Пам'ятки Вінницької області

Свято-Троїцький Браїлівський жіночий монастир, заснований у 1635 році в Вінниці з ініціативи магната Михайла Кропивницького, із середини ХІХ століття займає комплекс колишнього католицького монастиря.

У 1740 році волинський воєвода Францішек Потоцький заснував його як монастир католицького ордену тринітаріїв. Ченці цього екзотичного для України ордена спеціалізувалися на викупі християн із турецького полону. Перші монастирські споруди були дерев'яними. Будівництво нинішнього архітектурного ансамблю було завершено в 1778 році подільським магнатом Станіславом Потоцьким. Монастир складався з костелу з високою вежею у стилі бароко та прибудованих з обох боків келій. У 1787 році польський король Станіслав Август спеціально відвідав Браїлів, щоб помилуватися розписами монастиря роботи художника Іоанна Прахтеля (похований на території), які зараз частково відреставровані.

Після польського повстання 1831 року тринітарський монастир було закрито, і в 1845 році до нього перевели Троїцький жіночий монастир із Вінниці. У ході реконструкції для надання костелу православного вигляду до вежі додали шатрове завершення, над двосхилим дахом звели невеликий восьмерик, а перед входом збудували ворота в стилі московського бароко.

Головна святиня – ікони Браїлівсько-Почаївської Божої Матері та Браїлівсько-Ченстохівської Божої Матері.

Ставка "Штайнбрух" (Steinbruch - каменоломня) головнокомандувача військово-повітряних сил Німеччини, рейхсмаршала Германа Герінга часів Другої світової війни.

Розташовувалася за 5 кілометрів на північний схід від Калинівки, поряд з військовим аеродромом у Гулівцях.

Будівництво ставки Герінга почалося в 1941 році одночасно зі ставками Гітлера і Гіммлера, що розташовувалися неподалік. Комплекс складався з двох підземних бункерів, з'єднаних між собою тунелем, казарми для охорони, їдальні та кількох підсобних приміщень. Оскільки Герінг бував тут рідко, переважно ставка використовувалася як командний пункт "Люфтваффе".

В 1944 році перед відступом німці підірвали бункери. Збереглися вражаючі уламки.

Старе єврейське кладовище біля Ямполя розташоване на березі Дністра на півдорозі до сусіднього села Пороги, недалеко від кар'єру.

У ХІХ столітті євреї становили майже третину населення Ямполя, у місті діяли 4 синагоги. Серед інших на цвинтарі похований цадик Борх Рабінович, "Золочівський Магід", правнук засновника хасидизму Ізраеля Бешта. Над його могилою зведено усипальницю.

Тиврівський краєзнавчий музей розташований на другому поверсі сільради. Створений в 1978 році місцевим вчителем малювання Леонідом Панкошею.

Колекція налічує 3 тисячі предметів. Зокрема, представлена ​​трипільська кераміка, нумізматична колекція, колекція ікон, зброї XVII-ХХ століть, предметів побуту та документів ХІХ-ХХ століть.

Етнографічна колекція представляє вишивку, ткацтво, гончарство, різьблення по дереву, знаряддя праці.

Великий інтерес представляє колекція зразків рекламної продукції промислових підприємств Тиврівщини ХІХ-ХХ століть, які належали Ярошинським, Гейденам.

Тростянецький краєзнавчий музей на Вінничині заснований 1976 року, розташовується в колишньому приміщенні початкової школи.

Музейна колекція нараховує близько 1500 предметів. Експозиція музею розповідає про природу й історію краю.

Найцікавішими колекціями є збірки нумізматики, народного одягу місцевого населення, предметів побуту та виробів декоративно-прикладного мистецтва.

Тульчинський краєзнавчий музей організовано в 1927 році з ініціативи етнографа Іполита Зборовського.

Експозиція розміщена в колишній будівлі Офіцерського зібрання, в якій у ХІХ столітті проходили зустрічі Південного товариства декабристів.

14 відділів представляють історію міста з найдавніших часів до кінця XX століття. В тому числі є відділи, присвячені родині Потоцьких, полководцю Олександру Суворову, композитору Миколі Леонтовичу.

Храм Собору Пресвятої Богородиці в Хмільнику відомий з 1720 року.

Знаходиться на правому березі Південного Бугу, за межами Старого міста.

Спочатку він був дерев'яним. У камені відбудований в 1831-1839 роках у русько-візантійському стилі.

Художній музей Державного історико-культурного заповідника "Буша" відкрився 2018 року під час Міжнародного мистецько-культурологічного фестивалю "Мальована хата". Будівлю музею розписав традиційними для Східного Поділля орнаментами художник Сергій Бугай.

В експозиції Художнього музею представлено не тільки живопис, а й інші види мистецтва Поділля та інших регіонів. Зокрема, тут розміщено виставку українських старожитностей під назвою "Хустка тернова – мамина мова".

Регулярно проводяться вистаки відомих художників.

Центр ремесел "Дунстан" розташований у селі Стадниця на північно-східній околиці Вінниці. Це комплекс сімейного та корпоративного відпочинку з елементами європейської історії та українських традицій.

Центром комплексу є Музей Гластонбері, який знайомить гостей з британською міфологією – тут можна побачити встромлений у камінь меч короля Артура "Ескалібур", човен святого Дунстана, Гластонберійський терен, стан лицарів Круглого Столу, Колодязь чаші, середньовічну дров’яну піч.

В музеї Святого Дунстана представлені старовинні інструменти, зброя та предмети побуту з різних країн Європи.

У Парку середньовічних розваг гостям пропонують лучний тир, ходулі, бій мішками на колоді та інші командні активності.

"Дунстан" має власну теслярну майстерню та різноманітні локації для проведення майстеркласів з народних ремесел (гончарство, ковальство, плетіння, валяння тощо). Також пропонується приготування та частування стравами за середньовічною рецептурою.

На території центру є будинок для гостей і майданчик для наметового містечка. Поруч знаходиться база відпочинку "На Яру".

На базі центру "Дунстан" проводиться щорічний фестиваль ремесел "Дунстан".

Шаргородский Центр сучасного мистецтва "Шаргород Рафінад" відкрито в 2009 році у старовинних приміщеннях колишнього цукрового заводу коштом підприємця Олександра Погорільського.

Колишню заводську кузню перетворено на художню майстерню. У музеї демонструють роботи художників Аліси Йоффе, Дмитра Бутова, Анатолія Осмоловського, а також Володимира Логутова.

На базі центру проводиться фестиваль сучасного мистецтва. Діє центр крафтових мистецтв "ШарКрафт". Є готель.

Полкова церква Святого Благовірного Князя Олександра Невського у Могилеві-Подільському збудована в кінці ХІХ століття.

У цей час кордон міста проходив між річкою Немийкою та закінченням Олександрівського проспекту, за яким починалося село Острівки. Тут була військова частина російської армії. Саме для воїнів цієї частини і було збудовано церкву Олександра Невського.

В роки радянської влади вона була закрита і перетворена на клуб для воїнів льотної навчальної частини. Тільки в кінці ХХ століття храм повернули віруючим православної церкви.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у стилі українського бароко збудована в Хмільнику на початку ХІХ століття на місці старого дерев'яного храму, який згорів у 1809 році під час пожежі у передмісті.

Церква кам'яна, двоповерхова, з кам'яною дзвіницею. В 1865 році прибудовано два приділи.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована у Вороновиці в 1771-1777 pоках коштом Міхаїла та Францішека Ксаверія Грохольських як костел.

Спочатку була дерев'яною, але після пожежі була відбудована в камені. Пізніше була перебудована у православному дусі.

За радянських часів у приміщенні розміщувався кінотеатр.

Нині храм діючий.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Мурованих Курилівцях заснована в 1781 році. Пізніше її розібрали, а матеріали використали для нового п'ятикупольного храму, будівництво якого коштом парафіян, скарбниці та поміщиків Комара та Лихачова було завершено в 1889 році.

У храмі був одноярусний позолочений іконостас із цінною іконою Тихвінської Божої Матері, яка була придбана на Афоні та пожертвована поміщицею Чихачовою.

У 1934 році радянською владою церкву Різдва Богородиці було закрито, потім ненадовго відроджено під час німецької окупації, але у 1950-х роках знову закрита та позбавлена ​​куполів. Приміщення використовувалося як бібліотека, спортивна зала, пекарня та навіть склад склотари.

З 1991 року храм знову чинний.

Полкова церква Святого Миколая Чудотворця збудована у 1904 році для розквартованих у Жмеринці 9-го та 10-го Стрілецьких полків 3-ї Стрілецької бригади.

Військовий храм виконаний за типовим проєктом архітектора Федора Вержбицького. Загалом у російській імперії було збудовано понад 60 таких церков.

За радянських часів Миколаївська церква, що розташована на території військової частини, була позбавлена куполів та дзвіниці. У 2005 році у знову відкритому та відреставрованому храмі коштом місцевих меценатів було встановлено новий іконостас.