Пам'ятки Дніпровського району

Палац Потьомкіна - одна з перших та найбільш значних будівель Дніпра, колишнього Катеринослава.

Точну дату будівлі не встановлено - будівництво велося між 1786 і 1790 роками. Швидше за все, закладка відбулася в 1787-1788 роках, після початку будівництва Преображенського собору.

Авторство проєкту масштабного палацу в стилі класицизму, зведеного для засновника міста, генерал-губернатора Новоросійського краю князя Григорія Потьомкіна-Таврійського, приписується видатному російському архітекторові Іванові Старову. Спочатку головний корпус містив ряд парадних приміщень, у тому числі величезний двоколірний зал у центральній частині.

Вважається, що сам Потьомкін у своєму катеринославському палаці ніколи не бував. Після його смерті будівля довгий час стояла в запустінні, в 1837 році була реконструйована під будинок дворянських зборів. В 1952 році повністю перебудований будинок став Палацом культури студентів.

За легендою, з підвалу палацу Потьомкіна до берега Дніпра прокладено підземний хід, у якому можна було вільно рухатися людині на весь зріст.

Свято-Троїцький кафедральний собор - головний храм Дніпра. Був закладений як церква Святого Духа на місці старої дерев'яної церкви, будівництво велося на меценатські кошти місцевих купців.

В 30-х роках XX століття храм закрили більшовики, проте в 1941 році богослужіння було відновлено та проходить донині.

Головна святиня - Новокайдацька (Самарська) ікона Божої Матері.

Поруч розташований єпархіальний центр.

Дніпровська набережна вважається найдовшою в Європі. Її загальна протяжність – понад 23 кілометри.

Складається із трьох вулиць: Заводської Набережної, Січеславської Набережної та Набережної Перемоги. Упорядкування території вздовж річки Дніпро, будівництво набережної та бульвару у Дніпрі почалося в кінці 1950-х років. Для будівництва греблі використовувалися відходи виробництва (шлаки) Дніпровського металургійного заводу. Зовні набережна була облицьована гранітом. Парапет змонтований із ланок литої чавунної решітки, закріплених між гранітними блоками. Будівництво тривало до початку 1970-х років.

Нині це улюблене місце прогулянок місцевих мешканців, одна із візитівок міста. Тут багато пам'ятників, скульптур, кафе та ресторанів. Одна з новинок – фонтан "Білий лебідь". Найдовша в Україні 50-метрова "сімейна" лавочка знаходиться у безкоштовній зоні Wi-Fi. Особливо красива Січеславська Набережна у вечірньому підсвічуванні.

Монастирський острів - історичне ядро Дніпра, улюблене місце відпочинку містян. Із парку імені Тараса Шевченка на острів перекинуто пішохідний міст через рукав ріки Дніпро.

За легендою, в ХІ сторіччі тут існував візантійський монастир, у якому княгиня Ольга перебувала бурю дорогою до Константинополя. Встановлено пам'ятний хрест на честь візантійських ченців, на мисі споруджено Миколаївську церкву (1999 рік).

За радянських часів встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку, відкрито зоопарк та акваріум, а також парк дитячих атракціонів.

В 2013 році відкрито 17-метровий декоративний водоспад "Поріг Ревучий", який символізує затоплений каскад дніпровських порогів (працює у літній період у вихідні, а ввечері - і в будні).

Аерокосмічний музей у Дніпрі створено на базі Національного центру аерокосмічної освіти молоді імені Олександра Макарова.

Центр носить ім'я українського ракетобудівника, який у 1961-1986 роках очолював Південний машинобудівний завод ("Південмаш") - провідне українське підприємство із виробництва ракетно-космічної техніки.

Експозиція в головному залі присвячена відомим ракетобудівникам та створеній ними космічній техніці. Представлено зразки та макети космічних апаратів, зокрема, орбітальні станції. На експозиційному майденчику просто неба виставлено зразки бойової техніки: міжконтинентальні балістичні ракети (в тому числі, легендарна "Сатана" Р-36М), зенітно-ракетний комплекс С-200, макет німецької ракети "Фау-2" тощо.

Вільний огляд експозиції доступний по вівторках. Для організації групових екскурсій необхідно оформити лист-заявку.

Волоська Катерининська миля - дорожній знак, встановлений у 1784-1787 роках на маршруті прямування імператриці Катерини Великої під час її подорожі Новоросією до Криму.

Подібні знаки були розставлені за розпорядженням князя Григорія Потьомкіна на шляху Катерини через кожні 10 верст.

Катерининська миля являє собою нижню частину колони тосканського ордена з шестигранним перехопленням посередині і конусоподібним завершенням, встановлену на квадратному в плані постаменті.

На південній околиці села Волоське знаходиться одна з п'яти Катерининських миль, що збереглися на території України. Знаходиться на виїзді із села у бік Майорки.

Дитяча залізниця у Дніпрі (Мала Придніпровська) – вузькоколійна залізниця у парку імені Лазаря Глоби.

Знайомить дітей із залізничними спеціальностями. Відкрита в 1936 році, Дніпровська дитяча залізниця стала першою дитячою дорогою в Україні та другою в СРСР. Спроєктували її дніпровські школярі, проєктну документацію підготували студенти Дніпровського інституту інженерів транспорту, будівництво велося методом комсомольських суботників, перший локомотив самостійно збудували комсомольці паровозоремонтного заводу.

Загальна протяжність дороги – 2 кілометри (кільцева). Один пункт зупинки. Є три штучні споруди - два тунелі та переїзд. Наразі рухомий склад складається з тепловозів ТУ2-134 та ТУ2-172, а також кількох пасажирських вагонів PAFAWAG.

Дніпровський академічний театр опери та балету – сучасний музичний театр з широким спектром жанрів, сценічних форм та засобів.

Створений у 1931 році як Дніпропетровський робітничий оперний театр, у 1941 році був евакуйований до Красноярська, де об'єднався з одеською трупою. Після Другої світової війни офіційно припинив діяльність.

Відроджений в 1974 році. Виставу "Богдан Хмельницький" Дніпровського театру опери та балету було удостоєно Національної премії імені Тараса Шевченка.

Дніпровський міський художній музей відкрився 1914 року з ініціативи членів художньої комісії Катеринославського наукового товариства.

Спочатку експозиція розміщувалась у Потьомкінському палаці (тепер Палац студентів ДНУ), потім у будинку Хреннікова (тепер готель Україна).

За радянських часів колекція поповнилася роботами вітчизняних та західноєвропейських майстрів із колекції Дмитра Яворницького, а також із Третьяковської галереї (Москва) та Ермітажу (Санкт-Петербург). У 1936 році Дніпровський художній музей отримав у дар від живописця Ісаака Бродського понад 300 творів, які й досі є основою експозиції.

На сьогоднішній день колекція музею налічує 8,5 тисяч творів живопису, скульптури, графіки та предметів декоративно-ужиткового мистецтва XVI-XXI ст. У постійній експозиції – роботи Володимира Боровиковського, Івана Шишкіна, Ісаака Левітана, Костянтина Коровіна, Валентина Сєрова, Іллі Рєпіна, Миколи Пимоненка, Олександра Мурашка та інших. Перлиною колекції вважаються роботи катеринославського художника-символіста Михайла Сапожнікова.

Особливе місце у музейній колекції займають твори славетних майстрів петриківського декоративного розпису.

До 2021 року Дніпровський художній музей мав статус обласного, зараз це комунальний заклад Дніпровської міської ради.

Громадський інформаційно-виставковий центр Mediaprostir у Дніпрі функціонує на базі колишнього Центру інноваційних технологій "Парк ракет", що у сквері поруч із Дніпропетровською обласною радою.

Музейно-виставковий комплекс з натурними макетами трьох ракет виробництва заводу "Південмаш" створений у 2013 році. На експозиційному майданчику представлено одну з перших радянських балістичних ракет 8К11 (Р-11), першу ракету з мобільним стартом розробки КБ "Південне" 8К99 (РТ-20П) та триступеневу ракету-носій "Циклон-3".

Це одна з основних локацій туристичного маршруту "Дніпро космічний". Виставкова зала комплексу зараз використовується як майданчик для публічних заходів і презентацій.

Історико-етнографічний комплекс "Козацька сотня" в Петриківці представляє історичну, етнографічну та культурну спадщину Петриківщини XVIII-XIX століть як одного з центрів народної творчості та ремесел.

Також тут можна побачити і відчути, як жили і чим займалися за давніх часів мешканці різних регіонів України. Працює музей етнографії і побуту "Гражда" – копія гуцульської хати-гражди з житловими та господарськими будівлями XVIII століття, де експонується кераміка, предмети побуту та знаряддя праці жителів Придніпров’я.

Представлено макет козацької фортеці "Січ", тренувальний тир для стрільби зі старовинної козацької зброї (арбалет, лук, рушниця), міні-зоопарк (страуси, павичі, дикі качки, дикі кабани, кози, вівці, осел, коні), дитячий майданчик, манеж для кінних вистав та майданчик для пляжного волейболу.

Проводяться майстер класи, зокрема з петриківського розпису.

Кельнський бульвар – нова пішохідна зона в центрі Дніпра. Також його називають "Новим Арбатом".

Брукований бульвар прикрашає алея із фонтанів. Тут розташовані торгові центри, кафе та ресторани. Вогні вітрин та "арбатські" ліхтарі у вечірній час надають Кельнському бульвару європейського шарму.

Якось уночі на бульварі аноніми таємно встановили бронзову скульптуру людини, що сидить, яку прозвали "пам'ятником невідомому олігарху" (екстравагантний подарунок одному з заможних містян Геннадію Аксельроду).

Зараз це одне з улюблених місць прогулянок та відпочинку містян.

Залишки валів польської фортеці Кодак знаходяться в мальовничому місці на високому березі Дніпра в селищі Старі Кодаки на південній околиці Дніпра.

Кодацька фортеця була побудована французьким інженером Левассером де Бопланом за наказом польського короля Владислава IV для контролю над запорозьким козацтвом. Двічі була взята запорозькими військами (в 1910 році з ініціативи історика Дмитра Яворницького було встановлено обеліск на честь взяття фортеці в 1648 році). Згодом поруч, трохи північніше, князем Григорієм Потьомкіним було закладено Катеринослав (Дніпро).

Незабаром Кодацька фортеця втратила значення, а в 1944 році була майже повністю знищена гранітним кар'єром.

Етнографічний парк "Козацький хутір Галушківка" – це відтворений ентузіастами громадської організації "Козацтво Наддніпрянщини" хутір, що заснував на околиці села Гречане козак Галушка наприкінці XVIII століття.

Комплекс включає макет козацької фортеці та кілька селянських садиб XIX століття. Етнографічний музей містить експозицію, присвячену сільському побуту регіону, зокрема два весільні рушники віком понад 150 років.

В картинній галереї представлені роботи художника Володимира Виборного – портрети козацьких гетьманів та отаманів, пейзажі хутора Галушківка та жанрові картини.

Будинок художника обладнано для проживання гостей. На подвір'ї майстрів проводяться майстеркласи з петриківського розпису, гончарного мистецтва, ляльки-мотанки.

Шинок хутора може одночасно прийняти до 70 гостей. Пропонується традиційний козацький обід: куліш, вареники, галушки, узвар.

За попередніми замовленнями проводяться екскурсії, відбуваються кінні вистави, відзначаються народні свята.

Комплексний музей історії є комунальним закладом Царичанської селищної ради.

Музей у Царичанці заснований в 1959 році, з 2021 року розташовується в новому приміщенні Культурного та ділового центру Царичанської громади.

Експозиція знайомить з історією, культурою, флорою і фауною Приорільської землі. Зокрема, представлена кераміка бронзової доби, козацькі люльки та порохівниці ХVII-XVIII століть, побутові речі і знаряддя праці місцевого селянства.

На базі музею діє туристично-інформаційний простір "Путівник Царичанською громадою". Музей має сучасне мультимедійне обладнання для проведення семінарів та зустрічей.