Пам'ятки Київської області

Борисоглібський храм у Вишгороді відбудовано в ХІХ столітті на місці давньоруського городища на горі Ольги.

Першу церкву започаткував тут князь Володимир. В 1030 році на місці згорілої церкви Ярослав Мудрий збудував храм-усипальницю на честь святих Бориса і Гліба, куди були перенесені мощі святих мучеників, а в 1115 році онуки Ярослава звели кам'яний собор.

Зруйнований татаро-монголами храм відроджено протоієреєм Михайлом Сікачинським за проєктом архітектора Костянтина Тона.

За радянських часів Борисоглібська церква у Вишгороді була перетворена на музей. Нині храм діючий. Поруч знаходяться вали городища.

17 червня 2023 року громада проголосувала за перехід храму святих Бориса і Гліба до Православної Церкви України. 5 вересня у храмі Української Православної Церкви на честь Бориса і Гліба вперше відбулася служба українською мовою.

Дерев'яна церква святого великомученика Георгія побудована в селі Селище у 1910-1914 роках коштом козаків-земельників.

Зразок козацької культової архітектури початку ХХ століття. Незвичайну міць і фундаментальність будівлі надають п'ять куполів, причому чотири допоміжні за величиною майже не поступаються головному.

За радянських часів тут розміщувалося зерносховище. Офіційно Свято-Георгіїївська церква до пам'яток архітектури не належить.

Грандіозний храмовий комплекс у селі Буки закладений у 2000 році коштом сквирського підприємця Івана Суслова за проєктом архітектора Юрія Бабича.

Домінантою комплексу є церква Святого Євгена Великомученика із п'ятьма позолоченими банями. Під час будівництва храму було об'єднано історичні канони української архітектури із сучасними архітектурними формами.

Також до комплексу входять каплиці Святого Олександра та Святого Миколая, дзвіниця Святого Даниїла.

В 2007 році храмовому комплексу в Буках було присуджено Державну премію в галузі архітектури. В 2008 році Національний банк України випустив ювілейну срібну монету номіналом 10 гривень, на якій зображено церкву Святого Євгенія в Буках.

В 2011 році на площі перед церквою було відкрито фонтан Дружби народів, який раніше стояв на Майдані Незалежності у Києві.

Дерев'яна церква на честь святоо апостола Іоанна Богослова в Гайшині побудована в 1870 році (за іншими даними - в 1884 році).

Храм однокупольний, за формою – восьмерик на четверику, з прибудованою дзвіницею. Висота споруди – 25 метрів. Зовні храм пофарбований у блакитний колір, фронтон декорований різьбленими геометричними візерунками. Над центральним виходом, на фронтоні ґанку, розміщено ікону Казанської Божої Матері. Над ганком, на висоті середнього ярусу, представлена ​​ікона Іоанна Богослова, зображеного на весь зріст. Інтер'єр розписаний біблійними сюжетами місцевим художником Олексієм Кондратенком.

При церкві діяла церковно-парафіяльна школа.

В 1935 році храм закрили за розпорядженням радянської влади, але в 1942 році богослужіння були відновлені і з того часу не припинялися.

Нині церква Іоанна Богослова в хорошому стані.

Церква Іоанна Золотоустого збудована в селі Пивні у 1868 році на місці старого храму, заснованого у 1738 році.

У гармонійних формах споруди відчувається вплив класичного стилю, характернішого для кам'яних храмів на той час.

Церква Святого Іоанна Золотоустого - пам'ятка архітектури національного значення. Належить до Православної церкви України.

Наразі в храмі проводяться реставраційні роботи. Вже відреставровано дві композиції - жінок-мироносиць та святого ап.остола Петра.

Дерев'яна церква Святого Йосифа Обручника в Житніх Горах заснована в 1756 році. Спочатку церква була тризрубною.

Сучасний вигляд храм набув у 1854 році, коли до нього прибудували притвор. Є один світловий і два декоративні куполи з прибудовами. Куполи, завершені главками, перекривають зруби храму, а своєрідні склепінні стелі - бічні приділи і притвор.

В інтер'єрі збереглися розписи ХІХ століття.

Церква Святого Йосифа Обручника в Житніх Горах належить до Православної церкви України.

Дерев'яна церква Святого Миколая в Рогозові збудована на початку ХХ століття.

Під час Другої світової війни Миколаївську церкву замінували, але вона зберегласяся.

Нині храм діючий.

Церква Святого Миколая побудована в Гостролуччі в 1832 році коштом місцевих поміщиків Катерини і Карла Лаузбергів. Освячена в 1836 році єпископом Полтавським та Переяславським Гедеоном. Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Кам'яна церква має один головний купол і чотири додаткові декоративні. Довгою галереєю до церкви приєднана дзвіниця, завершена високим шпилем. Споруда виконана у класичному стилі.

Наразі триває реставрація. Проходять богослужіння. Належить до УПЦ московського патріархату.

Церква Святого Миколая Чудотворця збудована в Кадомці у 1851 році. Розташована в центрі села.

За радянських часів це була одна з двох церков Кагарлицького району, що діють.

Свято-Миколаївська церква належить до Православної церкви України.

Поруч знаходиться давньоруське городище.

Мурована церква Святого Симеона Стовпника збудована в Петоропавлівській Борщагівці у 1909 році на місці старої дерев'яної церкви 1755 року, спорудженої коштом громади.

Через стрімке зростання населення в 1908 році було вирішено будувати нову церкву. Підряд на будівництво храму отримав селянин із Димера Петро Темко, який мав гарні рекомендації після зведення церков у селі Сваром'я Чернігівської губернії та Боярка Київського повіту.

Згідно з проєктом єпархіального архітектора Єрмакова, церква двоповерхова, 5-купольна з гранованою аспідою. Мала три входи - центральний та два бічні. На другому поверсі розташовувалася парафіяльна бібліотека. Фасади виконані в еклектичних формах "неоруського" стилю, а оздоблення верхньої частини стін церкви, поребрика та елементів декору взяті з дерев'яної архітектури. В середині церкву отинькували та виконали розпис.

Струнка дзвіниця грецької церкви Святої Катерини є головною домінантою Контрактової площі.

На цьому місці в XIII сторіччі існував перший у Києві католицький костел, потім православний монастир Петра та Павла. У 1787 році в будівлю перевели ченців грецького монастиря Святої Катерини, заснованого в 1738 році. Під час великої пожежі 1811 року грецький монастир вцілів лише тому, що не відчинив дверей погорільцям, що втікали з пожитками.

При відбудові Подолу монастир зайняв своє місце. У 1915 році були споруджені нові дзвіниця в стилі класицизму (архітектор Володимир Ейснер) і корпусу (архітектор Федір Лідваль).

На початку 1920-х років храм закрили. Деякий час будівлю використовували як виставковий павільйон, потім більшу частину будівель розібрали. У наші дні приміщення належить Національному банку. Тричі на тиждень проводяться богослужіння.

Церква Святої рівноапостольної Марії Магдалини збудована в XVIII сторіччі коштом графині-меценатки Олександри Браницької (Енгельгардт), яка дала обітницю збудувати 12 православних церков. Це був єдиний храм, зведений за межами історичного центру Білої Церкви - на Заріччі.

Церква Святої Марії Магдалини збудована у класичному стилі, дзвіниця прибудована безпосередньо до неї.

В часи радянської влади це був один із небагатьох діючих храмів Білої Церкви. У 2001 році розпочалося спорудження великого монастиря Святої Марії Магдалини.

Дерев'яна церква Святої Параскеви у селі Веприк на Фастівщині заснована в 1856 році.

Парафіяльним священиком у цьому храмі в 1920-1922 роках служив видатний український композитор Кирило Стеценко, якого місцеві жителі запросили очолити місцеву парафію після того, як він наприкінці життя звернувся до церкви.

За радянських часів церкву Святої Параскеви було знищено. На початку 1990-х років її відновили на колишньому фундаменті в первісному вигляді за кресленнями, що збереглися.

Церква Стрітення Господнього збудована в Сулимівці в 1905 році. Ініціатором будівництва був житель села Пилип Кирик, який збирав пожертвування на храм по всій країні. Землю під храм виділила Єлизавета Дзевоновська. Вона ж замовила у майстернях Троїцько-Сергієвої лаври позолочений іконостас.

Стрітенську церкву звели у традиційному для цієї місцевості козацькому архітектурному стилі. Керував роботами майстер Кабанов. Це типовий на той час храм з однією главою та прибудованою дзвіницею.

Пам'ятка архітектури місцевого значення.

Церкву Стрітення Господнього часто плутають зі Свято-Покровською церквою однойменного села Сулимівка цього ж району.

Церкву Успіння Святої Анни в центрі села Слобода збудована у 1852 році генерал-майором Андрієм Трощинським, спадкоємцем міністра юстиції Дмитра Трощинського.

Храм у стилі пізнього класицизму хрестовий у плані, увінчаний напівсферичним куполом на циліндричному барабані. На західному, північному та південному фасадах великі напівкруглі вікна. Фасади завершено трикутними фронтонами.

В інтер'єрі збереглися залишки тематичних розписів ХІХ століття.