Пам'ятки Сумського району

Пам'ятник цукру-рафінаду у Сумах відкрито до 355-річчя міста на згадку про колишню цукрову славу Сум.

Знаходиться на Покровській площі, навпроти пам'ятника цукрозаводчику Іванові Харитоненку, завдяки якому місто досягло процвітання у ХІХ столітті. На той час цукор почали пресувати в невеликі куби, і саме цю форму монумента обрали скульптори Віктор Довголюк та Олексій Шевченко.

На великий рафінадний куб можна зійти по кам'яних кубиках, щоб сфотографуватися на пам'ятці, що символізує багатство області. Передбачається, що окремі цукрові кубики будуть розкидані по всьому місту.

Того ж дня на вулиці Воскресенській у Сумах було відкрито скульптуру "Малюки-ласунки".

Парк культури та відпочинку імені Івана Кожедуба площею 58 гектарів знаходиться у центрі міста Суми.

У парку працює безліч атракціонів, регулярно відбуваються виставки, фестивалі та інші культурні заходи.

Неподалік центрального входу до парку розташований сучасний стадіон "Ювілейний". У південно-східній частині парку розташований міський пляж на річці Псел.

Петропавлівська цвинтарна церква в стилі класицизму розташована на найстарішому міському цвинтарі в Сумах, де поховано багато іменитих сумчан.

Храм збудований у 1843-1851 роках коштом купця Федора Сапожнікова. Церква кам'яна однокупольна. Дзвіниця з'єднана із храмом коротким переходом. Збереглися первісні прикраси інтер'єру, олійний живопис.

Поруч знаходяться могили членів родини цукрозаводчиків Харитоненків з мармуровими надгробками італійського майстра Арістіда Круазі, а також могили купців Суханових.

Однобанна кам'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці була збудована на західній околиці Лебедина в XVIII сторіччі.

Точна дата побудови невідома, але з архівних документів випливає, що в 1777 році вона вже підлягала ремонту.

У 1875 році Успенська церква перебудована за проєктом архітектора Федора Данилова.

За радянських часів храм був закритий та покинутий. Наразі ведеться реставрація.

Природний заповідник “Михайлівська цілина” - це унікальна ділянка цілинного плакорного лугового степу площею 202 гектари, якої жодного разу не торкався плуг.

З 1741 року ці землі належали графам Капністам, які на своєму конезаводі в Михайлівці розводили орловських рисаків. Великі ділянки степу були виділені під пасовища і тому ніколи не розорювалися.

У 1928 році "Михайлівська цілина" була оголошена заповідником, до останнього часу входила до складу Українського степового природного заповідника (у 2009 році. виділена в окрему зону, що охороняється). Територія заповідника, оточена полезахисною лісопосадкою, є невисоким пагорбом, що поступово знижується до оточуючих його балок. Загальна площа заповіднику становить 882,9 гектари.

Тут росте понад 500 видів трав, 38 з яких охороняються (11 занесено до Червоної книги України). Оскільки вони цвітуть у різний час,  протягом літа степ 10-12 разів змінює колір.

У заповіднику мешкають зайці-русаки, лисиці та дрібні гризуни.

Екскурсії "Михайлівською цілиною" організує Лебединський міський краєзнавчий музей.

Пророко-Іллінську церкву в Сумах споруджено на штучному насипі.

Була закладена ще 1836 році, але після пожежі будівництво тривалий час було заморожено.

Церква зведена в стилі класицизму з елементами еклектики.

Парк імені Івана Асмолова – пам'ятка садово-паркового мистецтва.

Парк площею близько 3 гектарів знаходиться через дорогу від собору Святої Трійці у Сумах. В середині ХІХ століття купець ІІ гільдії Іван Асмолов купив квартал землі на вулиці Троїцькій для будівництва своєї резиденції. Навколо будинку, збудованого за останньою архітектурною модою, було розбито парк. Асмолову, пристрасному мандрівнику та селекціонеру, з усього світу привозили екзотичні рослини, які чудово вживалися з місцевими.

Нині у парку росте близько 100 рідкісних порід хвойних та листяних дерев, близько 30 сортів бузку. На території парку розташований Сумський обласний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення. Садибний будинок Асмолова є одним із його корпусів.

Невеликий одноповерховий садибний будинок у Лебедині збудований у першій половині ХІХ століття братами Залеськими.

В 1859 році в садибі Залеських зупинявся Тарас Шевченко.

До кінця XX століття тут розташовувався краєзнавчий музей. Зараз будівля порожня, потрібна реставрація.

Садиба Суханових-Сумовських - гарний двоповерховий будинок палацового типу в Сумах.

Побудований у 1895 році сумським підприємцем та меценатом Миколою Сухановим. Згодом садиба перейшла у власність родини Сумовських. Садибний будинок розташований у глибині парку за огорожею з кованою брамою та фігурними ґратами.

Двоповерхова житлова будівля з багатими архітектурними прикрасами була з'єднана підземним ходом із конторською будівлею з мансардою в стилі неоренесансу. На межі садибної ділянки стоїть довга будівля господарського корпусу.

Наразі в різних приміщеннях садиби Суханових розміщено Інститут прикладної фізики, служби Академії банківської справи, а також один із підрозділів МВС.

У приміщенні бібліотеки банківської академії відкрито експозицію "Суханови в Сумах", яка розповідає про життя та благодійність родини Суханових.

Садиба Харитоненка в Сумах розташована на березі річки Псел при впаданні до неї річки Сумки на протилежному березі від центру міста.

Знаменитий цукрозаводчик і меценат Іван Харитоненко придбав цю ділянку у 1860-х роках. Побудована ним садиба складалася з трьох будівель: житлового корпусу (трохи у глибині садиби; на зразок цього особняка було збудовано будинок Харитоненка у Москві, де тепер знаходиться британське посольство), та двох службових корпусів. Крім того, до складу садиби входили фонтан перед житловим корпусом та парк над Пслом). У 1912-1913 pоках було збудовано будівлю контори торговельного будинку "Харитоненко та син", в якій за радянських часів розміщувалася поліклініка.

Наразі садиба Харитоненка належить Українській академії банківської справи Національного банку України, яка збирається облаштувати тут Палац творчості та дозвілля студентів.

Свято-Воскресенський кафедральний собор - головний православний храм Сум, найстаріша кам'яна споруда в місті, чудовий зразок українського бароко.

Собор побудований на межі XVII-XVIII століть коштом засновника міста Герасима Кондратьєва та його сина Андрія Кондратьєва. За легендою, при будівництві в стіну храму було замуровано сестру Кондратьєва - Марію, отаманшу розбійницької зграї.

Архітектура двоповерхового кам'яного собору повторює традиційні форми української дерев'яної храмової архітектури - він схожий на тризрубні козацькі церкви. Судячи з товщини стін (до 1,5 метрів), характерної форми вікон-бійниць та розташування на лінії колишніх. міських укріплень, Воскресенський собор входив до оборонної системи Сум. До річки вів підземний хід, який тепер засипаний.

За радянських часів тут був розташований відділ декоративно-ужиткового мистецтва художнього музею. Після 1991 року Воскресенську церкву повернули віруючим, і тепер є кафедральним собором Сумської єпархії Православної церкви України.

Імпозантна Свято-Миколаївська церква в Лебедині, що поєднує у своєму архітектурному образі візантійський стиль із ренесансом - яскравий зразок можливостей так званого "цегляного стилю", поширеного у XIX-XX століттях в Україні.

Миколаївська церква збудована в 1890 році за проєктом архітектора Володимира Нємкіна. Автор багато прикрасив стіни храму хитромудрими карнизами, арками та іншими складними елементами.

Свято-Миколаївський монастир у Миропіллі – одна з найяскравіших архітектурних пам'яток Сумщини ХІХ століття.

Привертає увагу п'ятиярусною 56-метровою дзвіницею Миколаївської церкви, яка є найвищою в області. Цегляний п'ятиапсидний храм у стилі класицизму має складну структуру та незвичайну форму.

Нині Свято-Миколаївський монастир чинний, триває реставрація.

Свято-Троїцький собор у Сумах - один із найкрасивіших храмів міста, схожий на Ісаакіївський собор у Санкт-Петербурзі.

Побудований у 1901-1914 роках в стилі класицизму з елементами бароко за проєктом архітектора Карла Шольца коштом промисловця та мецената Павла Харитоненка.

Інтер'єри оформлені художником Михайлом Нестеровим (мармуровий іконостас не зберігся). Проєкт мозаїчної підлоги та церковної огорожі виконав відомий архітектор Олексій Щусєв. Над вітражем "Трійця" працював петербурзький художник Кузьма Петров-Водкін.

До останнього часу Троїцький собор використовувався як будинок органної музики. В 1996 році повернуто віруючим, зараз належить УПЦ московського патріархату.

Ансамбль Спасо-Преображенської церкви зводився у селі Ворожба упродовж 1885-1892 років (за іншими даними – у 1887-1890 роках) за проєктом харківського єпархіального архітектора Володимира Нємкіна на місці однойменного дерев'яного храму 1778 року.

Церква розташована в центральній частині села. Складається з двох великих цегляних будівель - трикупольної церкви та окремої надбрамної дзвіниці. Є реплікою знаменитої слобожанської пам'ятки архітектури періоду бароко - Покровської церкви в Охтирці (1753-1768 роки).

На даний час ведуться реставраційні роботи.

8 березня 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, через вибух російської авіаційної бомби було пошкоджено вікна центрального храму. Всередині пошкоджено аналой, престол, частково знищене церковне начиння.