Пам'ятки Коломийського району

Пам'ятник народному герою Олексі Довбушу встановлений у 1971 році на в'їзді до села Печеніжин, де він народився у 1700 році.

За переказами, будинок його батька, пастуха Василя Довбуша, знаходився в урочищі Калинник, де у 1988 році було встановлено ще один пам'ятний знак.

У 1738 році Довбуш очолив повстанський загін опришків, який діяв спочатку в районі Печеніжина та прилеглого Яблунівського перевалу, а потім і майже на всій території Українських Карпат. Опришки тероризували місцевих шляхтичів та грабували багатих землевласників, роздаючи здобич селянам, за що заслужили в народі славу народних месників, а трагічна загибель Довбуша від руки зрадника створила йому ореол народного героя та мученика.

Пам'ятник Олексі Довбушу виконаний скульптором Валентином Борисенком у вигляді великого погруддя вождя повстанців з сокиркою, що ніби виростає з рідної землі.

Площа Відродження – історичний центр міста Коломия.

У середньовічному місті це була частина великої ринкової площі, де стояла ратуша (спочатку на її місці був замок, потім католицький костел).

По периметру площі Відродження збереглися будинки XIX-XX століть. Найстарішим серед них є будинок №1, у якому до Другої світової війни розміщувався готель "Гранд".

У 1914 році на площі було встановлено погруддя Тараса Шевченка до 100-річчя поета, але незабаром його було зруйновано. Новий пам'ятник Шевченку було встановлено лише в 1990 році.

Від площі Відродження розпочинається затишна пішохідна частина проспекту В'ячеслава Чорновола.

Снятинська ратуша нарівні з бучацькою вважається однією з найкрасивіших в Україні.

Будівництво розпочалося в 1861 році. Автор проєкту – чернівецький архітектор Йосип Шрейбер.

Будівля ратуші кілька разів перебудовувалась, остання реконструкція була проведена в 1909 році (цю дату можна побачити на флюгері).

Триповерховий будинок у стилі класицизму прикрашає 50-метрова годинникова вежа, що поєднує у собі різні архітектурні стилі. Вона використовувалася як пожежна дзвіниця. Механізм курантів виготовлений годинниковим майстром Міхелем Менсовичем із Кросно (Польща). Під циферблатами розміщено герби Снятина.

На балкон ратуші можна піднятися 252 сходинками.

До Другої світової війни у ратуші розміщувався магістрат. Нині будівля використовується як адміністративна. Проведено реставрацію.

Сувенірний ринок "Коломия" розташований на об'їздній дорозі міста.

Яскраво оформлена торгова площа, криті дерев'яні торгові павільйони.

Тут можна придбати унікальні вироби народних майстрів зі шкіри, хутра, кераміки, дерева та металу.

Художньо-меморіальний музей Василя Касіяна у Снятині відкрито 1982 року в одноповерховому будинку з оригінальною дерев'яною терасою поруч із центром міста.

Експозиція присвячена видатному українському художнику-графіку, засновнику школи української графіки XX сторіччя Василю Касіяну, що народився 1896 року в селі Микулинці на околиці Снятина.

В трьох музейних кімнатах розміщена постійно діюча експозиція, яка знайомить відвідувачів музею із життєвим і творчим шляхом митця. Тут представлені кращі графічні твори  Василя Касіяна та його учнів, ліноритний верстат, книги художника-мистецтвознавця, його особиста бібліотека, рукописи, фотоматеріали, одяг та інші предмети, якими користувався художник.

В інших залах музею проходять виставки відомих живописців, фотохудожників, молодих художників-початківців, майстрів декоративно-прикладного мистецтва.

Перед музеєм встановлено пам'ятник Василю Касіяну.

Центр української форматності, молодіжного руху, місце проведення фестивалів, дитячих та молодіжних спортивно-патріотичних таборів"Кузня "Уніж" заснований у 2008 році на мальовничому березі Дністра громадським діячем і підприємцем Владиславом Кириченком (ГО "Реформація").

На руїнах господарських будівель колишнього колгоспу йде створення сучасного центру патріотичного, культурного та інтелектуального виховання молоді. На території "Кузні" в Уніжі відбуваються музичні фестивалі, дискусійні клуби, творчі майстерні, дитячі табори.

Комплекс створюється руками ентузіастів та волонтерів.

Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії - одна з найстаріших дерев'яних прикарпатських церков, прекрасний зразок гуцульської школи народної дерев'яної архітектури.

Спочатку храм входив до комплексу споруд монастиря, який був зруйнований татарами. Збереглися розписи, виконані в 1648 році. Знаходиться біля цвинтаря.

За радянських часів тут розміщувалася експозиція Музею писанки. В 1990 році Благовіщенську церкву передали церковній громаді Української Православної Церкви Московського патріархату. В 2018 році храм повернено греко-католикам.

Дерев'яна церква Вознесіння Господнього у Снятині збудована в 1838 роіц (за іншими даними – у 1784 році).

Зберігся іконостас 1894 року.

Дружиною настоятеля храму Теофіла Кобринського була відома письменниця, активістка ґендерного руху Наталя Кобринська.

Парафія Свято-Вознесенської церкви належить до Православної церкви України.

Церква Преображення Господнього в селі Спас побудована в 1811 році коштом парафіян. До того в селі була лише каплиця, збудована після того, як у XVII сторіччі татари спалили Іспаський монастир.

Храм дерев'яний, п'ятибанний, хрестовий у плані. Іконостас було замовлено італійським майстрам.

Преображенську церкву декілька разів реставрували, внаслідок чого тепер вона покрита не автентичними дерев'яними гонтами, а бляхою.

Дерев'яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці у Нижньому Вербіжі споруджено у 1808 році коштом місцевого жителя Григора Семенюка.

За легендою, в молодості Семенюк був опришком у повстанському загоні Олекси Довбуша, але втік від спільників зі скарбницею, а храм почав будувати на спокуту гріхів. Будівництво розтяглося на 20 років.

П'ятибанний храм Різдва Богородиці вважають шедевром дерев'яної гуцульської архітектури, проте проблемою є повернення йому автентичного вигляду, оскільки нині церква вкрита оцинкованою жерстю. Планується реставрація.

Храм входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у категорії "Дерев'яні церкви Карпатського регіону України".

Греко-католицька церква Святого Архистратига Михаїла в Печеніжині збудована в 1870 році. П'ятикупольна, хрестова в плані.

Михайлівська церква розташована в самому центрі села.

Дерев'яна церква Святого Архістратига Михаїла збудована в селі Верхній Вербіж у 1859-1861 роках.

В даний час зовнішній вигляд храму спотворений металевим покриттям даху та пластиковою вагонкою на стінах.

Михайлівська церква належить до Православної церкви України.

Церква Святого Димитрія Солунського у Печеніжині датується 1629 роком.

Спочатку це була невелика каплиця, збудована на місці спаленого татарами храму. Пізніше до неї прибудували великий дерев'яний храм Святого Димитрія, який зараз належить Православній церкві України. У ньому зберігаються старовинні церковні книги XVII-XVIII сторічь, різьблені та мальовані ікони.

Поруч із храмом збереглася будівля дияконської школи (XVIII століття).

Пам'ятний хрест "Свобода" споруджено коштом печеніжинської громади в 1873 році з нагоди 25-річчя від дня скасування панщини. На церковному подвір'ї поховано багато видатних людей Печеніжина.

Велична церква святого Йосафата (колишній  костел Діви Марії) височить в центрі Коломиї, поруч із ринковою площею.

Парафіяльний римо-католицький костел у стилі бароко побудований за проєктом знаменитого італійського архітектора Бернарда Меретина в 1775 році (за іншими даними - в 1762 році). Перебудований в 1895 році після пожежі.

За радянських часів храм було закрито та перетворено на магазин "Дитячий світ". З 1991 року відновив діяльність як греко-католицька церква святого мученика Йосафата Кунцевича.

Церква святого Миколая збудована в 1879 році.

На час побудови розташовувалася на північно-західній околиці Городенки.

Споруджена коштом православних городенківських парафіян.