Пам'ятки Запорізької області

Комунальна установа "Балківський історико-краєзнавчий музей" Малобілозерської сільської ради Запорізької області працює в селі Балки з 1970 року. Музейний фонд налічує понад 10 тисяч експонатів. В археологічній експозиції представлена частина скарбів скарби кургану "Гайманова могила", зокрема амфори та мідний казан. Етнографічна експозиція "Українська світлиця" відтворює фрагмент інтер'єру сільської хати з пічкою, предметами побуту, вишитим одягом, рушниками, самоваром. Зал бойової слави розповідає про події Української революції та Другої світової війни.

Бердянський краєзнавчий музей імені Василя Кравченка заснований у 1929 році. Розташовується на першому поверсі триповерхового житлового будинку середини XX століття. Представлені предмети скіфського періоду IV століття до нашої ери. Реконструйовано інтер'єр української селянської хати ХІХ сторіччя. Окремі експозиції розповідають про греків та болгар Причорномор'я. В сквері перед музеєм виставлено колекцію половецьких кам'яних баб, а також старовинну гармату, підняту в середині ХІХ століття із затопленого в роки Кримської війни корабля "Боєць".

Бердянський художній музей засновано в 1930 році з ініціативи живописця та графіка, доктора мистецтвознавства та професора, колекціонера Ісаака Бродського. В основу експозиції лягла його особиста колекція живопису, в тому числі полотна Іллі Рєпіна, Костянтина Коровіна, Михайла Врубеля, Миколи Реріха, Ісаака Левітана, Костянтина Маковського, Валентина Сєрова, Олександра Бенуа, Марка Шагала та інших, а також роботи самого Бродського. В даний час музейний фонд складається з 4,5 тисяч творів живопису, скульптури, графіки та прикладного мистецтва. Зокрема, в музеї представлена ​​картина Івана Айвазовського "Буря на морі" (1896 рік).

Вільнянський краєзнавчий музей відкрився в 1971 році. У фондах музею зберігається понад 2 тиссячі предметів. До уваги відвідувачів 7 залів. У залі "Заселення" показано історію краю з найдавніших часів до ХІХ століття. У залі "Початок XX століття" експонуються предмети побуту, знаряддя праці, документи цього періоду. Інші зали розповідають про революційні події, історію заводу імені Тараса Шевченка, події Другої світової війни. Тимчасові виставки експонують твори місцевих художників, майстрів та любителів декоративно-ужиткового мистецтва.

Гуляйпільський краєзнавчий музей розташований в історичній будівлі колишнього банку взаємного кредиту у центрі міста Гуляйполе. Експозиція музею складається з 9 розділів із фондом 17 тисяч експонатів, які розповідають про найдавнішу історію цих земель, епоху запорізького козацтва, побут селянського та міщанського житла, ремесла Гуляйпільського краю тощо. Найцікавіша частина експозиції розповідає про життя та діяльність уславленого анархіста, ватажка Революційної повстанської армії Нестора Махна. Зокрема, представлено легендарну тачанку - винайдену махновцями рухливу вогневу точку на кінній тязі. На подвір'ї встановлено пам'ятник тачанці.

ДніпроГЕС - унікальна гідротехнічна споруда, перша гідроелектростанція в СРСР та найбільша в Європі на той момент.

Будівництво очолював академік Олександр Вінтер за сприяння американських інженерів-консультантів - Франка Фейфера, Вільгельма Меффі, Фрідріха Вінтера, Георга Біндера та інженерів "General Electric" Чарльза Джона Томсона та Г'ю Купера. Внаслідок спорудження греблі було затоплено дніпровські пороги, що забезпечило судноплавство по всій течії Дніпра. Завдяки спорудженню станції почався бурхливий економічний розвиток міста.

Поряд із будівлею дирекції ГЕС знаходиться масивна будівля музею ДніпроГЕСу. Наразі доступні два зали з експозиціями про будівництво, відновлення та спорудження другої черги ГЕС. Під час екскурсії можна оглянути макет станції, турбіни, що діють, в машинному залі.

Запорізький обласний краєзнавчий музей розташований у колишній будівлі Земської управи (1912 рік) - одному з небагатьох будинків дореволюційного Олександрівська, що збереглися. Заснований археологом та фольклористом Яківом Новицьким. Понад 100 тисяч експонатів висвітлюють історію міста з найдавніших часів до Другої світової війни. Найцікавіші колекції: палеонтологічні залишки тварин неогенового та антропогенового періодів; археологічні знахідки із Запорізького кургану; сарматські прикраси; колекції комах; опудала рідкісних птахів; зброя та предмети побуту запорізьких козаків. Один із відділів присвячений уродженцю запорізького краю отаману Нестору Махну, який прославився у революційні роки як лідер анархістського народного руху у південних областях України.

Комунальна установа "Запорізький обласний художній музей" в підпорядкуванні Запорізької обласної ради репрезентує образотворче мистецтво XIX-ХХ століть. Музей засновано 1971 року. Колекція, зібрана руками колективу мистецтвознавців, налічує понад 16 тисяч експонатів. Зокрема, експонуються полотна Івана Айвазовського, Олексія Боголюбова, Володимира Маковського, Миколи Пимоненка, Олександра Мурашка, Олександра Бенуа, Тетяни Яблонської, Миколи Глущенка. Сучасне мистецтво представлене роботами Олександра Ройтбурда, Івана Марчука, Анатолія Криволапа. Музей має колекцію робіт народної художниці Марії Примаченко, а також унікальну збірку творів українського народного декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема колекцію петриківського розпису майстрині Марфи Тимченко.

Історико-культурний комплекс "Запорозька Січ" на острові Хортиця у Запоріжжі відтворює узагальнений образ всіх восьми січей, які існували у XVІ-XVIII століттях за порогами Дніпра. Січ – це обнесене частоколом (засікою) укріплене військове містечко, що слугувало військово-політичним центром запорозького козацтва – столицею Вольностей Війська Запорозького Низового, тобто вільних козацьких земель.

Острів Хортиця в ті часи був стратегічним пунктом на шляху набігів татар на українські землі. Водночас політичний вплив Речі Посполитої та Московського князівства, що контролювали інші українські землі, на ці території практично не розповсюджувався. З Хортицею була пов’язана діяльність першого організатора Війська Запорозького Остапа Дашкевича та засновника першої січі Дмитра (Байди) Вишневецького, який у 1553 році збудував козацький замок на острові Мала Хортиця (зараз – острів Байда). Всі наступні січі розташовувалися нижче по Дніпру, але формувалися за спільними принципами.

Зменшена копія козацької фортеці обнесена ровом, валом та зробленим з колод частоколом з кількома оборонними вежами. Внутрішній простір складається з двох частин – Малого коша (торгове та ремісниче передмістя) та Великого коша (козацький гарнізон). Головною спорудою січі є діюча Церква Покрови Пресвятої Богородиці на центральному майдані. Навколо розташовані козацькі курені, кузня, гончарня, корчма та грецька хата, у якій приймали послів. Експозиції в приміщеннях розповідають про функціонування січових органів управління (Будинок кошового отамана, Військова канцелярія), роботу Пушкарні (арсеналу), традиційні промисли козаків. Виставка "Козак Мамай і люлька" присвячена образу легендарного запорозького воїна-характерника. В "Запорозькій Січі" базується театр козацького бою "Січові козаки", що регулярно проводить демонстрації козацьких бойових мистецтв та майстеркласи із володіння козацькою зброєю.

700-річний дуб-велетень, який став символом українського козацтва. Протягом століть він був місцем паломництва мільйонів людей.

Точного віку не встановлено, тому деякі історики вважають, що саме це культове дерево згадано у хроніках візантійського імператора Костянина Багрянородного ще в X сторіччі.

Колись діаметр зеленої крони становив 63 метри, довжина кола стовбура - 6 метрів, висота - 36 метрів. Після спорудження Дніпрогесу та підйому рівня ґрунтових вод була пошкоджена коренева система. Наприкінці XX століття дерево почало сохнути, зараз жива лише одна гілка.

Поруч зведено Покровську церкву (2008 рік), створено історико-культурний комплекс "Запорозький дуб". На території відбуваються театралізовані вистави, які організовує Всеукраїнська федерація "Спас".

Гігантське нагромадження каміння висотою до 12 метрів - залишки пісковика колишнього Сарматського моря. За формою нагадує курган, звідки і походить назва. З найдавніших часів використовувалося як святилище. Багато каменів покриті зображеннями епох палеоліту, мезоліту, міді-бронзи та середньовіччя (від XVI-XIII тисячоліть до нашої ери до X-XII століть). Деякі дослідники вважають, що письмена Кам'яної Могили архаїчніші, ніж писемність Шумера, і є найдавнішими зразками писемності на Землі. З метою збереження петрогліфів проходи до них засипані піском. Копії можна побачити в будівлі музею-заповідника "Кам'яна могила". Особливо вражає скульптура людини-риби віком 7 тисяч років.

У південно-східній частині острова Хортиця, в районі плавнів, розташований фольклорно-етнографічний кінний театр "Запорізькі козаки", що дбайливо зберігає стародавні козацькі традиції.

На замовлення великих туристичних груп тут проводяться кінні спектаклі та фольклорні вистави з виступом народних ансамблів та демонстрацією традиційних козацьких ремесел (дату та час чергової вистави слід заздалегідь з'ясовувати по телефону). Після вистави можна покататися на конях, а також придбати сувенірні вироби, виготовлені на ваших очах ковалем та гончарем.

На території діє кафе "Козацька застава" (традиційна українська кухня) з банкетною залою, двома колибами та літніми навісами. Поруч в ангарі зберігаються підняті в 1999-2007 роках з дна Дніпра козацька чайка та бригантина 1736-39 років, з якими працюють археологи та реставратори.

Меморіально-туристичний комплекс "Скіфський стан" розташований на найвищій точці острова Хортиця (59 метрів над рівнем Дніпра), яку вінчає найбільший з хортицьких курганів "Зорова могила", що збереглися. На кургані встановлено копію скульптури скіфського воїна. На початку ХХ століття на острові Хортиця налічувалося 129 курганів. З 28 могильників, що входили колись у курганну групу "Зорова могила", збереглося лише 3. У 2005 році археологи реконструювали ще 8 курганів, серед яких один досліджено та відновлено, два відновлено на місці зруйнованих, а решта - кургани-макети та святилище Арея. У музеї просто неба зібрано безліч кам'яних артефактів: жорна (символ достатку і плодючості), каток або гарман (пристосування для обмолоту зерна), ступи (для товчення зерна), статуї, антропоморфні стели тощо.

Мелітопольський міський краєзнавчий музей розташований у старовинному триповерховому будинку купця 2-ї гільдії Чернікова. Нині фонди музею налічують 48 тисяч предметів. Представлено унікальну колекцію скіфського золота (IV сторіччя до нашої ери) з розкопок Мелітопольського кургану. Гордістю нумізматичної колекції є скарб срібних монет 1895-1925 років випуску. З експонатів художньої галереї велику цінність становлять графічні та живописні роботи художника світового значення Олександра Тишлера.

Під час широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році Мелітопольський міський краєзнавчий музей опинився в окупації. За даними Кримськотатарського ресурсного центру, окупантами викрадено 1841 одиницю музейних предметів, серед яких історична зброя, прикраси з Мелітопольського скіфського кургану (скіфське золото), старовинні монети, ордени та медалі радянського часу.

Меморіальний будинок-музей Петра Шмідта в Бердянську присвячений знаменитому революціонеру лейтенанту Петру Шмідту, який підняв у 1905 році повстання на крейсері "Очаків", а також його батькові Петру Шмідту, який у 1876-86 роках служив начальником міста та порту Бердянська, значно посприявши їхньому благоустрою. Музей розташований у будинку градоначальника навпроти парку, закладеного Петром Шмідтом стршим. Експозиція на першому поверсі розповідає про Севастопольське повстання 1905 року, одним із організаторів якого був лейтенант Шмідт. На другому поверсі частково відтворено інтер'єри житла заможних містян початку ХХ століття.