ренесансу та ампіру. Центральний та бічні портали увінчані складними фронтонами. В будинку було три великі та сім менших кімнат, на теріторіє садиби розташовувалися будиночок для прислуги та стайні.

Згодом Майбороди передали особняк в оренду Другому чотирикласному училищу для міщан. Після більшовицького перевороту 1917 року у ньому розмістили відділення черкаського "Всеобучу", потім дитячий садок, а потім передали міській санстанції.

Із інтер’єру до нашого часу збереглся старі фільовані двері, автентична столярка вікон та паркетна підлога.

Будинок-музей сільського побуту створений у Рогах ентузіастом Сергій Дорошенка за підтримки Рогівської сільради.

По всьому селу було зібрано старі речі, меблі, одяг, посуд. Все ретельно відібрано та вдало розміщено у спеціально виділеному старому будинку, що відтворює дореволюційне життя селян.

Також Сергій Дорошенко створив мініатюрний ботанічний сад "Український Едем", де зібрано унікальну колекцію квітів, трав, тропічних дерев і фруктових кущів - близько тисячі сортів різноманітних рослин.

Під час екскурсії ботанічним садом можна послухати розповідь про рослини, скуштувати трав’яні навари і квіткові десерти, а у винному погрібку продегустувати домашнє вино.

Васютинський дендрологічний парк заснований у 1977 році учителем біології місцевої школи Іваном Сиволапом, якого попросили облаштувати пустир позаду новозбудованої контори місцевого радгоспу. Серйозно взявшись до справи, біолог створив цілий дендропарк місцевого значення.

Нині на території 4,5 гектари росте близько 300 видів дерев та чагарників. Серед них реліктова рослина гінкго (найдавніший вид на планеті, що зберігся), верболиста груша, деревоподібний півонія, японська айва, магонія, метасеквоя китайська та інші.

Доступ вільний.

Музей історії села Вільшана розташований у приміщенні Будинку культури.

Експозиція музею розповідає про історію села та відомих особистостей, чий життєвий шлях пов'язаний з Вільшаною - це і Максим Кривонос, і Тарас Шевченко, і брати Клички, дід яких - Родіон Кличко - родом з Вільшани.

В музеї широко представлені предмети побуту давніх часів: рублі і качалки, жлукто і бодня, макітри і копистки, миски на миснику, різьблене ярмо і батіг, перші праски і калькулятори.

Не менш цікавими є фотознімки Вільшани кінця ХІХ століття, портрети жителів Вільшани у колоритних українських строях.

Водяний млин у Коржові збудований у 1825 році поміщиком Михайлом Рафаловичем, який купив маєток у графа Андрія Потоцького. На річці Ятрань було споруджено греблю, русло річки було змінено. На млині було встановлено австрійське обладнання. Онук Рафаловича Владислав Підгорський прибудував до млина нові приміщення та встановив парову машину.

Напередодні більшовицького перевороту 1917 року млин згорів (вважається, що господар сам спалив його заради страхової виплати), але був відновлений новим власником Грабовецьким. За радянських часів млин залишався чинним.

У 2008 році водяний млин в Коржовій придбав підприємець Віктор Халаур, відреставрував та знову запустив у роботу.

Дерев'яна Вознесенська церква побудована в селі Хейлове у XIX столітті. Храм однокупольний, з прибудованою дзвіницею, діючий.

Військово-патріотичний центр-музей в Шампанії створено в 2011 році братами Олегом та Русланом Бойками за участі Української спілки ветеранів Афганістану.

На території підприємства "Шампаньтранс" можна ознайомитися з діючою військовою технікою радянських часів: різні модифікації БТР, БРДМ, БМП; ракетовоз БАЗ 6944 та тягач АТС-59; вантажівки ЗІЛ 157 та ЗІЛ-131; армійські всюдиходи, мотоцикли та інше.

Також представлено різноманітну стрілецьку зброю (кулемети MG-34, "Максим", КПВТ, ПТК; пістолети-кулемети "Томпсон", МР-38, ППШ, ППС, автомати АК-47 та їх модифікації, гвинтівки, пістолети тощо) та військова форма різних часів.

Екскурсії проводяться у парку техніки та на складі зброї. Є можливість переодягтися у військову уніформу різних армій та періодів (для фото зі зброєю), а також постріляти зі стрілецької зброї. Працює прокат військової техніки.

Художню виставку "Ступаки поколінь Бартосиків" в Іваньках відкрито в 2013 році художником по металу Сашком Бартосиком, сином відомого українського художника-монументаліста Миколи Бартосика.

Художня галерея присвячена творчості родини Бартосиків, де центральне місце займають пластичні композиції з металу роботи художника-коваля. Тематика його робіт: лірика, кохання, філософія буття.

За задумом творця, у майбутньому простір галереї наповнюватиметься його новими скульптурами та творчими роботами доньки, тут проводитимуться різноманітні розважально-пізнавальні дійства.

Наразі галерею можна відвідати безкоштовно.

На першому поверсі галереї працює магазин, а у підвалі працює кав'ярня.

Глибокий яр на південно-західній околиці села Виграїв - місце знаменитої Корсунської битви 1648 року.

Козацька армія гетьмана Богдана Хмельницького в цій битві розгромила польські війська гетьмана Миколая Потоцького, нав'язавши бій у невигідних для польської кавалерії умовах пересіченої лісистої місцевості. Вирішальне значення мала засідка, влаштована у Глибокому яру козацьким полком Максима Кривоноса. Після цієї перемоги село перейменували на Виграїв, а яр стали також називати Різаним.

Збереглися залишки ровів, які викопали козаки Максима Кривоноса, готуючись до удару із засідки.

У 2008 році встановлено пам'ятний знак на місці Корсунської битви.

Городище "Бурти" розташоване за 1 кілометр на північ від села Чаплинка. Земляні вали заввишки 10-12 метрів оточують територію площею 1,9 гектари.

Традиційно "Бурти" відносять до скіфських часів (VI-VII сторіччя до нашої ери), проте недавні дослідження виявили в центрі городища поховання епохи бронзи (2-3 тисячоліття до нашої ери).

У козацькі часи вали використовувалися як укріплення військами гетьмана Богдана Хмельницького, потім полковника Семена Палія. У 8 кіорметрах на північний схід від "Буртів" проходив "Чорний шлях" набігів татар. Під час Корсунь-Шевченківської битви (Друга світова війна) німецькі війська розмістили тут артилерійську батарею, проте протрималися недовго. Тоді городище займало ще до 12 гектарів.

У 1960-1970-х роках "Бурти" інтенсивно розорювали. Нині це пам'ятник не лише археології, а й природи, оскільки серед місцевої рослинності трапляються представники "Червоної книги України".

Будівля колишнього готелю "Слов'янська" у Черкасах збудована в кінці ХІХ століття коштом підприємця Скорини.

Виконана в стилі модерн із елементами псевдоготики. Кут будинку, враховуючи містобудівне місце, вирішено п'ятикутним об'ємом, увінчаним високим загостреним шатром. Фасад будівлі прикрашений численними декоративними деталями, тонкими баштами з голчастими куполами та витонченими колонками. Будинок мав три балкони, один з яких винесений більш ніж на 2,5 метри та спирається на тонкі чавунні колони. Саме під ним розташовувався вхід до готелю "Слов'янська".

За радянських часів це був готель "Дніпро". Наразі будівля належить "Укрсоцбанку".

На території Отаманського парку між селом Головківка та селом Медведівка розташоване джерело "Живун", воді з якого приписують цілющі властивості. За легендою, водою із "Живуна" гайдамаки лікували свої бойові рани.

Вода питна, екологічно чиста. За вмістом розчиненого срібла та інших корисних для здоров'я людини хімічних елементів посідає перше місце серед лісових джерел урочища "Холодний Яр" та навколишніх природних заповідників.

У каплиці біля джерела щоп'ятниці вранці проходить молебень.

Поруч знаходиться невелике лісове озеро та кілька дубів віком 600-800 років. Облаштоване місце для відпочинку.