Пам'ятки Івано-Франківської області

Меморіальний музей гуцульської письменниці, народного філософа, поетеси та художниці Параски Плитки-Горицвіт відкритий у її будинку в Криворівні з 2005 року на громадських засадах.

Творчий доробок мисткині становить близько тисячі творів, серед яких 46 рукописних або надрукованих в одиничному екземплярі книг, які авторка власноруч ілюструвала та переплітала, а також кілька десятків маленьких книжок.

Духовним роздумам присвячено книги "Небесному престолу від Підніжжя землі", "Молитви во славу святого Хрещення України-Руси".

Є у творчій спадщині Плитки-Горицвіт і фантастико-пригодницький роман "Індійські заграви: Пригоди гуцулів в Індії". Крім того, вона писала вірші гуцульською говіркою, малювала картини, займалася фотографією, проводила етнографічні дослідження.

Ще за життя будинок Параски Плитки-Горицвіт нагадував музей, його відвідувало багато українознавців. З 2022 року у хаті мисткині розміщується меморіальна частина Криворівнянського музею Параски Плитки-Горицвіт. Зберігся автентичний інтер'єр з шафами, що заповнені рукописними книгами. Представлені її картини, фотороботи, документальні відомості про її життя і творчість.

Більша частина експозиції розміщена в новому музейному приміщенні в центрі Криворівні.

Манявський скит - древній аскетичний чоловічий монастир східного обряду, прозваний "Карпатським Афоном". Розташований у мальовничому карпатському міжгір'ї, на березі річки Манявка.

За легендою, заснований ченцями, що втекли з Києва в 1240 році. Перша обитель розташовувалася біля святого джерела під Блаженним каменем. Сюди приходили по благословення руські князі.

Монастир був відроджений у 1612 році монахом-схимником Іовом Княгиницьким, який раніше оселився тут у самітництві, а до того прожив 12 років на Афоні. В 1621 році Манявський скит отримав право ставропігії, йому підпорядковувалося понад 500 монастирів у Галичині, Буковині та Молдові.

Архітектурний комплекс кам'яних та дерев'яних споруд, обгороджених високою кам'яною стіною з вежами та бійницями, вдало вписаний у гірський рельєф. На думку вчених, тут поховано гетьмана Івана Виговського.

Монастир був закритий австрійською владою у XVIII столітті. За радянської влади було проведено реставрацію з метою створення музею. В 1998 році монастир повернули православній церкві. В останні роки відновлено Хрестовоздвиженську церкву та інші споруди.

Крута стежка на гору Манявку веде до Блаженного каменю - невеликої печери, яка й була першим притулком ченців. Сюди ходять, щоб очиститись і випити цілющої води, що стікає між камінням.

Художньо-меморіальний музей Василя Касіяна у Снятині відкрито 1982 року в одноповерховому будинку з оригінальною дерев'яною терасою поруч із центром міста.

Експозиція присвячена видатному українському художнику-графіку, засновнику школи української графіки XX сторіччя Василю Касіяну, що народився 1896 року в селі Микулинці на околиці Снятина.

В трьох музейних кімнатах розміщена постійно діюча експозиція, яка знайомить відвідувачів музею із життєвим і творчим шляхом митця. Тут представлені кращі графічні твори  Василя Касіяна та його учнів, ліноритний верстат, книги художника-мистецтвознавця, його особиста бібліотека, рукописи, фотоматеріали, одяг та інші предмети, якими користувався художник.

В інших залах музею проходять виставки відомих живописців, фотохудожників, молодих художників-початківців, майстрів декоративно-прикладного мистецтва.

Перед музеєм встановлено пам'ятник Василю Касіяну.

Мультифункціональний культурно-креативний хаб "Центр карпатської культури" у Косові створений у 2023 році на базі реконструйованої будівлі колишнього килимового цеху Виробничо-художнього об'єднання "Гуцульщина" з ініціативи Туристичної асоціації "Гуцулія".

В приміщенні "Центру карпатської культури" розміщуються майстерні народних ремесел, проводяться виставки та майстеркласи. Зокрема, працюють ткацьке ательє Vandra Rugs з виробництва килимів ручної роботи та керамічна майстерня Сергія Дутка.

На першому поверсі функціонує громадський простір "Вільні".

Центр української форматності, молодіжного руху, місце проведення фестивалів, дитячих та молодіжних спортивно-патріотичних таборів"Кузня "Уніж" заснований у 2008 році на мальовничому березі Дністра громадським діячем і підприємцем Владиславом Кириченком (ГО "Реформація").

На руїнах господарських будівель колишнього колгоспу йде створення сучасного центру патріотичного, культурного та інтелектуального виховання молоді. На території "Кузні" в Уніжі відбуваються музичні фестивалі, дискусійні клуби, творчі майстерні, дитячі табори.

Комплекс створюється руками ентузіастів та волонтерів.

Центр спадщини Вигодської вузькоколійки розміщується у старовинній будівлі 1855 року побудови, в якій жив барон Леопольд Поппер фон Подграгі - засновник Вигодської вузькоколійної залізниці.

Після реконструкції будівлю перетворено на сучасний інтерпретаційний візит-центр "Карпатського трамваю", кінцева станція якого розташована неподалік.

Інтерактивна експозиція розповідає про місцеву природу та лісову екосистему Карпат, історію розвитку деревообробної промисловості, виникнення Вигодської вузькоколійки, етнографію, народні ремесла тощо.

В центрі можна орендувати спорядження для активного туризму, придбати путівники, мапи, сувеніри.

Церква Архістратига Михаїла у Чесниках нещодавно відсвяткувала сторічний ювілей. Її заклали у 1906 році з ініціативи мешканців села, оскільки невеликий старий храм перестав вміщати парафіян.

Проєкт нової церкви замовили у відомого львівського архітектора Василя Нагірного. В 1911 році храм було освячено, але роботи тривали до 1914 року.

Михайлівська церква розташована на високому пагорбі в центрі Чесників. Кам'яна, хрестова, однокупольна, з декоративними елементами класицистичного стилю. Орнаментальний та сюжетний розпис виконав у 1994 році художник Іван Красевич.

Дерев'яна церква Благовіщення Пресвятої Богородиці розташована в селі Вербовець - передмісті Косова.

В 1850 році жителі двох сіл – Вербовець та Старий Косів – найняли на зібрані всією громадою гроші майстра Івана Лаврука, який за допомогою мешканців та під керівництвом священика Івана Валевського збудував храм протягом року.

В даний час Благовіщенська церква майже повністю вкрита бляхою, що не дозволяє повною мірою оцінити майстерність архітекторів.

Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії - одна з найстаріших дерев'яних прикарпатських церков, прекрасний зразок гуцульської школи народної дерев'яної архітектури.

Спочатку храм входив до комплексу споруд монастиря, який був зруйнований татарами. Збереглися розписи, виконані в 1648 році. Знаходиться біля цвинтаря.

За радянських часів тут розміщувалася експозиція Музею писанки. В 1990 році Благовіщенську церкву передали церковній громаді Української Православної Церкви Московського патріархату. В 2018 році храм повернено греко-католикам.

Перша дерев'яна церква в Поляниці була збудована в 1912 році та освячена на свято Введення у храм Пресвятої Богородиці.

В 1946 році Введенський храм згорів.

Наново церкву відбудували лише в 1990 році.

Поруч із храмом знаходиться поховання австрійських воїнів, які загинули в роки Першої світової війни.

Греко-католицький храм у селі Старий Угринів має унікальну назву – церква В'їзду Господа Нашого Ісуса Христа до Єрусалиму.

Дерев'яний храм заснований в 1820 році, але в 1914 році він згорів від попадання снаряда, і згодом був відбудований заново (за деякими даними, в 1924 році).

У староугринівському храмі служив священиком Андрій Бандера, батько лідера УПА Степана Бандери, про що свідчить пам'ятна дошка з барельєфом.

Дерев'яну церкву Воздвиження Чесного Хреста було перенесено до Надвірної з Манявського монастиря, який був закритий у 1793 році.

З того часу носила ім'я Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Перебудована в 1840 році майстром Молотом. Згоріла під час Першої світової війни у 1914 році, але була відновлена у первісному вигляді.

Воздвиженська (Благовіщенська) церква належить Української греко-католицької церкви. Є характерним взірцем гуцульської школи народної архітектури.

Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста в Микитинцях збудована в 1859 році. Воздвиженський храм, що існував з 1764 року, переробили на дзвіницю.

Комплекс є пам'яткою архітектури національного значення. Хрестовоздвиженська церква належить до Української греко-католицької церкви. Храмовий день – 27 вересня.

Дерев'яна церква Вознесіння Господнього у Снятині збудована в 1838 роіц (за іншими даними – у 1784 році).

Зберігся іконостас 1894 року.

Дружиною настоятеля храму Теофіла Кобринського була відома письменниця, активістка ґендерного руху Наталя Кобринська.

Парафія Свято-Вознесенської церкви належить до Православної церкви України.

Дерев'яна церква Вознесіння Христового в Лючі на Косівщині – пам'ятка архітектури національного значення.

Вознесенська церква збудована в 1844 році. Поруч знаходиться дзвіниця.