Пам'ятки Житомирської області

Свято-Духівський чоловічий монастир створено поблизу села Городське після того, як у 2000 році архієпископ Житомирський та Овруцький Ізяслав потрапив тут у автомобільну аварію.

На березі озера в сосновому гаю збудовані дерев'яна церква, трапезна, келії та господарські приміщення. У монастирі зберігаються мощі святих Пантелеймона Цілителя, Ніни, Варвари.

На території монастиря Святого Духа створено меморіальний комплекс "Українська Голгофа", присвячений жертвам геноциду українського народу та репресії проти православного духовенства.

Свято-Миколаївська церква в Олевську – пам'ятка архітектури ХVІ сторіччя.

Побудована в 1596 році при шляхтичах Немиричах, а в 1618 році була проведена реконструкція, про що свідчить дата на кам'яному хресті, вмурованому в західний мур прибудованого до церкви притвора.

Основа споруди має нескладну приземкувату форму з п'ятьма шоломоподібними куполами, які з'явилися після реконструкції 1864 року. Вузькі щілинні вікна говорять про оборонний характер будівлі. Подібну форму має і дзвіниця.

Іконостас сучасний, старі ікони не збереглися. Особливу цінність мала ікона "Богородиця Олевська", яка за радянської влади була вилучена з храму та зберігалася в Харківському музеї.

П'ятибанна Свято-Миколаївська церква у Межирічці – зразок поліської дерев'яної архітектури.

Побудована в 1772 році. Церква хрестова у плані. Центральний зруб перекритий восьмигранним наметом на великому вісімці. Гілки хреста вкриті пластичними наметами, увінчаними цибулинними главками. Поруч розташована квадратна у плані двоярусна дзвіниця.

Також у селі збереглися сторічні поліські хати, розписані у традиціях цих місць.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква в селі Соловіївка була збудована в 1789 році. В 2010 році зусиллями сільської громади було відновлено дзвіницю, демонтовану за радянської влади.

20 серпня 2020 в Миколаївській церкві сталася пожежа, внаслідок якої храм вигорів повністю.

Дві статуї апостолів Луки та Марка з цієї церкви зараз перебувають у Київському Національному художньому музеї.

Наразі триває відбудова Свято-Миколаївської церкви.

Свято-Миколаївська церква на Базарній площі в Червоному побудована в 1877 році коштом поміщика Федора Терещенка, інших парафіян і скарбниці.

Кам'яний храм спочатку був п'ятиверхим, проте за радянських часів його позбавили куполів. Наразі відновлено лише центральний.

Зберігся різьблений іконостас із карарського мармуру, аналогічний тому, що у родовому храмі Терещенка в Глухові.

Свято-Миколаївський собор, головний православний храм Бердичева, споруджений на місці дерев'яної церкви Святого Миколая, яка була збудована в 1748 році зусиллями власниці міста Варвари Завіш.

У церкві зберігалася давня ікона Миколая Чудотворця, яка вважалася чудотворною.

Кам'яний храм у стилі пізнього бароко (рококо) споруджено і освячено в 1908 році. Інтер'єр багато прикрашений розписами. У 1996 році Свято-Миколаївський храм Бердичева отримав статус собору.

Свято-Михайлівський кафедральний собор у Житомирі вважається визначною пам'яткою архітектури ХІХ століття, належить до найстаріших кам'яних культових споруд міста.

Збудований коштом житомирського купця Михайла Хаботіна, який згодом був похований під вівтарною частиною церкви.

Тут був охрещений відомий піаніст Святослав Ріхтер.

До 1927 року Михайлівська церква діяла як храм української автокефальної православної громади, потім була закрита. За радянських часів тут розміщувалося товариство "Знання" та ляльковий театр.

Нині це діючий храм Православної церкви України. В 1991 році розпочалася реставрація. При соборі діє недільна православна школа.

Дерев'яна Свято-Покровська церква знаходиться у центрі села Зарубинці, є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Побудована у другій половині ХІХ століття на місця більш давнього храму, згадуваного в 1746 році.

Храм зазнав кілька реконструкцій, але зберіг початкові форми.

Тригорський Свято-Преображенський чоловічий православний монастир заснований в 1583 році князем Володимиром Житомирським.

Для святої обителі князь визначив відокремлене місце серед густої діброви на найвищому березі річки Тетерів. В XVIII сторіччі монастир перейшов до уніатів, але в 1839 році був повернутий православній церкві.

Монастир компактний та затишний, складається лише з лаконічної Преображенської церкви (1854-1873 роки) та келійного корпусу (1782 рік). Головна святиня - ікона Тригірської Божої Матері.

Від огорожі відкривається ефектний вид на заповнений водами водосховища каньйон Тетерева з високими скелястими берегами, вкритими мішаним лісом.

Кам'яна церква Свято-Троїцька церква розташована в центрі села Стара Чортория. Храм збудовано на початку ХХ століття. Нещодавно до церкви було прибудовано нову дзвіницю.

Троїцька церква є чинним храмом. Належить до УПЦ московського патріархату.

Свято-Троїцька парафія в Бердичеві була заснована в середині ХVІІІ сторіччя, а перша дерев'яна Троїцька церква збудована в 1759 році.

Засновником парафії прийнято вважати одного із власників міста князя Миколу Радзівілла. В 1834-1836 роках протоієрей Сільвестер Липський будує кам'яний, хрестово-купольний храм із дзвіницею. Стару дерев'яну церкву розібрали, а дерево від неї використовували для випалу цегли нової церкви.

За часів радянської влади Троїцьку церкву було закрито. В її приміщенні розташовувалися контори, склади, житлові приміщення і навіть стайня. Після звільнення Бердичева від німецько-фашистських окупантів у 1945 році Свято-Троїцька парафія відновила роботу, храм передали православній релігійній громаді. З того часу він відкритий для богослужінь.

Дерев'яна Свято-Троїцька церква у Білилівці виконана в стилі народної архітектури, хрестова у плані, є пам'яткою архітекрутри місцевого значення.

Наразі належить до забороненої в Україні УПЦ московського патріархату.

Свято-Успенський Архієрейський собор розташований в одному з найдавніших історичних районів Житомира – на Подолі, тому його ще називають Подільською церквою.

Церква є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Належить УПЦ московського патріархату.

Високий та стрункий Хрестовоздвиженський кафедральний собор розташований в історичному серці Житомира на Замковій горі.

Храм у візантійському стилі збудовано в 1900 році на місці дерев'яної Троїцької церкви, що існувала з XVII сторіччя.

В 1930-ті роки храм було закрито радянською владою, пізніше передано обласному краєзнавчому музею. В 1987 році в ньому розмістили експозицію музею природи, геологічна колекція якого була заснована волинським губернатором Михайлом Чертковим ще в XIX столітті.

Після тривалих дискусій щодо повернення Хрестовоздвиженського собору православним віруючим, в 2011 році його було передано УПЦ московського патріархату та освячено в 2014 році.

"Головою Чацького" в Житомирі називають скелю химерної форми над річкою Тетерів (30 мметрів), геологічна пам'ятка державного значення.

За легендою, звідси кинувся в річку польський шляхтич Чацький, якого переслідували козаки. За іншою версією назва пов'язана з прізвищем засновника Кременецького ліцею Тадеуша Чацького.

Скелю добре видно з оглядового майданчика на греблі Тетерівського водосховища та з пагорба біля Монументу Слави. Навпроти - скеля "Чотири брати".

Скеля "Голова Чацького" - популярне місце літнього відпочинку мешканців Житомира.