Пам'ятки Фастівського району

Музей видатного українського художника Миколи Пимоненка відкрито в Малютянці в 1997 році на тому місці, де колись знаходилася його майстерня.

Ще в 11-річному віці Микола допомогав батькові-іконописцеві розписувати церкви в Малютянці та сусідній Боярці.

Пимоненко навчався в іконописній школі при Києво-Печерській лаврі, потім у Київській художній школі Миколи Терещенка, а в 1882 році був зарахований до Імператорської Академії мистецтв у Петербурзі.

З 1888 по 1911 рік Микола Пимоненко з родиною щоліта проводив у Малютянці, тут він створив понад 100 своїх знаменитих полотен у стилі реалізму, які тепер експонуються у музеях Києва, Харкова, Одеси, Санкт-Петербурга, Парижу та інших міст Європи. Серед основних: "Святочне ворожіння", "Додому", "Весілля в Київській губернії", "Свати", "Ворожіння", "На річці", "Брід", "Гусі, додому".

Частину експозиції музею Миколи Пимоненка склали унікальні експонати з родинної колекції, які передав музею правнук художника.

Нині це філія Боярського краєзнавчого музею.

За попередньою домовленістю музей Миколи Пимоненка проводить екскурсії-чаювання.

Будівля Боярської загальноосвітньої школи №2 збудована у 1911 році як притулок для сиріт коштом мецената Флавіана Василевського. Це була одна з перших цегляних будівель у тоді ще дачному селищі Боярка.

Будівля з червоної цегли виконана в стилі модерну за проєктом архітектора Дороганевського. Завдяки своєму декору та високій вежі будівля одночасно схожа і на казковий терем, і на середньовічний замок, і на величний собор.

У листопаді-грудні 1918 році у школі розташовувався штаб українських січових стрільців під командуванням Євгена Коновальця (встановлена меморіальна дошка).

У 1921 році, коли в будівлі розмістилася залізнична школа, в ньому жила бригада комсомольців, що будували боярську вузькоколійку, а серед них і майбутній письменник Микола Островський, який потім описав ці події в романі "Як гартувалася сталь". У зв'язку з цим радянська пропаганда позиціонувала Боярку як "місто комсомольської слави", перед будівлею школи був встановлений пам'ятник герою роману Павці Корчагіну. У 2018 року пам'ятник було перенесено на сусідню територію Боярського краєзнавчого музую, а у 2024 році демонтовано.

Римо-католицький костел Воздвиження Святого Хреста в Фастові збудовано на початку XX століття за проєктом архітектора Владислава Домбровського в стилі неоготики коштом графині Браницької.

Головний фасад вінчають дві різні вежі, між якими розташований центральний вхід до костелу. Над входом є характерне кругле готичне вікно-троянда. На фасаді розміщено скульптуру єпископа та барельєфну сюжетну композицію "Христос благословляє дітей". Внутрішнє оздоблення костелу досить аскетичне, за винятком колон з пишними капітелями.

Оригінальний асиметричний храм із багатим декором вважається візитною карткою міста.

Поруч розташована будівля католицької семінарії. На території Воздвиженського костелу похований отець Зигмунд Козар, настоятель костелу, завдяки якому в 1990-х роках католицька святиня Фастова була відроджена та відреставрована.

Меморіальну садибу-музей Кирила Стеценка відкрито в селі Веприк на Фастівщині, де композитор провів останні роки свого життя – з 1920 по 1922 рік.

Стеценко, котрий звернувся в роки революції до церкви, відгукнувся на запрошення громади Веприка, яка хотіла мати українського священика. В селі композитор створив два народні хори: сільський та дитячий. Навесні 1922 року Кирило Стеценко захворів на тиф і помер, трохи не доживши до свого 40-річчя. Його поховали у Веприку, мешканці доглядають його могилу.

В музеї зберігаються речі композитора, рояль, а також предмети етнографії та побуту, які допомагають відтворити ту обстановку, в якій жив та творив Кирило Стеценко.

"Музеєм на колесах" називають Музей-вагон Злуки УНР та ЗУНР, що стоїть на залізничній станції "Фастів" разом зі старовинним паротягом.

В подібному штабному вагоні Директорії УНР наприкінці 1918 року відбулися переговори між керівниками Української Народної Республіки Володимиром Винниченком і Симоном Петлюрою з одного боку та делегацією Західно-Української Народної Республіки на чолі з Костем Левицьким і Лонгином Цегельським.

Саме тут 1 грудня 1918 року вони підписали "передвступний" договір про намір об'єднати населення та території УНР і ЗУНР в єдину державу. Акт Злуки було урочисто проголошено через півтора місяці, 19 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.

В експозиції "Музею на колесах" представлено документи і фотографії, що розповідають про ці події, гроші та поштові марки тих часів. Відтворено інтер'єр та обстановку штабного вагону Петлюри.

Відвідати музей можна лише за попередньою домовленістю. Щорічно в День Соборності біля музею у Фастові проходять урочисті заходи.

Дерев'яна Покровська церква збудована в Мотовилівці в середині ХІХ століття на місці кам'яної, що завалилася, але в менших розмірах. 

У 1930-х роках храм був закритий радянською владою, приміщення використовувалося як зерносховище. Під час німецької окупації богослужіння відновилися та більше не припинялися.

Нині Покровська церква належить Православної церкви України.

Дерев'яна церква Святого Архістратига Михаїла у Боярці збудована в 1901 році на валах слов'янського городища "Перетворення", яке також називають Будаївським городищем за старою назвою Боярки - Будаївка.

З 1756 по 1894 рік на цьому місці знаходилися церкви Святих Жон Мироносиць, Воскресіння Христового та Архістратига Михаїла, які згодом зруйнувалися. Після відкриття залізничної станції "Боярка" та зі зростанням селища було затверджено проєкт дерев'яної церкви архітектора Миколи Горденіна.

З приходом радянської влади Михайлівська церква була закрита, але збереглася неушкодженою, і під час Другої світової війни знову стала чинною.

У храмі зберігається ікона Спасителя, з якою пов'язане диво - у 2005 році на склі, яке закриває ікону, сам по собі виник відбиток її контуру.

Біля Свято-Михайлівської церкви розташоване давнє церковне кладовище, на якому похований український письменник Володимир Самійленко.

Дерев'яна церква на честь преподобного Онуфрія Великого у Липовому Скитку – найстаріший дерев'яний храм Київщини з тих, що збереглися на своєму первісному місці.

Церква Святого Онуфрія збудована в 1705 році при Онуфріївському монастирі, який був відроджений єпископом Захарієм Корніловичем на місці давньоруської обителі.

Друга монастирська церква не збереглася.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці у Фастові – шедевр українського дерев'яного зодчества Центральної України.

Побудована в 1740 році на місці стародавнього храму, заснованого знаменитим фастівським полковником Семеном Палієм. Тризрубний Покровський храм відрізняється гармонійними пропорціями та завершеністю форм. По периметру храм оточує аркадна галерея.

В 1781 році збудовано храмову дзвіницю. За радянських часів було проведено ґрунтовну реставрацію.

23 червня 2022 року Покровська церква офіційно перейшла до Православної церкви України.

Сімейний екопарк "Ясногородка" під Києвом є великим відпочинково-розважальним комплексом, що функціонує на базі найбільшої в Україні племінної страусової ферми "Долина страусів". Комплекс на зеленій території зі струмком і ставками пропонує різноманітні розваги для дітей і дорослих. 

Перших 36 страусів завезли в Ясногородку ще в 2001 році. Зараз же на території близько 20 гектарів проживає понад 400 птахів. Серед них білі страуси Нанду з Південної Америки, австралійські Ему та африканські страуси. Дорослі страуси живуть сім’ями: один самець і кілька самок, а птахи-підлітки – разом в окремих вольєрах. Відвідування ферми передбачене у супроводі гіда з екскурсією, що триває близько півгодини.

Ясногородська страусина ферма поєднана із зоопарком, в якому є олені, лами, альпаки, верблюди, дикі свині, єноти, кролі, вівці, кози та багато птахів. Тварин можна годувати кормом, який продається на місці. Контактна зона дозволяє ближче поспілкуватися зі свійськими тваринами.

Для активного відпочинку з дітьми облаштовано парк розваг "Яснограй", де є шахта-лабіринт, батути, швидкісний спуск на зіп-лайні, електромобілі, футбол. У вихідні працюють аніматори.  

Екопарк має виноробню, що виробляє вина з власних виноградників, великий погріб з музеєм та дегустаційною залою. На території працює ресторан локоварства Ferma, що пропонує авторські страви з екологічних продуктів, вирощених на фермі. У весняно-літній час працює вулична барбекю зона Grill&Chill Park зі сценою для виступу гуртів. У сувенірній крамниці можна придбати фермерські сири та м'ясні продукти, авторське вино, сувеніри зі шкіри, яєць та пір’я страуса, лікувальну косметику.

На території екопарку можна переночувати в комфортабельному глемпінгу з шатрами купольного типу, що має криту лаунж-зону та майданчик для вечірнього багаття. У 2024 відкриється повноцінний готель. Влітку працює великий сімейний басейний комплекс, що включає 6 окремих басейнів: 2 дитячі та 4 для дорослих. Біля басейнів є фудкорт зі страусиними спеціалітетами, піцею, бургерами та коктейлями.

Щороку восени проводиться фестиваль "Сімейний винороб", під час якого можна продегустувати авторські вина екоферми та надавити виноград на своє авторське вино під наглядом професійного винороба. Також екопарк щороку проводить Родинну Масницю в Ясногородці.

Фастівський краєзнавчий музей розташований в історичній будівлі банку (кінець XIX століття), яка є зразком так званої безордерної архітектури в "цегляному" стилі.

Музей засновано в 1990 році, хоча його колекція почала створюватися ще в 1970-х роках. Нинішня експозиція створена на основі результатів археологічних досліджень, етнографічних експедицій, пошуків у архівах.

Серед матеріалів історичного відділу є рідкісні архівні та фотоматеріали, а також історичні предмети, що розповідають про перебування у Фастові Директорії УНР, про бій під Мотовилівкою, про об'єднання УНР і ЗУНР та інші події.

Особливий інтерес викликає діюча модель залізниці та інші експонати про півторастолітню історію Фастівської залізниці.

Свято-Іоанівський монастир в Малій Солтанівці заклали у 2004 році коштом російської православної церкви за кордоном на честь Іоана Кронштадтського. Частина цієї церкви у 2007 році об'єдналася з московським патріархатом, але обитель у Малій Солтанівці будує та частина, яка це об'єднання не визнає.

Свято-Іоанівський монастир найбільший у світі серед монастирів російської православної церкви за кордоном (РПЦЗ). Після закінчення будівництва буде найбільшим в Україні. Нині тут 6 храмів, є чоловічий та жіночий скити. Монастир сучасний і в ньому все сучасне: будматеріали, меблі та комп'ютери.

Наразі Служба Безпеки України за депутатським запитом проводить досудове розслідування щодо державної зради Свято-Іоанівський монастиря в Малій Солтанівці.

Бишівський зразковий історико-краєзнавчий музей заснований у 1983 році вчителем історії Бишівської середньої школи Валерієм Обухівським. Розташовується у приміщенні Бишівського академічного ліцею.

У фондах музею зібрано до 1500 експонатів, які систематизовані по розділах: археологічний, середньовіччя, етнографічний, перша половина ХХ століття, Друга світова війна, соціально-економічний розвиток села в 1950–1990 роках, сьогодення.

Боярський краєзнавчий музей відкрито в 1974 році як літературно-меморіальний музей Миколи Островського на честь 70-річчя радянського письменника-пропагандиста. Його колекція налічує понад 15 тисяч предметів, що становлять історичну та культурну спадщину регіону.

Музей знаходиться в окремому приміщенні на території місцевої школи, в будівлі якої в 1921 році Островський жив серед комсомольської бригади будівельників боярської вузькоколійки.

Хоча у 1992 році музей було перепрофільовано на краєзнавчий, досі основу його експозиції складають речі, пов'язані з творчістю Островського: документи, фотографії, особисті речі, перші видання його книги "Як гартувалася сталь" тощо.

Значне місце в експозиції посідають роботи художників Полякової та Григор’єва. У фондах музею зберігається понад тисячу оригінальних робіт цих митців.

Відомий інженер військових кораблів, генерал-лейтенант, конструктор знаменитого крейсера "Аврора" Ксаверій Ратник народився у Миколаєві. Після поразки російського флоту в 1905 році в Цусімській битві, в якій брала участь "Аврора", Ратнік був звинувачений корумпованим керівництвом  військового флоту російської імперії, вийшов на пенсію і почав постійно проживати на околиці тодішнього хутора Борова та Мотовилівських дач, на пагорбах правого високого берега Стугни, де придбав ділянку землі і в 1907 році звів триповерховий садибний будинок у вигляді корабля. Кімнати вважалися каютами, а великий балкон називався капітанським місточком.

Після смерті господаря в 1924 році садибу віддали під санаторій, потім в колишньому будинку Ратніка розміщувалася контора Київської овоче-картопельної дослідної станції.

Наразі будинок-корабель покинутий і повільно руйнується. Зусиллями ентузіастів та правнука Ксаверія Ратніка, Олега Ратніка, на початку 2010-х років на ньому встановили меморіальну дошку Ксаверію Ратникові, тоді ж віднайшли та упорядкували могилу конструктора. У планах - створення Культурно-Історичного Центру на базі будинку-музею.