Пам'ятки Черкаської області

Літературний музей Григорія Сковороди в селі Коврай створений у 1972 році.

Український поет, філософ, літератор та музикант Григорій Сковорода в 1753-1759 роках жив у ковраївському маєтку та працював вихователем у родині Степана Томари. Сковорода вчив старшого сина Томари різним наукам, а вільний час віддавав літературній творчості.

В Ковраях ним було написано чимало віршів, які згодом увійшли до знаменитого циклу "Сад божественних пісень", в тому числі найвідоміший з них - "Всякому місту вдача і права...".

На місці садиби Томари зберігся льох.

Музей знаходиться на території загальноосвітньої школи. В 2012 році проведено реконструкцію, значно розширено музейну експозицію. Поряд із пам'ятником Григорію Сковороді розбитий парк.

Будівля комерційного банку в стилі модерн побудована в 1914 році на фешенебельній вулиці Черкас - Хрещатику.

Округлі форми з рослинними мотивами в архітектурі двоповерхової будівлі притаманні європейському "ар-нуво".

З радянських часів тут розміщується редакція газети "Черкаський край" (колишня "Черкаська правда"), в якій працював відомий поет-шістдесятник Василь Симоненко, вбитий радянськими спецслужбами в 1963 році за активну правозахисну діяльність.

У 1998 році до дня народження поета відкрито кімнату-музей. В експозиції "Робочий кабінет Василя Симоненка" відтворено атмосферу тих часів: стіл, стілець, радіоприймач, настільна лампа, чорнильниця, ручка, друкарська машинка, якими користувався молодий журналіст. Предствлені його особисті речі (плащ, капелюх), перші видання його творів, фотографії, документи, листи поета.

Неподалік біля РАГСу встановлено пам'ятник Василю Симоненку.

Вхід вільний.

Літературно-меморіальний музей видатного українського письменника Івана Нечуя-Левицького відкрито в Стеблеві в будинку, в якому він народився в 1838 році.

Тут же він прожив з 1851 по 1909 рік.

Експозиція розповідає про життя та творчу діяльність класика української літератури, до якого дуже насторожено ставилися як за часів царської росії, так і за радянської влади. Відтворено робочий кабінет письменника, зібрано його особисті речі.

Поряд із музеєм, за будинком культури, на горі Спаса знаходяться могили діда та батька Нечуя-Левицького.

Біля музею встановлено пам'ятник роботи скульптора Галини Кальченко, а неподалік - скульптура “Нимидора” (героїня повісті “Микола Джеря”).

Літературно-меморіальний музей Михайла Старицького відкрито в 1980 році у його рідному селі Кліщинці.

Видатний український письменник та театральний діяч Михайло Старицький народився тут у 1840 році, став згодом одним із засновників професійного українського театру.

Колекція музею налічує понад 1,5 тисячі експонатів, у тому числі фотодокументи, особисті речі Михайла Старицького, меблі родини Старицьких тощо.

Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" об'єднує три села, в яких минули дитячі роки майбутнього письменника: Шевченкове, Моринці, Будище.

Заповідник створений у 1992 році на базі літературно-меморіального музею Тараса Шевченка у Шевченковому. Саме тут була садиба батьків Тараса, в якій пройшли його дитячі роки, та яку він неодноразово описував у своїх творах.

В 1914 році садибу викупили київські діячі культури, а в 1939 році тут було відкрито музей. Батьківський будинок відновлено за малюнками Шевченка, у садку збереглася могила матері.

Експозиція в основній будівлі музею відтворює життєвий шлях Кобзаря. Представлені його особисті речі, перші видання книг, документи, портрети та фотографії.

Залишки садибних споруд та великий парк XVIII сторіччя біля колишнього маєтку княгині Варвари Голіциної, дружини князя Сергія Голіцина.

Княже подружжя оселилося в Козацькому в 1797 році. Особистим секретарем та вчителем дітей князя 4 роки служив байкар Іван Крилов. Тут він написав п'єсу "Тріумф або Підщипа", комедію "Пиріг", байку "Свиня під дубом".

В центрі маєтку знаходився палац у псевдоготичному стилі - з вежами, галереями та залами. В розкішному ландшафтному парку був ставок з насипним островом, водоспади, альтанки та сімейний мавзолей. Зберігся лише Будинок керуючого, в якому ставилася "Підщипа" Крилова, руїни флігеля, а також кілька будівель кінця ХІХ століття, які були зведені наступними господарями садиби - київським губернатором Іваном Фундуклеєм, баронесою Врангель, князями Куракіними.

Наразі ці приміщення займає ПТУ №37, будівлі в аварійному стані. В одній із будівель розміщено храм Святої Варвари.

Майстерня-галерея "Творча скарбничка" представляє роботи канівської художниці Галини Морозової, співзасновниці однойменної творчої спілки, а також інших майстрів з Канева.

Художниця-самоучка Галина Морозова працює у різних стилях: реалізм, імпресіонізм, абстракціонізм, декоративне мистецтво. Своєю роботою-талісманом вона вважає картину "Птах щастя".

Садиба Мар'янівка заснована в 1880-1885 роках поміщицею на ім'я Мар'яна, яка тоді володіла цими землями.

При садибі було закладено парк у 40 гектарів. Саджанці та насіння дерев завозили зі Швейцарії, Австрії, Нідерландів, а також із Північної Америки (канадська та срібляста липа та канадська сосна, що збереглися до нашого часу).

Головний садибний будинок збудований на початку XX століття поміщиком Козаковським, який одружився з донькою Мар'яни. Інші садибні будівлі перебувають у напівзруйнованому стані.

Медведівський краєзнавчий музей – філія Національного історико-культурного заповідника "Чигирин".

Розміщується в колишньому будинку священика.

Експозиція розповідає про історію Холодного Яру з найдавніших часів до Другої світової війни: скіфські часи, Київська Русь, козацька епоха, Коліївщина, Холодноярська організація, партизанська боротьба у роки Другої світової війни.

Окрема експозиція присвячена участі холодноярців у подіях на Майдані 2013-2014 років.

Співробітники музею також проводять екскурсії по всій території Холодного Яру.

Межиріцька стоянка - одна з чотирьох виявлених у Європі стоянок первісних людей епохи пізнього палеоліту.

Виявлена в 1965 році місцевим жителем, який копав льох. Археологи знайшли тут чотири житла з бивнів кісток мамонтів, що добре збереглися. Усередині кожного розташовувалося вогнище, кухонні пристрої. Знайдено безліч кам'яних та кістяних знарядь праці та навіть музичних інструментів. Одне з них реконструйовано та виставлено у Палеонтологічному музеї у Києві.

Американський музей природної історії у Нью-Йорку обладнав панораму Межиріцької стоянки стародавніх мисливців. Залишки ще одного житла залишені на місці та захищені металевою конструкцією.

"Зелений будиночок" – частина колишньої садиби родини Давидових у Кам'янці.

Знаходиться у глибині алеї, що йде від вулиці Героїв Майдану вздовж річки Тясмин. Побудований на початку ХІХ століття як один із флігелів садиби Давидових.

Свою назву отримав через переважаючий зелений колір: зелений дах, зелені віконниці, зелена галерея. У цьому флігелі розміщувалася частина бібліотеки Давидових, більярдна та столи для ігор, тому його ще називають "Картковим будиночком".

Тут Давидови зазвичай розміщували своїх гостей, які приїжджали до Кам'янки на кілька днів. У ньому були поет Олександр Пушкін, композитор Петро Чайковський, а також офіцери, що входили в таємне Південне товариство декабристів.

Праворуч від центральної алеї знаходяться пам'ятник Чайковському (1975 рік, скульптор Марія Константинова, архітектор Василь Гнєздилов) та літній театр.

В 1937 році в Зеленому будиночку було відкрито музей Пушкіна. В 1940 році заклад поповнився відділом композитора Чайковського і дістав назву "Літературно-меморіальний музей Пушкіна та Чайковського". З 2022 року музей носить історичну назву будівлі, де він власне і знаходиться – Меморіальний музей "Зелений будиночок".

В експозиції представлені меморіальні речі родини Давидових, особисте піаніно Чайковського, прижиттєвий портрет композитора, написаний у Кам'янці.

Меморіальний музей Кирила Стеценка створено в 1959 році в рідному селі композитора на Корсунщині.

Кирило Стеценко народився в селі Квітки в 1882 році.

Музей розташований у відновленому будинку земської школи, де навчався Стеценко. Близько 400 експонатів розповідає про його життя та творчу діяльність. Незважаючи на досить коротке творче життя, Кирило Стеценко встиг створити низку видатних творів, серед яких патріотичні та духовні твори.

З 1994 року музей є філією Корсунь-Шевченківського історико-культурного заповідника.

Біля музею встановлено пам'ятник Кирилові Стеценку.

Миколаївська церква у Скориківці збудована коштом парафіян майстрами із села Вереміївка Черкаської області.

Творчий підхід до архітектури помітний у різьбленні по дереву, яким прикрашені дах, карнизи та інші деталі.

Протягом 1934-1941 років церква Святого Миколая була закрита радянською владою. Служби було відновлено з 1941 по 1962 роки. До 1990 роки будівля використовувалася як склад.

Миколаївська церква відкрита для парафіян з 1991 року. Відреставрована в 1994 році.

Михайлівська церква в Городищі була зведена в стилі неоготики в 1844 році коштом графа Михайла Воронцова за проєктом італійського архітектора Джорджо Торрічеллі.

За радянських часів її закрили, розібрали дзвіницю, а у самій церкві облаштували спортивну залу. Розписи ХІХ століття були забілені.

У 1990-тих роках церкву відновили, дзвіницю відбудували заново, а розпис "Страшний суд" (площа 102 квадратних метри) відмили та відреставрували.

Архітектура Михайлівської церкви є дуже незвичною для православного храму. Неогітична архітектура нагадує католицькі костели, а зубці на дзвіниці, помаранчеві стіни та зелений дах роблять храм схожим на казковий замок.

Мілітарний музей Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника розташований на третьому поверсі триповерхового флігеля палацу Станіслава Понятовського у Корсуні-Шевченківському. Раніше тут розміщувалася Художня галерея заповіднику.

Мілітарна експозиція в 11 залах створена на основі Музею Корсунь-Шевченківської битви, який за радянських часів розміщувався в головному корпусі палацу Понятовського.

У першій залі мілітарного музею розкриваються дві теми: "Перша світова війна в українському вимірі", "Збройна боротьба під час Української революції 1917–1921 років і визвольних змагань 1920–1930-х років за утворення та збереження незалежної української держави".

Наступні чотири зали Мілітарного музею присвячені історії Другої світової війни в українському вимірі. Значна увага приділена висвітленню національного руху опору.

Частина шостого залу присвячена подіям Революції Гідності. В наступних експозиційних залах репрезентовані події російсько-української війни. Остання зала експозиції – Пантеон Слави корсунців, котрі загинули на російсько-українській війні, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та європейське майбутнє України.