Пам'ятки Одеської області

Спасо-Преображенська церква у Великодолинському є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Історія храму бере свій початок у середині ХІХ століття. На той час на території селища Великодолинське розташовувалась німецька колонія Гросслібенталь. Будівлею церкви є колишня євангелістсько-лютеранська німецька кірха в ім'я апостола Петра. Її будівництво було розпочато німецькими колоністами у 1845 році, а у 1846 році кірха була освячена. Кірха вважалася архітектурним шедевром. Мала восьмикутні колони, усередині був орган Енгельманна.

У 1993 році покинутий храм було передано православній церкві московського патріархату. Внаслідок реконструкції повністю змінився його зовнішній вигляд. Зокрема, надбудовано купол та перебудовано дзвіницю.

Спасо-Преображенський кафедральний собор - головний православний храм Одеси, відновлений з нуля в 2002 році після того, як у 1936 році був підірваний за рішенням радянської влади.

Сучасників інтер'єри храму вражали пишністю. Після реконструкції 1903 року кафедральний Спасо-Преображенський собор був одним із найбільших храмів російської імперії та вміщував до 9 тисяч осіб. Його розміри в плані становили 90 на 45 метрів, а висота дзвіниці - 72 метри.

В 2005 році у відновленому храмі було перепоховано останки генерал-губернатора Новоросійського краю князя Михайла Воронцова та його дружини.

В ніч на 23 липня 2023 року, росія завдала масованого ракетного удару по історичному центру Одеси, в наслідок чого Спасо-Преображенський собор зазнав значних руйнувань. Російська ракета влучила у центральний вівтар, внаслідок чого частково зруйновано будівлю собору, перекриття трьох нижніх поверхів, значно пошкоджено внутрішнє оздоблення та ікони, повністю знищені службові приміщення нижньої частини собору.

Спасо-Преображенський собор у Болграді збудований у 1838 році на пожертвування жителів міста.

Архітектор Авраам Мельников використав архітектурний стиль зрілого класицизму. Висота купола, оформленого корінфськими пілястрами, становить 50 метрів.

Інтер'єр розписаний у 1912-1914 роках художником Павлом Піскарьовим у стилі романтизму за ескізами Васнєцова.

Татарбунарський історико-краєзнавчий музей створено в 1949 році як музей Татарбунарського повстання - збройного селянського бунту в Татарбунарах, організованого більшовиками в 1924 році проти румунської влади.

Нині в музеї 8 зал та картинна галерея. Представлено історію заселення краю численними народами, починаючи від кіммерійців, скіфів, половців, татар, турків та закінчуючи задунайськими запорожцями.

Основні теми експозиції: етнографія, Татарбунарське повстання, період Другої світової війни, епоха колгоспів, спортивна слава Татарбунарщини, творчість татарбунарських художників та поетів (зокрема роботи одеського художника Віктора Шарапенка).

Музей розміщується на другому поверсі Палацу спорту.

Тещин міст - це народна назва пішохідного мосту над Військовим узвозом в Одесі, який з'єднує Приморський бульвар із бульваром Жванецького.

За легендою, міст збудовано в 1969 році за наказом першого секретаря Одеського обкому Компартії Михайла Синиці, щоб йому було зручніше добиратися з бульвару через яр у гості до тещі.

Міст відчутно вібрує під ногами при великому скупченні народу. За традицією, молодята залишають на поручнях Тещиного мосту замки, що символізують міцність шлюбу.

Поруч влаштований міні-заповідник "Куточок старої Одеси", в якому зібрано різні елементи міського декору.

Сучасний винзавод "Шабо" заснований на старовинних традиціях шабського виноробства. Турецька назва села Шабо - "Аша-абаг" ("Нижні сади") - свідчить про те, що вже в XVII столітті тут були виноградники.

Розвитку виноробства сприяли французькі переселенці, що прибули в Шабо в 1822 році. Першу виноградну лозу посадив тут швейцарський вчений і винороб Луї Тардан, і вже в 1847 році його син Карл Тардан представив на першій сільськогосподарській виставці в Кишиневі 8 сортів шабських вин.

Зараз на 1000 гектарів власних виноградників, розташованих між Дністровським лиманом та Чорноморським узбережжям, у Шабо ростуть найкращі сорти винограду, багато з яких завезено ще 200 років тому першими французькими переселенцями. Вино виготовляється за сучасними технологіями холодного розливу.

При заводі створено "Центр культури вина Шабо", проводяться екскурсії та дегустації. Під час екскурсії можна відвідати старовинний Королівський підвал, Хересний підвал, підземні сховища, Коньячний двір, Шампанський будинок, цех холодного розливу, музейний лабіринт.

Старообрядницька церква Іоанна Богослова збудована у Старій Некрасівці в кінці ХІХ століття.

Інтер'єр прикрашає виконаний за старообрядницькими канонами іконостас з іконами XVII сторіччя, принесеними до Старої Некрасівки донськими козаками-некрасівцями.

Поруч – зимова церква та недільна старообрядницька школа.

Грецька церква Святого Іоанна Предтечі в Білгороді-Дністровському стоїть на високому березі Дністровського лиману.

Перший дерев'яний храм був заснований у XIII-XIV сторіччях грецькими купцями з Трапезунду. В нинішньому вигляді церкву відбудовано в 1478-1480 роках, у молдавський період, за правління Штефана III Великого. Кошти на будівництво зібрала грецька громада міста.

За переказами, на території Грецької церкви в XIV столітті був похований Святий Іоанн (Новий) Сучавський - великомученик, який вважається охоронцем Молдови. Місце поховання відзначає каплиця праворуч від церкви. Пізніше мощі святого перепоховали в Сучаві на нинішній території Румунії.

Незважаючи на скромні розміри, храм Іоанна Предтечі виглядає дуже масивним і є рідкісним типом культової споруди в архітектурній спадщині України.

Старообрядницька церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вилковому збудована в 1854-1857 роках.

За легендою, храм стоїть на місці першої дерев'яної церкви, яку звели у XVIII столітті старообрядці, що переселилися в ці краї, липовани. Дзвіниця висотою 32 метри була прибудована через 19 років після побудови основної будівлі.

У 1954 році церкву було закрито, в 1980 році частина будівлі згоріла. У 1990-х роках почалося відродження церкви. З дзвіниці відкривається чудова панорама міста, річки та каналів.

Підземна церква Іоанна Сучавського споруджена в Білгороді-Дністровському над кам'яною криницею, де, за легендою, було вбито православного святого Іоанна Нового чи Сучавського.

В 1330 році православний купець Іоанн з турецького Трапезунда, який торгував в Аккермані, відмовився прийняти мусульманство, за що був закатований за наказом намісника Золотої Орди. На могилі Іоанна було збудовано каплицю, а мощі святого пізніше були перенесені до молдавської Сучави (зараз територія Румунії). З того часу його вважають небесним покровителем торговців.

Джерело на березі моря, яке, за переказами, часто відвідував Іоанн, було названо його ім'ям. Вода з джерела Святого Іоанна вважається цілющою, за нею приїжджають з усіх околиць.

Церква Святої Варвари в Доброславі (колишнє  Антоново-Кодинцеве) заснована в 1818 році поміщиком капітаном Колмогоровим.

Храм був кам'яний, однопрестольний. У 1862 році при ньому було відкрите парафіяльне училище.

За радянських часів церкву зруйнували. У 1995 році на колишньому місці розпочалося будівництво нового Свято-Варваринського храму за проєктом архітектора Олександра Малаховського. В 2002 році під час святкування 200-річчя заснування селища Доброслав  відбулося освячення відродженої церкви Святої Варвари.

Шахським палацом в Одесі називають неоготичну будівлю на крутому кручі на самому початку вулиці Гоголя, оскільки колись її справді орендував перський шах.

Побудований палац у 1851-1852 роках за проєктом архітектора Фелікса Ґонсьоровського для польського шляхтича Зенона Бжозовського, а останнім власником був граф Йосип Шенбек. Частина приміщень здавалася в оренду.

З 1909 по 1917 рік у палаці жив перський шах Моаммед Алі, який утік до Одеси від революції в Ірані. За легендою, з початком революції у росії він також виїхав із країни, цього разу кинувши свій гарем.

За радянських часів у "Шахському палаці" розташовувався Будинок народної творчості. Деякий час відреставровану будівлю займав головний офіс Морського транспортного банку. Наразі - офіс перевалочної компанії "Ексімнафтопродукт".