Пам'ятки Закарпатської області

Невеликий винний льох у власному сільському дворі в селі Великі Береги утримує відомий закарпатський винороб Іван Урста.

Будинок, в якому він приймає гостей, перетворений на приватний музей виноробства. Господар пропонує для дегустації 5 сортів вина - два білі (Ріслінг, Нектар) та три червоні (Сапераві, Чорний лікар, Кагор). До вина подається традиційна закуска: смажені волоські горіхи, солоні сухарики, сир.

За попередньою домовленістю, господиня може приготувати страви традиційної берегівської кухні: голубці, боб-гуляш, бограч.

Дендрологічний парк "Березинка" – парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення на Закарпатті.

Заснований в 1957 році на площі 34 гектари в урочищі "Нодьлігет" під Мукачевом, на території Мукачівського лісництва. Нинішній статус набув у 2003 році.

Тут ростуть 320 екзотичних деревних та чагарникових порід, серед яких гінкго, тюльпанове дерево, магнолія, кунінгамія, кипарисовики, тис, мікробіота, секвоя, кипарис арізонський, тайгові мешканці аралія та діморфант, різні різновиди дуба та кедра. Загалом у березинському дендропарку представлено 90 видів хвойних дерев та кущів. Рослини представляють всі континенти, крім Антарктиди.

У березні на території дендропарку "Березинка" масово цвіте шафран Гейфеля (крокуси).

Мінеральне джерело "Драчинський квас" розташоване за 3 кілометри на південний захід від центру Сваляви, недалеко від села Драчино, з яким пов'язана його назва.

Квасом у Карпатах називають мінеральну воду із природним газуванням. Вода драчинського джерела холодна, злегка газована та помірно солона. П'ється легко, але спрагу вгамовує погано.

Доступ туристів є вільним.

Джерело мінеральної води "Сойми" знаходиться прямо біля дороги на в'їзді до санаторію "Верховина".

Вода типу “Есентуки 4, 17” хлоридно-гідрокарбонатна, корисна при різних захворюваннях органів травлення.

Лікувальні властивості сойминської мінеральної води були відомі з XVIII сторіччя. В кінці XIX століття приватні підприємці відкрили першу водолікарню з вуглекислою ванною, а на початку XX століття збудували готель.

У 1900 році Сойми офіційно були визнані курортом, на базі мінеральної свердловини, пробуреної на лівому березі річки Ріки, в 1950 році було відкрито санаторій "Верховина".

Джерело мінеральної води розташоване на виїзді з селища Жденієво в бік села Збини, зліва від дороги.

Його урочисто відкрили та освятили в травні 2014 року. Навколо джерела збудували каплицю на честь Похвали Пресвятої Богородиці.

Колочавське джерело мінеральної води "Русалка" розташоване на південно-західній околиці села Колочава, на території національного парку "Синевир".

Вперше цілющі джерела у Колочаві згадуються у 1876 році. На базі одного з них функціонувала купальня. Зараз у Колочаві 9 джерел та 4 свердловини, одне з яких (№4) використовується для промислового видобутку та розливу.

Мінеральна вода "Колочава" відноситься до рідкісного малкінського (камчатського) типу мінеральних вод, що зустрічаються тільки на Камчатці. Її застосовують як лікувальний засіб при хронічних ендогенних інтоксикаціях, порушеннях мінерального обміну та інших.

Джерело, яке знаходиться на виїзді з Колочави у бік Тячева, прикрашає скульптура русалки.

Урочище Джублік на Іршавщині – центр масового паломництва греко-католиків, які шанують його як місце явлення Божої Матері.

За легендою, свідками явища в 2002 році стали дві маленькі дівчинки – 10-річна Олена та 9-річна Мар'яна, які набирали воду з джерела під горою Джублик. За словами дівчаток, Пресвята Богородиця прийшла, щоб допомогти відновити авторитет священиків, об'єднати Церкву та об'єднати роз'єднаний народ.

На місці явлення було збудовано каплицю та закладено монастир Собору Пресвятої Богородиці. Від Львова до Джублика прокладено найдовшу в Європі Хресну дорогу Єдності "Остання дорога Христа" (300 кілометрів).

З того часу тисячі паломників з усіх куточків України приходять до гори Джублик, де часто спостерігають дива: кровоточення дерев'яних хрестів, зцілення хворих, явлення Святої Сімейства.

Гігантський дуб у центрі села Стужиця, прозваний "Дідо-дубом", екологи вважають одним із найстаріших в Україні - його вік оцінюють у 1200 років (за старими даними - 500 років).

Обхват стовбура дерева 9 метрів, висота – понад 30 метрів.

За легендою, жолудь, з якого виріс дуб, заніс із Угорщини величезний казковий вепр. Існує і безліч інших легенд, пов'язаних із "Дідо-дубом".

Заповіданий в 1968 році. Найстарішим він вважався донедавна, поки неподалік не було виявлено дерево ще поважнішого віку - дуб Чемпіон.

Вікова липа, що росте в селі Довге на Закарпатті, вважається одним із найстаріших дерев України.

Її вік оцінюють більш ніж у 600 років (за іншими даними – 450 років). Липа заввишки 25 метрів має обхват 6 метрів. Заповідана в 1969 році, є ботанічною пам'яткою природи місцевого значення.

Дерево знаходиться на території парку туберкульозного санаторію, розташованого в приміщеннях Довжанського замку. Огорожі та охоронного знаку немає.

Довжанський замок-палац споруджено в середині XVIII століття на основі зруйнованого дерев'яного замку магнатів Довгаїв, відомого з XV сторіччя.

Після придушення визвольного руху угорського народу в 1711 році маєток на знак подяки за активну участь у боротьбі з повстанцями отримав від угорського короля граф Ласло Телекі. Він реконструював старий замок у Довгому, перетворивши його на свою літню резиденцію.

Одноповерховий палац обнесений оборонними стінами із в'їзною вежею та чотирма невеликими кутовими вежами під шатровими дахами, у дворі розбитий парк. На відпочинок та на полювання сюди навідувалися представники європейської знаті.

Упродовж останніх 50 років тут розміщується туберкульозний диспансер. Поруч зростають 400-річні липи.

Лінія Арпада - система оборонних споруд, побудована угорцями для захисту від частин Радянської Армії, що наступають, незадовго до кінця Другої світової війни.

Більшість із цих споруд у боях не були використані у зв'язку з тим, що радянські війська їх обійшли.

Залишки підірваного великого бункера знаходяться на в'їзді до села Підполоззя, інший невеликий залізобетонний ДОТ розташований біля пам'ятника воїнам-визволителям. Ще одна велика група ДОТів розкидана у лісі біля села.

Декілька довгострокових вогневих точок Лінії Арпада - системи оборонних споруд, побудованої угорцями для захисту від наступаючих частин Радянської армії в 1943-1944 роках, незадовго до закінчення Другої світової війни.

Більшість із цих споруд у боях не були використані у зв'язку з тим, що радянські війська їх обійшли. Відрізок, що зберігся біля Синевира, називався Лінія Святого Іштвана. ДОТи не з'єднуються між собою, кожен – як окрема кімнатка, але зазирнути та зайти в деякі можна.

Багатоповерховий командний пункт Синевирського укріпрайону знаходиться на схилі біля річки Теребля. Збереглося приміщення шпиталю, артилерійський капонір, ходи сполучення.

Закарпатський обласний державний драматичний театр у Мукачеві своїм народженням завдячує драмтеатру Бессарабії.

В 1884 році в Мукачеві з'явилося "Спільнота з будівництва театру". Однак необхідні кошти зібрали в місті лише через 12 років. Фундамент театру було закладено на місці торгових рядів і соляного управління. Театр, побудований у стилі сецесії, відкрився через три роки, восени 1899 року. І всеж ще майже півстоліття в місті не було своєї постійної театральної трупи, хоча іноді тут виступали заїжджі актори.

Перший офіційний театральний сезон у Мукачеві було відкрито виставою "Полководець Суворов", який поставила трупа, переведена сюди в 1947 році з Аккермана (нинішній Білгород-Дністровський). Організатором та засновником театру став Григорій Готарський. За роки свого існування колектив театру здійснив постановку понад 250 п'єс.

Приватний етнографічний музей у Великій Угольці відкрив у 2009 році колишній єгер Карпатського біосферного заповідника Андрій Регуш.

Експозиція розміщена в одній із кімнат його власного будинку. Подано кілька сотень експонатів, що характеризують старовинний закарпатський побут: знаряддя праці, посуд, одяг, прикраси та інше.

Експонати можна брати до рук, а одяг приміряти. Також господарі надають послуги зеленого туризму.

Етнографічний музей села Лубня розташований у приміщенні сільського клубу.

Музей створений в 2004 році зусиллями місцевих ентузіастів.

Екпозиція розповідає про історію та культуру мешканців Ужанської Верховини. Представлено близько півтисячі експонатів: вишитой одяг та рушники, предмети селянського побуту, фрагменти старовинно зброї, старі світлини.

Всі експонати подаровані музею мешканцями села Лубня.