Пам'ятки Сумського району

Будинок-музей Антона Чехова в Сумах створено в дворянській садибі родини Лінтварьових (XVIII-XIX століття), розташованої в районі Лука.

В 1888-1889 роках письменник жив у західному флігелі - одноповерховому білому будиночку з шістьма колонами та ганком. Свої сумські враження письменник використав в оповіданнях "Іменини", "Сумна історія", п'єсах "Лісовик" та "Чайка". Про садибу Лінтварьових він писав: "Абація та Адріатичне море чудові, але Лука і Псел краще".

Музей Чехова відкрито в річницю від дня народження письменника в 1960 році. Меморіальна експозиція розповідає про життя Чехова на Луці, про його медичну допомогу місцевим жителям, про творчу роботу та поїздки Україною.

Відновлено інтер'єри вітальні та їдальні, кімнати для гостей та "кімнати Антоші", яка служила Чехову спальнею та робочим кабінетом. Співробітники музею проводять краєзнавчі екскурсії.

Також зберігся великий східний флігель садиби Лінтварьових, у якому жила родина письменника, коли в 1890 році Чехов подорожував на Сахалін.

Експозицію краєзнавчого музею "Петро Чайковський та Україна" розміщено в селі Низи в садибному будинку поміщика Миколи Кондратьєва, у якого в 1871-1879 роки щоліта гостював видатний композитор Петро Чайковський.

З Кондратьєвим Чайковського познайомив його друг Олексій Голіцин із сусіднього Тростянця (там також є музей Чайковського). У Низах композитор працював над операми "Черевички", "Опричник", Другою та Третьою симфоніями, створив кілька фортепіанних п'єс та романсів. Кондратьєву він присвятив цикл п'єс "Вечірні мрії", його дружині - "Салонний вальс", доньці - "Вальс-дрібничку", а гувернантці - "Сентиментальний вальс".

Наступний власник садиби, цукрозаводчик Дмитро Суханов, під час реконструкції зніс флігель, у якому жив Чайковський, але основна будівля збереглася.

В радянські часи тут розташовувався клуб цукрозаводу, потім середня школа. З 1990 року в частині приміщень знаходиться постійна виставка-музей Чайковського, що відтворює атмосферу ХІХ століття. Експозицію, присвячену композитору, складено з експонатів Сумського обласного краєзнавчого музею.

Будівля гостро потребує ремонту. У зв'язку з відсутністю опалення музей працює лише у літній період.

Народний музей історії альпінізму діє в Сумському Палаці дітей та юнацтва при клубі "Абалаковець" з 1977 року.

Експозиція музею поділена на 21 тематичний розділ, в яких представлено понад 8 тисяч експонатів. Це фотографії, газети, особисті речі альпіністів, спорядження, винагороди, прапори, вимпела, знаки найбільш видатних сходжень, спогади, книги з автографами, звіти, карти, схеми, камені з вершин.

Всі вони демонструють історію розвитку альпінізму. В 2000 році відкрився новий розділ "Альпіністи України на восьмітисячниках".

Музей історії Краснопіля створений в 1985 році як музей історії району на громадських засадах. В 1994 році отримав статус "Народного музею".

Музейні фонди налічують близько 4 тисяч експонатів, частина з яких доступна для огляду в чотирьох залах музею. Особливе місце в експозиції займають стенди, присвячені відомим уродженцям краю - Павлу Грабовському, Петру Соколенко, Леоніду Жаботинському тощо. Окремі експозиції присвячені подіям Української революції 1917-1922 років та Голодомору в Україні 1932–1933 років.

Крім того, в музею представлена велика етнографічна колекція краю.

Музей історії Сумського державного педагогічного університету імені Антона Макаренка заснований у 1962 році, є підрозділом відділу соціальної та культурно-масової роботи СумДПУ.

В музеї зібрано понад 8000 експонатів, які розповідають про заснування навчального закладу в 1924 році, періоди Другої світової війни, післявоєнної відбудови та розвитку освіти регіону до наших днів.

Окрема експозиція присвячена творчій спадщині видатного педагога, одного із засновників системи дитячо-підліткового виховання Антона Макаренка, який був родом із Сумщини.

Музей історії Сумського полку Слобідського козацтва створено в 2003 році з ініціативи громадської організації "Сумський полк слобідського козацтва імені Герасима Кондратьєва".

Розташований у невеликому офісі на 2-му поверсі кутового будинку на Воскресенській. Експозиція музею розкриває козацьку історію Сумщини ХVII – початку ХХ сторіччя. Зокрема, подано фрагмент дерев'яного частоколу Сумської фортеці, знайдений під час реконструкції вулиці Воскресенської.

Також можна побачити фрагмент кованих віконних ґрат із Всесвятської церкви Сумського Успенського монастиря, фрагменти оснастки в'їзних воріт Сумської фортеці, зброю та екіпірування Сумського гусарського полку.

Гордість музею – кольоровий портрет засновника Сум полковника Герасима Кондратьєва.

Музей видатного поета-лірика ХХ століття Олександра Олеся (Олександра Івановича Кандиби) відкрився в місті Білопілля, батьківщині поета, в 1998 році на другому поверсі Білопільської центральної районної бібліотеки, яка з 1993 року з носить ім’я свого славетного земляка.

В холі бібліотеки встановлено бюст Олександра Олеся (робота сумського скульптора Якова Красножона). В двох просторих залах загальною площею 54 квадратних метри розмістилась експозиція, яка налічує 384 експонати та розповідає про життя і творчість поета.

Перша зала присвячена білопільському періоду життя Олександра Олеся. Завдяки місцевому книготорговцю Кості Стороженку музей має фотознімок будинку, де народився поет в його тодішньому вигляді. Фотокопія запису в церковній книзі Покровської церкви свідчить, що саме тут було хрещено маленького Сашка.

Відкриває експозицію діорама центральної площі Білопілля кінця ХІХ століття. Доповнюють експозицію музею меблі кінця ХІХ століття, які зберігалися в помешканнях білопільців. Родзинкою музею є самовар, знайдений в садибі Кандибів на горищі клуні, що збереглася з тих  часів.

Найціннішим скарбом музею є особисті речі Олеся передані з архіву поета інститутом літератури імені Тараса Шевченка Національної академії наук України та прижиттєві видання його творів датовані 1909, 1917, 1919, 1923, 1935 роками.

Значне місце в експозиції відведено матеріалам, що висвітлюють життя і творчість сина поета Олега Ольжича (Олега Олександровича Кандиби), перебування на Білопільщині внука Олександра Олеся - Олега Кандиби, який проживає в Канаді.

Музей Павла Грабовського був заснований у 1964 році на громадських засадах. У 1994 році музей отримав статус "Народного музею".

У п'яти залах музею загальною площею понад 90 квадратних метрів розмістилася експозиція, що розповідає про життя і творчість поета.

Чільне місце в експозиції займають стенди із зібраними фотографіями та матеріалами, що розповідають про життя поета в селі Пушкарне (колишня назва Грабовського): дитячі роки, юність, народницьку діяльність, заслання в рідне село, а також відправку до армії, арешт по дорозі, зустріч з Надією Сигидою в Бутирській тюрмі, листування з Іваном Франком, роки заслання (Вілюйськ, Якутськ, Тобольськ).

Найціннішими експонатами музею є особисті речі Павла Грабовського, які передали музею на сторіччя від дня народження поета дружина та донька його сина Богдана: рушник, вишитий матір'ю, гольничок для дружини та грибок-іграшка для сина, зроблені руками Грабовського.

Окрема зала музею присвячена етнографії краю. В ній представлені предмети давнього українського побуту: сорочки, рушники, вишиванки, глечики, горщики, праски, гребінки, ступки тощо.

Приватний музей старожитностей "Причал Одіссея" у Сумах заснував 2015 року сумський фотохудожник, краєзнавець та колекціонер Сергій Гуцан. Його колекція починалася з добірки старих світлин та фотоапаратів. Згодом до них додалися особисті археологічні знахідки різних епох, а також старожитності, придбані в антикварних магазинах різних країн світу.

В 2022 році відбулося офіційне відкриття музею в новому приміщенні – колишньому будинку відомої сумської родини Григор’євих. Експозиція розміщується у чотирьох кімнатах і на мансарді. У першій кімнаті представлені різноманітні несистемні речі, що характеризують творчий пошук колекціонера. Друга зала присвячена історії вулиці Воскресенської від козацьких часів до XX століття. У третій кімнаті відтворено типовий інтер'єр початку XX століття і представлено експозицію, присвячену родині Григор’євих. У четвертій залі демонструються артефакти, що перетворені художниками на артоб'єкти. Виставковий простір "Світлиця" на мансарді має змінну експозицію.

Відвідування музею можливе за попереднім записом лише у супроводі авторської екскурсії власника (годинна екскурсія експозицією або двогодинна екскурсія експозицією та вулицями Воскресенською і Соборною).

Музей-майстерню заснував в Сумах у 2006 році відомий український митець Леонтій Костур. Художник працює у стилі, який назвав власним прізвищем – "костуризм". Його переважно глиняні роботи, костури, розповідають про побут і традиції України.

Майстерня розташована в будинку, яку Леонтій Костур отримав у спадок і переоблаштував на музей-майстерню. У музеї експонується понад 300 скульптур ("костур") та значна кількість творів живопису.

Народний музей імені Лесі Українки відкрито в Косівщині в 1971 році до 100-річчя від дня народження поетеси.

Перебування Лесі Українки на Сумщині пов'язане із її лікуванням від туберкульозу. В 1889 році мати привезла Лесю в Косівщину до народної цілительки Параски Богуш. Тут поетеса написала свої "Весняні пісні".

Кімната-музей Лесі Українки розміщується в місцевій загальноосвітній школі, яка носить ім'я поетеси. Серед 600 експонатів - речі, що належали Парасці Богуш: горщик, товстостінна сулія для ліків, корито, рушник. Представлено першу збірку Лесі Українки "На крилах пісень" 1904 року видання тощо.

Екскурсії проводять юні екскурсоводи.

Олександрівська чоловіча гімназія – найстаріший навчальний заклад Сум. Пам'ятка архітектури національного значення.

Заснована меценатом Павлом Харитоненком. Основний корпус у стилі класицизму споруджено в 1873 році. Пізніше було побудовано пансіон на 40 осіб для іногородніх учнів. Завдяки гостроверхим вежам, зубцям, стрілчастому порталу і таким самим вікнам, ця будівля нагадує середньовічний замок. У цьому ж стилі збудовано лікарню. Незвичайні за красою сходи, що ведуть на другий поверх головного корпусу, та двосвітла актова зала.

Наразі це Сумська класична гімназія, що спеціалізується на поглибленому вивченні англійської мови.

Романтичний палац зі сторожовою вежею та стрілчастими вікнами прикрашає колишню садибу графині Параскеви Штерич (Штеричової), уродженої Донець-Захаржевської.

Садиба Баси розташована на південній околиці Сум (Зарічний район), на березі річки Псел. Маєток у Басах графиня Штерич отримала у спадок від свого батька Михайла Донець-Захаржевського в кінці XVIII сторіччя. Для будівництва палацу вона запросила відомого слобожанського архітектора Олександра Палицина, який розробив проєкт незвичайної в цих краях асиметричної будівлі у псевдоготичному стилі. У палаці була передбачена домашня Вознесенська церква.

Після смерті графині маєток перейшов у володіння її брата Андрія Донець-Захаржевського, потім до його доньки, яка продала його вдові Гамалій. У 1890-х роках палац було реконструйовано у стилі англійської неоготики за проєктом Карла Шольца. Останніми власниками були Борис Золотницький та Самуїл Штейнер.

Наразі на території садиби Параскеви Штерич розміщується санаторій-профілакторій Сумського державного університету.

Пам'ятник підприємцю Іванові Харитоненку стоїть на одній із центральних площ Сум.

Успішний цукрозаводчик і меценат, один із найбагатших людей Російської імперії ХІХ століття, Іван Харитоненко значно вплинув на розвиток міста Суми. Він та його нащадки будували у місті лікарні, навчальні заклади, інші об'єкти інфраструктури.

В 1899 році на площі Покровській було встановлено пам'ятник Іванові Харитоненку роботи скульптора Олександра Опєкушина. На початку XX століття його було знищено більшовиками, але відновлено в 1996 році.

Скульптура "Малюки-ласуни" на вулиці Воскресенській встановлена в Сумах  до 355 річчя міста. Це данина пам'яті цукровій промисловості родини Харитоненків, завдяки якій місто досягло процвітання у ХІХ столітті.

Пам'ятник створено скульпторами Олегом Прокопчуком та Володимиром Буковим. Бронзовий хлопчик на стільці поїдає з мішка цукор, а дівчинка стоїть поряд. Приєднатися до них може будь-який перехожий, присівши на вільний стілець.

Того ж дня на Покровській площі в Сумах було відкрито пам'ятник цукру-рафінаду.