Пам'ятки Івано-Франківської області

Картинна галерея Національного заповідника "Давній Галич" відкрилася 2010 року. Розміщується на другому поверсі адміністративного корпусу заповідника.

В галереї експонуються мистецькі роботи українського художника з Австралії, уродженця містечка Бережани на Тернопіллі Володимира Савчака. Також можна побачити картини галицького художника художник Богдана Кузіва, інших місцевих художників.

В картинній галереї проходять тематичні виставки та конференції.

Коломийський академічний обласний український драматичний театр імені Івана Озаркевича носить ім'я засновника першого українського драматичного театру на Галичині.

Мода на театри прийшла сюди із переходом краю під австрійську владу. У 1848 році голова Коломийської ради Верещинський, бургомістр Дрималін та місцевий священик Озаркевич ініціювали створення українського аматорського театру. Він проіснував три роки.

Після невеликої перерви театр відродився в 1865 році як професійна трупа "Руський народний театр", що подорожує . З 1939 року театр набув статусу державного.

Коломийський ліцей імені Михайла Грушевського розміщений у колишній будівлі монастиря сестер урсулянок, збудованій у 1907 році.

У 1892 році депутати Галицького сейму ухвалили рішення про відкриття у Коломиї української гімназії. Спочатку було створено лише український клас при польської гімназії (в ній навчався український письменник Василь Стефаник). Громадськість домагалася відокремлення українських класів від польських, і це сталося в 1900 році. Тоді ж гімназія отримала власне приміщення (було добудовано північне крило польської гімназії).

В 1939 році українську гімназію закрили, а в її приміщеннях відкрили середню школу. У 1990 році облвиконком ухвалив рішення відродити коломийську гуманітарну гімназію. Її розмістили у комплексі будівель монастиря сестер-урсулянок, де до Другої світової війни була приватна жіноча гімназія.

Нині - це коломийський ліцей імені Михайла Грушевського.

Косівський базар - традиційний гуцульський ярмарок у місті Косів, найбільший у Прикарпатті.

Тут представлені практично всі вироби гуцульського декоративно-ужиткового мистецтва: керамічний посуд, килими, вишитий одяг, вироби із заліза, шкіри, хутра. Сувенірні вироби пропонуються за оптовими цінами.

Раніше ярмарок проходив у центрі Косова. Зараз ринок перенесений на східну околицю міста, на велику торгову площу поряд з Кутським мостом (вулиця Косів-Кути; 48°18'59''N, 25°6'42''E).

Великий Косівський базар працює лише в суботу рано-вранці (з 04:00 до 10:00).

Решту часу відкриті фірмові сувенірні павільйони найкращих косовських народних майстрів у самому центрі міста, поряд із старим Косівським базаром.

Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини представляє багату колекцію виробів народних ремесел: різьблення по дереву, гончарство, художнє ткацтво, вишивку.

Експозиція музею знайомить із народним декоративно-ужитковим мистецтвом краю XIX-XX століть.

Особливу художню цінність представляє колекція творів родини різьбярів Шкрибляків із села Яворів.

Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини є філією Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття в Коломиї.

Приватний історико-краєзнавчий музей у Космачі відкрила у 1999 році місцева краєзнавиця та колекціонерка Любов Варцаб’юк.

Експозиція у трьох залах розповідає про історію села Космач, побудову місцевих церков та видатних космачан.

Найбільший розділ музею присвячений життю та діяльності патріарха Володимира (в миру – Василя Романюка), який служив у місцевій церкві Петра і Павла у 1968-1972 роках.

Музей також має великі колекції робіт космацьких вишивальниць та писанкарок, сучасного космацького одягу і виробів ткацтва.

Костел Матері Божої святого скапулярію збудований у 1721 році.

Римо-католицька парафія у Снятині була заснована ще в XV-XVI сторіччях. Спочатку храм був дерев'яний, кілька разів перебудовувався. У нинішньому вигляді відбудований та освячений у 1857 році.

У 1928-1935 роках проведено реставрацію.

У 1946 році костел було закрито радянською владою, а ченці виїхали до Польщі, забравши з собою ікону Божої Матері святого. Скапулярія.

З 1993 року костел знову діє.

Римо-католицький костел Святого Валентина в Калуші побудований у 1841-1845 роках на місці дерев'яного католицького храму Святої Марії Магдалини, який відомий з 1464 року.

Новий мурований костел виконаний у стилі неоготики. В 1786 році зведено нову вежу. У 1910-1912 pоках проведено капітальну реконструкцію: добудовано бічні каплиці, перед фасадом споруджено сходи, виготовлено нові головні та бічні вівтарі тощо.

З 1954 до 1999 рік храм було закрито, у ньому розмістили спортзал. Якийсь час він належав Українській Автокефальній Православній Церкві.

Нині костел Святого Валентина у Калуші чинний. У 2008 р. проведено останню реставрацію, яка повернула храму автентичний вигляд.

Католицький костел Святого Ігнатія Лойоли в Коломиї збудовано за ініціативою польської католицької громади міста, яка запросила для цього отців-єзуїтів ордена "Товариства Ісуса". Крім місіонерської діяльності, єзуїти займалися просвітництвом та благодійністю.

Будівництвом храму за проєктом чернівецького архітектора Йосипа Ляйцнера керував інженер Діонізій Кжичковський. Костел Святого Ігнатія Лойоли називали "панським", оскільки більшість парафіян були заможними людьми.

За радянських часів приміщення костелу використовувалося як магазин. У 1990 році храм Святого Ігнатія Лойоли повернуто римо-католицькій громаді міста.

Костел Святого Франциска в Делятині споруджений в 1857 році.

Австрійський імператор Франц-Йосиф приїжджав до Делятина і брав участь у закладанні храму, насипаючи золоті дукати у кожний кут. Він особисто посадив біля костелу чотири кедри, привезені з Відня.

Костел Святого Франциска витриманий у романно-готичному стилі. Храм було освячено у 1882 році.

В 1945 році радянська влада закрила костел, приміщення використовували як військовий склад. У 1970-х роках у ньому розміщувався один із цехів місцевого лісокомбінату, а потім він просто залишився без нагляду та руйнувався.

Завдяки вченому Володимирові Клапчуку, який намагався зберегти костел, влаштувавши у ньому музей, храм визнано пам'яткою архітектури. У 1992 році, після відновлення Незалежності України, костел було повернуто римо-католицькій громаді Делятина.

Костел святої Марії Магдалини, Святого Іоанна Євангеліста та 40 мучеників у Кукільниках закладений у 1732 році (за іншими даними – в 1722 році) коштом львівського архієпископа Яна Скарбека. Будівництво також фінансував київський воєвода Потоцький.

Храм споруджений у стилі бароко. Фасад прикрашають дві статуї. Внутрішні розписи належать пензлю Станіслава Строїнського. У головному вівтарі було розміщено чудотворний хрест із Кукільницького замку.

В 1945 році костел був закритий радянською владою, досі залишається занедбаним та поступово руйнується.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії в Лисці побудований в 1852 році коштом графа Рудольфа Стадіона (Штадіона) на місці дерев'яного храму, що існував з XVII сторіччя.

Костел у романському стилі має п'ять вівтарів.

Особливістю лисецького костелу було те, що в ньому одночасно проводили богослужіння парафіяни латинської та вірменської релігійних християнських конфесій.

Найдавнішим і найціннішим скарбом Успенського храму був чудодійний образ Матері Божої Лисецької. В 1945 році депортовані поляки вивезли ікону до Польщі.

За радянських часів у костелі був кінотеатр.

Наразі храм повернуто римо-католикам, тривають відновлювальні та ремонтні роботи. До костелу повернувся образ Матері Божої Лисецької у вигляді копії.

Костел Успіння Пресвятої Діви Марії збудований у Болехові в 1820-х роках на місці старого храму, що існував з XVI-XVII сторічь.

Перший костел був дерев'яний. На його місці у 1730-1738 роках збудували новий храм, проте через інженерні прорахунки він зруйнувався.

Нинішній Успенський костел у стилі модерну за радянських часів був закритий, використовувався як спортивна зала, потім котельня.

У 1994-2000 pоках костел було відреставровано. Нині він належить католицькій громаді міста Болехів.

Римо-католицький костел Христа Царя в Івано-Франківську розташований у передмісті Гірки. Побудований у 1925-1939 роках за проєктом архітектора Станіслава Треля.

В 1961-1989 роках святиня була закрита радянською владою, використовувалася під склад.

У 1989 році майбутній єпископ отець Ян Ольшанський освятив костел. Протягом 1990-1999 років храм було відновлено. У костелі Христа Царя встановлено орган, який привезли з Нідерландів. Тут також є привезена з Польщі список "образу" Матері Божої Ченстоховської (Белзької).

Рожнятівський краєзнавчий музей "Бойківщина" розташований у старовинному будинку, який збудував у Рожнятові український граф Думка на початку XX століття.

За радянських часів тут був суд, потім музей художника Володимира Харченка.

Зараз в експозиції музею представлено близько 400 предметів, які знайомлять відвідувачів з історією краю за останні два тисячоліття, народним побутовим та сакральним мистецтвом Бойківщини, життям видатних людей.

У музеї зберігається частина колекції картин художника Володимира Харченка.