Пам'ятки Сумського району

Величний Спасо-Преображенський кафедральний собор на пішохідній вулиці в самому центрі Сум у своєму образі поєднує елементи ренесансу, бароко та класицизму.

Преображенський собор у Сумах збудований у 1776-1788 роках на місці дерев'яного храму XVII сторіччя. 56-метрову барочну дзвіницю з англійськими курантами прибудовано пізніше. Сучасний вигляд собор набув після капітальної реконструкції, зробленої у 1882-1892 роках за проєктом авторитетного харківського архітектора Михайла Ловцова. По кутах купола встановлені чавунні постаті апостолів Петра і Павла, а також дві однакові постаті Святого Володимира Великого, а на дзвіниці - постаті чотирьох євангелістів: Луки, Марка, Іоанна і Матвія.

В інтер'єрі - іконостас із білого мармуру та уральського малахіту, живописні роботи на біблійні теми Володимира Маковського. Головні святині - чудотворні ікони Тихвінської Богоматері та Корсунської Богородиці.

Собор належить УПЦ московського патріархату. Святкові служби транслюються назовні.

Лише два аварійні флігелі збереглися від колись розкішної Строганівської садиби в Хотіні, яку сто років тому називали однією з найвизначніших садиб у всій Російській імперії.

З XVII століття маєток Хотінь належав нащадкам засновника Сум полковника Герасима Кондратьєва. Палацовий комплекс був збудований у 1799-1810 роках при онуці полковника Ганні Кондратьєвій, яка взяла шлюб з таємним радником Михайлом Комбурлеєм. Подружжя запросило відомого петербурзького архітектора періоду розквіту класицизму Росії Джакомо Кваренгі.

Садиба була побудована за традиційною на той час осьовою системою та оточена великим парком. У палаці налічувалося 87 кімнат, всі вони були оформлені в різній колірній гамі. Тривалий час у садибі жив і працював військовий історик Дмитро Бутурлін, потім більш як півстоліття Хотіню володів графа Павло Строганов, на запрошення якого тут гостювали художники Іван Крамськой та Федір Васильєв.

На початку XX століття, коли за садибу розгорівся судовий позов, палац занепав. У 1918 році Хотінський палацовий ансамбль було знищено пожежею. Від нього збереглися два бічні флігелі, в яких за радянських часів розміщується середня школа. Наразі будівлі в поганому стані.

При школі діє Музей історії.

Сумський обласний краєзнавчий музей розташовується в колишній будівлі повітової земської управи з примітним баштовоподібним виступом на фасаді, який піднімається вище основної споруди та завершується куполом.

На пілонах другого поверху встановлено чотири каріатиди, які підтримують балкон. Управу відвідували у різні роки Олександр Купрін та Володимир Короленко. В 1905 році тут розміщувалися друкарня та редакції перших сумських газет.

Краєзнавчий музей в Сумах заснований у 1920 році. В експозиції представлені предмети з археологічних розкопок ранньослов'янських та давньоруських пам'яток, рідкісні матеріали з історії та природи Сумщини.

Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького розташований у будівлі колишнього Державного банку, збудованому на початку XX сторіччя сумським архітектором Густавом Шольцем.

Музей створений у 1920 році на основі націоналізованих приватних мистецьких зібрань та колекції Оскара Гансена, що знаходилася тоді в Сумах. Першим директором був художник Никанор Онацький, учень Іллі Репіна, чиї роботи, зокрема, представлені у музеї.

Найбільший інтерес представляють пейзажі італійських художників XVII-XIX століть, голландських та фламандських живописців, серед яких і роботи учнів Рубенса, французьких пейзажистів XIX століття.

Також представлені твори відомих художників-передвижників: Шишкіна, Куїнджі, Левітана, Саврасова. До шедеврів живопису кінця XIX - початку XX століття можна віднести роботи Васнецова, Серова, Котарбінського, Айвазовського. 

Музей має збірку робіт видатної української народної художниці Марії Примаченко.

Українська академія банківської справи Національного банку України займає комплекс історичних будівель у центрі міста Суми.

Перший навчальний корпус розташований у сквері імені Тараса Шевченка (вулиця Соборна), у колишньому приміщенні Першої жіночої гімназії. Належить до численної у місті групи неоготичних будівель ХІХ-ХХ століть.

Головний корпус академії виріс лише кілька років тому на центральній вулиці Петропавлівській, на місці колишніх володінь нащадків засновника Сум Григорія Кондратьєва. До 1917 року тут була одна з пожежних команд міста, потім різні установи. У реконструйованому корпусі ретельно збережено усі архітектурні нюанси історичної будівлі. Замість пожежної каланчі споруджена вежа з годинником, який сповіщає місто про різні урочистості в академії.

Свято-Успенська церква у Верхній Сироватці була збудована в 1805-1812 роках за проєктом поета та просвітителя Олександра Паліцина, який жив у сусідньому маєтку "Попівка", коштом і під керівництвом нащадка старшинського роду поручика Миколи Власовського. Цегла та іконостас були придбані з розібраного Сумського монастиря.

У 1844 році блискавка вдарила в дзвіницю і, пройшовши всередину храму, обпалила позолоту іконостасу, але храм уцілів. Особливою пошаною користувалася храмова Ченстоховська ікона Божої Матері, яку за переказами ще до старої дерев'яної церкви приніс польський шляхтич із Ченстохови.

Великий кам'яний Успенський собор розташований на терасі над селом Межиріч, біля підніжжя плато високого правого берега річки Псел.

Закладений у 1759 році на замовлення та коштом місцевого уродженця Луки Білоуса, архімандрита Києво-Печерської лаври, як соборний храм сотенного містечка Межиріч. Зразком послужив Успенський собор в Охтирці (1728-1738 роки, не зберігся).

Споруджений у рідкісному храмовому стилі, властивому Слобожанщині, собор є цінною пам'яткою української національної архітектури доби бароко.

Фонтан-пам'ятник Сумці, встановлений у 2008 році на одній із центральних пішохідних вулиць Сум, символізує легенду про заснування міста.

За переказами, перші переселенці-козаки з містечка Пруда на Київщині на чолі з отаманом Кондратьєвим влітку 1655 року знайшли на місці, де невелика річка впадала в Псел, три мисливські суми з монетами. Річку назвали Сумкою, а засноване тут місто – Суми.

Скульптор Олексій Шевченко відтворив легенду в камені: над криницею з водою висить сумка з грошима, з якої також витікає вода. З'явилася нова міська традиція - змочувати обличчя, сумки та гаманці "чарівною" водою з колодязя.

Лебединський міський художній музей імені Бориса Руднєва розташований у старовинній будівлі в центрі міста.

Початок створення художнього музею в Лебедині було покладено в 1918 році інженером-технологом з Харкова Борисом Руднєвим. Експозиція створювалася на основі націоналізованих колекцій місцевих поміщиків, зокрема зі Строганівської садиби в Хотіні під Сумами.

Наразі в експозиції близько 2 тисяч раритетів. Серед них непогані колекції українського портрету XVIII століття, роботи художників Дмитра Левицького, Василя Полєнова, Сергія Васильківського, Григорія Мясоєдова, Валентина Сєрова, родини Кричевських тощо.

Перший дерев'яний храм побудував у Низах засновник селища Герасим Кондратьєв ще в 1678 році на згадку про загиблого сина Івана.

Нинішня цегляна церква Іоанна Богослова споруджена цукрозаводчиком Миколою Сухановим у 1910 році.

За радянської влади будівлю церкви використовували як овочевий склад.

Нині храм діючий.

Церква Казанської ікони Божої матері була закладена в Басівці у 1906 році на честь загиблих у російсько-японській війні. В 1912 році Казанську церкву освятили.

Внутрішній інтер'єр був прикрашений фресками, присвяченими пам'яті жителів Басівки, що загинули при Порт-Артурі, в Маньчжурії, на кораблях 1-ї, 2-ї та 3-ї Тихоокеанських ескадр. Також в інтер'єрі було зображення Святої Трійці – копія розпису храму Христа Спасителя в москві.

Нині храм у напівзруйнованому стані.

Мурована однобанна церква Різдва Іоанна Предтечі зі дзвіницею знаходиться на північно-східній околиці Сум, яка має історичну назву слобода Лука.

Церква є головною архітектурною домінантою Луки, добре проглядається із залізниці, з Липенського городища та з берегів річки Псел. Територія церкви оточена стіною з двома кованими орнаментальними брамами кінця XIX століття.

У 1687 році сумський полковник Герасим Кондратьєв заснував на Луці дівочий Іоанно-Предтеченський монастир, в якому в 1691 році було збудовано однойменний дерев'яний храм. Монастир був закритий в 1787 році.

На його місці в 1837 році коштом родини місцевих дворян Линтварьових була побудована кам'яна тричасткова церква з дзвіницею як парафіяльний храм для Луки та сусіднього села Баранівки. У 1907 р. до церкви прибудували два бічні вівтарі – Святої Трійці та Святого Іоанна.

Храм Різдва Пресвятої Богородиці в Юнаківці – видатна пам'ятка архітектури класицизму.

Прекрасна п'ятиглава двоярусна церква в стилі класицизму, виконана за проєктом архітектора Олександра Палицина, нагадує твори архітектора кінця XVIII – початку ХІХ століття Джакомо Кваренгі. Будівництво було розпочато в 1793 році на місці старого дерев'яного храму і тривало 13 років коштом князя Михайла Голіцина. Кам'яний храм мав три престоли: в ім'я Святого Миколая Чудотворця, Архістратига Михаїла та головний – на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1874 році в нижньому підвальному поверсі храму також було облаштовано теплу церкву Трьох Святителів. Діяла церковно-парафіяльна школа.

Церква Різдва Богородиці тривалий час залишалася чинною навіть за радянської влади, але була закрита в 1960-х роках, до наших днів дійшла у напівзруйнованому стані.