Пам'ятки Черкаської області

Невеликий затишний парк у центральній частині міста. Біля замкового містечка розташувалися спортивні майданчики. Парк прикрашають альпійські гірки та клумбові композиції, що створюють властиву зеленим куточкам особливу атмосферу затишку.

Також багато скульптурних композицій із каменю та дерева.

"Долина троянд" у Черкасах - це невеликий парк на березі Дніпра за 500 метрів від центру міста. Одне з найулюбленіших місць відпочинку містян.

Останніми роками використовується для проведення загальноміських свят.

У 2012 році на території парку встановлено 15-метровий сонячний годинник.

Дуб Максима Залізняка в Холодному Яру – один із найстаріших дубів в Україні (можливо, найстаріший). За різними оцінками, йому від 1000 до 1200 років.

Дуб-патріарх росте на південному схилі Кириківського яру на території урочища Холодний Яр на околиці селища Буда. Це найбільше в Україні та одне з десяти найбільших у Європі дерев. Його обхват – 8,9 метри, висота – 24 метри. Стовбур шість разів вражали блискавки.

Під його кроною відпочивали Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Тарас Шевченко, проте названо його ім'ям Максима Залізняка - ватажка повстання гайдамаків, які діяли в цих місцях. Дуб Залізняка вважається символом Холодного Яру, а також одним із символів українського козацтва.

Поруч встановлено пам'ятник мешканцям селища Буда, які загинули під час Другої світової війни.

Біля входу в заповідник працює кафе та сувенірна крамниця.

Громадський етнографічний просвітницько-розважальний комплекс "Зерноленд" засновано в селі Івківці в 2014 році в рамках створення "тематичного села" польсько-українського проєкту "Придумати село наново".

До комплексу входить етнографічний музей, кузня, гончарня, паперова фабрика, пекарня, безліч різноманітних розваг та майстер-класів. Взимку – катання на гринджолах.

Етнографічно-туристичний комплекс "Козацький хутір" неподалік Чигирина відтворює колорит українського села козацької доби.

Центральним елементом експозиції музею просто неба, розташованого на околиці села Стецівка, є Миколаївська церква XVIII століття, що перенесена сюди із села Драбівці на Золотонощині. Її оточують типові сільські хати: будинок старости, будинок батюшки, шинок, господарські будівлі. Будівництво продовжується.

А в центрі села споруджується Музей млинової справи. Тут зібрано 14 вітряків з усіх регіонів України. Планується будівництво водяного млина.

Жаботинський Свято-Онуфріївський чоловічий монастир розташований в урочищі Вітряна Гора на схід від центру села Чубівка.

Заснований не пізніше 1706 року, оскільки саме цього року згадується у документах як уже існуючий. Перші храми були дерев'яними (не збереглися). У 1812 році збудовано кам'яну церкву в ім'я преподобного Онуфрія Великого.

У 1767-1768 роках у монастирі перебував послушником майбутній ватажок Коліївщини Максим Залізняк.

Збереглися дві чудотворні ікони: Успіння Божої Матері та прпеподобного Онуфрія Великого.

У 1920-х роках Жаботинський монастир було закрито, але на початку 1990-х відродився.

Крім кам'яної Онуфріївської церкви, є печерний храм, келії та мережа підземних ходів, які частково вивчені, але закриті через аварійний стан. За легендою, підземний хід пов'язує Жаботинський монастир із Мотронинським монастирем у Холодному Яру, що за 8 кілометрів звідси.

Жаботинський Свято-Онуфріївський монастир належить до московського патріархату.

Жашківський історичний музей відкрито в 1969 році.

Експозиція у шести залах розповідає про історію краю з найдавніших часів до сьогодення.

В експозиції "Українська світлиця" можна побачити традиційний одяг та предмети побуту.

Також представлено галерею образотворчого мистецтва.

Жашківський кінно-спортивний комплекс спеціалізується на розведенні, вирощуванні, утриманні та тренінгу коней.

Займає територію в 317 гектарів, на яких розміщені стайні, манежі, пасовища, сіножаті та багато іншого. Можливий прокат коней, пропонують послуги тренера.

Також на території комплексу працюють літній та зимовий ресторани, бар, боулінг на 4 доріжки, готель, сауна, дитяча кімната. Організація риболовлі на озерах. Регулярно проводяться показові виступи та спортивні змагання.

Залишки фортифікацій Чигирина козацьких часів збереглися на Замковій (Богдановій) горі в центрі міста.

Невелика фортеця Чигирина, закладена в XVI сторіччі, служила форпостом Речі Посполитої, потім козацькою фортецею. Кам'яне укріплення розміром 200 на 150 метрів було обнесено стінами з баштами та бастіонами. В 1677 році 120-тисячна турецька армія 3 тижні безуспішно тримала в облозі Чигиринську фортецю, і лише наступного року туркам вдалося її захопити, повернувшись вже з 200-тисячними силами.

Пізніше козаки гетьмана Івана Самойловича відбили Чигирин за підтримки московського війська воєводи Григорія Ромоданівського.

В ХІХ столітті укріплення майже повністю розібрали на будматеріали, коли на Замковій горі влаштували каменоломню. Наразі тут розбито парк, в якому знаходиться реконструйований бастіон Дорошенка (XVI-XVII століття), кам'яний хрест на честь захисників Чигиринського бастіону (1912 рік), пам'ятник "Кобзар" біля підніжжя та інші скульптури. На вершині гори встановлено величний пам'ятник Богданові Хмельницькому заввишки 18,6 метрів (1967-82 роки; скульпотори Олексій Олійник, Макар Вронський).

Біля підніжжя гори знаходиться каплиця Покрови Пресвятої Богородиці, в якій перепоховано останки козаків з цвинтаря XVII століття.

Комплекс входить до складу Національного історико-культурного заповідника Чигирин. Екскурсії проводяться співробітниками музею Богдана Хмельницького, розташованого біля гетьманської резиденції біля підніжжя гори.

Меморіальний комплекс із монументом "Батьківщина-мати" у Черкасах розташований на території стародавнього замчища, на місці знищеної за радянської влади Свято-Троїцької церкви.

За однією з версій, за козацьких часів на цьому невеликому пагорбі розташовувалася Черкаська фортеця. Насправді, у різні періоди у Черкасах існувало три фортеці. Давньоруське городище XIV сторіччя та залишки Черкаської фортеці XVIII століття знаходилися на місці нинішнього скверу імені Богдана Хмельницького на Замковій горі (зараз там встановлена стела на честь Богдана Хмельницького та пам'ятник Іванові Підкові), а на місці Пагорба Слави було резервне укріплення, на території якого в 1863 році було збудовано кам'яну Троїцьку церкву замість однойменного дерев'яного храму в нижньому місті.

Усі архітектурні та археологічні пам'ятки були повністю знищені під час будівництва монумента Слави. Церква була підірвана в 1961 році, культурний шар був зритий в 1965 році при спорудженні Пагорба Слави, а в 1977 році відкрито Меморіал Слави з бронзовим монументом "Батьківщина-мати".

З вершини пагорба відкривається велика панорама Кременчуцького водосховища.

Незвичну круглу будівлю водяного млина "Зелений млинок" (зелений млин) у сквері на березі річки Тясмин у Кам'янці також називають "Млинком декабристів".

Млин-ротонда побудований калузькими майстрами Гавриловим та Дмитрієвим на замовлення господаря кам'янського маєтку декабриста Василя Давидова. За однією з версій, "Зеленелений млинок" спочатку був задуманий Давидовим як таємне приміщення для конспіративних зустрічей Південного товариства декабристів на зразок масонських лож. За переказами родини Давидових, саме біля млина розмови змовників підслуховував унтер-офіцер 3 українського полку Іван Шервуд, передавши потім їх зміст імператору Олександру I, що спричинило провал повстання декабристів.

Як частина садиби Давидових, "Зелений млинок" входить до комплексу Кам'янського державного історико-культурного заповідника.

Золотоніський краєзнавчий музей імені Михайла Пономаренка заснований у 1960 році.

Кілька разів міняв приміщення, з 2018 року розташовується в будівлі колишньої насіннєвої інспекції в центрі міста Золотоноша.

Фонди музею налічують понад 8000 експонатів. Зокрема, представлене Євангеліє та інші церковні стародруки XVIII-XIX століть. В історичному відділі можна побачити козацькі люльки і гарматні ядра, предмети побуту, а також експонати, пов’язані з життям і діяльністю Тараса Шевченка, Михайла Максимовича, Григорія Сковороди, Івана Котляревського.

Документи і фотоматеріали розповідають про Голодомор 1932–1933 років і події Другої світової війни на Черкащині.

Діє біографічний куточок засновника закладу, краєзнавця Михайла Пономаренка.

Ірдинський Виноградський Свято-Успенський монастир із комплексом печер розташований серед лісів та боліт неподалік села Мале Старосілля на захід від Сміли.

Заснований, ймовірно, у XVI сторіччі, але в документах вперше згадується у 1656 році, коли гетьман Богдан Хмельницький видав універсал на будівництво нового монастирського комплексу. У цьому монастирі ховався і прийняв чернецтво під ім'ям ченця Гедеона син Хмельницького Юрій. Також у монастирських печерах переховувалися гайдамаки.

15 гектарів великої території обителі першим досліджував граф Олексій Бобринський в кінці ХІХ соліттят. Складена ним схема підземних ходів свідчить, що вони пролягали на сотні метрів. Однак дійти до кінця та з'ясувати, куди вели прориті ченцями тунелі, не вдалося ні графу, ні сучасним краєзнавцям. Археологи виявили у печерах підземну церкву.

Закритий більшовиками монастир після численних руйнувань та пожеж так і не відновили на його території психоневрологічний інтернат. Туристам доступні лише печери, що вціліли.

Історико-архітектурний комплекс "Резиденція Богдана Хмельницького" в Чигирині споруджено в 2006-2009 роках у рамках програми "Золота підкова Черкащини".

На тому місці, де в середині XVII сторіччя розташовувалась гетьманська столиця, збудовані копії споруд укріпленої резиденції Хмельницького. Комплекс складається з оборонних стін, в'їзної брами з вежею, гетьманського будинку, військової канцелярії, скарбниці (казни), куреня козацької охорони та господарських будівель.

Біля резиденції розташований відбудований на колишньому місці оборонний храм Святих Петра та Павла. Поруч із ним встановлено пам'ятник митрополиту Йосипу Нелюбовичу-Тукальському, який у XVII столітті був настоятелем храму.

Через припинення фінансування залишаються недобудованими кілька об'єктів, а існуючі споруди не мають відповідного внутрішнього оформлення та експозиційного наповнення.

Історико-етнографічний комплекс "Тарасова криниця" було створено в Лисянці в 2007-2008 роках в рамках програми "Золота підкова Черкащини".

Майбутній поет і художник Тарас Шевченко бував у Лисянці в юному віці, коли втік сюди з Керелівки, щоби вчитися малюванню у місцевого дяка Юхима. На цьому місці знаходилася криниця, з якої маленький Тарас носив воду до своєї школи.

Нині комплекс перебуває у запустінні.