Пам'ятки Харківської області

Церква Святого Архангела Михаїла в Краснокутську збудована в 1873-1880 рока на місці старого дерев'яного храму, відомого з XVII століття.

Проєкт п'ятикупольного храму у псевдоруському стилі розробив штатний єпархіальний архітектор Федір Данилов. При церкві діяла парафіяльна школа та бібліотека.

У 1934 році радянська влада закрила храм, було знесено всі 5 глав і верхні яруси дзвіниці. В даний час Михайлівська церква в Краснокутську відроджена та відреставрована.

Свято-Вознесенська церква - єдиний храм Золочева, що зберігся з чотирьох існуючих до більшовицького перевороту 1917 року.

Заснована в 1884 році.

В радянські часи Свято-Вознесенську церву було закрито, проте після Другої світової війни вона відновила діяльність.

Свято-Вознесенський кафедральний собор в Ізюмі збудовано та освячено у 1826 році замість застарілого храму, який знаходився на лівому березі Сіверського Донця.

Ще у старому храмі Білгородському святителю Йосипу Горленку з'явилася чудотворна ікона Божої Матері Піщанської. Зараз це одна з найзнаменитіших і найшанованіших святинь Сходу України.

Неподалік знаходиться цілюще джерело "Кириченкова криниця" з невеликою каплицею-купальнею.

Свято-Вознесенський кафедральний собор сильно постраждав при боях за Ізюм в ході російського військового вторгнення в Україну 2022 року.

Перша Свято-Миколаївська церква в селищі Жихор (тепер це околиця Харкова) була побудована в 1747 році коштом полковника Андрія Щербініна.

Церква була дерев'яною і незабаром згоріла. Нинішній кам'яний храм Миколая Чудотворця з одним престолом почали будувати в 1890 році коштом парафіян. При храмі діяла церковно-парафіяльна школа. Після більшовицького перевороту 1917 року храм кілька разів закривали та відкривали.

Нині Свято-Миколаївську церву повністю відреставровано. Всередині надзвичайно красиво розписані стіни. Храм діє, при ньому знову відкрито церковно-парафіяльну школу.

Свято-Миколаївська церква в Люботині є частиною палацово-паркового комплексу садиби "Гиївка", останнім господарем якої був харківський генерал-губернатор, князь Дмитро Святополк-Мирський.

Церква в стилі класицизму стоїть на пагорбі над ставком на одній осі із палацом Святополк-Мирських.

За радянських часів будівля Свято-Миколаївської церкви використовувалася як склад зерна, що постраждав під час Другої світової війни.

Наразі відреставрована Миколаївська церква знову приймає парафіян.

Свято-Миколаївський кафедральний собор в Куп'янську побудований в 1852 році на місці дерев'яного храму, заснованого ще в 1705 році. Будівництво велося за рахунок коштів, пожертвуваних поміщиком Апаршним та на пожертвування парафіян.

За радянської влади, в 1932 році, частина храму була зруйнована (цілком купол і дзвіниця).

В 1991 році храм було відновлено у первісному вигляді. У 2012 році собору надано статус кафедрального. При храмі діє недільна школа.

26 вересня 2022 року, в ході повномасштабного російського вторгнення в Україну, територія Свято-Миколаївського кафедрального собору зазнала руйнувань внаслідок обстрілу російських військ - через обстріл згоріла недільна школа та церковний магазин.

Церква Стрітення Озерянської ікони Божої Матері була закладена в 1892 році на колишній міській околиці Харкова. З 1874 року на цьому місці знаходилася каплиця, в якій служили молебень під час хресних ходів з Озерянською іконою Божої Матері (Одигітрії).

Новий величний Свято-Озерянський храм за проєктом Володимира Нємкіна був виконаний з червоної неоштукатуреної цегли в еклектичних формах візантійсько-руського стилю. Фасади будівлі насичені архітектурними деталями, запозиченими із давньоруської культової архітектури. Струнка чотириярусна дзвіниця висотою близько 40 метрів з'єднана із західним притвором.

В 1938 році храм було закрито радянською владою, єпископську кафедру перенесено до Казанської церкви на Лисій горі. Богослужіння в Свято-Озерянській церкві у Харкові відновилися з 1942 року.

Храм в ім'я святого князя Олександра Невського в Харкові було збудовано в 1830 році при Харківській психіатричній лікарні, більш відомій як Сабурова дача.

Маленька церква не вміщала всіх парафіян і в 1904 році з державної скарбниці було виділено 20 тисяч рублів на будівництво нового храму. Проєкт виконав архітектор Михайло Ловцов, який сам і керував будівництвом. У 1907 році. будівництво, оздоблення та розпис храму було завершено. Ікони одноярусного різьбленого іконостасу були написані на цинку. Олександро-Невський храм був багато оздоблений ліпниною, через що важався одним із найвитонченіших у місті.

В 1920 році Олександро-Невський храм був закритий радянською владою і використовувався під різні служби (клуб, лікарняний архів, агітпункт та інше). Знову відкритий в 1990 році, нині повністю відновлений.

Церква на честь святого великомученика та цілителя Пантелеймона (на Пісках) закладена в 1882 році.

Будівництво під керівництвом архітектора Федора Данилова велося швидко - вже в 1883 році були готові стіни, дах та дзвіниця. Перші богослужіння в Свято-Пантелеймонівській церкві розпочалися в 1885 році. Храм виконано в русько-візантійському стилі.

В 1897-1818 роках його реконструював відомий архітектор Михайло Ловцов, автор Благовіщенського собору та Дмитрівської церкви. Він прикрасив фасад декоративними деталями, що надали церкві святкового вигляду.

В 1930 році Пантелеймонівську церкву було закрито радянською владою, демонтовано вежу з куполом, декоративні вежі. З бані дзвіниці вирвали хрест. Храм повернений віруючим у 1989 році. Відновлювальні роботи завершено в 1999 році.

Свято-Покровський собор - пам'ятка архітектури, що прикрашає центральну площу Чугуєва.

Побудований у першій половині ХІХ століття за проєктом архітектора Василя Стасова в стилі класицизму. Собор зводився під керівництвом архітекторів військових поселень, завершив будівництво архітектор Шрейдер. Мозаїки та фрески виконав італійський художник Петро Розетті (допомагали йому місцеві майстри), іконописні роботи – харківський художник Іван Куліков.

За радянських часів будівля Свято-Покровського собору втратила купол, дзвіницю і все внутрішнє оздоблення. До останнього часу тут розташовувалася картинна галерея. В 2009 році собор повернуто віруючим, ведеться реставрація.

Свято-Преображенська церква у Новій Водолазі була закладена у 1821 році на місці старого дерев'яного храму, що існував з 1750 року. У 1830 році стараннями парафіян будівництво було завершено, і наступного року церкву освятили.

Преображенський храм – зразок посткласицизму в архітектурі. Його оточує масивна кам'яна огорожа зі стилізованими баштами та залізними воротами, що підкреслює завершеність будови і робить її схожою на фортецю.

У 1920-х роках більшовики закрили Свято-Преображенську церкву і вилучили всі предмети із золота, срібла та слонової кістки. Богослужіння відновилося в 1943 році. У храмі багато ікон, є розписи давніх майстрів Нової Водолаги, зокрема іконописця Борисенка. Найбільш шанована ікони святителя Іоасафа Білгородського.

П'ятикупольний Свято-Преображенський собор в Ізюмі – одна із найстаріших кам'яних споруд Слобожанщини.

Входив до складу міських фортифікацій, довкола нього складався архітектурний ансамбль центру міста. Споруджений коштом полковників Костянтина Донець-Захаржевського та Федора Шидловського у 1684 році в стилі українського бароко артіллю майстрів, яка пізніше будувала Покровський собор у Харкові, зводила храми у Ніжині та Батурині.

В архітектурі Свято-Преображенського собору використані традиційні форми тризрубного дерев'яного храму з окремою дзвіницею. У 1903 році інженером Михайлом Ловцовим було проведено реконструкцію в неоросійському стилі: зведено нові куполи з цибулинними головками, по верху стін надбудовані кокошники.

У 1953-1955 роках архітектурній пам'ятці повернули первісні форми.

В ході повномасштабного вторгнення россії в Україну в 2022 році Свято-Преображенський собор був сильно пошкоджений і частково втратив скління через обстріли російською армією.

Свято-Успенська церква в Барвінковому закладена в 1876 році, освячена в 1884 році.

Храм збудовано у пізньовізантійському стилі на честь подвигів Барвінківського полку, який прославився під час визволення Болгарії від Османського панування. Імператор пожертвував храму срібну дарохоронницю, а імператорський двір – великий іконостас роботи художників храму Христа Спасителя в Москві.

Під час більшовицького перевороту на початку XX століття все оздоблення храму було знищено. У роки Другої світової війни вівтар був зруйнований бомбою, проте більшість храму вціліла. У первісному вигляді Успенська церква була відтворена під час реставрації у 1982 році.

Джерело у лісі на захід від Бабаїв названо ім'ям поета та філософа Григорія Сковороди, який неодноразово бував у Бабаях.

За легендою, гуляючи лісом, знаменитий український філософ встромив у землю палицю, і з-під неї забив холодний ключ.

Вода в джерелі має своєрідний тонізуючий смак.

Нині Сковородинівська криниця має статус гідрологічної пам'ятки природи.

Нижче за течією струмка знаходиться мальовниче Чорне озеро, на поверхні якого ростуть різнокольорові лілії. Прямо біля води є невеликий затишний ресторан.

Краєзнавчий музей селища Слобожанське на Харківщині знайомить з природою та історією Слобожанського краю.

Музей відкрився у 1989 році в колишньому будинку керуючого Циглерівських бурякоцукрового і механічного заводів.

Сьогодні фонди музею налічують понад 3000 експонатів. Основна експозиція розповідає про історичне минуле селища Слобожанського та Берестинського району, зокрема про події Другої світової війни.

В залі етнографії можна познайомитися з традиційним слобожанським побутом.

Також музей презентує колекцію картин місцевого художника Олексія Тикви.