Пам'ятки Коломийського району

Костел Матері Божої святого скапулярію збудований у 1721 році.

Римо-католицька парафія у Снятині була заснована ще в XV-XVI сторіччях. Спочатку храм був дерев'яний, кілька разів перебудовувався. У нинішньому вигляді відбудований та освячений у 1857 році.

У 1928-1935 роках проведено реставрацію.

У 1946 році костел було закрито радянською владою, а ченці виїхали до Польщі, забравши з собою ікону Божої Матері святого. Скапулярія.

З 1993 року костел знову діє.

Католицький костел Святого Ігнатія Лойоли в Коломиї збудовано за ініціативою польської католицької громади міста, яка запросила для цього отців-єзуїтів ордена "Товариства Ісуса". Крім місіонерської діяльності, єзуїти займалися просвітництвом та благодійністю.

Будівництвом храму за проєктом чернівецького архітектора Йосипа Ляйцнера керував інженер Діонізій Кжичковський. Костел називали "панським", оскільки більшість парафіян були заможними людьми.

За радянських часів приміщення костелу використовувалося як магазин. У 1990 році храм Святого Ігнатія Лойоли повернуто римо-католицькій громаді міста.

П'ядицький літературний музей в селі П'ядики поблизу Коломиї носить ім'я українського письменника Мирослава Ірчана, який народився тут у 1897 році. Його батьківська хата під солом'яною стріхою збереглася до наших днів.

Понад сто експонатів розповідають про життєвий і творчий шлях письменника. В літературній частині музею пердставлені прижиттєві видання, автором і перекладачем яких є Мирослав Ірчан.

Поруч із приміщенням музею встановлене погруддя Мирослава Ірчана.

Русівський літературно-меморіальний музей Василя Стефаника відкрито 1947 року в рідному селі класика української літератури, майстра експресіоністичної новели.

Саме у Русові Василь Стефаник народився 1871 року в родині заможного селянина, тут ходив у початкову школу. Згодом повернувся до Русова вже з власною родиною і прожив у родовому маєтку 26 років до самої смерті.

В збудованому Стефаником чотирикімнатному будинку з бляшаним дахом на дубових підвалинах тепер розташовується меморіальна частина музею. Експозиція складається з численних предметів побутового вжитку, предметів інтер’єру, меблів, книжок, журналів, портретів, світлин та різних архівних документів. Зокрема, зберігся інтер'єр робочого кабінету Стефаника.

Літературна експозиція розташовується в окремому приміщенні в центрі села – на місці сільської школи, в якій навчався письменник. Тут представлені рукописи та прижиттєві видання творів Василя Стефаника, інші матеріали про його творчість.

На площі біля музею встановлено пам'ятник Василю Стефанику. На сільському кладовищі можна відвідати могилу письменника та його найближчих родичів.

Торговицький літературно-меморіальний музей Леся Мартовича засновано в 1971 році з нагоди сторіччя від дня народження письменника-сатирика.

Олекса Мартович народився в 1871 році в родині сільського писаря села Торговиця, що неподалік Городенки. Тут він ходив у школу. Писати почав під час навчання у Коломийській гімназії. Разом із Василем Стефаником та Марком Черемшиною Лесь Мартович входив до так званої покутської групи новелістів. Горильєф "Покутська трійця" зустрічає відвідувачів у вестибюлі музею.

За життя Мартович видав 27 новел із селянського життя, написані покутською говіркою української мови. Прижиттєві виданння творів письменника представлені в експозиції.

Також можна побачити макет хати, в якій народився письменник, його портрет роботи художника Миколи Варенні, деякі особисті речі, світлини, документи. Робочий кабінет письменника відтворено за світлиною.

В одному з музейних залів відтворено інтер'єр селянської хати початку XX століття з автентичними елементами оздоблення та ужитковими речами. Перед музеєм встановлене погруддя письменника.

Літературно-меморіальний музей Леся Мартовича є філією Івано-Франківського краєзнавчого музею.

Снятинський літературно-меморіальний музей Марка Черемшини відкрився 1949 року в будинку, в якому письменник жив у 1912-1927 роках.

Цю віллу в стилі класицизму він придбав у снятинського адвоката Соломона Маркусзона. Експозиція налічує близько 4000 предметів.

У восьми експозиційних кімнатах зберігаються особисті речі і книги письменника, його фотографії, статті і прижиттєві видання його творів, а також особиста бібліотека.

Збережено інтер'єр робочого кабінету письменника, де він працював і приймав відвідувачів – шафа, стіл, письмове приладдя, гасова лампа. У вітальні стоїть найбільш раритетний експонат – старий віденський рояль, на якому грала дружина письменника Наталія Семанюк.

З 1999 року при музеї діє творчий клуб імені Марка Черемшини.

Миколаєво-Успенський собор у Коломиї збудований за проєктом коломийського архітектора Віктора Мицая в кінці XX століття.

Автор настінних розписів – тернопільський художник Іван Голошин.

13 січня 2019 року Миколаєво-Успенський собор змінив підпорядкування з московського патріархату до Православної Церкви України.

Музей визвольних змагань Снятинщини носить ім'я полковника ОУН-УПА Василя Андрусяка (Грегота-Різуна), який народився у Снятині у 1915 проці. Ще в юнацтві він став засновником осередку ОУН в Снятинській гімназії, а в  1941 році очолив окружний провід ОУН у Снятині.

Снятинський музей Андрусяка заснований 1995 року. Розташовується на другому поверсі Снятинської ратуші.

Музейна експозиція висвітлює тему національно-визвольної боротьби українського народу XX столітя та державотворчі процеси на території Покутського краю. Зокрема, тут можна дізнатися про діяльність громадського товариства "Січ", про події Першої світової війни та участь жителів краю в лавах УСС та УГА, про суспільне життя мешканців краю в період польської, більшовицької та німецької окупацій, про збройну боротьба ОУН-УПА з німецькими та російськими загарбниками.

Окрема експозиція присвячена життю та подвигам полковника ОУН-УПА Василя Андрусяка (псевдо "Грегіт", "Різун", "Різьбяр" тощо), що був родом із Снятина.

Музей визвольної боротьби Покутського краю відкрито в Заболотові в 2007 році до 65-річчя утворення УПА.

Експозиція розміщена у п'яти залах. Експонати умовно розподілені на два відділи. Історичний відділ розповідає про збройну боротьбу покутян проти окупаційних режимів у 1920-х – 1950-х роках. Зокрема, представлено реконструкцію обстановки бункера повстанців.

Оригінальні документи та фотографії висвітлюють історію визвольного руху на Покутті.

Крім того, у музеї представлено невелику етнографічну експозицію.

Музей історії міста Коломия займає приміщення колишньої повітової ради, де відновлено інтер'єри XIX-XX століть. За часів ЗУНР тут працював окружний військовий комендант Теодор Прімак.

У 18 експозиційних залах представлено історію розвитку міста Коломия у документах, меморіальних речах та предметах побуту містян. Постійні експозиції: "Німецькі колонії Коломиї", "Коломия і Габсбурги", "Утворення Коломиї кінця XIX - першої половини XX століття", "Економіка та торгівля міста у XIX-XX столітях", "З історії єврейської громади міста", "З історії українських етнічних земель сучасної Польщі до 1944 року".

Експозиційним відділом Музею історії міста Коломия є Коломийський музей національно-визвольної боротьби, що відкрився у 2012 році у підвальному приміщенні музейної будівлі. Експозиція складається переважно зі старих фотографій учасників спротиву, що надійшли із приватних колекцій. Також можна побачити одяг повстанців та політв'язнів, фрагменти зброї.

Народний музей історії села Іллінці відкрито 1987 року з ініціативи місцевого педагога та краєзнавця Романа Ризюка.

Музей розташовується на другому поверсі Іллінецького ліцею. Фонди музею налічують близько 2000 експонатів.

Експозиція розповідає про історію села Іллінці та околиць від епохи неоліту до сьогодення. Зокрема, можна дізнатися про розвиток села у XVIII-XIX століттях, хвилю еміграції кінця ХІХ століття, формування підрозділів УСС у регіоні на початку XX століття, громадські організації села у першій половині XX століття, визвольну боротьбу 1943-1953 років, створення в селі колгоспу, місцеве шкільництво тощо.

Також експозиція знайомить з народною культурою та побутом мешканців села. Окремі стенди присвячені видатним особам краю.

Музей сакрального мистецтва імені владики Миколая Сімкайла відкрився в Коломиї 22 березня 2014 року.

Музей розташовується в нижньому храмі Катедрального Собору Преображення Господнього. Створений з благословення Владики Василія Івасюка за стараннями отців-настоятелів храму та при фаховій допомозі співробітників Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.

В музеї експонуються твори сакрального мистецтва, які належали владиці Коломийсько-Чернівецької єпархії Української греко-католицької церкви Миколаю Сімкайлу (1952-2013 роки). Унікальну колекцію церковного мистецтва владика збирав все своє життя.

Збірка складається з ікон, дерев'яної скульптурної пластики, ручних хрестів та богослужбових книг. Багато з них мальовані відомими світовими художниками, є і писані народними майстрами Буковини, Галичини, Покуття, а також Волині. Часовий вимір експонованих творів XVII – XX стліття.

Снятинський районний музей творчості Василя Пилип'юка створений 2016 року в його рідному селі Новоселиця.

Видатний український фотохудожник, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України Василь Пилип'юк народився у Новоселиці у 1950 році. Його твори експонувалися на понад 100 вітчизняних і міжнародних виставках.

Значна кількість робіт всесвітньо відомого прикарпатського фотохудожника представлена зараз в Музеї творчості Василя Пилип'юка в Новоселиці.

"Народний дім" в Коломиї був побудований в 1892 році.

Спочатку в ньому розташовувалася ощадна каса. У її конференц-залі часто виступали українські митці: Соломія Крушельницька, Марія Заньковецька, Микола Лисенко, Василь Стефаник, Наталія Кобринська, часто проходили концерти та культурні вечори місцевої інтелігенції.

У наші дні "Народний дім" є міським культурно-мистецьким центром. У ньому відзначають державні та професійні свята, проводять тематичні вечори, лекції, конференції, концерти, виступи народних колективів, виставки, фестивалі.

Пам'ятник Іванові Франку відкрили в Коломиї до 156-річчя від дня народження видатного українського письменника, поета, філософа та громадського діяча.

Франко неодноразово бував у Коломиї, де заснував радикальне товариство "Народна воля", брав участь у народних вічах, читав свої твори в Народному домі.

З часу виникнення ідеї про спорудження монумента Каменяреві в Коломиї до втілення в життя минуло 9 років. Кошти на пам'ятник збирали усім світом. Приєдналися обласна та місцева влада, меценати. Над монументом працювали коломийський скульптор Василь Андрушко, професор Львівської національної академії мистецтв Василь Гурмак, архітектор Олег Пріль.