Пам'ятки Кіровоградської області

Музей історії в Захарівці вважається одним із найбільших сільських музеїв Кіровоградської області – його фонди налічують понад 13 тисяч предметів лише основного фонду. Експозиція розміщується у 15 кімнатах колишнього дитячого садка.

Основу колекції музею становлять матерали про 116-ту Харківську стрілецьку дивізію, яка звльнила Захарівку від німецьких окупантів у 1943 році. Пошуківцям вдалося встановити імена близько сотні загиблих героїв, що поховані у братській могилі на території села. Представлені фрагменти зброї та військового спорядження.

В етнографічному розділі експонуються речі, збережені жителями сіл Новогеоргіївського району, які були затоплені у 1960-х роках водами Кременчуцького водосховища під час будівництва Кременчуцької ГЕС. Серед них – меблі, предмети домашнього вжитку, знаряддя праці, світлини, іграшки, листівки. Представлена колекція вишиванок і старовинних рушників, серед яких весільний рушник, вишитий у 1813 році.

Вражають колекції старовинних музичних інструментів, а також ручних, кишенькових та настінних годинників, яких представлено близько 1,5 тисяч екземплярів.

Історико-меморіальний заповідник "Чорний Ворон" заснований в 2020 році в урочищі "Чорний Ворон" поблизу села Розумівка.

Саме тут загинув легендарний повстанський отаман часів Холодноярської республіки, командир ударно-розвідувального загону Степової дивізії Армії УНР Микола Скляр, більше відомий під псевдонімом Чорний Ворон.

За версією літописця Холодного Яру Юрія Горліс-Горського, загін Чорного Ворона дав свій останній бій червоноармійцям у жовтні 1920 року, прикриваючи відхід Степової дивізії на Херсонщину. В бою зі значно більшими силами ворога загинув сам отаман і всі 300 його козаків.

Мешканці села Розумівка поховали повстанців на місці бою. Це єдине точно відоме місце поховання одного з п'яти повстанських отаманів часів Української революції, що мали псевдонім Чорний Ворон (прототипом головного героя однойменної книги Василя Шкляра є інший Чорний Ворон – Іван Черноусов).

У 2005 році на могилі отамана було встановлено дерев'яний хрест. Поруч у 2017 році відкрито пам'ятник Юрію Горліс-Горському.

З 2020 року ведеться створення Історико-меморіального заповідника "Чорний Ворон", що є філією Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Згідно з проєктом, до складу заповідника увійдуть меморіальна композиція "Хрести", каплиця в козацькому стилі, реконструкція повстанського табору, тренувальний та туристичний табори.

Історико-меморіальний заповідник "Чорний Ворон" є об'єктом туристичного історико-краєзнавчого маршруту "Холодноярські стежки Чорнолісся".

Історичний музей у селищі міского типу Компаніївка заснований у 2009 році. Розташовується в приміщенні Компаніївського будинку культури.

Фонди музею налічують 330 постійних експонатів і понад 200 предметів тимчасового користування.

В експозиції представлені археологічні знахідки різних епох, зокрема козацької доби, фрагменти зброї та спорядження часів Другої світовової війни, матеріали про видатних земляків, колекції монет і банкнот різних часів.

Окрема експозиція присвячена подіям російсько-української війни.

Кам'яна церква Пресвятої Володимирської Богородиці зі дзвіницею збудована коштом грецької громади Єлисаветграда (нинішній Кропивницький).

Спочатку на цьому місці знаходився дерев'яний храм, споруджений в 1766 році грецькими купцями. В 1898 році будівлю було перебудовано, поряд знаходиться будинок настоятеля.

В інтер'єрі збереглися старовинні розписи, які були відреставровані в 1905 році. Нині це Кафедральний собор Свято-Різдва Пресвятої Богородиці.

Кімната-музей Левка Мацієвича в Олександрівці відкрита 2003 року в будинку, де у 1877 році народився цей видатний український громадський діяч, конструктор, піонер авіації.

Левко Мацієвич був автором першого в світі проєкту авіаносця, проєкту одного з перших у світі гідропланів, багатьох проєктів підводних човнів. Він був серед засновників Революційної української партії (РУП) – першої в Наддніпрянській Україні політичної партії. Загинув в авіакатастрофі під час проведення першого Всеросійського свята повітроплавання 1910 року поблизу Санкт-Петербурга.

В експозиції Кімнати-музею Левка Мацієвича представлені деякі його особисті речі, фотографії і документи, подаровані музею нащадком роду Мацієвичів, українським політиком і громадським діячем Юрієм Сахном. Також пердставлено макет літака "Фарман-4", на якому літав і загинув авіатор.

На фасаді музею встановлено меморіальну дошку.

Кімната-музей Левка Мацієвича є філією Олександрівського краєзнавчого музею.

Будинок купця Олександра Барського в Кропивницькому - яскравий зразок стилю "ранній модерн".

За легендою, господареві так і не довелося в ньому пожити, оскільки він помер після завершення всіх робіт просто на порозі свого нового будинку.

Нині тут розміщується Кіровоградський обласний краєзнавчий музей, заснований в 1883 році викладачем земського реального училища Володимиром Ястребовим.

Діють 4 стаціонарні експозиції, які висвітлюють історію та природу Кіровоградщини. Основу колекції складає зібрання приватного колекціонера Олександра Ільїна: археологічні знахідки, живопис, ікони.

Комунальний заклад "Бобринецький міський краєзнавчий музей імені Миколи Смоленчука" на Кіровоградщині носить ім'я українського письменника, дослідника життя й творчості корифеїв українського театру Миколи Смоленчука, який заснував цей заклад в 1959 році.

Зараз фонди музею налічують понад 5500 експонатів. Зокрема, представлена археологічна колекція, предмети побуту різних епох, старовинні зброя й гроші.

В основній експозиції представлено фотографії, документи, листи, запрошення, пов’язані з постаттю Марка Кропивницького і братів Тобілевичів. З-поміж унікальних речей – шаль видатної української акторки Марії Заньковецької, а також меблі з будинків, де зупинялися корифеї під час гастролей у Бобринці. Збереглися автентичні столик, стілець, люстро, грамофон.

Зала "Українська світлиця" розповідає про традиційний побут мешканців краю.

У військовій залі представлені матеріали про Другу світову й сучасну війну на сході України, відкрито куточок пам’яті Героя Небесної Сотні Віктора Чміленка.

Краєзнавчий музей історії сіл Суботцівської сільської ради створений у 2005 році як Знам'янський районний краєзнавчий музей. У 2020 році заклад перейшов у підпорядкування Суботцівської громади та оновив свої експозиції, які тепер присвячені переважно історії та видатним мешканцям саме цих населених пунктів. Але музей і надалі розташовується у місті Знам'янка.

Основний фонд музею складає понад 3000 предметів. Серед них архівні документи, унікальні фотографії, археологічні знахідки, предмети побуту, роботи майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.

Зокрема, в археологічній колекції представлені уламки кераміки скіфської і сарматської доби, наконечники стріл, рала та уламки шлаку знаменитого Мельгуновського кургану.

Також представлена велика етнографічна колекція вишитих рушників, стародавнього одягу та предметів побуту, зібраних на території колишнього Знам'янського району.

Музей пропонує 5 туристичних маршрутів: "Чорне озеро – перлина Чорнолісся", "Партизанська слава Чорноліських дібров", "І ліс, і степ з’єдналися воєдино на благословенній Суботцівській землі" (село Богданівка), "Козацька слава не поляже, а про себе розкаже" (село Мошорине), "Лита могила: від скіфів до сьогодення" (село Трепівка).

Кременчуцька ГЕС - третій ступінь Дніпровського каскаду гідроелектростанцій.

В експлуатації з 1959 року, коли був введений в дію 1-й агрегат. Останній, 12-й агрегат, запущений у 1960 році.

Водосховище Кременчуцької ГЕС – одне з найбільших в Україні (площа дзеркала – 2250 квадратних кілометрів). Потужність станції становить 700,4 МВт, середньорічне виробництво електроенергії – 1506 мільйонів кВт·год.

Екскурсії на Кременчуцьку ГЕС проводяться за попереднім погодженням.

Літературно-меморіальний музей Іван Карпенка-Карого відкритий у Кропивницькому відкрився 1995 року з нагоди 150-річного ювілею знаного українського драматурга, корифея українського професійного театру Івана Карпенка-Карого (Тобілевича).

Музей розміщено у меморіальному будинку, де письменник мешкав у Єлисаветграді (тодішня назва міста) з 1872 по 1883 рік. Тут він розпочав свою літературну діяльність, написавши оповідання "Новобранець" і дві перші п’єси – "Бурлака" та "Не так пани, як підпанки". У нього в гостях бували відомі діячі культури другої половини ХІХ століття, серед яких: Микола Лисенко, Марко Кропивницький, Микола Садовський, Панас Саксаганський, Микола Аркас, Марія Заньковецька, Михайло Старицький та інші.

Основна експозиція "Іван Карпенко-Карий: життєвими стежками корифея" висвітлює єлисаветградський період життя письменника, його ролі на аматорській та професійній сцені. Представлені прижиттєві видання творів Карпенка-Карого, оригінали світлин корифеїв українського театру, театральні афіші.

У другому та третьому залах розгорнуті тимчасові виставки: "Хутір Надія – театральна мекка України", "Голоси літературної Кіровоградщини" (історія літературного життя краю за 80 років), "Слово про місто над Інгулом" (згадки про місто Кропивницький у творах відомих письменників).

Літературно-меморіальний музей письменника Юрія Яновського розташований у селі Нечаївка, де він народився у 1902 році. Будівля музею зведена в центрі села в 1972 році з ініціативи односельців.

Родина Яновських мала козацьке походження, вони були дальніми родичами Гоголів-Яновських. Мешкали на хуторі Майорівка, яка зараз є частиною села Нечаївка (на місці садиби встановлено пам'ятний знак). Юрій Яновський прожив тут перші 15 років життя, навчався у місцевій земській школі. У 1917 році родина переїхала до Єлисаветграда, але спогади про рідне село відбилися у творчості письменника.

Оформлення музейної експозиції виконав художник-монументаліст Володимир Волохов, реалізувавши у художній формі дві головні теми творчості Юрія Яновського – степ і море.

В основі музейної експозиції – особисті речі Юрія Яновського, книги, фотоальбоми, документи, орденські книжки, квиток члена спілки письменників. Відтворено інтер'єр їдальні та робочого кабінету письменника в його київській квартирі. Також експонуються декорації до вистав, поставлених за п'єсами Яновського, театральні афіші.

Меморіальний музей Марка Кропивницького відкрито в Кропивницькому в 1982 році в будинку, де корифей українського театру прожив майже 20 років.

Тут драматург написав свої класичні п'єси, тут же на початку 1880-х років формував уславлену українську театральну трупу.

Експозиція музею складається з кількох розділів, які розповідають про сім'ю драматурга та актора, про його дитинство та навчання у гімназії та університеті, про його шлях у мистецтві як засновника першого професійного українського театру – Театру корифеїв.

Пам'ятник Марку Кропивницькому встановлено біля театру корифеїв.

Народний меморіальний музей Юлія Мейтуса у Кропивницькому діє з 1985 році при Музичній школі №2, яка також носить ім'я видатного українського композитора, фундатора української опери ХХ століття Юлія Мейтуса.

Основу експозиції становлять понад 200 унікальних експонатів, переданих музею родиною Юлія Мейтуса. Серед них рукописи, афіші, фотодокументи, клавіри, листи, нотні збірки, книги та особисті речі композитора.

Крім екскурсій, в музеї проводяться музичні вечори, авторські концерти, конкурси та фестивалі, уроки-концерти, майстеркласи, презентації нових експонатів.

Меморіально-педагогічний музей Василя Сухомлинського відкрито в 1971 році у Павлиській середній школі, якою видатний педагог керував з 1948 року протягом 22 років.

Тут він проводив свій тривалий педагогічний експеримент, у результаті якого створив оригінальну систему виховання дітей.

Фонд музею налічує понад 20 тисяч одиниць зберігання. Представлено педагогічну документацію школи 1950-1960-х років, рукописи літературних та науково-педагогічних праць Сухомлинського, особисті документи. Збережено обстановку робочого кабінету та квартири родини Сухомлинських.

Можна оглянути шкільну садибу: кілька приміщень навчального призначення, шкільний сад, зелені класи.

Дендропарк у Кропивницькому - одне з найпопулярніших місць відпочинку містян.

Парк площею 45 гектарів створений у 1958 році. На першому етапі було висаджено близько 50 видів різноманітних дерев та чагарників. А в 1972 році парк був віднесений до категорії парків-пам'яток.

У 2001 році паркову зону, що з часом прийшла в запустіння, почали відроджувати: відтворили зелену зону, побудували дитячі майданчики, відреставрували атракціони і поставили нові - зараз їх у парку 40.

У 2008 році дендропарк у Кропивницькому визнано найкращим парком в Україні. Справжня його родзинка - 100 тисяч тюльпанів, які розквітають наприкінці квітня.

В 2009 році в парку було висаджено алею туй на честь 70-річчя області.

На території парку розважальна є зона із 44 атракціонами. Цілий рік відвідувачів пригощає чаєм величезний самовар. Також на території є 2 кафе та 2 ресторани.