Пам'ятки Одеської області

Театр "Маски" в Одесі відкритий у 2003 році знаменитою одеською комік-трупою "Маски" в приміщенні колишнього кінотеатру "Дружба".

Виступи "Масок", що спираються на багаті класичні традиції театру Дель Арте, театру абсурду, коміків "Великого німого", європейської клоунади - це феєрверк свіжої неприборканої фантазії, втілений у форму пантоміми, хореографії, драми, трюка, де кожен актор розвиває свій власний унікальний образ.

При театрі працює кінотеатр "Маски", який щодня демонструє найкращі фільми артхаусного та фестивального спрямування. Творчі вечірки та дитячі ранки відбуваються в арт-кафе "Ресторан Мана-Мана", інтер'єр якого своїми руками створили члени трупи "Маски-шоу".

Тещин міст - це народна назва пішохідного мосту над Військовим узвозом в Одесі, який з'єднує Приморський бульвар із бульваром Жванецького.

За легендою, міст збудовано в 1969 році за наказом першого секретаря Одеського обкому Компартії Михайла Синиці, щоб йому було зручніше добиратися з бульвару через яр у гості до тещі.

Міст відчутно вібрує під ногами при великому скупченні народу. За традицією, молодята залишають на поручнях Тещиного мосту замки, що символізують міцність шлюбу.

Поруч влаштований міні-заповідник "Куточок старої Одеси", в якому зібрано різні елементи міського декору.

Сучасний винзавод "Шабо" заснований на старовинних традиціях шабського виноробства. Турецька назва села Шабо - "Аша-абаг" ("Нижні сади") - свідчить про те, що вже в XVII столітті тут були виноградники.

Розвитку виноробства сприяли французькі переселенці, що прибули в Шабо в 1822 році. Першу виноградну лозу посадив тут швейцарський вчений і винороб Луї Тардан, і вже в 1847 році його син Карл Тардан представив на першій сільськогосподарській виставці в Кишиневі 8 сортів шабських вин.

Зараз на 1000 гектарів власних виноградників, розташованих між Дністровським лиманом та Чорноморським узбережжям, у Шабо ростуть найкращі сорти винограду, багато з яких завезено ще 200 років тому першими французькими переселенцями. Вино виготовляється за сучасними технологіями холодного розливу.

При заводі створено "Центр культури вина Шабо", проводяться екскурсії та дегустації. Під час екскурсії можна відвідати старовинний Королівський підвал, Хересний підвал, підземні сховища, Коньячний двір, Шампанський будинок, цех холодного розливу, музейний лабіринт.

Старообрядницька церква Іоанна Богослова збудована у Старій Некрасівці в кінці ХІХ століття.

Інтер'єр прикрашає виконаний за старообрядницькими канонами іконостас з іконами XVII сторіччя, принесеними до Старої Некрасівки донськими козаками-некрасівцями.

Поруч – зимова церква та недільна старообрядницька школа.

Грецька церква Святого Іоанна Предтечі в Білгороді-Дністровському стоїть на високому березі Дністровського лиману.

Перший дерев'яний храм був заснований у XIII-XIV сторіччях грецькими купцями з Трапезунду. В нинішньому вигляді церкву відбудовано в 1478-1480 роках, у молдавський період, за правління Штефана III Великого. Кошти на будівництво зібрала грецька громада міста.

За переказами, на території Грецької церкви в XIV столітті був похований Святий Іоанн (Новий) Сучавський - великомученик, який вважається охоронцем Молдови. Місце поховання відзначає каплиця праворуч від церкви. Пізніше мощі святого перепоховали в Сучаві на нинішній території Румунії.

Незважаючи на скромні розміри, храм Іоанна Предтечі виглядає дуже масивним і є рідкісним типом культової споруди в архітектурній спадщині України.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці в Кілії – найбільший старообрядницький храм на Одещині.

Перша старообрядницька Покровська церква в Кілії була побудована в 1846 році з саману (цегла з глини, замішана з соломою, висушена на сонці). Навколо церкви сформувався старообрядницький район Кілії.

У 1912-1916 роках навколо саманної церкви було збудовано нову - стару розібрали і винесли через двері. Велику допомогу у будівництві старообрядницького собору надали єврейські комерсанти – особливість багатонаціональної Кілії.

У 1929-1930 роках звели нову 51-метрову дзвіницю. Паркан навколо храмового подвір'я було споруджено вже за радянських часів - у 1953-1954 роках.

Старообрядницька церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вилковому збудована в 1854-1857 роках.

За легендою, храм стоїть на місці першої дерев'яної церкви, яку звели у XVIII столітті старообрядці, що переселилися в ці краї, липовани. Дзвіниця висотою 32 метри була прибудована через 19 років після побудови основної будівлі.

У 1954 році церкву було закрито, в 1980 році частина будівлі згоріла. У 1990-х роках почалося відродження церкви. З дзвіниці відкривається чудова панорама міста, річки та каналів.

Підземна церква Іоанна Сучавського споруджена в Білгороді-Дністровському над кам'яною криницею, де, за легендою, було вбито православного святого Іоанна Нового чи Сучавського.

В 1330 році православний купець Іоанн з турецького Трапезунда, який торгував в Аккермані, відмовився прийняти мусульманство, за що був закатований за наказом намісника Золотої Орди. На могилі Іоанна було збудовано каплицю, а мощі святого пізніше були перенесені до молдавської Сучави (зараз територія Румунії). З того часу його вважають небесним покровителем торговців.

Джерело на березі моря, яке, за переказами, часто відвідував Іоанн, було названо його ім'ям. Вода з джерела Святого Іоанна вважається цілющою, за нею приїжджають з усіх околиць.

Церква Святого Митрофана в Болграді - храм-усипальниця генерала Івана Інзова, опікуна іноземних поселень на території Бессарабії, яку російська імперія завоювала у 1806-1812 роках.

Особливу увагу генерал Інзов приділяв становищу болгарських переселенців, якими було засновано Болград. Зокрема, його стараннями болгар зрівняли у правах із німецькими колоністами.

Ще за життя Інзов висловив бажання, "щоб прах його після смерті лежав у Болграді". Цвинтарна церква-ротонда святителя Митрофана була побудована в 1840-1844 роках. Після смерті Інзова в  1845 році в Одесі жителі Болграда на своїх плечах пішки перенесли труну з його останками до Болграда і поховали в Митрофанівській церкві, яка стала мавзолеєм Інзова. У храмі зберігається реставрований катафалк Інзова, який так і не використовувався за призначенням. На надгробку висічені слова: "...Він дав посланцям нове життя в новій Вітчизні. Вдячні болгарські колоністи побажали перенести в надра свого поселення прах винуватця їхнього благоденства для збереження імені його в пам'яті народної".

Церква Святої Варвари в Доброславі (колишнє  Антоново-Кодинцеве) заснована в 1818 році поміщиком капітаном Колмогоровим.

Храм був кам'яний, однопрестольний. У 1862 році при ньому було відкрите парафіяльне училище.

За радянських часів церкву зруйнували. У 1995 році на колишньому місці розпочалося будівництво нового Свято-Варваринського храму за проєктом архітектора Олександра Малаховського. В 2002 році під час святкування 200-річчя заснування селища Доброслав  відбулося освячення відродженої церкви Святої Варвари.

Старообрядницька церква Преподобної Параскеви Сербської у Мирному споруджена у 1874 році замість старої каплиці Свято-Покровської Божої Матері.

У 1898 році церкву розширили та збільшили без відповідного дозволу, внаслідок чого церковні піклувальники були засуджені до грошового штрафу, який замінили на арешт.

У 1909 році споруджено залізну огорожу.

Шахським палацом в Одесі називають неоготичну будівлю на крутому кручі на самому початку вулиці Гоголя, оскільки колись її справді орендував перський шах.

Побудований палац у 1851-1852 роках за проєктом архітектора Фелікса Ґонсьоровського для польського шляхтича Зенона Бжозовського, а останнім власником був граф Йосип Шенбек. Частина приміщень здавалася в оренду.

З 1909 по 1917 рік у палаці жив перський шах Моаммед Алі, який утік до Одеси від революції в Ірані. За легендою, з початком революції у росії він також виїхав із країни, цього разу кинувши свій гарем.

За радянських часів у "Шахському палаці" розташовувався Будинок народної творчості. Деякий час відреставровану будівлю займав головний офіс Морського транспортного банку. Наразі - офіс перевалочної компанії "Ексімнафтопродукт".