Пам'ятки Києва

Одним із найбільших художніх музеїв України і скарбницею української культурної спадщини є Національний музей декоративного мистецтва України у Києві (раніше мав назву Національний музей українського народного декоративного мистецтва).

Музей розташований на території Національного історико-культурного заповідника "Києво-Печерська лавра" у приміщеннях колишніх митрополичих покоїв і прилеглої до них Благовіщенської церкви, які є пам'ятками архітектури XVIII – початку ХХ століть.

Колекція музею була заснована в 1899 році як одна зі складових збірки новоствореного Міського музею старожитностей і мистецтв, перейменованого в 1904 році на Київський художньо-промисловий і науковий музей.

Зараз музейна збірка становлять понад 78 тисяч творів традиційного народного та професійного декоративного мистецтва України з XV століття до наших днів. Головні раритети музею: дерев'яний різьблений хрест у срібній оправі 1576 року, глиняні кахлі XV–XVII століть, предмети церковного шитва XVIII століття, вироби провідних порцелянових і фаянсових підприємств України XVII–XIX століть.

Гордістю та окрасою колекції є комплекси українського народного вбрання ХІХ – початку ХХ століть з усіх регіонів України, де в єдиному художньому ансамблі поєдналися мистецтво крою, ткання, вишивки, аплікації, вибійки, плетіння, обробки шкіри та металу. Привертають увагу традиційні жіночі прикраси: дукачі, коралі, венеціанське намисто, вироби з бісеру.

Також Національний музей українського народного декоративного мистецтва має найбільше зібрання картин видатних українських народних художниць Катерини Білокур та Марії Примаченко.

Грандіозний меморіальний комплекс Національного музею історії України у Другій світовій війні був споруджений у Києві в 1981 році на Печерських пагорбах над Дніпром, для чого було значно змінено рельєф місцевості.

Відтоді візуальною візитівкою Києва поруч із Києво-Печерською лаврою стала колосальна статуя Батьківщини-Матері (62 метри заввишки, 102 метри з постаментом, вага близько 500 тон). Автор монумента - скульптор Василь Бородай. Унікальна суцільнозварна сталева споруда виготовлена з особливої нержавіючої сталі й зібрана за допомогою спеціального крана. За легендою, меч в руці статуї вкоротили на прохання київського митрополита, аби зробити його нижчим за хрест Великої лаврської дзвіниці. На похилому ліфті можна піднятися на круговий оглядовий майданчик на п'єдесталі (37 метрів), а далі - на вертикальному ліфті до рівня грудей і по сходах на верхню кромку щита (92 метри), який відчутно похитується на вітру.

У серпні 2023 року радянський герб на щиті Батьківщини-Матері замінили на український тризуб. Обговорюється перейменування монументу на Україну-Мати.

П'єдестал Батьківщини-Матері є головним експозиційним приміщенням Національного музею історії України у Другій світовій війні. У 16 залах на трьох поверхах представлені матеріали, що розкривають теми бойових дій, стратегій виживання в умовах війни та повоєння, геноцидів, боротьби за незалежність між двох тоталітарних режимів. Відвідувачі проходять "Дорогою війни" повз низку музейних артефактів, арт-інсталяцій та мультимедійних панелей.

Музеєм уперше в світовій музейній практиці створено стаціонарну експозицію "Україна – розп’яття" про війну в реальному часі й під час війни, яка триває. За допомогою оригінальних предметів і фото презентовано страшні реалії повномасштабної російської агресії в Україні.

Загалом меморіальний комплекс займає площу понад 11 гектарів. Шлях до музею пролягає через головну площа з Алеєю міст-героїв і скульптурними композиціями "Форсування Дніпра" й "Передача зброї", галерею героїв фронту і тилу, чашею "Вогонь Слави", виставкою бойової техніки різних часів. Зі зворотного боку постаменту розмістився інтерактивний історичний музей "Становлення української нації".

Кожен останній вівторок місяця - день безплатного відвідування Музею війни всіма категоріями відвідувачів (крім експозицій Гелікоптера Мі-24 і літаків Лі-2, МіГ-23).

За оцінками проєкту "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України", цей музейний заклад, що є одним із найвідвідуваніших музеїв України, забезпечує високий рівень доступності для людей з інвалідністю.

Історію української літератури з XI століття до наших днів представляє Національний музей літератури України в Києві.

Він відкрився в 1986 році в історичному приміщенні Колегії Павла Ґалаґана, де розміщувався один із найкращих приватних навчальних закладів дореволюційного Києва. Будівля в стилі пізнього класицизму зведена в 1871 році за проєктом архітектора Олександра Шілле на замовлення громадського діяча і мецената Григорія Ґалаґана, який рано втратив свого єдиного сина Павла.

Особливою вишуканістю вирізнявся інтер'єр двоярусної бібліотеки червоного дерева роботи італійських майстрів, що зберігся до наших днів майже повністю. Нині у бібліотеці розгорнуто експозицію про історію навчального, який називали "школою академіків". Зокрема, тут працював видатний український письменник Іван Франко, який у травні 1886 року вінчався з Ольгою Хоружинською у домовій церкві Святого Павла при колегії.

11 стилізованих залів відповідають історичним епохам української літератури і знайомлять відвідувачів з літературним процесом на українських землях з найдавніших часів до сучасності. Представлено понад 5 тисяч цінних експонатів, серед яких - унікальні стародруки, рукописи, прижиттєві видання творів Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Миколи Костомарова, Івана Франка, Михайла Драгоманова, рукописи Лесі Українки, Михайла Старицького, Павла Тичини, Максима Рильського, Василя Симоненка, особисті речі Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького, Марка Вовчка, Олеся Гончара, Уласа Самчука, журнали і альманахи XIX-ХХ століть, твори відомих художників, документальні матеріали.

Неодмінну цікавість відвідувачів викликає Сокиринецький вертеп з маєтку Григорія Ґалаґана - скринька с пересувним ляльковим театром.

Київський цирк із 1998 року має статус Національного цирку України, що дає йому право називатися головною цирковою ареною країни.

Перший стаціонарний київський цирк Hippo-Palace багатого кіннозаводчика, дресирувальника Петра Крутікова був побудований на Печерську в 1903 році за проєктом архітектора Владислава Городецького. На той момент він був найбільшим у Європі.

Нинішню фундаментальну споруду Національного цирку України зведено за проєктом архітектора Валентина Жукова в 1960 році, ставши одним із трьох основних манежів СРСР.

На сьогодні Національний цирк України має власних артистів різних циркових жанрів, балетну трупу, один із найкращих музичних колективів.

Проводяться екскурсії "Мандруємо будівлею цирку", в ході яких відвідувачі мють можливість зануритись у справжню циркову атмосферу, дізнатися цікаві історичні факти, архітектурні особливості будівлі, деталі створення вистав.

43-метровий обеліск "Місту-герою Києву" встановлений у 1982 році на Галицькій площі (колишня Перемоги, Євбаз), звідки розходяться дві найкрасивіші магістралі столиці України - бульвар Тараса Шевченка та Берестейський проспект.

15 вересня 2023 року з обеліска було демонтовано елементи, які підпадали під дію Закону про декомунізацію - прибрали радянські зірки на бічних сторонах високої мармурової стели та анотаційну дошку російською мовою, а також змінили напис "1941" на "1939" рік, коли почалася Друга світова війна.

Відкритий оглядовий майданчик житлового комплексу "Олександрівський" розташований на даху 25-поверхової висотної будівлі.

Зі 100-метрової висоти відкривається масштабна панорама всієї правобережної частини Києва.

Оглядовий майданчик обладнаний стільцями та біноклями. Відвідувачам надається безкоштовний Wi-Fi, кава/чай, пледи.

Оглядовий майданчик "Красний двір" відкрито на одному з ботанічному саду імені Гришка – на місці, де в XI сторіччі стояла заміська резиденція великого київського князя Всеволода, сина Ярослава Мудрого.

Фортеця "Красний двір" була побудована в 1071 році, через 25 років її спалили половці, але незабаром вона була відновлена, і ще служила онуку Всеволода - Юрію Долгорукому.

Оглядовий майданчик "Красний двір" стилізований під фортецю часів Стародавньої Русі: дерев'яні ворота, частокіл, сторожова вежа, дерев'яні поміст та доріжка. Звідси відкривається чудовий краєвид на Дніпро, міст Потона, лівий берег, Видубицький монастир та музей історії України у Другій світовій війні.

Вхід через територію ботанічного сада імені Гришка.

Київський океанаріум "Морська казка" на Дарниці відкрився в 2012 році у приміщенні ТЦ "Дитячий світ".

У першій галереї у формі затонулого дерев'яного корабля розмістилася експозиція коралового комплексу. До другої зали веде підводний тунель на глибині 2 метри – все підводне життя відбувається на очах відвідувачів. В наступній залі можна побачити корали акропори, медуз, зграйки хризиптерів, риб-хірургів, а також акваріум з більш ніж 20 видами риб-клоунів. У наступній галереї мешкають риби-мислителі, кілька видів небезпечних мурен, морські коники, зелена морська черепаха.

Однією з перлин океанаріуму є відкритий басейн із морськими зірками та скатами, яких можна токатися руками.

Офіс Президента України - головна урядова установа країни.

Суворий будинок у стилі класицизму було збудовано для штабу Київського особливого військового округу на основі двох будинків XIX століття. Після війни тут розмістився ЦК Компартії України.

З 1991 року будівля виконує функції резиденції Президента України. До 2005 року називалася Адміністрація Президента. Під час правління Віктора Ющенка Адміністрація була перейменована на Секретаріат, потім повернула свою назву. Під час правління Володимира Зеленського Адміністрація знову була перейменована - на Офіс Президента України.

Назва вулиці Банкової, де розташований Офіс, стало синонімом центру верховної влади. Вулицю відкрито для вільного проходу, проте перекривається під час проведення офіційних заходів.

Можлива організація екскурсій. Навпроти розташований знаменитий "Будинок із химерами".

Пам'ятник героям мультфільму "Жив-був пес", знятий за мотивами української народної казки "Сірко" режисером Едуардом Назаровим, розташований у центрі Києва неподалік Пейзажної алеї.

Автор роботи, вінницький скульптор Володимир Заєць, зобразив Вовка та Пса, що сидять під святковим столом з пляшкою самогону, написом "Многая літа" та стегенцем. Скульптура вирізьблена з липи, полакована та оброблена спеціальними деревозахисними розчинами, що захищають її від атмосферних впливів.

кульптурна композиція "Жив-був пес" доповнює низку робіт, розташованих на Пейзажній алеї.

Пам'ятник відомому українську співаку Анатолію Солов'яненку встановлений у 2001 році на Печерську у Києві, біля будинку, де він прожив останні 20 років життя.

Всесвітньо відомий оперний співак Анатолій Солов'яненко був солістом Київської опери. Вважався одним із найкращих тенорів світу. В 1997 році став лауреатом національної премії України імені Тараса Шевченка.

Пам'ятник роботи скульптора Миколи Рапая та архітектора В'ячеслава Дормідонтова відкрито до дня народження співака.

Пам'ятник акторові Леоніду Бикову на схилах Дніпра в Києві присвячений військовим льотчикам часів Другої світової війни, які загинули під час визволення України.

Відомий український актор, режисер театру та кіно, народний артист УРСР Леонід Биков знявся у багатьох популярних картинах, але найбільше глядачам запам'ятався втілений ним образ командира ескадрильї капітана Олексія Титаренка на прізвисько "Маестро" з кінофільму "В бій ідуть тільки старики". У цьому сценічному образі він і зображений у скульптурі, яка встановлена в парку Слави неподалік Меморіалу Вічної слави на могилі Невідомого солдата (між площею Слави та Аскольдовою могилою).

Скульптори – Володимир Щур та Віталій Сівко.

Пам'ятник Лесю Курбасу в Києві встановлений у 2002 році на вулиці Прорізній - неподалік будівлі заснованого ним "Молодого театру".

Видатний український актор та театральний режисер Лесь Курбас усе своє життя присвятив реформуванню вітчизняного театру. У 1922 році він заснував у Києві театр "Березіль", в якому зосередився на пошуку нових сценічних засобів та авангардистських форм зображення революційних ідей, що було сприйнято в багнети владою. Курбаса звинуватили у буржуазному націоналізмі та шкідництві, репресували, і лише в 1953 році реабілітували.

Автори пам'ятника Лесю Курбасу – скульптор Микола Рапай та архітектор В'ячеслав Дормидонтов.

Пам'ятник військово-транспортному літаку АН-26 встановлений в Києві між 1-м та 8-корпусами Національного авіаційного університету.

Літак розроблений у конструкторському бюро імені Олега Антонова.

За характерний звук працюючих двигунів АН-26 отримаво прізвисько "Гидке каченя".

Пам'ятник Михайлу Самуельовичу Паніковському, персонажу роману Ільфа та Петрова "Золоте теля", встановлений у центрі Києва, на початку вулиці Прорізної.

Саме біля перехрестя Хрещатика та Прорізної, згідно з текстом роману, працював "великий сліпий" до революції: "Я виходив в окулярах і з паличкою на Хрещатик і просив якогось пана краще допомогти бідному сліпому перейти вулицю. Пан брав мене під руку і вів. На іншому тротуарі в нього вже не вистачало годинника, якщо у нього був годинник, або гаманця".

Пам'ятник Паніковському встановлений у 1998 році з ініціативи банку "Еталон". Скульптори Володимир Щур та Віталій Сівко надали всенародно улюбленому персонажу портретну подібність із Зіновієм Гердтом, який виконав роль Михайла Самуельовича у кінофільмі "Золоте теля" режисера Михайла Швейцера. Паніковський зображений у ролі сліпого, що переходить через дорогу в темних окулярах і з тростиною. Однією ногою він поспішає наступити на монету, що лежить на бруківці. На підошві його черевика зображено фігуру з трьох пальців - шиш.