Пам'ятки Житомирської області

Палац у Ставках збудований у XVIII сторіччі графом Станіславом Дуніним-Вонсовичем, бригадним генералом Війська Польського, який брав участь у наполеонівських війнах 1812 року.

На початку XX століття приміщення палацу використовувалося як агрошкола.

Зараз у будівлі розміщується виставкова зала Мистецького маєтку "Ставки". Тут проходять художні та фотопленери, у яких беруть участь відомі українські живописці, графіки, скульптори та фотохудожники. У залах палацу регулярно відбуваються вернісажі та творчі зустрічі.

Єдиний в Україні пам'ятник вченому та мандрівнику Миколі Миклухо-Маклаю встановлений у Малині, де був маєток його матері і якийсь час жив він сам.

Виходець із старовинного козацького роду, Миклухо-Маклай відомий у світі як видатний етнограф, дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії та Океанії. Багато років він провів у мандрівках світом, проте наприкінці життя повернувся до Малина - вивчав тут побут і традиції поліщуків, цікавився походженням древлян.

Пам'ятники вченому також встановлені в Австралії, Новій Гвінеї та росії.

Монумент в центрі Малина було відкрито в 1986 році на честь святкування 140-річчя від дня народження Миклухо-Маклая. Автор пам'ятника – скульптор Петро Степаков.

Пам'ятник французькому письменнику Оноре де Бальзаку відкрито у 2011 році в Бердичеві перед входом до офісного комплексу, що носить ім'я письменника.

Комплекс "Оноре де Бальзака" побудований французьким інвестором у центрі Бердичева навпроти костелу Святої Варвари, в якому Бальзак у 1850 році вінчався з поміщицею Евеліною Ганською з Верховні.

На 3-му поверсі комплексу працює французький культурний центр, у якому відкрито куточок Бальзака (планується створення музею).

Пам'ятник поетові Тарасу Шевченку на Панській горі в Гульську відкрито до 200-річчя Кобзаря.

Раніше на цьому місці стояв пам'ятний знак, який вказував, що в 1846 році, під час експедиції Київської археографічної комісії, Тарас Шевченко відвідав село Гульськ. У цих місцях відбувається дія його повісті "Варнак".

"Плоский будинок" у Житомирі, який також називають "Будинок-химера" або "Будинок у формі серця", заслужив таку назву за своє нестандартне архітектурне рішення.

Будівля середини ХІХ століття знаходиться в історичному центрі Житомира, що на майдані Перемоги. Його розташування відповідає дореволюційному радіальному плануванню міста. Колись будинок був кутовим, причому стояв на гострому розі перехрестя. Щоб максимально використати всю земельну ділянку, архітекторові також довелося спроєктувати будинок із надзвичайно гострим кутом. Таким чином, при погляді з певного ракурсу, створюється ілюзія, що в будинку є лише фасад з вікнами, а інших стін немає – будинок плоский. При цьому два крила будівлі зробили його в плані, що нагадує форму серця.

Також відомі "плоські будинки" в Одесі та Львові.

Поліський природний заповідник у верхів'ях річки. Уборть охороняє понад 20 тисяч гектарів болотистих лісів, типових для природи Полісся.

Флора Поліського заповідника налічує 604 види вищих рослин, 139 – мохів, безліч лишайників, грибів та водоростей. До Червоної книги України занесено 17 видів. Особливо цінний рододендрон із сімейства вересових.

У лісі зустрічаються лось, благородний олень, кабан, козуля, ондатра, бобр, видра, вовк, лисиця, тхір, ласка і інші. Часом помічають рись і ведмедя.

Центральна садиба Поліського природного заповідника розташована в селі Селезівка. Туристи можуть відвідати візит-центр заповідника, де представлені матеріали щодо його діяльності. На території садиби створено музей священного древлянського каміння: Камінь-Престол, Скриня, Камінь-Кохання, камені-слідовики, Камінь сльози Богородиці, жертовний камінь.

Реконструйовано водяний млин (зруб привезений з відселеного села Далети). Відновлено язичницьке святилище міста Нор із 12 каменів, землянка, зимовий курінь.

У музеї "Древлянське село" на основі дерев'яної поліської хати представлено етнографічну експозицію.

Відвідувачам пропонують пожити у відновленій хаті з справжньою піччю, познайомитися з виплавкою заліза з болотної руди. На околицях Поліського заповідника створено низку туристичних водних, піших та автомобільних маршрутів з відвідуванням святих джерел, столітніх дубів, святилища старовірів та стародавніх поховань (кам'яні хрести).

Поштова станція в Березині, на 121-му кілометрі Брест-Литовського шосе, побудована в 1846 році за зразковим проєктом "Дома II розряду з готелем", характерною особливістю якого є стрілчасті вікна в стилі неоготики.

Збереглися оригінальні деталі оздоблення ганку: гранітні сходи, візерунчасті кронштейни навісу над дверима.

У 1941 році в приміщенні поштової станції розміщувався штаб німецької армії, що наступала на Київ.

Музей флори та фауни Радомишльщини відкрито в 1968 році з ініціативи директора місцевого лісомисливського господарства Андрія Філіповича.

Музей розташований на території невеликого дендропарку з декоративним ставком, розарієм, акуратними газонами та алеями.

Перша зала музею розповідає про історію Державного лісомисливського господарства (1936 рік). Представлено першу бензопилу "Дружба", фотографії та інше.

В решті трьох залах представлена ​​флора і фауна: опудала великих травоїдних (шляхетного оленя, лося), сценки з життя лісових косуль, сімейство диких кабанів, вовки та єнотовидний собака. Серед птахів виділяється своїм розміром беркут (розмах крил 2 метри).

В музеї зберігається колекція мінералів, велика колекція метеликів.

Історико-краєзнавчий музей села Рижани на Житомирщині заснований у 1987 році. Основна музейна експозиція у трьох залах розташована у приміщенні Рижанського ліцею.

Зокрема, представлені археологічні знахідки з сусіднього села Кропивенка, матеріали про заснування та розвиток села Рижани, історичні світлини, старі земельні акти, предмети побуту поліщуків.

В окремій залі розташовано "Музей льону", що знайомить із процесом створення лляного полотна та поліської вишивки, а також з історією місцевого Володарсько-Волинського льонозаводу.

Підрозділом Історико-краєзнавчого музею також є "Музей поліського рушника", відкритий в 2015 році в сусідньому приміщенні Рижанського клубу. Тут представлено понад 130 оригінальних вишитих лляних рушників, традиційний одяг поліщуків, предмети сільського господарювання.

Садиба в Ружині побудована в XIX столітті поміщиком Челіщєвим. В 1856 році її купив з молотка поміщик Антоній Злотницький.

Сучасниками палац характеризувався як чудовий, але зараз його вигляд сильно зіпсований пізнішими перебудовами.

На території садиби Злотницьких знаходиться правління Ружинського сільгоспкооперативу.

За легендою садибний будинок з'єднаний підземним ходом із костелом.

Садиба у Бровках Перших з XVIII сторіччя належала роду Сцибор-Рильських, які були далекими родичами українського поета Максима Рильського.

До 1990-х років у садибному будинку розміщувалася школа. Зараз, коли школа переїхала в нову будівлю, стан садиби та парку гнітючий.

Палацово-парковий комплекс в Івниці заклав у середині XVIII сторіччя шляхтич Йозеф Чернецький. Ландшафтний парк площею 14 гектарів з каскадом ставків розташований на лівому березі річки Ів'янка. Тут же був двоповерховий палац.

У 1814 році маєток у Івниці придбав барон Йозеф де Шодуар. Його син Станіслав почав збирати у палаці багату бібліотеку та картинну галерею. Колекцію продовжив його онук Іван де Шодуар, переїхавши згодом до Житомира. Потім збірка живопису Шодуарів лягли в основу Житомирської картинної галереї.

Останнім господарем івницької садиби був цукрозаводчик Микола Терещенко.

На території Івницького парку збереглися фрагменти в'їзної брами, стилізовані сторожові вежі та одна з господарських будівель. У парку росте близько 45 видів дерев та чагарників, серед яких переважає ясен, ялина, липа, клен та в'яз. Вік багатьох дерев перевищує два сторіччя.

Кам'яна Свято-Вознесенська церква в Андрушках збудована у 1850-1859 роках. Нині реставрується, зокрема на меценатські кошти цукрового заводу.

Кам'яна Свято-Георгіївська церква у Білилівці збудована в 1826-1832 роках на місці невеличкого однойменного більш давнього храму, який був зруйнований монголо-татарами.

Храм виконаний у стилі класицизму під керівництвом архітектора Василя Сєрікова, відомого своїми роботами в Києво-Печерській Лаврі..

Свято-Георгіївська церква є пам'яткою архітектури місцевого значення.

Будівля школи Свято-Георгіївського василіанського монастиря в Любарі, що непогано збереглася, побудована в 1775 році.

Входила в комплекс Георгіївського монастиря, який був заснований в 1666 році як єзуїтський греко-католицький (за іншими даними - в 1604 році як православний). З 1752 року при монастирі діяла школа, в шести класах якої навчалося 450 дітей. Після того, як орден єзуїтів був розпущений, монастир та школа стали василіанськими.

Будівля школи в стилі бароко, цегляна, двоповерхова, з фігурним фронтоном. Стіни будівлі укріплені контрфорсами.

Приміщення школи досі використовується за призначенням – тут розміщується Любарський професійний ліцей.