Пам'ятки Рівненського району

Колишній парафіяльний костел Святого Антонія в неоготичному стилі з гарним годинником на фасаді побудований у Рівному за проєктом Константія Войцеховського коштом Романа Сангушка на місці раннього храму.

Освячений у 1900 році. Спочатку будинок був увінчаний двома шпилями, прикрашений фресками та вітражами.

З радянських часів костел Святого Антонія використовується як Будинок камерної та органної музики Рівненської обласної філармонії.

Однонефний костел Святого Лаврентія в Тайкурах з витягнутою гранчастою апсидою і двома бічними капелами в половину висоти нефа обнесений з усіх боків напівзруйнованою, але досі міцною кам'яною стіною.

У західному кутку прибудовано дзвіницю у вигляді високого фронтону з трьома вертикальними щілинами для дзвонів. Колись костел мав вінчаючу баштуну пінак над коньком скатного даху. Незважаючи на занедбаний стан, в інтер'єрі добре видно основні елементи архітектурного оформлення: пілястри, горизонтальні пояски, карниз зі складним набором профілів. Завершує композицію головної частини внутрішнього простору циліндричне склепіння з глибокими розпалубками в місцях примикання до вікон, пружними арками і пучками хибних нервюр. Інші приміщення перекриті звичайними хрестовими склепіннями.

За переказами, костел Святого Лаврентія був побудований завдяки випадковості: собака шляхтича Пепловського, шукаючи дичину, підстрелену господарем, викопав із землі золотий скарб. На тому місці на подяку долі шляхтич збудував костел.

Римо-католицький костел Успіння Пресвятої Діви Марії виник в Острозі в результаті розбудови православної церкви, заснованої ще в XV столітті князем Федором Острозьким.

У 1442 році церкву було перетворено на костел монастиря домініканців. У ті часи це був основний католицький храм в Острозі, який мав велику парафію. У XVIII та XIX століттях костел неодноразово перебудовували та прикрашали пишними барочними вівтарями.

У 1897 році, після великої пожежі, коштом Романа Сангушка костел знову було перебудовано, цього разу у класицистичному стилі зі зведенням бані.

Після депортації поляків костел спорожнів та закрився, служби відновили нещодавно.

Костел Святого Яна Непомука у Мізочі стоїть на місці зруйнованого козацького храму.

Будівлю у стилі ампір почав будувати генерал Кшиштоф Дунін-Карвицького у 1795 році, а закінчив його син Казимир після 1830 року.

Після 1945 році костел був розділений у середині на дві частини балками. Внизу була бібліотека, а зверху знаходився кінотеатр.

У підземеллях костелу було поховано представників роду Дуніних-Карвицьких, а також князівну Ядвігу Любомирську.

Нині це православна церква Різдва Пресвятої Богородиці Православної церкви України. Внутрішнє оздоблення у первісному стилі не збереглося.

Костопільський краєзнавчий музей розташований у маленькому одноповерховому будиночку в центрі міста Костопіль.

Представлено 10 виставок про природу, історію та етнографію краю. В експозиції "Природа рідного краю" найцікавіші діорами "Річка та луг" та "Ліс".

В етнографічному куточку реконструйовано інтер'єр поліського будинку, представлено повний процес виготовлення тканини.

Археологічна колекція включає знаряддя праці доісторичних часів, фрагменти глиняного посуду, бронзові вироби.

Про історію краю розповідає виставка "Костопільщина з ІХ століття по 1921 рік".

Стенди "Костопільщина сьогодні" фактично є рекламною виставкою продукції місцевих підприємств.

На майданчику перед музеєм виставлено велику колекцію військової техніки періоду Другої світової війни, відкриту до 40-річчя перемоги. Серед 17 експонатів - танк ІС-3, реактивний міномет БМ-13 "Катюша", самохідно-артилерійські установки ІСУ-122 та ІСУ-152, 203-мм гаубиця Б-4, автоматична зенітна установка тощо.

Народний етнографічно-краєзнавчий музей села Липки заснований у 1967 році. Носить ім'я свого засновника та багаторічного директора - відомого краєзнавця, поета, літератора та вчителя Івана Шишка.

В експозиції музею в хронологічній послідовності висвітлюється історія села, представлені знаряддя праці, предмети побуту, одяг різних часів, в альбомах зібрані описи обрядів, сільські пісні.

У другій половині 1980-х років силами ентузіастів було відновлено селянську хату зразка XVIII-XIX століть для розміщення частини експозиції, що демонструє традиційний устрій побуту. В хаті є селянська піч, скриня, ткацький верстат, плетена підвісна дитяча колиска, полик для спання, на стінах - образи в рушниках. У коморі - солом’яники, ступа, короби. В сінях - терлиця, жорна.

Літературний музей Уласа Самчука у Рівному відкрито в 2007 році у 102-річницю від дня народження письменника, який народився на Рівненщині.

Більшу частину свого життя письменник прожив у еміграції, завжди залишаючись  літописцем свого часу і народу. Самчука називали українським Гомером ХХ століття.

Музей Уласа Самчука є відділом Рівненського обласного краєзнавчого музею.

Експозиція музею висвітлює головні творчі здобутки Уласа Самчука й зосереджує увагу на впливі особистості письменника на весь український літературний процес ХХ століття. Увазі відвідувачів представлені перші видання трилогії "Волинь", інші твори письменника, листи, фотографії, його особисті речі.

Крім того, музей фокусує увагу на рівненському періоді життя і діяльності письменника (1941-1943 роках), зримо відтворивши побут помешкання Самчука в ті роки (речі з колишньої рівненської квартири, в якій він мешкав) та зберігши основні здобутки письменника в цьому періоді.

Експозиція музею розповідає про життєвий та творчий шлях письменника, показує ту когорту літературних діячів українського слова, з якими Уласа Самчука звела доля.

Літературно-меморіальний музей видатного українського письменника та громадського діяча Уласа Самчука відкрився в Дермані в 1995 році за фінансової підтримки торонтівського товариства "Волинь" (Канада).

Музей розташовується в будівлі Дерманської гімназії (колишньої вчительської семінарії), в якій свого часу навчався Самчук.

Музейна експозиція розповідає про дитинство Уласа Самчука, його родину, навчання, можна побачити ікони з хати письменника, а пізніше
його дядька. З цінних експонатів музею – світлини письменника різних років, книги, видані Уласом Самчуком у Мюнхені, кілька особистих речей (палиця, окуляри, візитівки). Окремі експозиції присвячені дослідникам творчості Уласа Самчука й вшануванню його пам’яті.

Протягом кількох останніх років музей зібрав значну кількість додаткових матеріалів, які розширюють і доповнюють експозицію: це фотодокументи, матеріали преси минулих часів і публікацій сьогодення, спогади сучасників Уласа Самчука. Значна кількість книг творчого доробку письменника надійшли від української діаспори Канади, де Улас Самчук провів останні роки, та США (ще не видані в Україні).

На фасаді гімназії встановлено меморіальну дошку на честь Уласа Самчука.

Історичний квартал "Майдан Бергшлосс" відкрився у 2020 році як частина оновленого архітектурного комплексу Рівненського пивоварного заводу з ініціативи директора підприємства Мар'яна Годи.

Невелика брукована площа оточена триповерховими будівлями, що нагадують забудову старого європейського міста. Різнобарвні та різностильові фальшфасади мають польські, німецькі та скандинавські риси.

Більшу частину приміщень нині займає готель Optima Collection Bergshloss Rivne мережі "Рейкарц". Працює ресторан італійської кухні.

Європейський дворик "Бергшлосс" періодично використовується як фестивальний майданчик та культурно-виставковий простір.

Планується відкриття Музею пива та хмелярства.

Видатний архітектурний ансамбль оборонного Свято-Троїцького монастиря в Межирічі ось уже шість століть прикрашає мис, утворений злиттям річок Вілія та Світенька.

Ця пам'ятка волинської архітектурної школи поєднує в собі традиції давньоруських конструктивних прийомів із елементами готично-ренесансного зодчества XV-XVII сторічь.

За переказами, православний монастир на цьому місці був заснований києво-печерськими ченцями за часів монголо-татарської навали. В XV столітті князь Костянтин Острозький розпочав будівництво дерев'яного замку з Троїцькою церквою в центрі двору, які стали основою укріпленого монастиря. Його нащадки невдовзі звели кам'яний храм у давньоруських формах.

На початку XVII століття монастир перейшов у розпорядження католицького ордена францисканців, які додали храму готичний та ренесансний декор, прибудували два двоповерхові корпуси келій з парними круглими вежами по кутах, а також оточили комплекс кам'яними фортечними стінами із зубчастими оборонними вежами в ренесанному стилі. Все це надало обителі вигляду витонченого середньовічного замку.

В середині ХІХ століття комплекс знищила пожежа, він тривалий час залишався занедбаним.

Нині монастир передано православній церкві московського патріархату. Тут зберігаються коронована католиками Межиріцька ікона Божої Матері "Життєподавниця" (XVI століття) - родова ікона князів Острозьких, а також чудотворна ікона Антонія Великого.

Музей історії поліції Рівненщини заснований у 1982 році при Головному управлінні Національної поліції України в Рівненській області.

У зборі музейних матеріалів активну участь брали працівники і ветерани органів внутрішніх справ, їх рідні та близькі, а також родини загиблих правоохоронців. Нині експозиція музею складає понад дві тисячі експонатів.

В 2012 році була проведена повна реконструкція музею та оновлена його експозиція, яка відображає історію правоохоронних органів Рівненщини за часів російської імперії, Польщі, часів Української революції.

Структура музею складається із дев’яти тематичних розділів.

В 2015 році Музей історії поліції Рівненщини отримав статус "Народного музею".

Приватний музей "Ковальські витребеньки" у Рівному заснований у 2013 році власниками підприємства "Рівнебудпостач" (нині "Рівнеметалком"), яке є організатором Міжнародного фестивалю ковальського мистецтва "Металеве серце України". Колекцію започаткував металевий черевик, створений на одному з фестивалів.

Зараз в експозиції представлено понад сто виробів ковальського мистецтва, як рівненських ковалів, так і майстрів з інших регіонів України. Серед робіт – політичні шаржі та творчі експерименти з матеріалами Романа Велігурського, скульптури Артема Вольського, витончені композиції Віктора Міхальова тощо. Представлені металеві канделябри, рицарські обладунки, філігранні скрині та кілька десятків різноманітних фігур з металу. Найбільшим експонатом є двометровий ведмідь із вудкою та відром.

У 2016 році при музеї була відкрита Артгалерея ковальства.

Шкільний історико-етнографічний музей "Ремесла Волині" був відкритий в селі Олександрія на базі Обласного мистецького ліцею в 2011 році.

Музейна експозиція представлена у трьох тематичних відділах - "Інтер’єр української хати кінця ХІХ – початку ХХ століття", "Ремесла і промисли Волині та Волинського Полісся кінця ХІХ – початку ХХ століття" та "Сучасні ремесла Волині".

В першому відділі представлено внутрішнє планування українського житла, характерного для Волині в кінці ХІХ – на початку ХХ століття: триподільний тип хати, житлова кімната і підсобне приміщення для зберігання продуктів харчування, дрібного ремонту та сезонного одягу, піч.

У відділі ремесел цього періоду часу представлено основні й допоміжні ремесла Волині та Волинського Полісся: обробка дерева (бондарство, столярство, плетіння), ковальство, ткацтво, гончарство, борництво і рибальство.

Сучасні ремесла Волині представлені виробами майстрів Рівненської і Волинської областей з різних видів декоративно-прикладного мистецтва: художня обробка дерева, гончарство, художня кераміка, розпис по склу, обробка шкіри, розпис по дереву, ниткографіка, художня вишивка, соломоплетіння, соломопластика, лозоплетіння, бісероплетіння, флористика, образотворче мистецтво, картини з тополиного пуху, народна іграшка, писанкарство, ковальство, художнє плетіння з природних матеріалів, обробка тріпаного льону, нетканий гобелен, авторська лялька, лялька-мотанка.

Народний музей українського перекладача та поета Бориса Тена (Миколи Хомичевського) діє на громадських засадах на базі Дерманської гімназії з 2008 року.

Експозиція музею містить матерали та фотографії, які розповідають про родину Хомичевських, в якій у 1897 році народився Борис Тен, про роки навчання в Дерманській гімназії, про три вищі освіти відомого перекладача (духовну, педагогічну й музичну), настоятельство в церкві Петра й Павла на Подолі, 10 років таборів на Далекому Cході, про єдиного сина Василька, про участь у Другій світовій війні та полон, про складний шлях до слави та визнання.

В Дермані донині збережений родинний будинок Хомичевських (встановлено меморіальну табличку).

Музей бурштину відкрито в Рівному на базі рівненської бурштинової фабрики - державного підприємства "Бурштин України".

Музей розміщений в приміщенні Рівненського будинку вчених – двоповерховому особняку початку ХХ століття в стилі модерн.

Серед експонатів музею – шматки бурштину віком до 40 мільйонів років, знайдені у різний час на території Рівненщини, а також виготовлені з нього ювелірні вироби та твори мистецтва. Зокрема, експонується найдавніший бурштиновий виріб в Україні – диск-амулет віком приблизно 2,5 тисячі років.

Окрасою музею вважаються камені, в яких закристалізовані давні комахи. Представлений шматок дикого бурштину вагою близько 2 кілограмів.

Експонати розповідають не лише про історію видобутку бурштину в краї, а й про єдине в Україні підприємство, яке займається його переробкою.

У цьому ж будинку розміщується музей Уласа Самчука.