Пам'ятки Миколаївського району

Пам'ятник Суворову в Очакові встановлено в 1907 році.

Полководець Олександр Суворов відіграв вирішальну роль у захопленні російською імперією турецької фортеці Очаків та всього Північного Причорномор'я. У 1787 році військам Суворова під час Кінбурнської битви вдалося відбити атаку турецького десанту і втримати фортецю Кінбурн на косі навпроти Очакова. Наступного року Кінбурнська фортеця стала базою для штурму Очакова російськими військами Григорія Потьомкіна та чорноморськими козаками Антіна Головатого. Берегові батареї Суворова підтримували дії російської ескадри під командуванням принца Нассау-Зігена та козацької флотилії отамана Сидора Білого, які частково знищили, частково відтіснили від Очакова турецький флот Гассана-паші.

Відкриття пам'ятника Суворову в Очакові було присвячено 120-м роковинам Кінбурнської битви. Скульптор Борис Едуардс зобразив Суворова в той момент, коли полководець, отримавши поранення в груди, все ж таки продовжив командування військами.

Пам'ятник розташований у сквері біля Свято-Миколаївського собору.

Бюст генералісімуса Суворова був відкритий у Миколаєві в 2010 році біля кафедри військової підготовки МНУ імені Василя Сухомлинського до 280-річчя від дня народження полководця XVIII сторіччя.

Пам'ятник роботи скульптора Дмитра Кориновського створено коштом студентів та викладачів військової кафедри, активістів Миколаївської обласної організації випускників суворовських та нахімівських училищ та інших меценатів замість скульптури, викраденої кілька років тому на Кінбурнській косі.

5 січня 2023 року, під час широкомасштабного військового вторгнення Росії в Україну, пам'ятник російському генералу Суворову в Миколаєві був демонтований в рамках дерусифікації. Перед тим небайдужі миколаївці облили пам'ятник червоною фарбою.

Довідка: Олександр Суворов був організатором придушень національно-визвольних повстань та депортацій, зокрема придушення Коліївщини в Правобережній Україні й повстання Костюшка, а також, у 1778 році - депортації кримських християн до російської імперії й 1782-1783 роках - депортації з Кубані ногайців. Всі ці заходи відзначалися жорстокістю та мали ознаки геноциду.

Пам'ятний знак на місці заснування міста Миколаєва завдяки миколаївським студентам більше відомий як "Пам'ятник Студентській Шарі".

Спочатку він стояв на видному місці перед спуском на нижню набережну (на місці нинішнього пам'ятника Михайлові Фалєєву), потім був перенесений на кілька сотень метрів убік.

Пам'ятник має вигляд куба, на гранях якого висічені зображення кораблів та довгий напис, перше та останнє слово якого складають фразу "тут шара".

Згідно з місцевою студентською традицією, перед сесією студенти, які хотіли отримати заступництво всемогутньої Шари, повинні були прийти до пам'ятника битися головою об вищерблений кут пам'ятника, просячи про легкі оцінки на іспиті.

Регіональний ландшафтний парк "Тилігульський" розташований на східному узбережжі Тилігульського лиману.

Створений у 1995 році з метою збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об'єктів Тилігула, створення умов для організованого туризму та відпочинку, проведення наукових досліджень, пропаганди екологічних знань.

Тилігульський лиман вважається найчистішим на Північно-Західному Причорномор'ї. У районі Ташинської затоки та гирла річки Царега знаходиться один із найбільших на півдні України цілинних степових масивів. 350 видів рослин та 384 види хребетних тварин. Із занесених до Червоної книги України видів птахів тут зустрічаються: малий баклан, ходулечник, морський зуйок, кулик сорока, ковпиця, коровайка, жовта чапля та інші. Лиман має великі запаси цілющого сірководневого бруду.

Туристична інфраструктура в заповідній зоні практично відсутня, навіть у високий сезон кількість туристів невелика.

Адміністрація Тилігульського ландшафтного парку знаходиться у селищі Березанка за 20 кілометрів на схід від Тилігульського лиману.

Кам'яна Свято-Микільська соборна церква в Миколаєві збудована в 1813 році в стилі класицизму. Збереглися орнаменти та розписи XIX століття.

З моменту освячення храм ніколи не закривався надовго, навіть у розпал боротьби з релігією. Після створення Миколаївської та Вознесенської єпархії, коли місто Миколаїв став єпархіальним центром, Свято-Микільському храму було надано статус собору. Храм було відреставровано, на дзвіниці з'явилися дзвони. У південній частині собору було споруджено бічний вівтар на честь Покрова Пресвятої Богородиці. Біля північних дверей із зовнішнього боку споруджено місце для освячення води.

Микільский собор у Миколаєві внесено до переліку архітектурних пам'яток державного значення.

Колишня турецька мечеть - єдина будівля Очакова, що збереглася з турецьких часів.

Розташована на валах фортеці Очаків (Ачі-Кале), взятої російськими військами та чорноморськими козаками в 1788 році після розгрому турецької ескадри російсько-запорозьким флотом та військами Олександра Суворова.

Після захоплення міста мечеть в 1794 році була перетворена на православний храм Святого Миколая Чудотворця. Спочатку був надбудований дерев'яний купол, а в 1804-1807 роках було проведено капітальну реконструкцію: прибудовано кам'яний вівтар, притвор і паперть, а кам'яний мінарет перероблений на дзвіницю.

В радянські часи тут знаходився військово-історичний музей імені Суворова. Наразі будівлю знову передано церкві і тут знову розташовується очаківський Свято-Миколаївський Собор, триває реставрація.

На церковному обійсті поховані художник-мариніст Руфін Судковський та очаківський комендант Орест Щетинін.

Сквер Пушкіна відкрито в Миколаєві в 1988 році. Розташований на перехресті вулиці Пушкіна та Набережної, де починається Інгульський міст.

В 2011 році проведено реконструкцію скверу, а паркан навколо нього, який регулярно розмальовували графіті, був оформлений малюнками на сюжети відомих казок та епізодами з життя письменника.

В сквері була встановлена бронзова скульптура двадцятип'ятирічного Пушкіна на гранітному постаменті, що була створена Юрієм Макушиним. В 2022 році, під час російсько-української війни, рішенням міськради Миколаєва скульпутра Пушкіна була демонтована комунальними службами міста.

Флотський бульвар у Миколаєві - тініста пішохідна набережна над річкою Інгул, що віддалено нагадує Приморський бульвар в Одесі.

З неї відкривається краєвид на річку, мости та парк "Перемога" на протилежному березі. На честь заснування міста встановлено пам'ятний знак - старовинна гармата.

В 2002 році поруч встановлено пам'ятник сподвижнику князя Григорія Потьомкіна полковнику Михайлові Фалєєву, який керував будівництвом міста та верфі. На іншому кінці Флотського бульвару - пам'ятник адміралу Степанові Макарову (1976 рік), знаменитому вченому та флотоводцю.

Турецька фортеця Кінбурн була збудована в XV сторіччі на Кінбурнській косі у гирлі Дніпра.

У 1736 році захоплена та зруйнована російським загоном генерала Леонтьєва, але відбудована заново турками. За Кючук-Кайнарджійським мирним договором в 1774 році фортеця Кінбурн відійшла до росії. У 1787 році, під час Другої російсько-турецької війни, турецький десантний загін яничарів, що намагався оволодіти укріпленнями Кінбурна, був вщент розбитий гарнізоном під керівництвом Олександра Суворова, що дозволило росіянам незабаром захопити турецьку фортецю Очаків. У цьому бою активну участь брали й українські козаки Чорноморської флотилії.

У жовтні 1855 року Кінбурнська фортеця була атакована англо-французьким флотом, капітулювала і з того часу не відновлювалася.

Збереглися земляні вали та рів, що перетинає косу з півночі на південь на захід від села Покровське.

Церква Всіх Святих - один із найстаріших храмів Миколаєва. В склепі церкви похований містобудівник та засновник миколаївської верфі Михайло Фалєєв.

Поруч, на Старому цвинтарі, знаходиться склеп засновника Харківського університету Василя Каразіна.

Церква Святого Духа побудована в 1857 році на тодішній околиці Миколаїва, в селищі Богоявленському, коштом селян за активної фінансової допомоги купця Костянтина Соболєва.

За радянських часів була закрита. В 1941 року німецькі окупанти дозволили вести богослужіння і церква знову відкрилася. При відступі німців церква була зірвана.

В 1992-1997 роках відновлена в первісному вигляді.

В одному з найвищих місць Миколаєва, на вершині Спаського пагорба, понад сто років стоїть водонапірна вежа, особливість якої полягає у її гіперболоїдній конструкції.

Незважаючи на кривизну, вона будувалася з прямих балок. Вперше таку форму ввів до архітектури відомий російський інженер Володимир Шухов, на честь якого цю вежу назвали. За його проєктом було збудовано безліч подібних конструкцій у Росії та за кордоном, у тому числі і знаменита телевізійна вежа в Москві на вулиці Шаболовській.

Питання необхідності спорудження водонапірної башти виникло в Миколаєві в липні 1904 року. Міська громада тоді витратила на здійснення проєкту понад 35 тисяч рублів.

Коли місто було окуповане фашистами, Шуховську вежу підірвали та перекинули. Незабаром після визволення Миколаєва визначну пам'ятку відновили.

Зараз вежа не використовується за своїм прямим призначенням, але й досі залишається гордістю Миколаєва. Висота споруди становить 25 метрів, а загальна ємність бака - 50 тисяч відер.