Пам'ятки Стрийського району

Історико-краєзнавчий музей Миколаєва відкрито в 1989 році в одній зі старовинних одноповерхових будівель у центрі міста навпроти греко-католицької церкви Святого Миколи.

У відділі археології можна ознайомитися з археологічними матеріалами Стільського городища та колекцією старовинної зброї.

Етнографічний розділ музею присвячений історії старовинних миколаївських ремесел – гончарству та обробці льону. Представлено макет Миколаївського цементного заводу.

Пам'ятний знак у вигляді хреста на високій стелі встановлено у 2012 році на ймовірному місці поховання древлянського князя Святослава Володимировича, сина київського князя Володимира Великого, брата святих Бориса та Гліба.

Дізнавшись про вбивство братів Святополком Окаянним, який захопив київський престол після смерті Володимира у 1015 році, Святослав із дружиною втік до Угорщини, проте був наздогнаний убивцями в Карпатах. За легендою, у жорстокій битві загинули семеро синів Святослава і більша частина його дружини, вся долина річки Опір була вкрита тілами загиблих.

Ці події відбилися у місцевій топоніміці: місто Сколе (від наказу Святополка: "Сколіть їх усіх!"), село Семигинів (місце загибелі семи княжичів), гора Парашка (місце загибелі княгині Параски), селище Славсько (поселення залишків дружини Святослава, що вціліли).

Могила князя Святослава є курганом із символічним саркофагом на вершині, над яким височить 18-метровий хрест.

Кохавинський монастир Святого Герарда заснований у 1755 році ченцями ордена кармелітів при дерев'яному храмі, спорудженому в 1748 році для чудотворної ікони Кохавинської Богоматері.

Нинішня південна частина селища Гніздичів раніше була окремим селом Кохавине, з яким пов'язана легенда про явище чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської.  За легендою, ікону виявили у Кохавинському лісі в 1646 році, і невдовзі це місце стало об'єктом масового паломництва. Спочатку ікона зберігалася в маленькій капличці, пізніше коштом Костянтина Виговського було споруджено новий дерев'яний храм.

За австрійської влади обитель була закрита, але в 1868 році почалося будівництво великого кам'яного костелу в стилі неоготики, який був освячений у 1894 році. Кам'яна неоготична каплиця збудована у 1901-1902 роках.

За радянської влади монастир та храм було закрито, на території розмістили школу-інтернат.

Нині це монастир редемптористів Святого Герарда. Храм освячено на честь Покрови Пресвятої Богородиці (збереглися залишки розписів). Чудотворна ікона у 1945 році була вивезена до Польщі. Нині у храмі її копія. Поруч із каплицею – святе джерело.

Монумент бойківським трембітарям встановлено в 1985 році на в'їзді в місто Сколе в урочищі "Колодка" на перевалі "Тухольські ворота" в Сколівських бескидах.

Скульптурна композиція у вигляді стели, біля підніжжя якої стоять двоє бойків-трембітарів, встановлена над трасою М-06 "Київ - Чоп".

На момент відкриття монумент був присвячений звільненню Сколе від німецько-фашистської окупації. На стелі була встановлена постать радянського воїна. У 2016 році була проведена реставрація пам'ятника, фігура, що впала, була замінена скульптурою Архістратига Михайла.

Біля пам'ятника облаштовано рекреаційну зону "Колодка".

Інтерактивний музей народної медицини "Дідова аптека" відкрився 2018 року в селі Миртюки на об'їзній Стрия. Це вже другий музей мережі "Дідова аптека", присвячений історії народної медицини.

В експозиції представлені цілющі трави, плоди, коріння та настоянки з них, якими в давнину лікувалися місцеві мешканці. Екскурсія розпочинається з фітокімнати (музейно-аптечної комори), де відвідувачам розповідають про історію медицини Бойківщини, про цілющі властивості місцевих трав та про профілактичні властивості трав'яних чаїв.

В другій кімнаті відвідувачі можкть дізнатися про використання у народній медицині особливих настоянок із мухоморами, зміями та бджолами для профілактики та лікування важких видів захворювань.

Також "Дідова аптека" пропонує дегустацію настоянок на травах, плодах, ягодах та корінні, ароматних бойківських чаїв, а для дітей – ягідних сиропів. Цю ж продукцію можна придбати в музейній крамниці.

Перший музей "Дідова аптека" працює в Криворівні поблизу Верховини.

Музей "Хата у Глубокім" Державного історико-культурного заповідника "Тустань" відкрився в 2013 році як сільський культурно-громадський центр та центр локальної історії.

Розташовується в одній із кількох десятків автентичних бойківських хат початку XX століття, що збереглися в селі Урич. В хаті-музеї представлена сучасна етнографічна виставка "Непотріб? Історія Урича в предметах і зображеннях", на якій представлені старі світлини, речі побуту, спогади жителів села.

В експозиції використовуються сучасні технології подачі матеріалу з використанням мультимедійних засобів.

Музей "Нескорені" у Стрию відкрився у 2022 році під час повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Експозицію музею склали воєнні трофеї російсько-української війни, які привезли бійці батальйону "Карпатська Січ".

У музеї можна побачити різні види зброї, екіпірування українських військових, а також одяг та захист окупантів, багато фотографій і "розпаковку" російського сухпайка.

Музей академіка Філарета Колесси відкрито у 1971 році з нагоди сторіччя від дня народження цього видатного українського композитора та етнографа, якого вважають засновником українського етнографічного музикознавства. 

Музей розташований в одній із кімнат Народного дому села Ходовичі, де Колесса прожив значну частину свого життя. Він зібрав у селі понад 225 різноманітних за змістом, жанровою палітрою і мелодійністю пісень.

В експозиції представлені матеріали про життя вченого зі світовим ім'ям. Є тут особисті речі Філарета Колесси: скрипка, фонограф, костюм, родинні світлини, а також його листи, оригінальні рукописи, збірки "Вулиця", "Гагілки", "Наша дума", "На Щедрий вечір" та інші. Представлене погруддя ученого, виконане скульптором Яковом Чайкою.

Музей визвольної боротьби ОУН-УПА в селі Кавське на Львівщині створений у 1993 році з ініціативи краєзнавця Зиновія Кочмарського, який народився у засланні, оскільки його батьки були репресовані радянською владою.

Музей розташовується на другому поверсі Народного дому села Кавське. У чотирьох залах представлені матерали, що розповідають про історію виникнення руху спротиву під час радянської окупації Галичини та про різні етапи боротьби українських патріотів за визволення поневоленого народу.

Представлені однострої січових стрільців та воїнів УПА, оригінальні документи із розсекречених архівів управління НКВС колишньої Дрогобицької області, друкарська машинка та речі повстанців, знайдені 1997 року у криївці в Белецькому лісі, вишивки, які гаптували у сталінських таборах, документи ОУН та унікальні світлини.

Особливим експонатом є лист-рукопис Степана Бандери від 28 березня 1956 року, який він написав друзям до США.

Музей Жидачівської землі є складовою Музею-заповідника гетьмана України Івана Виговського, який своєю чергою входить до складу Львівської національної галереї мистецтв. З 2013 року музей розташовується у приміщенні колишньої школи в Жидачеві.

У музеї представлено найбільш важливі події історико-культурного життя Жидачева – літописного Удеча, перші письмові згадки про який датуються 1164 роком. Зокрема, експонуються археологічні знахідки, виявлені під час проведення досліджень на території колишнього Жидачівського замку (XI-XIV століття) та Замковій горі (XIV-XVI століття). З-поміж них: Половецький ідол VI-VII століть, фрагменти козацької зброї, знаряддя праці, вироби із заліза, міді, каменю тощо.

Представлено макети стародавніх замків, що існували в Жидачеві, а також макети багатьох інших відомих архітектурних пам'яток України.

Експозиція висвітлює життя й діяльність відомих історичних постатей, пов’язаних з Жидачівським краєм. Серед них портрети та копії портретів родини Даниловичів, Жевуських, Ходорівських, Виговських та інших козацьких гетьманів. В художній галереї представлений живопис та скульптура відомих український митців ХХ століття. Постійна виставка "Народна вишивка Жидачівського краю" демонструє кращі зразки народного мистецтва середини ХХ століття.

Музей історії Тустані розташований в центрі Урича, біля повороту до скельної фортеці Тустань, поряд з Миколаївською церквою та Народним будинком "Просвіта".

Музей створено в 1997 році для зберігання та експонування археологічних знахідок, зроблених на території давньоруського городища.

Також представлені картини та схеми художника та археолога Михайла Рожка, макет міста-фортеці та реконструкція палат воєводи. Макет "Тустань - п'ятий будівельний період", що відтворює всі три скелі Тустані (Камінь, Гострий Камінь та Мала Скеля), багатоповерхову дерев'яну структуру фортеці, стіни та вежі.

Окремий макет демонструє як влаштований механізм в'їзних воріт.

Музей національної культури на території гірськолижного комплексу "Плай" в селі Плав'я є стилізованою карпатською хатою-граждою із закритим двором.

Ворота та двері оформлені різьбленням по дереву в бойківському та лемківському стилі.

Музей включає етнографічну експозицію з предметами народного побуту, діючі кузню, ткацьку майстерню, бринзарню (сироварню), столярню, вітряний і водяний млини.

Музей-садиба генерал-хорунжого УПА Олекси Гасина відкрився в його рідному селі Конюхів у 2000 році. Розташовується в родинній садибі сім'ї заможних селян Гасинів, в якій Олекса народився у 1910 році.

У роки визвольної боротьби проти гітлерівських та радянських окупантів Олекса Гасин (псевдо "Лицар") був крайовим полковником УПА, потім керівником групи "УПА-Захід", начальником Головного військового штабу УПА та близьким дорадником командувача УПА Романа Шухевича.

В експозиції музею представлені особисті речі, документи що стосуються життя Олекси Гасина та його родини.

Музей української політичної діячки та учасниці визвольної боротьби Ярослави Стецько відкрився 2009 року в приміщенні школи села Юшківці, де в молодості вчителювала Ганна Музика, більш відома як Слава Стецько. Ініціатором створення музею став краєзнавець Володимир Лагоцький.

У Юшківцях Ганна Музика опинилася у 1939 році, переховуючись від НКВС. Тут вона протягом двох років працювала завідувачкою початкової школи, поки не переїхала до Львова поступати до університету. Брала активну участь у діяльності ОУН. 1945 року організовувала евакуацію за кордон пораненого заступника провідника ОУН Ярослава Стецька, з яким згодом одружилася. На батьківщину повернулася після здобуття Україною незалежності, де очолила партію КУН та стала народною депутаткою.

В музеї представлені особисті речі Слави Стецько та її чоловіка Ярослава Стецька. Відтворено інтер'єр її київського кабінету: крісло, стіл, телефон, друкарська машинка, прапори та ікона. Серед особистих речей – вишиванка і пальто. В підвалі відтворено підпільну друкарню, яка працювала тут з 1944 року. Також представлено макет повстанської криївки.

Меморіальний музей художника Петра Обаля у Стрию відкрився у 2005 році як відділ краєзнавчого музею "Верховина". Основу колекції склало зібрання доньки художника Віри Обаль.

Частина експозиції першого залу становить меморіальний робочий куточок художника: стіл, книжкова шафа, в якій – частина книг з родинної бібліотеки Обалів та речі ужиткового мистецтва. Представлені документи, диплом та свідоцтво про закінчення Краківської Академії красних мистецтв, свідоцтво про середню освіту, посвідчення професора гімназії, світлини, ранні малюнки художника.

В другій залі експонуються твори часів ув’язнення та стрийського періоду творчості Обаля (1950–1980 роки). На увагу заслуговують листи до дружини Ольги, написані з місць ув’язнення в Казахстані, а також рисунок бараку, в якому знаходилась майстерня художника.