Пам'ятки Івано-Франківської області

Музей-садиба Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Василя Романюка) заснований у 2002 році в селі Хімчин на Прикарпатті, де народився і виріс один із засновників Української православної церкви Київського патріархату.

На місці садиби Романюків відтворено типову сільську хату початку XX століття, поруч розташовані капличка та пам'ятний хрест з нагоди першої річниці від дня смерті патріарха.

В першій кімнаті відтворено інтер'єр помешкання сім'ї Романюків, представлено родинні речі: стіл, ліжко, канапи, колиска, скриня, мисник із керамамічним посудом, вироби з дерева, традиційний одяг, ікони.

Експозиція другої кімнати висвітлює різні періоди життя висвітлено періоди життя Патріарха Володимира у документах і світлинах.

Міська ратуша у Надвірній вперше була збудована в 1601 році для розміщення міської влади.

Магістрат тоді складався із двох колегій, які складалися з виборних чиновників, які виконували адміністративно-судові функції. Війта (голову магістрату) призначав власник міста.

У ХІХ столітті Надвірнянська ратуша була перебудована і набула нинішнього вигляду.

За радянських часів у будівлі ратуші розмістився районний будинок культури. На другому поверсі знаходиться Надвірнянський туристично-інформаційний центр.

Руїни Надвірнянського замку розташовані у міському парку Надвірної, за будинком Надвірнянського райвідділу МВС.

На момент першої згадки про Надвірну в 1589 році замок вже існував. Припускають, що його збудував хтось із роду Потоцьких. За однією з версій, після того, як в кінці XVI століття замок був зруйнований татарами, нові власники з роду Куропатвів перенесли свою резиденцію до Пнева.

У 2007 році згідно з районною програмою охорони пам'яток поряд із руїнами замкової вежі розпочалися археологічні розкопки.

"Народний дім" в Коломиї був побудований в 1892 році.

Спочатку в ньому розташовувалася ощадна каса. У її конференц-залі часто виступали українські митці: Соломія Крушельницька, Марія Заньковецька, Микола Лисенко, Василь Стефаник, Наталія Кобринська, часто проходили концерти та культурні вечори місцевої інтелігенції.

У наші дні "Народний дім" є міським культурно-мистецьким центром. У ньому відзначають державні та професійні свята, проводять тематичні вечори, лекції, конференції, концерти, виступи народних колективів, виставки, фестивалі.

Український народний дім збудований у Калуші в 1880 році. Будівля у стилі модерн з елементами класицизму має Г-подібну форму, з куполом на куті.

Народний дім був осередком української культури Калуша. В 1884 році тут на зборах літературного гуртка виступав письменник Іван Франко, про що свідчить пам'ятна дошка.

За радянських часів у будівлі Народного дому розмістили районний будинок культури. Знаходиться поряд із костелом Святого Валентина.

Зразковий народний історико-краєзнавчий музей села Бортники розташовується у приміщенні Бортниківської гімназії, працює з 1992 року. У шести кімнатах на двох поверхах налічується близько 5000 експонатів.

Насамперед відвідувачі потрапляють у зал-світлицю, в якому відтворено інтер’єр старовинної селянської хати під солом'яною стріхою. Тут експонуються старовинні меблі, ікони, посуд та інші побутові речі, що відображають давнє життя селян. Представлені археологічні знахідки різних епох, матеріали про політичне та соціальне життя Прикарпаття часів визвольної боротьби.

На другому поверсі можна побачити виставку предметів сакрального мистецтва, експозицію про видатних вихідців із села, добірку виробів народного мистецтва.

Екскурсії проводять школярі. Відвідувачам також пропонують майстеркласи з бортництва та виготовлення сувенірних ангеликів.

Народний музей Гуцульського театру Гната Хоткевича у Красноїллі на Івано-Франківщині заснований 1987 року в невеликому дерев'яному будинку, в якому в 1908-1912 роках працював перший гуцульський театр.

Основна експозиція в залі зі сценою присвячена діяльності театру та його засновника Гната Хоткевича, інших діячів театру, серед яких Олекса Ремез і Лесь Курбас. Можна побачити історичні світлини, рукописи, афіши вистав, театральні костюми та реквізит.

Також представлені матеріали про історію села Красноїлля, про шкільництво на Гуцульщині та про учасників Гуцульського повстання 1920 року.

Народний музей етнографії та побуту села Саджава створений у 1989 році з ініціативи місцевих освітян. Зараз експозиція розміщується у дев'яти залах окремого будинку навпроти Саджавського ліцею.

Понад 4000 експонатів розповідають про історію виникнення та розвитку села Саджава, знайомлять з давніми традиціями та обрядами селян, представляють сільські промисли і творчість народних умільців.

Відтворено інтер'єр старовинної сільської хати з пічкою, ліжком, скринею та предметами побуту. Представлено добірку землеробських знарядь праці, реманент для упрягання коней і худоби.

В колекції музичних інструментів: сопілка, скрипка, цимбали, бубон, ситко, мандоліна, бандура, гітара, губна гармошка, баян, перше радіо, грамофон.

Окрема експозиція присвячена дитячим іграшкам кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Національний заповідник "Давній Галич" об'єднує комплекс пам'яток архітектури та археології на території сучасного міста Галич, а також прилеглих сіл Крилос і Шевченкове. Саме у межах цих населених пунктів у X-XIII роках існувало давньоруське місто Галич, що було політичним, адміністративним та релігійним центром Галицького князівства та Галицько-Волинської держави.

Сьогодні площа заповідника становить майже 80 квадратних кілометрів. Він охороняє понад 200 пам’яток, з них понад півтора десятка – національного значення. В його музейних фондах зберігається понад 50 тисяч артефактів.

Адміністрація Національного заповідника "Давній Галич" розташовується на в'їзді в центр міста Галич з головної розв'язки на трасі. Тут можна замовити комплексну екскурсію всіма об'єктами заповідника або оглядову екскурсію містом.

До складу Національного заповідника "Давній Галич" входять:
- Музей історії Давнього Галича (село Крилос);
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці (село Крилос);
- Княжа криниця (село Крилос)
- Галичина могила (село Крилос);
- Музей етнографії (село Крилос);
- Церква Святого Пантелеймона (село Шевченкове);
- Галицький замок (місто Галич);
- Церква Різдва Христового (місто Галич);
- Картинна галерея (місто Галич);
- Музей караїмської історії та культури (місто Галич).

Національний природний парк "Гуцульщина" розташований у мальовничій лісовій частині Покутсько-Буковинських Карпат. Його площа становить понад 32 тисячі гектарів.

У рельєфі об'єднані передгір'я та гірські хребти. У низинній частині переважають листяні ліси, низькогір'я вкриті буково-грабовими лісами, а на висоті росте переважно карпатська ялина (смерека). 19 видів тварин, що мешкають тут, занесені до Червоної книги.

Ці місця цікаві тим, що тут збереглися старовинні ремесла, народні промисли, традиції та звичаї гуцулів.

Територією національного парку "Гуцульщина" проходить безліч туристичних маршрутів. Тут прокладено екологічні пізнавальні стежки, розвивається кінний туризм, сільський зелений туризм, етнотуризм. Любителів водних видів відпочинку приваблюють пороги та водоспади рік Лючка, Пістинка, Черемош.

Найпопулярнішим об'єктом Національного природного парку "Гуцульщина" є "Маєток Святого Миколая" в селі Пістинь.

Крім того, у центральній садибі Національного природного парку "Гуцульщина" в Косові працює Музей природи. Представлені експозиції з гeології, зоології, дeндрології, лікaрських рослин, фітотeрaпії, гeрбaрнa кімнaтa тощо.

Національний природний парк "Синьогора" створено Указом Президента України в 2009 році шляхом реорганізації державної "Резиденції "Синьогора" з метою збереження та відтворення унікальних природних комплексів Прикарпаття.

Розкішна державна резиденція "Синьогора" була створена для президента України Леоніда Кучми в 2001 році на базі старого відомчого санаторію. Загальна площа приміщень сягає 5 тисяч квадратних метрів. Три поверхи та підземні приміщення зі SPA-комплексом, фойє із зеленими колонами та мармуровою підлогою, триповерхова бібліотека з галереями, масивні люстри та каміни. На території - ставки та вертолітний майданчик.

Резиденція призначалася для самітів та зустрічей на найвищому рівні, а також відпочинку перших осіб. Окрім українських президентів, тут бували лідери інших країн: Єльцин, Кваснєвський, Саакашвілі.

В даний час резиденція залишається режимним об'єктом, але за попередніми заявками доступна для огляду, проводяться оглядові екскурсії.

Територія Національного природного парку "Синьогора" відкрита для відвідувачів. Наразі пропонуються пішоходні та автоекскурсії парком, облаштовані зони відпочинку.

Гірське озеро Лебедин знаходиться на території Національного парку "Гуцульщина" за 5 кілометрів на північний захід від села Шешори.

Розташоване у горах на висоті 650 метрів в оточенні букового лісу.

Легенда розповідає про те, як у водах озера Лебедин з'єдналися навіки, як лебеді, закохані юнак та дівчина, батьки яких були проти їхнього шлюбу.

Площа заповідного урочища Лебедин – 45 гектарів. Тут можна зустріти багато лікарських рослин.

Мальовниче високогірне озеро Несамовите (1750 метрів) розташоване під вершиною Туркул поблизу Чорногорського хребта на території Говерлянського заповідника.

Довжина 83 метри, ширина 45 метрів, глибина 1,5 метри, площа водяного дзеркала 0,3 гектари. Має льодовикове походження, живиться підземними водами та атмосферними опадами.

Згідно з місцевою легендою, на дні озера Несамовите томляться душі великих грішників і самогубців, звідки і походить назва ("несамовите" у перекладі з української означає "шалене").

Прилегла територія є незвичайним куточком незайманої альпійської природи. Від турбази "Заросляк" до озера Несамовите прокладено 6-кілометрову науково-пізнавальну стежку.

Палацово-парковий комплекс у Більшівцях був закладений у ХІХ столітті родом Кшечуновичів на місці старого оборонного замку Казановських.

Наприкінці Першої світової війни садибний будинок був повністю зруйнований, і в 1927-1929 роках Корнель Кшечунович збудував замість нього новий палац у стилі неоренесансу з елементами класицизму. Фасад прикрашений портиком із чотирма колонами. Особливо вражає парковий фасад із двома бічними вежами. Розкішні сходи від нього спускається до парку з фонтаном.

Наразі у колишньому палаці Кшечуновичів розміщується Більшівцівська міська лікарня.

Пам'ятник Адамові Міцкевичу в Івано-Франківську - один з двох пам'ятників видатному польському поету, встановленим в Україні до сторіччя від дня його народження (другий знаходиться у Львові).

Спочатку фігура була витісана з рожевого мармуру, мала висоту 2,3 метри. На постаменті польською мовою були вибиті слова: "Адамові Міцкевичу в століття від дня народження - громадяни міста Станіславова. 1898 рік".

Під час Першої світової війни пам'ятник Адамові Міцкевичу в Івано-Франківську було пошкоджено. У 1930 році було встановлено нову фігуру, цього разу відлиту з бронзи. Польську дошку замінили на нову: "Адам Міцкевич, 1798-1855". У такому вигляді пам'ятник зберігся донині.