Пам'ятки Вінницької області

Палац поміщиків Щеньовських у селі Носиківка – одна з маловідомих архітектурних пам'яток Вінниччини, зразок садибного будівництва кінця XIX – початку XX століття на Поділлі.

До 1905 року маєтком у Носиківці володіли поміщики Коревицькі. Після пожежі, яка знищила панську садибу, Станіслав Коревицький продав її Станіславу Щеньовському, сину польського цукрозаводчика Ігнація Щеньовського з Капустян. Щеньовський збудував новий палац у стилі романтизму та заклав великий декоративний парк зі ставком. За радянських часів у ньому функціонувала лікарня, аптека, школа та відділення пошти.

Садиба розташована на пагорбі посеред старого парку. Її оточує мур з вартівницею біля брами. Палац прикрашає декоративна вежа, з якої відкривається вид на околиці. В інтер'єрі палацу частково зберігся ліпний декор та фрагменти дерев’яних декоративних елементів у неоготичному стилі.

З ініціативи активістів збереження історико-культурної спадщини планується реставрація і перетворення палацу на туристичний об'єкт.

Садибу в Тиврові, на пагорбі над Бугом, збудували в кінці XVIII століття представники роду Ярошинських.

Палац був виконаний у найкращих палладіанських традиціях раннього класицизму. Навколо палацу було розбито парк. Пізніше було створено прибудови, які порушили початкову композицію.

В 1891 році тиврівський палац було продано Подільській єпархії, яка відкрила в ньому духовне училище. Незабаром сталася пожежа, після якої будівля втратила більшу частину декору.

В 1910-1911 роках в училищі викладав спів відомий український композитор Кирило Стеценко, про що нагадує меморіальна дошка. Також тут працював Микола Леонтович, навчався Володимир Свідзинський.

Зараз у будівлі розміщено Тиврівський ліцей-інтернат. Працює кімната-музей заслуженого журналіста України, фотомайстра, різьбяра Володимира Очеретного.

Пам'ятник молдовському господареві Єремії Могилі, засновнику міста Могилів-Подільський, встановлений у 1995 році до 500-річчя міста.

На цьому місці в 1495 році Єремія Могила збудував замок, який потім передав польському графу Стефану Потоцькому як посаг за свою доньку. Новий господар заснував тут укріплене місто, яке назвав на честь тестя Могилевом.

У 2011 році навколо пам'ятника Єремії Могилі було розбито парк із клумбами та дитячим майданчиком.

Пам'ятник Миколі Гоголю у Могилеві-Подільському - один з перших в Україні пам'ятників видатному українському письменнику.

Є невеликим бюстом на двометровому постаменті. Спочатку був встановлений у 1898 році на Соборній площі, яка тоді була перейменована на площу Гоголя (тепер знову Соборна). У 1911 році пам'ятник перенесли на теперішнє місце – на перетин колишніх вулиць Мийки, Вірменської та Олександрівського проспекту, навпроти будинку повітового лікаря Степана Міхалевського, більше відомого тепер як "Будинок городничого".

Проте міська легенда називає могилів-подільський пам'ятник Гоголю першим у країні, датує його 1872 роком та пов'язує його появу популярною історією про скандальну постановку "Ревізора" у могилівському театрі "Гігант" до 20-річчя письменника. Нібито, актори так натурально зобразили в образах гоголівських героїв місцевих чиновників та аристократію, що розлючений міський голова вискочив на сцену і відважив ляпас акторові, що грав городничого, спровокувавши велику бійку. Після цього обурені жителі міста зібрали кошти на пам'ятник Гоголю, який встановили прямо напроти будинку городничого.

Міський парк у Погребищі - це все, що залишилося від садиби графів Ржевуських, яким місто належало у XVIII-XIX століттях.

У парку встановлено обеліск пам'яті воїнів, які загинули в Афганістані та інших гарячих точках.

Краєзнавчий музей у Піщанці на Вінничині створе­ний у 1987 році з ініціативи місцевого краєзнавця Володимира Бершадського.

В основній експозиції широко представлені старовинні предмети побуту і знаряддя праці мешканців Поділля. Особливою горді­стю колекції Піщанського краєзнавчого музею є українські сорочки XVIII-XIX століть, де зустрі­чаються вишивки з елементами як українських, так і молдавських традицій.

Друга експозиція розповідає про важливі події XX століття, що мали значний вплив на історію краю, серед яких Українська революція 1917-1921 років, Голодомор 1932–1933 років, Друга світова війна, відбудова народного господарства, здобуття Україною незалежності.

У виставковій залі Піщанського краєзнавчого музею відкрито виставку картин місцевого художника Степана Трубалєвича.

Кам'яна Покровська церква в Старій Прилуці збудована в 1910 році інженером Ріхардом Краусом, про що свідчить вмурована у сходи табличка.

Стародавні розписи не збереглися, але досі вражає висота бані - близько 20 метрів.

У 1960-х роках церкву закрили, але в 1990 році за сприяння сільської ради вона знову стала чинною.

1 січня 2023 року в Покровській церкві відбулося перше Богослужіння Православної церкви України.

Кармелітський монастир був заснований у Барі в 1531 році, проте невдовзі дерев'яні споруди було зруйновано.

В 1616 році на руїнах було розпочато будівництво колегіуму та монастиря єзуїтів. Він, своєю чергою, був зруйнований під час Визвольної війни 1648-1654 років, але кам'яна монастирська споруда частково збереглася. В 1701 році розпочалася реконструкція, що тривала з перервами до 1787 року.

Костел і келійний корпус виконані у вигляді єдиної будівлі в  стилі бароко, яка зовні мало нагадує храм. В 1908 році була споруджена надбрамна дзвіниця.

Якийсь час комплекс належав православній церкві, але зараз його господарями є сестри бенедиктинки-місіонерки.

Садиба генерал-фельдмаршала Петра Вітгенштейна, героя франко-російської війни 1812 році, розташована в Бронниці, передмісті Могилева-Подільського.

Після виходу у відставку за станом здоров'я генерал вирішив влаштуватися тут, оскільки Бронниця відома джерелом цілющої мінеральної води "Бронничанка".

Садибу в німецькому стилі він збудував на високій горі над Дністром поряд із печерою "Бабина дюрка". Зберігся садибний будинок із високою вежею та сторожка, а також ландшафтний парк, на території якого тепер розташований дитячий санаторій "Гірський".

З альтанки в парку відкривається чудовий краєвид на каньйон Дністра і місто Могилів-Подільський, що розкинулося в долині.

Садиба колишнього маєтку графа Дмитра Гейдена розташована на гранітних берегах Південного Бугу на околиці Сутисків з боку Тиврова.

Побудована в другій половині ХІХ століття. Посеред ландшафтного парку зберігся один із флігелів з високою вежею в стилі неоготики, а також деякі господарські будівлі та в'їзна брама зі стилізованою сторожовою вежею.

Зараз на території садиби розміщена школа-інтернат, в флігелі знаходиться їдальня.

Садиба в Круподеринцях збудована в кінці ХІХ століття графом Миколою Ігнатьєвим, який оселився тут після відставки з посади міністра внутрішніх справ росії. До того Ігнатьєв прославився як один із найкращих російських дипломатів. Завдяки його зусиллям у 1878 році було підписано вигідний для росії Сан-Стефанський мирний договір з Туреччиною, який завершив російсько-турецьку війну. Одним із найважливіших пунктів договору було відновлення державності Болгарії, за що болгари вважають Ігнатьєва національним героєм.

У Круподерницях граф зі своєю родиною провів останні роки життя, налагоджуючи зразкове господарство. Двоповерховий кам'яний садибний будинок Ігнатьєвих, що зберігся, прикрашений різьбленим портиком та іншими дерев'яними деталями.

Після більшовицького перевороту 1917 року в садибі розмістилася місцева комуна, потім дитячий будинок, а зараз – середня школа.

У 2011 році при школі було відкрито музей Миколи Ігнатьєва, в якому представлені документи та фотографії, пов'язані з його життям.

Палац Орловських у Северинівці збудований на початку ХІХ століття й зберігся донині майже без змін.

Северин Орловський був людиною скупою і не хотів вкладати великі гроші в будівництво пишного палацу за проєктом іменитого архітектора. Зовні будівля була досить скромною, проте зсередини вражала розкішшю та пишнотою.

У палаці було зібрано найбагатші колекції картин, срібла, старовинних монет, марок та інше. На жаль, інтер'єри не збереглися. Деякі картини із северинівського палацу зараз експонуються у музеях Варшави та Києва.

Навколо палацу було розбито парк, архітектором якого був Діонісій Міклер. Наприкінці парку височіє камінь-скеля з пісковика, з якого відкривається чудовий краєвид.

Поруч із палацом збереглася масштабна будівля колишнього манежу з брамою.

За радянських часів будинок палацу облицьовували кахельною плиткою. Нині тут знаходиться Северинівська лікарня відновного лікування.

Поміщицький палац у Котюжанах розташований на північній околиці села, серед пейзажного парку, що частково зберігся, з фруктовим садом, джерелами та водоспадом на північній околиці села.

У ХІХ столітті тут була садиба багатого лісопромисловця, яку на початку XX століття придбав відставний царський чиновник Іван Ценін. Його вдова Євгенія Ценіна на місці садиби, що згоріла під час селянських хвилювань, у 1912 році побудувала двоповерховий палац у суворих формах неоренесансу за проєктом петербурзького архітектора Оскара Мунца, стилістично схожий з Лівадійським палацом.

Палац П-образій у плані, з арочною лоджією на другому поверсі. На фасаді розміщені барельєфи з античними сценами та рослинними мотивами. На в'їзді в садибу збереглися два кам'яні арочні мости, перекинуті через струмок і яр. Власниця жила у палаці до більшовицького перевороту 1917 року, після чого виїхала за кордон.

У 1937 році час у колишньому маєтку Ценіних відкрився дитячий будинок. Під час Другої світової війни дітей намагалися евакуювати, але вони були змушені повернутися. На той час будівля була розграбована. 130 сиріт, що залишилися без даху над головою, взяли на виховання місцеві жителі.

Нині у маєтку розташовується Котюжанівська спеціальна школа для дітей із особливими освітніми потребами, які зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку.

До наших днів у колишньому пейзажному парку зберігся мурований триарковий міст. Сам парк перебуває у запустінні.

Свято-Миколаївська церква в Ямполі збудована у 1770 році у вигляді католицької каплиці з окремою дзвіницею.

У 1862 році збудовано восьмерик і купол, із заходу прибудовано кам'яну дзвіницю, зроблено залізний дах.

Нині церква Святого Миколая належить УПЦ московського патріарату. Головна святиня – ікона Геннадія Ямпольського.

Свято-Миколаївська церква в Котюжанах зведена відносно недавно, проте її дзвіниця становить особливий інтерес, оскільки вона датується 1701 роком. Це єдина частина первісного храму, що збереглася.