Пам'ятки Одеської області

Знаменитий одеський Привоз - колоритний ринок, де "можна купити все", один із символів Одеси.

Побудований у першій половині ХІХ століття на Привозній площі як філія Старого ринку, Привоз спочатку призначався для торгівлі "з коліс", тобто з возів. Тільки в кінці ХІХ століття тут з'явилися капітальні споруди, і Привоз поступово став головним ринком Одеси. Вважався одним із найбільших ринків у Європі.

Останніми роками поряд було споруджено сучасний комплекс "Новий Привіз", який запропонув торговцям добре обладнані торгові площі.

Відкрито пам'ятник героїні одеського фольклору тітці Соні.

Туристам особливо рекомендують відвідати рибні ряди в старій частині ринку, що зберігають одеський колорит ведення торгівлі.

Комунальний заклад "Роздільнянський народний історико-краєзнавчий музей" міської ради міста Роздільна заснований у 1987 році.

Музейний фонд налічує понад 2000 експонатів. Експозиції хронологічно охоплюють період з кінця ХVІІІ століття, коли почалося заселення регіону, до сьогодення.

Зокрема, представлена фотовиставка "Зазирніть в історію Роздільної" з оригінальними світлинами початку XX століття.

Свято-Архангело-Михайлівська церква в Одесі була закладена в 1828 році.

Після закінчення будівництва в 1833 році церква мала два бокові вівтарі: в ім'я СвятогоПророка Іллі та в ім'я ікони Божої Матері Феодорівської.

У 1841 році при церкві було засновано жіночий монастир 3-го класу. Будівництво монастиря здійснювалося за сприяння одеських купців. При монастирі було відкрито притулок для круглих сиріт духовного звання, пізніше перетворений на Єпархіальне жіноче училище. З того часу монастир став осередком благодійності, милосердя та духовності, а надалі прославився іконописом, шиттям риз.

У 1923 році монастир закрили, а в 1931 році Архангело-Михайлівський собор та дзвіницю було підірвано. Монастирські приміщення перейшли до Вищої сільськогосподарської школи. Під час румунської окупації, в 1942 році, монастир знову було відкрито і він залишався чинним майже 20 років.

Відродження Архангело-Михайлівського жіночого монастиря розпочалося в 1991 році. На території зведено монастирський притулок - сучасну будівлю Будинку Милосердя, збудовано каплицю, відкрито музей "Християнська Одеса".

Підпорядкований російській православній церкві.

Свято-Вознесенський собор - головна православна святиня та найбільший храм Білгорода-Дністровського.

Будівництво на місці старого турецького цвинтаря велося з 1815 по 1820 рік на пожертви місцевих жителів. Спочатку храм мав вигляд корабля, але в 1830 році було прибудовано три портики по 4 колони, і собор набув вигляду хреста, характерного для російського класицизму. В 1971 році стіни та купол собору розписала родина художника Піскарьова з групою московських художників.

У Вознесенському соборі зберігається частка мощей Святого Іоанна Сучавського.

До собору примикала дзвіниця висотою 40 метрів, яка обрушилася в 2004 році (йде реставрація).

На території споруджено каплицю на честь 2000-річчя Різдва Христового.

Свято-Георгіївська церква збудована в Білгороді-Дністровському в 1840 році за проєктом архітектора Заушкевича на замовлення болгарської громади міста.

При храмі існував церковний цвинтар, закритий разом із церквою у 1934 році. Тут знаходяться могили сім'ї князів Волконських, які робили великі пожертвування на утримання церкви.

Нині церква діюча.

Свято-Миколаївську церкву у Вилковому називають "українською".

Православний храм нового обряду було закладено тут у 1818 році та через 7 років освячено в ім'я Святого Миколая Чудотворця. Хоча, за переказами, ще раніше перший дерев'яний храм звели у Вилковому запорозькі козаки, що переселилися сюди в кінці XVIII сторіччя.

В 1902 році на місці дерев'яного храму коштом парафіян звели нову кам'яну церкву. В її архітектурі переплелися ідеї бароко та модерну. Іконостас створений під впливом робіт майстра Фаберже. В Миколаївській церкві зберігаються реліквії, які привезли вилківчани з різних країн.

Унікальна напівпідземна Свято-Миколаївська церква в Кілії заснована в 1485 році, на початку періоду турецького панування на Дунаї.

Турки не забороняли православним будувати церкви, проте вимагали, щоб православні храми не перевищували за висотою мечеті (за іншою версією – яничар на коні). Щоб будівля зберегла функціональність, будівельникам довелося заглибити її в землю більш ніж на 2 метри.

Нинішнього вигляду храм набув у 1891 році, коли до нього прибудували високу дзвіницю.

Свято-Миколаївська церква в Кулевчі заснована в кінці ХІХ століття болгарськими переселенцями.

Останніми роками храм став об'єктом масового паломництва завдяки кільком чудотворним іконам. "Кулевчанським дивом" називають Казанську ікону Божої Матері. На Великдень її прикрашають свіжими ліліями, які, засохнувши, незабаром знову пускають пагони і розцвітають на Трійцю, обрамляючи образ Богоматері.

Крім того, у Свято-Миколаївській церкві є 4 мироточні ікони: Іверська ікона Божої Матері, Касперівська ікона Богородиці, Голгофський Хрест, ікона Віри, Надії, Любові та їх матері Софії.

Свято-Миколаївський собор в Овідіополі збудований у 1823 році.

Відомо, що ще за турецьких часів тут існував соборний православний храм Миколая Чудотворця. Після заснування Овідіополя та спорудження гавані було збудовано нову Миколаївську церкву поряд з портом, але незабаром вона згоріла.

Нинішній Свято-Миколаївський собор у стилі класицизму споруджено на тому самому місці. За нього діяло православне товариство порятунку на водах. В останні роки проведено реставрацію.

Свято-Пантелеймонівський монастир - найбільший в Одесі. Був створений в 1995 році на місці Афонського подвір'я, яке було засноване в Одесі грецькими ченцями з Афона в 1876 році для прийому паломників, які відбували з Одеси на поклоніння святим місцям.

Збудований з каменю, видобутого на Святій Афонській горі і привезеного до Одеси. П'ять куполів монастиря, незвичайні ліплення та мозаїка на стінах відображають суміш різних архітектурних течій XIX століття.

Свято-Пантелеймонівський собор розташований на третьому поверсі, уособлюючи святу гору Афон.

Свято-Покровський собор у Кілії збудований у 1822-1836 роках за проєктом архітектора Авраама Мельникова.

В 1895 році до нового собору було прибудовано дзвіницю.

Місцеві жителі називають храм "українською церквою" на противагу старообрядницьким храмам.

Свято-Троїцька грецька церква збудована за проєктом архітекторів Джованні Фраполлі та Аркадія Тодорова в стилі класицизму.

Закладена в 1795 році, призначалася для грецької громади міста, спочатку була дерев'яною. В 1804 році відбулося урочисте закладання кам'яного храму, будівництво тривало 4 роки. В 1821 році тут був похований страчений турками Константинопольський патріарх Григорій V (пізніше останки було перенесено до Афін).

З 1936 по 1941 рік церкву було закрито.

Найстаріший храм міста. Частково збереглася мармурова підлога.

З 4 січня 2006 року - Свято-Троїцький собор Одеської митрополії УПЦ московського патріархату.

Свято-Успенський монастир - найвідоміша обитель Одеси, заснована митрополитом Гавриїлом.

З 1946 року тут розміщувалася літня резиденція Московських патріархів, монастир отримав назву Патріаршого, сюди перевели Одеську духовну семінарію. На території збереглася будівля патріаршої резиденції.

Перший кам'яний храм був збудований у 1825 році на місці дерев'яного (згодом був знищений більшовиками). В 1834 році на кошти, які пожертвувала храму одеська купчиха Дар'я Харламбу, було збудовано другий монастирський храм із дзвіницею на честь ікони Божої Матері "Живоносне Джерело" (нині - Успенський).

Нині тут зберігається чудотворна ікона Божої Матері "Млєкопітатєльниця", написана афонськими ченцями в XVII сторіччі.

Скіфською могилою у Білгороді-Дністровському називають кам'яну гробницю скіфських часів. Склеп виявлено в 1895 році.

Являв собою двокамерну споруду на скелі, був складений з великих (довжиною до 3 метрів, товщиною до 0,6-0,7 метрів) вапняних плит. Розграбований ще в давнину. Всередині є орнамент у вигляді візерунка деревини. Є припущення, що до Скіфської могили прокладено підземний хід з Акерманської фортеці.

Античний пам'ятник знаходиться у промзоні в районі морського порту та м'ясокомбінату - доступ ускладнений, але не заборонений.

Собор Пресвятої Богородиці у Лиманському (колишній Зельц) був головним храмом кучурганських німців-католиків.

Храм, збудований у 1901 році, вважався одним із найкрасивіших костелів півдня України. Зовні нагадував кафедральний собор у Зальцбурзі (Австрія), монастирські церкви з подвійними вежами у стилі бароко у Сілезії, а також церкви абатства Бенедикта у Грюснау.

Будівельним матеріалом монументальної будівлі у стилі неоренесанс та двох веж-близнюків висотою 57,9 метрів послужив камінь-вапняк.

У 1944 році костел було закрито. Деякий час будівля служила актовою залою. Нині в руїнах.