Пам'ятки Закарпатської області

Зразковий Іршавський історико-краєзнавчий музей засновний в 2006 році з ініціативи місцевого історика-краєзнавця Василя Керечанина.

Музей розташовується в приміщенні Іршавського міського центру позашкільної освіти. Основні фонди музею налічують понад тисячу експонатів.

В археологічній експозиції представлені речі, знайдені під час розкопок палеолітичної стоянки поблизу села Малий Раковець, слов’янського поселення IX-X століть поблизу Іршави, кургану куштановицької культури поблизу села Чорний Потік тощо.

Етнографічна колекція включає предмети побуту та одяг XVIII-XIX століть. Також представлені грошові купюри регіону першої половини XX століття, колекції скляних пляшок і гасових ламп.

Окремі експозиції розповідають про історію Боржавської вузькоколійної залізниці та про життя найсильнішого чоловіка ХХ століття Івана Фірцака-Кротона, який народився на Іршавщині в 1899 році.

Останнім часом експозицію поповнили предмети, пов'язані з Революцією Гідності та російсько-українською війною.

Народний історико-краєзнавчий музей імені Степана Вайди розташований у селі Дулово на Закарпатті. Носить ім'я танкіста Степана Вайди, який народився в селі Дулово в 1922 році, за часів Другої світової війни воював на боці Радянського Союзу у складі 1-го чехословацького армійського корпусу та загинув у боях за польське місто Творкув у 1945 році.

Експозиція у 4 залах відображає історію і культуру Тячівщини. Представлено чимало предметів старовинного одягу, побутових речей, знарядь праці. Також зібрано колекції місцевих народних майстрів – ткацтво, вишивка тощо. На території музею встановлено танк та погруддя Степана Вайди.

Музей історії соляних копалень у селищі міського типу Солотвино розповідає про зародження та розвиток соляних промислів на Закарпатті, способи видобутку солі на території краю у різні історичні епохи.

З 1974 року музей розташовувався неподалік Солотвинського солерудника, який є одним із найбільших у Європі (запаси солі тут становлять 300 мільйонів тонн, товщина шару промислової розробки - 300 метрів). Проте через аварійний стан будівлі у зв'язку з карстовими процесами на території солерудника Історичний музей солекопалень тимчасово припинив роботу.

В 2021 році Солотвинська  селищна рада виділила музею нове приміщення для експозиції. Тут представлені знаряддя праці солекопів, різні ліхтарі та світильники, одяг та особисті речі шахтарів, різноманітні інженерні конструкції, документи, карти та фотографії.

Елегантна будівля казино "Золота пава" в центрі Берегового збудована в XIX столітті з ініціативи піджупана Томаша Етвеша.

Тут збиралася місцева богема, знані й поважні мешканці міста, проходили урочисті заходи - бали, засідали представники еліти та громадські культурні організації Берегового. В закладі приймали багатьох відомих митців світу, відбувалися музичні вечори - в казино "Золота пава" виступали зірка оперети Анна Баті, зірка оперети та кінематографу Шарі Федак, піаніст Бейла Борток, відвідувачами закладу були угорський граф Іштван Сечені, письменники Ференц Мора та Жигмонд Моріц.

В 1912 році заклад був перебудований та оновлений. Саме тоді з’явилися різьблені з дерева Пави та фрески на стінах у стилі чесько-моравського живописця Альфонса Мухи.

Після Другої світової війни в приміщенні було відкрито ресторан "Карпати". В 1980-х роках будівлю було відреставровано і в 2003 році ресторан було перейменовано на готельно-ресторанний комплекс "Золота пава". 

Нині це респектабельний заклад із розкішними інтер'єрами, що зберігають аристократичний дух довоєнного Закарпаття. Вхід зі стелі холу осяює фреска із зображенням жінки "Вранішня зірка", на стінах в залі зображені розкішні німфи, кожна з яких асоціюється з порою року та часом доби.

Ресторан "Золота пава" пропонує найкращі страви закарпатської, угорської та української кухні.

Картинна галерея у селі Пийтерфолво є частиною Затисянського музейного комплексу. Розташовується у відреставрованому палаці міністра сільського господарства Угорщини Ендре Дьердя 1864 року побудови.

Галерея заснована в 1986 році з ініціативи голови місцевого колгоспу Андора Бірова. Першими експонатами стали портрети колгоспників, створені під час пленеру видатними закарпатськими художниками.

Зараз в експозиції представлено близько 200 полотен відомих закарпатських митців, серед яких Антон Кашшай, Василь Габда, Володимир Приходько, Василь Скакандій, Володимир Микита тощо.

Римсько-католицький Кафедральний костел на честь Святого Мартина, покровителя міста Мукачева, збудований у 1904 році на місці старого готичного храму.

Від первісної споруди збереглася готична каплиця Святого Йосипа XIV сторіччя із середньовічними розписами та надгробками. Вона служила вівтарною частиною стародавнього храму, більшу частину якого довелося розібрати через ветхість. Особливий інтерес представляють різьблені кам'яні наличники вікон з багатим орнаментом, що неповторюється, кольорові вітражі, опори (контрфорси) стін, а також готичні склепінчасті перекриття.

В 1976 році було проведено реставрацію.

Кафедральний собор на честь Почаївської Ікони Божої Матері розташований в центрі Мукачева поруч з пішохідною площею Кирила та Мефодія.

Збудований в 1992-1993 роках. В основі споруди - будівля колишньої контори маєтку Шенборнів, яка за радянських часів використовувалася як прикордонна застава.

Належить до УПЦ московського патріархату.

Поруч встановлено пам'ятник воїнам-афганцям.

Дегустаційна зала "Кельтський двір під Ловачкою" в Мукачеві розташована в старовинному підвалі завдовжки 45 метрів біля підніжжя гори Ловачка, на схилах якої вже понад 500 років вирощують виноград.

Назва пов'язана з тим, що неподалік знаходиться давнє кельтське поселення.

Дегустаційний підвал пропонує гостям скуштувати кілька видів фруктових паленок та настоянок (сливовиця, кедрівка, черешнівка, дичківка, хурмівка та інші), три види домашнього елю (кельтський, імбирний, кукурудзяний), домашній сидр, а також кількох видів вермуту, виготовленого на 30 травах.

З ексклюзивних та витриманих напоїв туристи можуть скуштувати джин, шнапс, грапу, орухо та ракію власного виробництва.

До напоїв подають солоні огірки та помідори, бутерброди із солоніною та смальцем домашнього приготування.

Музей карпатської вузькоколійної залізниці знаходиться на території Колочавського скансену "Старе село".

Мережа вузькоколійних доріг була збудована на Закарпатті наприкінці ХІХ століття, але зараз майже повністю припинила існування. В Колочаві відновлено станцію "Чертьожник". На коліях стоїть поїзд, що складається з паровоза та десяти пасажирських та вантажних вагонів. Представлені різні інструменти та прилади, якими користувалися залізничники.

Особливий експонат - автомобіль "Волга" ГАЗ-21 на залізничному шасі.

Римсько-католицький костел Воздвиження Святого Хреста - одна з найстаріших готичних споруд в Україні. Ймовірно, заснування костелу належить до XI сторіччя.

За переказами, перший храм на цьому місці збудував легендарний засновник Берегового - пастух Сас, який знайшов тут горщик із золотом. У писемних джерелах Воздвиженський костел у Берегові вперше згадано в 1247 році.

Перебудовано в стилі готики в 1418 році, проте на північному порталі збережено романський стиль. Реставраційні роботи проводились у XIX та XX століттях.

На подвір'ї встановлено пам'ятник угорському королю Іштвану Святому.

Костел Зіслання Святого Духа у закарпатському селі Довге – сучасна споруда в стилі конструктивізму з елементами хай-тек.

Раніше на цьому місці стояв старий римо-католицький храм, збудований у 1920 році, але за роки радянської влади він занепав.

У 1999 році замість старої будівлі було споруджено новий костел. поряд розташована греко-католицька церква Святого Іллі.

Реформаторський костел – найбільший храм Берегового.

Знаходиться в центрі площі Лайоша Кошута, навпроти будівлі колишнього палацу комітатського (міського) суду.

Заснований у XIII-XV сторіччях. Готичний костел реформаторів багато разів перебудовувався. У 1918 році храм згорів, був відновлений у 1922-1924 роках. Біля чотириярусної вежі з годинником зберігся готичний перший ярус.

Особливість оформлення протестантського храму – півники замість хрестів на шпилях. Під час богослужінь грає орган.

У костел не слід входити в шортах та з оголеними руками, а жінки мають бути з покритою головою.

Римо-католицький костел Святого Августина в Перечині збудовано на початку XX століття за сприяння місцевого лісохімзаводу, оскільки на підприємстві працювало багато іноземних фахівців із католицьких країн.

Ініціатором став італієць Гайотто Франческо, який придбав земельну ділянку та виділив частину коштів на будівництво.

Костел був освячений у день Святого Августина, отримавши назву на його честь.

Храм в стилі еклектики невеликий, але високий (34 метри) та дуже стрункий, спрямований у небо.

Костел Святого Стефана (Іштвана) в Тячеві побудований у 1883-1885 роках після того, як у місті було відроджено католицьку громаду, яка так і не змогла повернути собі костел реформаторів.

Храм освячений у 1888 році й отримав ім'я угорського короля Святого Іштвана (Стефана).

У 1940-х роках святиня була закрита, богослужіння відновилися лише в 1988 році. Зберігся орган 1890 року. Цікаво, що годинник на дзвіниці не справжній, а намальований.

Римсько-католицький костел Святого Юрія (Георгія) споруджено в XVII сторіччі володарем Ужгорода Юрієм Другетом, який навернувся в католицтво, на місці зруйнованого ним же лютеранського храму.

Будівництво продовжив його спадкоємець Міклош Берчені. В XVIII столітті храм був перебудований у стилі необароко, над оформленням працював знаменитий майстер Янош Лукач. На дзвіниці встановлено годинник, який іде ось уже понад 150 років.

В інтер'єрі особливої уваги заслуговує незвичайний необароковий вівтар 1895 року роботи майстра Лукаша Йожефа Краккера.