Пам'ятки Запорізької області

Історико-краєзнавчий музей селища міського типу Новомиколаївка відкрився в 1985 році.

Фонди музею налічують близько 2000 предметів. У чотирьох експозиційних залах музею відображена історія краю від найдавніших часів до сьогодення.

Зокрема, в археологічному розділі експонуються артефакти епохи бронзи з археологічних розкопок поблизу селища. Багатонаціональну культуру Запоріжжя представлено у експозиції "Заселення краю". В колекції "Етнографічні скарби Новомиколаївського краю" зібрані побутові речі кінця XIX - початку XX століття. Окремі експозиції розповідають про події Української революції, колективізації, Другої світової війни, повоєнного розвитку селища.

Постійно поповнюється експозиція, присвячена героям російсько-української війни.

Оріхівський краєзнавчий музей заснований 1972 року. З 1993 року музей розміщується в історичномуу будинку міської управи, що є пам'яткою архітектури місцевого значення. Будівля зведена 1893 року в стилі українського класицизму.

Фонди музею налічують близько 7000 експонатів. Зала "Археологія" знайомить відвідувачів з історією краю від кам'яного віку до до другої половини XVIII століття, коли почалося будівництво Дніпровської укріпленої лінії і виникло перше козацьке поселення в Оріховій балці.

Експозиція "Оріхівщина на зламі XIX – початку XX століття" розповідає про розвиток сучасного міста Оріхів.

У виставковій залі працює етнографічна виставка, де представлені старовинні предмети побуту: одяг, посуд, рушники, праски, самовари тощо.

Окрема експозиція розповідає про події російсько-української війни, починаючи з 2014 року.

Під час повномасштабного російського вторгнення 2022 року, коли Оріхів опинився поблизу лінії фронту, будівля Оріхівського краєзнавчого музею зазнала пошкоджень внаслідок обстрілів міста російськими загарбниками.

Монумент "Слава помідору!" встановлений у 2009 році на центральній площі Кам'янки-Дніпровської.

Таким чином мешканці міста висловили подяку овочеві-годувальнику, на вирощуванні якого спеціалізується весь район. Встановлення пам'ятника помідору ініціював директор державного підприємства "Кам'янсько-Дніпровське лісове господарство" Григорій Карпій.

На створення пам'ятника помідору пішло близько 10 мішків цементу, а важить величезний томат 600 кілограмів. Пофарбований у червоний колір помідор виглядає дуже апетитно, біля нього часто фотографуються городяни та гості Кам'янки-Дніпровської.

Комунальна установа "Пологівський краєзнавчий музей" Пологівської міської ради з 1968 року розташовується в садибному будинку купців Сандомирських у Пологах.

Музейний фонд налічує більше 12 тисяч історичних пам'яток. В шести залах представлені експозиції: "Природа Пологівщини", "Археологія та заселення краю", "Наш край на початку ХХ століття", "Пологівський район напередодні та в роки Другої світової війни", "Сучасність рідного краю".

Гордістю музейної колекції є кам’яні ідоли половецького періоду, археологічні знахідки під час розкопок курганів, предмети побуту і сільськогосподарський реманент перших переселенців, фото та документи, що свідчать про будівництво Катериненської залізниці та заснування міста Пологи.

Експозицію доповнюють діорами "Розробка Положського родовища каолінів та вогнетривких глин" та "Кінсько-Роздорівське водосховище, а також відтворені інтер'єри селянської хати, оселі міщанської родини, квартири залізничника.

Проспект Соборний у Запоріжжі - один із найдовших проспектів Європи - 11 кілометрів (з греблею ДніпроГЕСу - 13 кілометрів).

Пролягає від вокзалу Запоріжжя-1 до греблі ДніпроГЕСу. Житлові квартали "Соцміста" в районі греблі вважаються одним із найкращих прикладів містобудівного мистецтва СРСР довоєнного періоду. Проєкт цього архітектурного ансамблю в 1932 році отримав золоту медаль на виставці в Парижі. В районі вулиці Перемоги збереглося кілька будівель дореволюційного Олександрівська.

В 1952 році проспект, який поєднав фрагменти кількох старих вулиць, отримав ім'я Леніна. В 2016 році його перейменовано на Соборний (на ньому розташований Покровський кафедральний собор).

З мосту над яром річки Капустянка відкривається класична індустріальна панорама промислової частини міста. Вздовж Соборного проспекту розташовано кілька площ із фонтанами, безліч ресторанів та кафе. Тут знаходиться більшість адміністративних будівель, навчальних закладів та установ культури Запоріжжя.

Конкафедральний санктуарій Бога Отця Милосердного – єдиний католицький храм Запоріжжя.

Римо-католицька парафія існувала в Олександрівську (Запоріжжя) ще до революції, але в 30-х роках минулого століття католицький костел закрили, а згодом зруйнували.

З 1999 року в місті почали зводити новий храм. У його стіну було закладено наріжний камінь, узятий з базиліки Святого Апостола Петра в Римі. У 2004 році відбулося урочистість освячення храму Бога Отця Милосердного (єдиний під таким зверненням у Східній Європі).

Будівля прямокутна, розділена всередині рядами колон та стовпів на непарну кількість поздовжніх частин (3 нефи) з освітленням з верхніх вікон та апсидною нішою у вівтарній частині. Класично суворе внутрішнє оздоблення.

Свято-Андріївський кафедральний собор збудовано в 2000 році коштом компанії "Мотор-Січ" та інших меценатів.

Розташований на місці непоказного кінотеатру, що сусідив із прохідною моторобудівників. До 2000 року Свято-Андріївська релігійна громада міста збиралася у переобладнаному приміщенні кінотеатру.

Храм виконаний у вигляді хреста з великим центральним куполом та двома малими куполами з боків. Поруч – висока дзвіниця.

Свято-Покровський кафедральний собор - головна православна святиня Запоріжжя.

Собор відновлено на місці зруйнованого більшовиками п'ятиголового кам'яного Покровського храму (на його місці було закладено парк відпочинку Комсомольський).

Зовнішній вигляд та чудові інтер'єри собору відтворені за старими фотографіями.

Давні язичницькі святилища періоду ранньої бронзи на острові Хортиця розташовані біля балки Велика Молодняга неподалік Музею історії запорозького козацтва.

Основне святилище на височині Брагарня має вигляд невеликого стоунхенджу (кола з каміння). Археологи, які досліджували комплекс у 1993-1997 роках, дійшли висновку, що він мав астрономічне призначення - його вісь направлена у бік сходу сонця в день літнього сонцестояння.

Ще один комплекс культових споруд розташований на південному схилі балки. Кам'яні конструкції мають яйцеподібну форму.

У 1997 році послідовниками язичницької рунвіри святилища на Хортиці були реконструйовані, на капищах встановлені дерев'яні ідоли язичницьких богів. Три з них встановлені на святилищі "Триглав".

Якимівський історико-краєзнавчий музей відкрито у 1972 році в центрі смт Якимівка, в приміщенні однієї зі збережених будівель колишньої панської садиби, яку збудував 1909 року місцевий купець Потетенєв.

Фонди музею налічують сьогодні понад 2000 експонатів, які розповідають про історію краю від найдавніших часів до сучасності. Зокрема, в експозиції багато предметів побуту кінця ХІХ – початку ХХ століття, коли Якимівка стала одним із найбільших пунктів торгівлі зерном на Приазов'ї: кераміка, вироби декоративно-прикладного мистецтва різних народів, що мешкали на цій території (рушники, килимки, одяг тощо).

Окрема експозиція "Герої не вмирають" присвячена подіям Революції гідності й загиблим героям російсько-української війни.