Пам'ятки Бучанського району

Будинок творчості Спілки письменників України в Ірпені розташований на території колишньої дачі старости Київських купецьких зборів, дріжджового фабриканта Миколи Чоколова, на честь якого названо київський район Чоколівка.

Дача, побудована на початку ХХ століття в стилі неомодерну, нагадує казковий будиночок.

У 1936 році з ініціативи поета Івана Гончаренка на території дачі Чоколова було відкрито Будинок творчості "Ірпінь" Спільки письменників України. Тут працювали та відпочивали Олександр Довженко, Павло Тичина, Михайло Стельмах, Микола Бажан, Остап Вишня, Олесь Гончар, Максим Рильський та інші.

Приватний ландшафтний парк сімейного відпочинку "Добропарк" відкрився 2020 року на околиці села Мотижин під Києвом.

Це один із найсучасніших дендрологічних парків України, створений відомим українським підприємцем і громадським діячем, керівником проєкту Folk Ukraine Ігорем Добруцьким.

На 300 гектарах рукотворних ландшафтів з пагорбами та озером Моне розташовуються плантації сезонних квітів, креативні квіткові фотозони, малі архітектурні форми та комплекс туристичного сервісу з рестораном і фудкортом.

Сезон "Добропарку" традиційно відкривається наприкінці квітня експозицією з мільйонів різнобарвних тюльпанів. Влітку тут відкриється сад петуній та бегоній, пізніше розцвітає "Лавандовий рай" площею 8 гектарів.

Проводяться різноманітні фестивалі та ярмарки, продається посадковий матеріал. На теріторії "Добропарку" можна орендувати котедж або намет у глемпінгу – комфортабельному кемпінгу з терасами і видом на озеро.

Інфраструктура "Добропарку" значно постраждала під час бойових дій навесні 2022 року, але парк продовжує приймати відвідувачів.

Колишній маєток "залізничних королів" - сім'ї фон Мекк, друзів та родичів Петра Чайковського, збудований в Копилові Миколою Карловичем фон Мекком у 1888 році.

Будівля дерев'яна, на цегляному цоколі. Зберігся парк на 9 гектарів з ялинової та липової алеями.

Петро Чайковський неодноразово гостював у фон Мекк.

Під час Другої світової війни в 1943-1944 роках в маєтку розміщувався військовий шпиталь, потім музична школа.

Наразі будівля в аварійному стані, потребує консервації та реставрації.

Заміський будинок графині Наталії Уварової у Ворзелі збудовано на початку XX століття фабрикантом Карлом Септером.

Модна в ті часи архітектура будівлі з романтичною вежею та флюгером сподобалася графині Уваровій (у дівоцтві Терещенко). Купивши його, графиня прикрасила свої володіння різноманітними рідкісними рослинами та деревами цінних порід. Біля будинку було влаштовано фонтан, прокладено гравійні доріжки.

Після Лютневої революції у 1917 році Уварови та вся родина Терещенків емігрувала до Англії. У будинку графині за радянських часів відкрили школу, тут навчався український письменник Валер'ян Підмогильний.

Нині це Музей історії та культури "Уварівський дім", працює виставкова зала. У вихідні проводяться концерти.

Тюльпанове дерево або ліріодендрон тюльпановий не має прямого відношення до тюльпанів – це родич магнолії.

Походить із північного сходу Америки, де досягає висоти 50-60 метрів. Має листок незвичайної форми – без кінчика. Свою назву дерево отримало завдяки ніжним жовто-зеленим квітам, схожих на тюльпани.

У Ворзелі тюльпанове дерево посадили в 1914 року на садибі секретаря Київської земської управи Жеребцова. Це тюльпанове дерево – одне з найбільших в Україні (кажуть, що їх у країні лише два, але насправді – близько 30). Його висота становить близько 30 мтрів, а діаметр стовбура – понад один метр. Цвіте наприкінці травня – на початку червня.

Земляні вали та оборонний рів збереглися дома літописного городища Бєлгород на березі річки. Ірпінь у нинішній Білогородці.

Місто Білгород було засноване 990 році київським князем Володимиром Великим як княжа резиденція і стало одним із ключових опорних пунктів оборони стародавнього Києва від набігів печенігів і половців.

За легендою, під час однієї із тривалих печенізьких облог білгородці викопали дві криниці, опустивши в одну з них бочку з киселем, в іншу - з медом, і запросили печенігів на переговори. Побачивши, що земля сама годує обложених, і вони можуть протриматися ще довго, печеніги вирішили зняти облогу.

У 991 році в Білгороді було закладено перший храм на честь Преображення Господнього, і незабаром у Білгороді було засновано єпископську кафедру. Пізніше було споруджено кафедральний собор Дванадцятьох апостолів, залишки якого виявили археологи.

Полчища Батия в 1240 році зруйнували Білгород.

Наразі вали городища можна побачити як на в'їзді до Білогородки з боку Києва, так і на виїзді перед мостом через Ірпінь.

За 100 метрів від пам'ятного знака біля підніжжя валу поруч із мостом можна побачити джерело, яке пов'язують із легендою про криниці.

Водонапірна вежа та прилегла до неї будівля каретної в Шпитьках збудовані на початку XX століття.

Комплекс був частиною садиби Терещенка, яка не збереглася. На території садибного парку також залишився садибний льох.

Бобрицький краєзнавчий музей відкрився в 2010 році за ініціативи краєзнавця та збирача старожитностей Миколи Ковальчука. Музей розташований в центрі села Бобриця поруч зі скульптурним парком авангардного мистецтва.

Експозиція музею налічує більше 5000 експонатів, серед яких світлини та документи, предметами побуту (посуд, прядки, колиски), національні строї, вишиванки, рушники тощо.

Перлиною музею є повне генеалогічне дерево всіх родин Бобриці починаючи з 1750 року. Тут зберігається пам'ять про родовід перших засновників Бобриці - опришків та козаків часів Богдана Хмельницького Потапенків, Ярошенків, Данченків, Ігнатенків.

Музей налічує 5 кімнат, одна з яких - світлиця, де відтворений устрій та побут бобричан столітньої давності.

Після реконструкції будівлю музею розписав відомий графічний дизайнер, художник, автор настінних розписів, громадський активіст
Богдан Гдаль.

Міський парк створений у Бучі в 2011 році. Це один із наймолодших та наймальовничіших ландшафтних парків Київщини.

Бучанський міський парк в англійському стилі розкинувся на території площею 42 гектари. Біля входу відвідувачів зустрічають елегантна ротонда та величезний дуб. На території з озерами та фонтанами, акуратними доріжками та розкішними клумбами багато скульптур та інсталяцій.

Тут можна відвідати міні-зоопарк, скейт-парк, мотузковий парк, дитяче містечко, кафе-хатинку.

Історико-краєзнавчий музей міста Вишневе заснований з ініціативи місцевої краєзнавиці Катерини Середи, офіційний статус отримав у 2004 році.

Музей поки що не має постійного приміщення, частина експозиції тимчасово розміщена в будівлі РАЦСу. Зокрема, на другому поверсі експонується рояль фірми "Беккер", на якому грав видатний композитор Ігор Стравинський, коли приїжджав до Вишневого в гості до родини Мигаїв.

Одна з найцікавіших споруд Київського укріпленого району (КиУР) – багатоярусний ДОТ 402, розташований на крутому березі річки Ірпінь.

ДОТ №402 побудований за індивідуальним проєктом і має три яруси: наземний (класичний з двома кулеметними казематами та входом), перший підземний та основний, нижній підземний ярус з розгалуженою системою підземних комунікацій довжиною 500 метрів.

12 липня 1941 року під час німецького наступу на Київ, після невдалої спроби одразу просунутися у напрямку Житомира, генерал фон Клейст, який командував групою армій "Південь", спробував прорватися на південь від Білогородки. Його частини зустрів 402-й ДОТ КиУР. Зазнавши значних втрат, німці відступили. Наступ агресорів був затриманий до відходу основних сил Червоної армії з Києва.

У ДОТі №402 відбувалися зйомки епізодів фільму "Штольня".

Етнографічний комплекс "Українське село" знаходиться на узліссі поряд із селом Бузова на Київщині.

Являє собою "живий скансен", де автентичні будівлі поєднані з інтерактивними атракціями. В експозиції просто неба представлені традиційні житлові та господарські будівлі з різних історико-етнографічних зон України.

Відвідувачів зустрічає діючий храм Святого Дмитра Солунського, з якого розпочалося створення комплексу. Під час екскурсії можна оглянути автентичні інтер'єри шести старовинних хат, перевезених з різних регіонів України: Гуцульщини, Півдня, Поділля, Полісся, Середньої Наддніпрянщини та Слобожанщини. А також відвідати гончарну майстерню, кузню та винокурню, пекарню тощо.

Особливу увагу дітей привертає міні-зоопарк із свійськими тваринами: вівцями, поросятами, кроликами. Усіх тварин можна погодувати, купивши корм у сувенірній крамниці. Там можна придбати різні вироби з натуральних матеріалів.

Для відпочинку, а також проведення свят та корпоративних заходів є альтанки з мангалами на ставку, трапезна на 130 осіб, конференц-зал, готель. За попередніми заявками, проводяться етно-тренінги.

Залізнична станція в Бучі була відкрита в 1901 році. З тих часів збереглася будівля вокзалу, який зараз є головною архітектурною пам'яткою міста.

Будівлю, побудовану в стилі еклектики з елементами романіки та готики, прикрашають вежі та арочні вікна, що робить його схожим на невеликий замок.

До сторіччя міста вокзал реставрували, а на його фасаді з цієї нагоди з'явилася пам'ятна табличка. На станції досі збереглася паровозна гідравлічна колонка, що діє, яка також є місцевим раритетом.

Ірпінський історико-краєзнавчий музей висвітлює історію міста Ірпеня та Ірпінської громади, знайомить із творчістю видатних земляків – художників, письменників, скульпторів, майстрів народного мистецтва. 

Музей засновано в 1977 році вчителем історії Олексієм Передерієм як краєзнавчий гурток місцевої школи. Офіційно міський музей в Ірпені було відкрито 1987 року, а за три роки він отримав нинішнє окреме приміщення.

Експозиція розміщена у чотирьох залах із сучасним мультимедійним оснащенням. Історичний розділ розповідає про становлення Ірпеня, зокрема, про Ірпінські дачі та залізницю, що дала життя місту. В другій залі можна дізнатися про найвідоміших митців міста, серед яких видатний кобзар Микола Будник, художники Матвій Донцов та Володимир Сидорук. Наявні рідкісні стародруки, колекція чорнильниць різних письменників, чиє життя і творчість були пов’язані з Ірпенем.

Окрема експозиція розповідає про події окупації Ірпеня російськими військами в лютому-березні 2022 року, коли будівля музею отримала пошкодження. Представлені докази злочинів армії Росії, особисті речі окупантів, простріляні предмети побуту місцевих мешканців, понівечені ікони, гільзи, снаряди та фрагменти військової техніки.

У виставковій залі проводяться персональні виставки, презентації, мистецькі заходи.

Закритий полігон для випробувань та демонстрації перспективного міського монорейкового транспорту, запропонованого столичній владі компанією "Капвей" у 2004 році, розташований на околиці Гостомелю неподалік Києва.

Спочатку капвей був 300-метровою естакадою з контактною рейкою на сталевих опорах, якою рухався пасажирський вагон на гумових колесах виробництва білоруського заводу "Белкомунмаш". Вагон на 150 місць міг розвинути швидкість до 100 кілометрів на годину. Через низку причин проєкт так і не був реалізований у Києві.

Наразі естакаду розібрано, але збереглася посадкова платформа з вагоном. Територія охороняється, проте для туристів можуть провести невеличку ексурсію.