Пам'ятки Івано-Франківської області

Дегустаційну залу "Музей штопора" відкрив у 2020 році колекціонер Петро Антипов на власному подвір'ї у Верховині. В його колекції понад 600 штопорів різноманітних форм та розмірів – у вигляді тварин, птахів, ключів, зброї, келихів тощо.

Експонати розвішані у великій альтанці, яка також виконує функції дегустаційної зали. Власник особисто проводить екскурсії з розповідями про історію та різновиди штопорів.

Також відвідувачам пропонуються дегустації домашніх вин та чачі, які господар виробляє із закарпатського винограду. До вина пропонується підкопчений сир будз.

Музей-майстерню ліжникарства та старожитностей у Яворові створила у власній оселі родина Наталі та Ярослава Кіщуків.

Музей знайомить відвідувачів із процесом виготовлення вовняних гуцульських ліжників, що є традиційним промислом мешканців Яворова. Також господарі виготовляють гуні (гуцульський верхній одяг), вовняні шапки, безрукавки, взуття, різноманітні килими. Можна побачити старовинний ткацький верстат, раритетну прялку, предмети побуту горян.

Відвідувачам пропонують майстеркласи з ткання ліжників, фотосесії в гуцульському одязі, знайомство з побутом гуцулів.

Музей творчої родини Стринадюків у Косові відкрив при своїй творчій майстерні "Кока" відомий український майстер-різьбяр Микола Стринадюк, що працює під творчим псевдонімом "Кока".

Микола Стринадюк народився і виріс у косівській родині різьбярів-ремісників, навчався у Косівському технікумі народних художніх промислів, все життя працює майстром різьби по дереву та художнього оформлення інтер’єрів. Родинну справу продовжують його сини Богдан і Захар. Роботи Миколи Стринадюка відрізняє авторська техніка, що поєднує традиційні прийоми різьблення з тонуванням, аплікацією та навіть вишивкою.

В експозиції представлено понад сто власних робіт майстра. Серед них орнаментальні ікони, тарілки, картини, копії гуцульських ручних хрестів, традиційні зґарди та сучасні прикраси. Також представлена колекція старовинних й раритетних порцелянових горняток.

Поруч розташований Музей сакрального мистецтва, де представлені роботи Тараса Стринадюка, брата Миколи. 

Музей-оселя родини Івана Франка у Калуші розташований на виїзді з міста у бік Івано-Франківська. Цей район міста колись був окремим селом Підгірки, де з 1904 року мешкала родина Онуфрія Франка, брата письменника Івана Франка. Сам письменник також часто гостював у садибі свого брата.

Зберігся двоповерховний будинок, зведений 1935 року сином Онуфрія Франка – Омеляном. Донька Омеляна Оксана Франко в 1992 році ініціювала перетворення будинку на музей.

В семи експозиційних залах зберігаються листи та інші родинні документи, предмети побуту, одяг, картини. У "Франковій світлиці" представлено оригінальні речі родини Онуфрія Франка, зокрема унікальна колекція вишивок та предметів побут. На другому поверсі можна побачити раритетний рояль та старовинні речі домашнього вжитку, які збереглися з часу переїзду родини Онуфрія Франка. 

Музей-оселя родини Івана Франка є одним із підрозділів Комунального закладу "Музейно-виставковий центр Калуської міської ради".

Музей карпатських лісорубів-бутинарів є частиною еко-садиби "Бутинар", яка відкрилася у Космачі 2021 року.

В основі музейної експозиції просто неба (скансена) – відтворена дерев'яна колиба бутинарів, у яких вони жили під час роботи у горах. У колибі можна побачити робочі інструменти та предмети побуту лісорубів: пили, сокири, дерев'яний посуд тощо.

На ґанку гуцульської хати представлено експозицію мініатюр, які демонструють повсякденне життя бутинарів. Ще одним експонатом музейного комплексу є шинок.

На подвір'ї – старовинний космацький віз і дерев'яні скульптури міфічних істот із гуцульського фольклору. На стендах демонструються зразки карпатської деревини, старовинні мапи, інші туристичні цікавинки Космача.

До садибного компексу входить будинок відпочинку над ставком.

Музей-садиба Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Василя Романюка) заснований у 2002 році в селі Хімчин на Прикарпатті, де народився і виріс один із засновників Української православної церкви Київського патріархату.

На місці садиби Романюків відтворено типову сільську хату початку XX століття, поруч розташовані капличка та пам'ятний хрест з нагоди першої річниці від дня смерті патріарха.

В першій кімнаті відтворено інтер'єр помешкання сім'ї Романюків, представлено родинні речі: стіл, ліжко, канапи, колиска, скриня, мисник із керамамічним посудом, вироби з дерева, традиційний одяг, ікони.

Експозиція другої кімнати висвітлює різні періоди життя висвітлено періоди життя Патріарха Володимира у документах і світлинах.

Міська ратуша у Надвірній вперше була збудована в 1601 році для розміщення міської влади.

Магістрат тоді складався із двох колегій, які складалися з виборних чиновників, які виконували адміністративно-судові функції. Війта (голову магістрату) призначав власник міста.

У ХІХ столітті Надвірнянська ратуша була перебудована і набула нинішнього вигляду.

За радянських часів у будівлі ратуші розмістився районний будинок культури. На другому поверсі знаходиться Надвірнянський туристично-інформаційний центр.

Руїни Надвірнянського замку розташовані у міському парку Надвірної, за будинком Надвірнянського райвідділу МВС.

На момент першої згадки про Надвірну в 1589 році замок вже існував. Припускають, що його збудував хтось із роду Потоцьких. За однією з версій, після того, як в кінці XVI століття замок був зруйнований татарами, нові власники з роду Куропатвів перенесли свою резиденцію до Пнева.

У 2007 році згідно з районною програмою охорони пам'яток поряд із руїнами замкової вежі розпочалися археологічні розкопки.

"Народний дім" в Коломиї був побудований в 1892 році.

Спочатку в ньому розташовувалася ощадна каса. У її конференц-залі часто виступали українські митці: Соломія Крушельницька, Марія Заньковецька, Микола Лисенко, Василь Стефаник, Наталія Кобринська, часто проходили концерти та культурні вечори місцевої інтелігенції.

У наші дні "Народний дім" є міським культурно-мистецьким центром. У ньому відзначають державні та професійні свята, проводять тематичні вечори, лекції, конференції, концерти, виступи народних колективів, виставки, фестивалі.

Український народний дім збудований у Калуші в 1880 році. Будівля у стилі модерн з елементами класицизму має Г-подібну форму, з куполом на куті.

Народний дім був осередком української культури Калуша. В 1884 році тут на зборах літературного гуртка виступав письменник Іван Франко, про що свідчить пам'ятна дошка.

За радянських часів у будівлі розмістили районний будинок культури. Знаходиться поряд із костелом Святого Валентина.

Зразковий народний історико-краєзнавчий музей села Бортники розташовується у приміщенні Бортниківської гімназії, працює з 1992 року. У шести кімнатах на двох поверхах налічується близько 5000 експонатів.

Насамперед відвідувачі потрапляють у зал-світлицю, в якому відтворено інтер’єр старовинної селянської хати під солом'яною стріхою. Тут експонуються старовинні меблі, ікони, посуд та інші побутові речі, що відображають давнє життя селян. Представлені археологічні знахідки різних епох, матеріали про політичне та соціальне життя Прикарпаття часів визвольної боротьби.

На другому поверсі можна побачити виставку предметів сакрального мистецтва, експозицію про видатних вихідців із села, добірку виробів народного мистецтва.

Екскурсії проводять школярі. Відвідувачам також пропонують майстеркласи з бортництва та виготовлення сувенірних ангеликів.

Народний музей Гуцульського театру Гната Хоткевича у Красноїллі на Івано-Франківщині заснований 1987 року в невеликому дерев'яному будинку, в якому в 1908-1912 роках працював перший гуцульський театр.

Основна експозиція в залі зі сценою присвячена діяльності театру та його засновника Гната Хоткевича, інших діячів театру, серед яких Олекса Ремез і Лесь Курбас. Можна побачити історичні світлини, рукописи, афіши вистав, театральні костюми та реквізит.

Також представлені матеріали про історію села Красноїлля, про шкільництво на Гуцульщині та про учасників Гуцульського повстання 1920 року.

Народний музей етнографії та побуту села Саджава створений у 1989 році з ініціативи місцевих освітян. Зараз експозиція розміщується у дев'яти залах окремого будинку навпроти Саджавського ліцею.

Понад 4000 експонатів розповідають про історію виникнення та розвитку села Саджава, знайомлять з давніми традиціями та обрядами селян, представляють сільські промисли і творчість народних умільців.

Відтворено інтер'єр старовинної сільської хати з пічкою, ліжком, скринею та предметами побуту. Представлено добірку землеробських знарядь праці, реманент для упрягання коней і худоби.

В колекції музичних інструментів: сопілка, скрипка, цимбали, бубон, ситко, мандоліна, бандура, гітара, губна гармошка, баян, перше радіо, грамофон.

Окрема експозиція присвячена дитячим іграшкам кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Національний природний парк "Синьогора" створено Указом Президента України в 2009 році шляхом реорганізації державної "Резиденції "Синьогора" з метою збереження та відтворення унікальних природних комплексів Прикарпаття.

Розкішна державна резиденція "Синьогора" була створена для президента України Леоніда Кучми в 2001 році на базі старого відомчого санаторію. Загальна площа приміщень сягає 5 тисяч квадратних метрів. Три поверхи та підземні приміщення зі SPA-комплексом, фойє із зеленими колонами та мармуровою підлогою, триповерхова бібліотека з галереями, масивні люстри та каміни. На території - ставки та вертолітний майданчик.

Резиденція призначалася для самітів та зустрічей на найвищому рівні, а також відпочинку перших осіб. Окрім українських президентів, тут бували лідери інших країн: Єльцин, Кваснєвський, Саакашвілі.

В даний час резиденція залишається режимним об'єктом, але за попередніми заявками доступна для огляду, проводяться оглядові екскурсії.

Територія Національного природного парку "Синьогора" відкрита для відвідувачів. Наразі пропонуються пішоходні та автоекскурсії парком, облаштовані зони відпочинку.

Національний природний парк "Гуцульщина" розташований у мальовничій лісовій частині Покутсько-Буковинських Карпат. Його площа становить понад 32 тисячі гектарів.

У рельєфі об'єднані передгір'я та гірські хребти. У низинній частині переважають листяні ліси, низькогір'я вкриті буково-грабовими лісами, а на висоті росте переважно карпатська ялина (смерека). 19 видів тварин, що мешкають тут, занесені до Червоної книги.

Ці місця цікаві тим, що тут збереглися старовинні ремесла, народні промисли, традиції та звичаї гуцулів.

Територією національного парку проходить безліч туристичних маршрутів. Тут прокладено екологічні пізнавальні стежки, розвивається кінний туризм, сільський зелений туризм, етнотуризм. Любителів водних видів відпочинку приваблюють пороги та водоспади рік Лючка, Пістинка, Черемош.

Найпопулярнішим об'єктом Національного природного парку "Гуцульщина" є "Маєток Святого Миколая" в селі Пістинь.

Крім того, у центральній садибі нацпарку в Косові працює Музей природи. Представлені експозиції з гeології, зоології, дeндрології, лікaрських рослин, фітотeрaпії, гeрбaрнa кімнaтa тощо.