Пам'ятки Миколаївського району

Аквапарк Водолій - один із перших аквапарків у країні, відкритий в Миколаєві в 1997 році на базі водно-спортивного комплексу.

В залі з трибунами є спортивна ванна розміром 50 на 21 метр, призначена для проведення змагань з плавання на восьми доріжках. Стрибкова ванна розміром глибиною 5,5 метрів обладнана трамплінами і вежами висотою до 10 метрів. У ванні атракціонів розміром 16,5 на 8,5 метрів є швидкісна гірка завдовжки 26 метрів, фонтани, водний потік, водоспади, гідромасаж. Для наймолодших відвідувачів призначена дитяча ванна з фонтанами та водяною парасолькою (температура води +32°С).

Є кафе-бар, сауна, тренажерний зал. Проводяться індивідуальні заняття з плавання.

Сучасний відкритий аквапарк у центрі курорту Коблеве на площі 4 гектари. Позиційований як найбільший аквапарк південного заходу України.

Головний басейн площею 4000 квадратних метрів з гідромасажем, плавальні басейни та дитячий басейн. 10 гірок для дорослих: "Сімейний рафтинг", "Камікадзе", "Мульті-слайд", "Летючий човен", "Серпантин", "Чорна діра", "Косичка", "Широкий слайд", "Космічна вирва". Також працюють 9 дитячих гірок.

На території аквапарку "Коблеве" діють кафе швидкого харчування та дитяче кафе.

Аквапарк оснащений сучасною системою очищення води, яка надходить із власної артезіанської свердловини.

Комунальний заклад "Березанський народний історичний музей" Березанської селищної ради створений у 1989 році як краєзнавчий. На момент відкриття налічував близько 400 експонатів.

Експозиція музею представлена у трьох залах. На сьогодні фонди налічують понад 1260 експонатів.

ВАТ "Коблево" - одне із провідних виноробних підприємств Причорномор'я.

Винзавод "Коблево" заснований в 1982 році серед мальовничого заповідника Тилігул біля берегів Чорного моря.

Зараз він має всі ланки технологічного ланцюга виробництва натурального вина: виноградники, завод первинного виноробства (виробництво виноматеріалів) та завод вторинного виноробства (виробництво вина). В асортименті винзаводу "Коблево" – понад 30 найменувань. У колекції заводу - 2 золоті, 18 срібних та 10 бронзових медалей, отриманих на різних конкурсах та фестивалях ("Крим. Вино", "Ялта. Золотий Грифон", "Вінум" та інші).

Регулярно проводяться екскурсії, під час яких відвідувачі можуть побачити повний процес приготування вина: від збирання винограду до розливу в пляшки. Гостям пропонується скуштувати кілька найкращих вин коблевського винзаводу: Совіньйон, Шардоне, Аліготе, Мерло, Сапераві, Каберне та інші. У ході дегустації відвідувачів навчають культурі споживання вина.

Галерея мистецтв імені Серафими Сенкевич заснована в Миколаєві в 1998 році при Чорноморському державному університеті імені Петра Могили.

Від 2022 року носить ім'я миколаївської художниці Серафими Сенкевич, яка тривалий час була керівником галереї та стояла у витоків її створення.  

Галерея мистецтв не має своєї власної колекції, а працює із пересувними виставками як миколаївських художників, так і майстрів зі всієї України та країн зарубіжжя.

Георгіївський редут на в'їзді до колишнього села Мала Корениха (тепер це район Миколаєва) є частиною фортифікаційної системи, створеної за часів Кримської війни 1853-1856 років за проєктом відомого інженера Едуарда Тотлебена.

Редут прикривав підступи до Костянтинівської батареї. Усередині розміщувалося багато гармат, пороховий льох, казарми та все необхідне для життєдіяльності людей. Збереглися значні земляні вали.

Каплиця Святого Миколая закладена в Миколаєві в 2004 році на Соборно-Миколаївській площі.

До більшовицького перевороту 1917 року поруч із цим місцем, на перетині вулиць Адміральської та Соборної, знаходився головний храм Миколаєва - величний Адміралтейський собор.

Храм Святого Миколая спроєктував архітектор Олександр Доморацький. Висота від основи до хреста – 16 метрів.

Кафедральний собор Касперівської ікони Божої Матері в Миколаєві відрізняється староруськими архітектурними формами (архітектор Федір Еппінгер), через суперечки про які будівництво затягнулося на три десятиліття.

Головна святиня, на честь якої названий храм, була найбільш шанованою жителями Таврійської губернії іконою під час Кримської війни.

За радянських часів будівля собору була клубом Заводу імені 61 комунара.

Собор Касперівської ікони Божої Матері повернули віруючим в 1992 році, проведено реконструкцію. Наразі це кафедральний собор Православної церкви України в Миколаєві.

Кафедральний Собор Різдва Пресвятої Богородиці - найстаріший храм Миколаєва. Побудований у 1800 році на пожертвування миколаївських купців, тому його називали Старокупецькою церквою.

Будівля собору в стилі класицизму висотою 38 метрів має потужні стіни з тесаного каменю-черепашника. Пізніше були прибудовані два бокові вівтарі, храм став міським єпархіальним собором. У 1876 році було збудовано дзвіницю, у ній встановлено величезний дзвін вагою понад 8 тон.

Собор було закрито в 1938 році, в приміщенні розміщувався гарнізонний будинок офіцерів. З 1992 року Кафедральний Собор Різдва Богородиці знову діє. Встановлено новий іконостас, що має первісний вигляд.

Римо-католицький костел Святого Йосипа споруджено в Миколаєві коштом парафіян-католиків у 1896 році за проєктом архітектора Владислава Домбровського.

В 1934 році костел був закритий більшовиками. В сусідній будівлі на території було розміщено краєзнавчий музей - один із перших музеїв старожитностей на території колишньої російської імперії (заснований в 1803 році, зібрано понад 160 тисяч експонатів: предмети античності з Ольвії, інструменти Київської Русі, зброю козацтва та інше.).

З 1992 року в костелі святого Йосипа відновлено богослужіння. Останніми роками встановлено орган, відбуваються концерти органної музики. У дворі - колекція кам'яних баб.

Костянтинівська батарея в районі Миколаєва - це штучна гребля на правому березі Бузького лиману, що закінчується укріпленим островом Флагшток.

Споруджена в 1855 році за проєктом відомого військового інженера Едуарда Тотлебена. Дамба починається від колишнього села Мала Корениха  (тепер це район міста) навпроти центру Миколаєва йі проходить поперек течії лиману.

Під час Кримської війни вона стала частиною оборонної системи міста, коли виникла загроза його захоплення англо-французькими військами. Розташована на острові артилерійська батарея разом із Кауфманівською батареєю на протилежному березі лиману перекривали вогнем вузький прохід для суден фарватером.

У боях Костянтинівська батарея не брала участі, після закінчення війни батарею було закинуто.

Меморіальну дошку на честь видатного українського письменника, драматурга, театрального режисера та актора Марка Кропивницького встановлено в 2025 році на одному з найстаріших будинків Миколаєва замість дошки Потьомкіну, яку було демонтовано в межах деколонізації.

Знаходиться на перехресті вулиці Марка Кропивницького та пішохідної вулиці Соборної.

Миколаївський вернісаж - невелика галерея картин просто неба на Соборній біля Каштанового скверу, місце, де миколаївські художники виставляють і продають свої картини.

Тут же можна замовити будь-яку картину, портрет або шарж у художника, який сподобався. Відвідування цієї галереї- частина культурної програми більшості миколаївців, які виїхали прогулятися центром міста.

Миколаївський вернісаж існує з радянських часів. І хоча ряди художників відтоді значно порідшали, все ж таки ця галерея вважається однією з найбільших в Україні.

Тут також знаходяться кілька прилавків із сувенірами, де можна купити магнітики чи чашки із зображенням Миколаєва, невеликі авторські роботи місцевих умільців, біжутерію та інші дрібні туристичні товари.

Миколаївський військово-історичний музей було відкрито в Миколаєві в 1975 році у старовинному особняку кінця ХІХ століття, який належав відомій у місті родині німців-колоністів фон Шардтів, як Музей підпільно-партизанського руху на Миколаївщині.

Музей містить багату колекцію документів, фотографій, предметів, які розповідають про боротьбу жителів Миколаївської області проти німецько-фашистських окупантів. Представлені фіктивні медичні довідки, пропуски, паспорти, копії німецьких печаток, виготовлені підпільниками для порятунку молоді від вивезення до Німеччини та організації втеч військовополонених з концтабору.

В центрі зали експонується колекція стрілецької зброї та масштабні моделі військової техніки.

В експозиції "ОУН-УПА на Миколаївщині" представлено документи, особисті речі, листівки учасників ОУНівського підпілля, що розповідають про національно-визвольний рух на Миколаївщині, демонструють склад і структуру проводів, які діяли в краї. 

Окрема експозиція Миколаївського військово-історичного музея "Війна, що триває…" розповідає про оборону Миколаївщини та півдня України від російських агресорів в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну в 2022 році. В експозиції представлено документи, продовольчі пайки, зброю та військову форму солдат армії агресора.

Миколаївський військово-історичний музей є філією Миколаївського обласного краєзнавчого музею.

Миколаївський обласний художній музей імені Василя Верещагіна репрезентує понад 9 тисяч творів образотворчого мистецтва.

Основу колекції склали 148 картин видатного художника-баталіста Василя Верещагіна, з ініціативи якого у Миколаєві було створено товариство любителів витончених мистецтв. Найяскравіші його роботи відображають перебіг бойових дій різних воєн, але найбільшу популярність здобула картина "Апофеоз війни" - протест Верещагіна проти всіх воєн. Центральне місце в експозиції зали Верещагіна займає "Гімалайська трилогія" (1880-і роки), що належить індійській серії робіт художника. На полотні "Забутий солдат" художник зображує вбитого та забутого в горах англійського піхотинця. Широко відома серія "Лист до матері" (1901 рік), три картини з яких знаходяться в експозиції зали. В експозиції – особисті речі художника, обстановка його майстерні.

Також в миколаївському художньому музеї представлені роботи Василя Тропініна, Олексія Венеціанова, Карла Брюллова, Валентина Сєрова та інших.

Художній музей імені Василя Верещагіна розташований в одній із найкращих будівель Миколаєва, яка є пам'яткою архітектури другої половини ХІХ століття.