Пам'ятки Закарпатської області

Пам'ятник на могилі полеглих повстанців-куруців встановлений у закарпатському селі Довге.

В 1703 році, під час національно-визвольної війни угорського народу на чолі з трансільванським князем Ференцем II Ракоці проти австрійського панування, тут відбулася перша битва повсталих куруців, серед яких були і жителі села, з регулярними військами Габсбургів. Хоча битва закінчилася поразкою повстанців, війна після цього спалахнула з новою силою.

Пам'ятник загиблим селянам-куруцам встановлений в 1908 році. До 300-тої річниці повстання нащадки роду Долгаї з Угорщини відлили нову скульптуру турула, яка зникла з п'єдесталу ще в 1923 році.

Першу в Україні пам'ятник заробітчанам (трудовим мігрантам, гастарбайтерам) встановлено у 2011 році в закарпатському селі Колочава.

На тлі крихітної хатинки бідного селянина знято сцену прощання з сім'єю глави сімейства, який змушений залишити батьківщину у спробі забезпечити нормальне майбутнє своїм дітям. Фігури заробітчанина та членів його сім'ї зображені в одязі початку XX століття, адже саме в ті роки на заробітки поїхала майже половина чоловічого населення села. Багато хто з них так і не повернувся - їхні імена висічені на меморіальній плиті.

Композиція стоїть у центрі села, на автобусній зупинці – там, де й зараз колочавці проводжають своїх близьких на чужину.

Єдиний у країні пам'ятник листоноші встановлено в сквері на центральній площі Перечина.

Пам'ятник присвячений жителю села Тур'ї Ремети Федору Фекеті, який у середині ХІХ століття працював листоношою і щодня долав пішки 10 кілометрів гірської дороги від рідного села до Перечина та назад. Працював незалежно від погоди, неодноразово зустрічав у дорозі диких звірів, але пошту завжди доставляв вчасно, за що отримав від односельців шанобливе прізвисько "Посол". Після його смерті в 1839 році вдячні земляки встановили на місцевій церкві меморіальну дошку з написом: "Федір Фекета. На згадку про приязність, тверезість, чесність, послужність Посла".

Пам'ятник у Перечині встановили в 2005 році.

Пам'ятник закарпатському художнику Ігнатію Рошковичу в Ужгороді встановлено на набережній, яка раніше носила його ім'я, поряд із пішохідним мостом.

В кінці XIX - на початку XX століття Рошкович прославився сакральними розписами багатьох храмів Європи, зокрема. базиліки Святого Іштвана в Будапешті та Преображенській церкві в Ужгороді.

Скульптор Михайло Колодко зобразив художника за роботою над міським пейзажем Ужгорода з набережною та мостом через річку. Причому міст на картині виглядає таким, яким він був за часів Рошковича.

Аналогічний пам'ятник буде встановлено в Будапешті.

Пам'ятник сажотрусу в центрі Мукачево встановлено в 2010 році з ініціативи колишнього голови закарпатської обласної державної авдміністрації Віктора Балоги.

Скульптура роботи Івана Бровді розміщена на бруківці біля фонтану, навпроти міського Будинку культури. Пам'ятник "щасливому сажотрусу" одразу прозвали "Берталон-бачі - щасливий коминар", оскільки прототипом послужив добре відомий місцевим жителям мукачівський сажотрус Берталон Товт. Він зображений зі своїм спорядженням, що оглядає дахи навколишніх будинків. Поруч із ним - вірний кіт.

Вважається, що зустріч із сажотрусом приносить удачу.

"Парк Шенборна" в урочищі Воєводино поруч із Тур'єю Пасікою створений у 2013 році меценатом Сергієм Мошаком до 285-річчя передачі в дар імператором Австрії закарпатських земель архієпископу Лотареві Францу Шенборну.

Вхідна брама парку, побудована на старовинних фундаментах будівлі XVIII століття, символізує портал між австро-угорською епохою Закарпаття та сучасною Україною.

"Парк Шенборна" розбитий серед гір Турянської долини навколо запрудного озера Тур із островом у формі кордонів Австро-Угорщини 1867 року, куди можна дістатися на плоту. Кожен елемент паркової архітектури має певне символічне значення. Наприклад, 7 ліхтарів різної форми відповідають дням тижня, 12 містків сомволізують знаки зодіаку. У Кельтському гаю можна побачити календар друїдів у рунічному колі та різні дерева, що відповідають датам народження людей. Над озером стоїть водяний млин Святого Яна зі старовинними жорнами. Міст Чотирьох Євангелістів у стилі бароко прикрашають скульптури святих Луки, Іоанна, Марка та Матвія. Також у парку можна знайти кілька мініскульптур кельтів роботи скульптора Михайла Колодка.

Для гостей курорту "Воєводино" вхід у парк безкоштовний.

Краєзнавчий музей міста Перечин відкрився в 2019 році в історічній будівлі жандармської управи часів Австро-Угорщини і Чехословаччини.

В приміщенні збереглися деякі оригінальні елементи інтер’єру: дерев'яні вікна і двері, кахельна пічка, плитка на підлозі.

Експозиція відтворює історію міста Перечин крізь призму часів і національностей, які тут проживали. Зокрема, представлено побут українців, італійців, німців, угорців, австрійців.

Також в музеї можна дізнатися про історію центральної вулиці Перечина і його промислових районів Яслище та Поташня, про першу аптеку міста, про історію освіти в регіоні та про видатних краян.

Проводяться майстеркласи з гончарства та вечорниці за участі колективу "Карічка".

Площа Кирила і Мефодія в Мукачеві (колишня площа Миру) - затишний брукований бульвар, що становить основу пішохідного трикутника турзони в центрі міста.

Домінантою є міська ратуша в стилі модерн (1906 рік), на вежі якої встановлено годинник зі складним механізмом. На іншому кінці площі височить кафедральний костел Святого Мартина, який є покровителем міста. Поруч знаходиться готична каплиця Святого Йосипа (XVI століття), в якій збереглися середньовічні розписи.

На площі встановлено пам'ятник святим Кирилові та Мефодію.

Це місце проведення масових заходів, зокрема щорічного фестивалю "Червене вино".

Провулок "Гірчичне зерно" (Гірчичний провулок) в Ужгороді - реконструйований куточок старого міста.

Колоритний торговий пасаж у центрі Ужгорода створено в 2010 році для сімейного відпочинку. 70-метровий пішохідний провулок з'єднує площу Корятовича та вулицю Олександра Фединця.

Архітектурне рішення Гірчичного провулка, спроектованого Михайлом Колодком, виконане в єдиному старовинному стилі, притаманному Ужгороду 1930-х років. Уздовж пасажу розташовані кафе та кондитерські, маленькі магазинчики, дитяча перукарня, а також музей кави з кавовою картою Ужгорода. Передбачено місце для сцени.

Особливо романтична атмосфера тут панує вечорами, коли запалюються теплі вогні ліхтарів у ретро-стилі.

Найбільший в Україні реабілітаційний центр бурих ведмедів створений у 2011 році на території Національного природного парку "Синевир" на Закарпатті. Сюди потрапляють на відновлення ведмеді, які зазнали травм через жорстоке поводження чи утримання в неналежних умовах у неволі.

У реабілітаційному центрі понад 30 ведмедів живуть у напіввільних умовах на площі 12 гектарів посеред карпатського лісу. У верхній його частині є 6 кліток та 2 секції для утримання груп та одиночних тварин різного віку та стану здоров’я, 24 штучні барлоги, кілька штучних водойм. Наявні природні плантації чорниці, малини і ожини, які полюбляють тварини. Всю територію обгороджено електропарканом.

Центр відкритий для туристів, про історію кожного вихованця можна дізнатися детальніше на спеціальних стендах. Кожна тварина має власну дієту, для них розроблений індивідуальний раціон.

Під час відвідування реабілітаційного центру слід дотримуватися правил безпеки. Ведмедів заборонено годувати.

Старовинна реформаторська церква, заснована в Четфалві в XV сторіччі, вирізняється високою готичною дзвіницею в стилі чеських оборонних веж.

Скромний однонефний кам'яний храм з одним віконцем укріплений із південно-західного кута контрфорсом. Стеля оформлена 60 квадратними дерев'яними кесонами з яскравим рослинним орнаментом. Ім'я автора Шандора Ференца вписано до одного з квадратів.

Дерев'яна дзвіниця була прибудована до західної сторони костелу під час реконструкції 1753 року. Квадратна в плані двоярусна вежа стоїть прямо на землі на 16 дерев'яних опорах (без фундаменту і паль). Дзвіницю вінчає гострий восьмигранний шпиль, що по висоті займає половину загальної висоти дзвіниці (близько 30 метрів).

Поруч із реформатроською церквою розташований католицький храм Святого Духа (1998-2001 роки) в стилі модерн.

Реформаторський костел у Тячеві заснований у XIII сторіччя угорським королем Ласло Великим як римо-католицький. У 1546 році костел відійшов реформаторам.

Храм однонефний, прямокутний у плані. У 1810 році до західного фасаду було прибудовано триярусну дзвіницю з шатровим завершенням. На верхньому ярусі дзвіниці встановлено старовинний годинник. Бічні стіни храму посилені потужними контрфорсами, що надають будівлі особливу значущість. Неф перекритий дерев'яним кесоном з унікальними розписами із 200 частин, серед яких є зображення лева, русалки, пелікану, дракона та інших. Кожна частина розпису є шедевром сама по собі. Інтер'єр прикрашений стилізованим рослинним орнаментом, близьким до українських народних розписів.

До 1944 року у реформаторському костелі Тячева зберігалася найбагатша бібліотека Мараморощини.

Поруч із костелом знаходиться цікавий за архітектурою лютеранський парафіяльний будинок, а також бронзове погруддя угорського художника Шимона Голлоші, який мешкав у Тячеві.

Готичний костел реформаторів у Великих Берегах збудований у 1405 році. Проте, ймовірно, частина костелу була збудована ще до 1237 року.

У 1657 році храм зруйнували поляки, але незабаром він був відновлений. Останню реконструкцію проведено в 1869 році.

Свалявський історичний музей розміщується на першому поверсі адміністративної будівлі в центрі міста Свалява.

Близько 1300 експонатів музею розповідають про історію Савлявщини та традиційну культуру мешканців цього закарпатського краю, відомого своїми цілющими мінеральними водами. В історичній частині представлені архівні матеріали та старі фотографії міста.

Етнографічна експозиція оформлена у вигляді інтер'єру традиціної закарпатської хати. Тут експонуються побутові речі жителів Сваляви та навколишніх сіл: знаряддя праці, народний одяг і взуття. Детально представлено традиційну технологію виготовлення тканин і тканих виробів: прядка, ткацький верстат та інші знаряддя.

Греко-католицька Свято-Іллінська церква в Чинадійові – це перебудований католицький костел XIV сторіччя.

Спочатку храм був виконаний у готичному стилі, наступні перебудови спотворили його вигляд.

Тут зберігається дерев'яна колода з хрестом усередині, який у 2002 році виявили мукачівські лісоруби, коли спиляли бук віком близько 100 років.