Пам'ятки Одеси

Експериментарій - перша філія одеського Музею цікавої науки. Відкрився наприкінці січня 2024 року в ТЦ «Атріум» після знищення російським ракетним ударом основного простору Музею цікавої науки на проспекті Шевченка влітку 2023 року. 

Команді музею вдалося врятувати майже всі свої експонати, за винятком спеціальних кімнат, і вже через 7 місяців Музей переніс частину своєї експозиції на нове місце й продовжив свою роботу як Експериментарій із 23 експонатами колекції. Тепер усі охочі можуть відвідати цей простір в ТЦ «Атріум», який допомагає дітям на 1,5-2 години відволіктися від війни за науковими дослідами.

Якщо в інших музеях до цінних експонатів не можна навіть доторкнутися, то в  Експериментарії не тільки можна, а й обов'язково треба все помацати, перевірити, відчути та побачити в дії. І діти, і дорослі можуть проводити цікаві експерименти та незвичайні досліди.

Головне завдання Експериментарію – показати школярам та студентам, що навіть найскладніші завдання та найдовші формули можуть бути захоплюючими, варто на них лише подивитися з іншого боку.

Експериментарій прагне навчити предметів природного циклу: фізики, хімії, біології, геології, астрономії, математики та багатьох інших галузей знань.

12 квітня 2024 року відновив роботу і Музей цікавої науки на новій локації в Приморському районі Одеси. 

Зоологічний музей - структурний підрозділ біологічного факультету Одеського національного університету імені Іллі Мечникова.

Музейні колекції нинішнього зоологічного музею почали формуватися ще до офіційного відкриття університету в 1865 році. Понад 33 років об'єкти природи збиралися для природничого кабінету Рішельєвського ліцею, на базі якого і був заснований університет. Найбільш цінними були зібрання професора Олександра Нордмана, відомого дослідника фауни Причорномор'я, який очолив музей в 1862 році.

Зоологічний музей розташовується в будівлі біологічного факультету університету, де займає 3 експозиційних зали загальною площею 1000 квадратних метрів. Музейний фонд становить 56 тисяч одиниць зберігання, з яких 7,5 тисяч експонатів представлено в експозиції.

Одеський зоопарк "Біопарк" – ще один проєкт власників дельфінарію "Немо". Розташований на об'їзній дорозі в західній частині Одеси, в районі "Двох стовпів".

Зоопарк обладнаний сучасними просторими вольєрами, оформленими відповідно до природного середовища проживання тварин. У "Біопарку" живуть жирафи, гімалайські ведмеді, уссурійські тигри, леви, шимпанзе, лемури, гібони, лами альпаки та інші.

Найменші відвідувачі можуть поспілкуватися з домашніми тваринами у контактному зоопарку. Передбачені ігрові майданчики та анімаційні вистави для дітей, фотозони, точки громадського харчування.

Кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви Марії – головний римо-католицький храм Одеси.

Будувати його почали в 1848 році за проєктом Франческо Моранді за підтримки губернатора Новоросійського краю графа Воронцова. До того в місті діяв невеликий костел, збудований у 1822 році за проєктом Джованні Фраполлі на території, яку в 1805 році виділив католикам перший градоначальник Одеси Дюк де Рішельє.

У 1935 році костел було закрито, в ньому розмістили краєзнавчий музей, а після Другої світової війни – спортивний комплекс. Було зруйновано мармурові вівтарі, змінено форму готичних вікон, знищено кам'яні склепіння.

Лише в 1991 році костел повернули католицькій громаді міста. Тут похований генерал від інфантерії граф Олександр Ланжерон.

Літературно-меморіальний музей Олександра Пушкіна відкрито в будівлі колишнього готелю "Hotel du Nord", в якому поет прожив місяць під час візиту до Одеси в 1823 році.

В Одесі ним створено поему "Цигани", закінчено поему "Бахчисарайський фонтан", написано тридцять ліричних віршів та два з половиною розділи роману "Євгеній Онєгін".

В експозиції представлені гравюри пушкінської Одеси, портрети сучасників поета, його малюнки, рідкісні прижиттєві видання.

Кірха Святого Павла в Одесі – кафедральний собор німецької євангелічно-лютеранської церкви України, головний протестантський храм міста.

В 1824 році відбулося закладання фундаменту кірхи за проєктом архітектора Франческо Боффо. Проєкт виявився невдалим - наполовину завершена дзвіниця і 10 колон фасадної сторони невдовзі впали. Для завершення будівництва були залучені інші архітектори, і в 1827 році кірху Святого Павла було освячено. Виглядала вона тоді досить просто, у строгому класичному стилі, з невеликою вежею над вівтарною частиною.

Після капітальної реконструкції, проведеної в 1897 році німецьким зодчим Германом Шеврембрандтом, архітектура та внутрішнє оздоблення сильно змінилися. Шеврембрандт надав церкві рис готичного та романського стилів за прикладом німецьких храмів. 50-метрова дзвіниця стала найвищою на той момент спорудою Одеси.

Після Другої світової війни кірха Святого Павла десятиліттями використовувалася як спортивна зала і склад. У 1990-х роках повернута лютеранській громаді міста та відреставрована.

Меморіал героїчної оборони Одеси відкрито в 1975 році на місці 411 берегової батареї, яка захищала місто в 1941 році під час наступу румунських військ.

Розташований на південній околиці Одеси.

До складу меморіального комплексу входять музей, виставка військової техніки просто неба, батарея берегової оборони, парк.

Меморіальний будинок-музей видатного українського академіка Володимира Філатова розташований в Одесі на Французькому бульварі поряд із заснованим ним Інститутом очних хвороб.

Експозиція будинку-музею знайомить не тільки з особистістю та діяльністю Філатова, але й з культурно-історичним контекстом кінця ХІХ - середини ХХ століття - сама оселя, меблі, особисті речі науковця є експонатами відображають життя та побут того періоду. Експозиція містить унікальні фотографії, рукописи, листи, раритетні видання, особисті речі та фотоматеріали родини академіка Філатова.

До складу Музейно-виставкового комплексу імені Володимира Філатова окрім будинку-музею входить Кабінет-музей академіка, розташований в головному корпусі Інституту очних хвороб.

Меморіальний музей Костянтина Паустовського розташований у будинку на тихій приморській вулиці Одеси, прямо над Ланжероном.

У дворницькій сусіднього будинку, що не збереглася, письменник жив з 1920 по 1922 рік, під час одеського періоду своєї творчості.

Музей відкрито в 1998 році з ініціативи громадської організації "Товариство Світ Паустовського". Основна експозиція присвячена написаній в Одесі книзі Паустовського "Час великих очікувань". Вона налічує понад 1000 експонатів, серед яких рукописи, фотографії, предмети домашнього побуту (початок ХХ століття) та особисті речі автора. Зокрема, представлений макет описаної Паустовським двірницької та макет теплохода "Костянтин Паустовський".

Кожен охочий може спробувати простукати "SOS" азбукою Морзе за допомогою знаменитого телеграфного ключа, а також доторкнутися до рукомийника, яким користувався Костянтин Георгійович під час риболовлі в селі Санжійка.

Будівля збудована у стилі класицизму (архітектор Франц Боффо) для Одеської товарної біржі. Головний фасад прикрашений 12 колонами та скульптурами. Згодом тут розмістилася Міська дума (зараз Одеська міська рада).

На площі перед Думою встановлено старовинну 250-пудову трофейну чавунну гармату з потопленого англійського парового фрегата "Тигр" на згадку про Кримську війну.

Пам'ятник Пушкіну, створений в 1888 роком коштом городян, встановлено на початку Приморського бульвару спиною до Думи (за легендою, так городяни висловили ставлення до міської влади, які виділили на пам'ятник ні копійки з бюджету).

Міський сад (Міськсад) в Одесі – найстаріший громадський парк міста та один із головних центрів міського суспільного життя.

Це невелчкий сквер площею близько 1,5 гектари наприкінці вулиці Дерибасівської, у кварталі між Дерибасівською та Ланжеронівською, неподалік Соборної площі. Заснований у 1803 році Феліксом де Рибасом, братом засновника Одеси Йосипа Дерибаса як приватний садок на його власній земельній ділянці, згодом був переданий місту.

Головною прикрасою Міськсаду є двохсотрічний фонтан із чашею з карарського мармуру. Тут же розташовані Літній театр міської філармонії (1949 рік, архітектор Регіна Володимирська), музичний павільйон-ротонда (1943 рік), а також кілька оригінальних скульптур: пам'ятник Леоніду Утьосову, пам'ятник Сергію Уточнику, скульптури "Лев" та "Левиця", пам'ятник "Дванадцятому стільцю".

Монумент апельсину, що врятував Одесу - сучасний пам'ятник в центрі міста.

Становлення Одеси наприкінці XVIII століття безпосередньо залежало від завершення ініційованого Катериною II будівництва морського порту, але за царювання імператора Павла I фінансування припинилося. Щоб висловити цареві свою "вірнопіддану старанність" і випросити позику в розмірі 250 тисяч рублів, магістрат відправив до Петербурга обоз з першими апельсинами, що прибули в порт на початку лютого. Південні фрукти в кінці зими припали цареві до двору, гроші на добудову порту виділили, і Одеса була врятована.

Моумент апельсину-рятівнику встановили на Думській площі в 2004 році, але невдовзі вирішили перенести на бульвар Михайла Жванецького.

Пам'ятник являє собою встановлений на постаменті апельсин зі знятою з однієї половини шкіркою і з вийнятими кількома часточками. Замість цих часточок всередину апельсина вставлено постать російського імператора Павла I. Скульптурна композиція включає трійку коней, запряжених в апельсин. На апельсині розташовані найвідоміші будинки Одеси: Оперний театр, Спасо-Преображенський собор, колонада Воронцовського палацу.

Пам'ятник імператриці Катерині II та її сподвижникам (Платону Зубову, Григорію Потьомкіну, Францу де Волану, Йосипу Дерибасу) було встановлено до 100-річчя міста.

За радянських часів його замінили на пам'ятник Потьомкінцям.

Відродження монумента в 2007 оці супроводжувалося протестами націонал-патріотів, які виступали проти увічнення пам'яті гнобительки, яка ліквідувала незалежність України.

28 грудня 2022 року, під час повномасштабної російсько-української війни, рішенням Одеської міської ради пам'ятник Катерині було демонтовано та передано до Художнього музею Одеси.

Одеський порт - один із найбільших морських портів Східної Європи, був найбільшим у Російській Імперії. Будівництво нового порту при захопленій російськими військами фортеці Хаджибей започаткувало місто. Повністю реконструйований в 1968 році.

Перед будинком морського вокзалу встановлено скульптуру Ернста Невідомого "Золоте дитя", на причалі - пам'ятник дружині моряка. Над морвокзалом височить вежа багатоповерхового готелю "Одеса" (2001 рік). Наприкінці причалу – церква Святого Миколая, новий яхт-клуб. На території - музей якорів просто неба.

Музей "Степова Україна" був створений в Одесі в 1925 році. Українська народна культура була представлена колекціями вишивок, килимів, кераміки, іграшок, які походили з Причорномор'я, Поділля, Середнього Подніпров'я, Полісся тощо. Фонди музею налічували біля двох тисяч експонатів. Внаслідок згортання радянською владою політики "українізації" і краєзнавчих досліджень, в 1931 році музей було закрито, значна частина музейного фонду потрапила до Одеського історико-краєзнавчого музею, більшість працівників музею була репресована.

Після здобуття Україною Незалежності, в квітні 2006 року, музей "Степова Україна" було відроджено як філію Одеського історико-краєзнавчого музею.

Перша частина експозиції музею розповідає про створення "Степової України", її засновників і активістів та традиції музейної справи. Тут же відтворено традиційний інтер'єр української садиби.

В другій частині експозиції, шляхом створення житлових комплексів, дається уявлення про матеріальну і духовну культуру основних етнічних груп населення регіону - старообрядців, греків, євреїв, караїмів, молдаван, гагаузів, болгарських і німецьких колоністів. Основним елементом кожного комплексу є національний костюм, навколо розміщені ткацькі вироби, посуд, меблі, господарські знаряддя, вироби декоративно-прикладного мистецтва.