Пам'ятки Дніпропетровської області

Пам'ятник шведському хіміку Альфреду Нобелю відкрито у Дніпрі в 2013 році на території меморіально-паркового комплексу "Планета Альфреда Нобеля".

Меморіал створений у 2008 році на території Дніпровського університету економіки та права, який носить ім'я Нобеля.

Пам'ятник Героям Визвольної війни українського народу 1648-1654 років, розташований у парку Слави, є центральним у місті Жовті Води.

Композиція із трьох постатей вершників, розташованих на пагорбі, символізує собою спостережний пункт гетьмана Богдана Хмельницького під час історичної битви на Жовтих Водах. Поруч із знаменитим полководцем – його уславлені соратники Іван Богун та Максим Кривоніс.

Автори скульптурної композиції – заслужені скульптори України Анатолій Білостоцький та Оксана Супрун. Пам'ятник збудовано за проєктом заслуженого архітектора України Василя Гнєздилова. Загальна висота монумента – 11,5 метрів, висота скульптур – 6 метрів. Виливок скульптур у бронзі виконано фахівцями київського творчо-виробничого об'єднання "Художник".

Пам'ятник Героям Визвольної війни у ​​Жовтих Водах відкрито в 1992 році.

Пам'ятник на місці закінчення битви під Жовтими Водами встановлений у селі Жовтоолександрівка до 350-річчя початку Визвольної війни.

На цьому місці, поряд з урочищем Княжі Байраки, у 1648 році козацькі війська гетьмана Богдана Хмельницького за підтримки кримських татар Тугай-бея остаточно розгромили польську армію, яка відступала, що стало першою великою перемогою Визвольної війни українського народу.

Автори пам'ятника: архітектор Віктор Шульга, скульптор Степан Жиляк. На одній із двох гранітних брил викарбувано герб гетьмана Богдана Хмельницького, на другій – герб кримськотатарського роду Гіреїв. Стилізований український рушник перетворюється на бойовий прапор – символ військової доблесті та спілки запорозького козацтва та кримськотатарського війська, які здобули на Жовтих Водах легендарну перемогу.

Пам'ятник літературному та фольклорному герою поручику Ржевському встановлено біля центральної прохідної Павлоградського хімічного заводу.

Вважається, що герой п'єси Олександра Гладкова "Давним-давно" поручик Дмитро Ржевський служив у Павлоградському гусарському полку, хоча прямо про це у п'єсі не йдеться.

Популярним образ безшабашного гусара став після виходу в 1962 році кінокомедії Ельдара Рязанова "Гусарська балада". Про поручика з вульгарними замашками з того часу в народі народилося безліч фривольних анекдотів із сексуальним підтекстом. В анекдотах часто фігурують інші реальні та літературні персонажі гусарської доби XIX століття.

Білоруський скульптор Володимир Жбанов зобразив поручика Ржевського, що недбало сидить на спинці лавочки і залихватски підкручує вуса..

Пам'ятник на місці загибелі князя Святослава Ігоровича в Микільському-На-Дніпрі - одна із найстаріших пам'яток, присвячених Стародавній Русі.

За легендою, біля знаменитого дніпровського порогу "Ненаситець", повертаючись після невдалого походу на Константинополь, загинув у бою з печенігами один із найвойовничіших і найдіяльніших київських князів Святослав Ігорович, син Княгині Ольги. За час свого князювання (964-972 роки) він встиг розгромити Хазарський каганат, підкорити в'ятичів, здійснити військові походи до Болгарії та Північного Кавказу.

Чавунна плита на гранітному валуні на березі Дніпра встановлена в 1872 році на ймовірному місці загибелі князя. Напис на ній говорить: "У 972 році біля дніпровських порогів загинув у нерівному бою з печенігами руський витязь, князь Святослав Ігорович".

Пам'ятник знаходиться на території Дитячого оздоровчого табору. Відвідувачів супроводжує охорона.

Парк імені Лазаря Глоби – центральний парк Дніпра.

Заснований у XVIII столітті запорозьким козаком Лазарем Глобою на території його садиби. До 1858 року парк називався Катеринославський Казенний сад, а з 1920-х років міська влада розділила його на Міський сад і Технічний сад. За радянської влади парк носив ім'я Чкалова.

Тут знаходиться дитяча залізниця, міські атракціони, картинг-центр та літній концертний майданчик. Серед парку є велике озеро з гарними лебедями.

Встановлено пам'ятник Лазарю Глобі на його могилі.

Петриківський музей етнографії, побуту та народно-прикладного мистецтва створено в 2010 році на базі виставки петриківського розпису при фабриці "Дружба".

У фондах музею налічується 2500 предметів, що розповідають про історію Петриківки, етнографію цього краю, розвиток народно-прикладного мистецтва, техніки петриківського розпису.

Особливу цінність становлять вироби народних майстрів петриківського декоративного розпису Федора Панка, Андрія Пікуша, Наталії Рибак та інших.

У музеї проводять майстеркласи з різних технік народного ремесла.

Історико-краєзнавчий музей у Петропавлівці заснований у 1967 році, зараз розташовується в Петропавлівському центрі культури Kvitka.

Експозиція складається з чотирьох відділів: "Наш край від найдавніших часів до початку XX століття", "Наш край у 1900-1940 роках", "Випробування війною та відбудова", "Розвиток краю" та етнографічної зали "Українська світлиця".

Перед входом в будівлю облаштовано експозицію "Кам'яні свідки історії краю", в якій представлено кам'яні ідоли скіфо-сарматського преіоду.

Проспект Дмитра Яворницького - головна вулиця Дніпра та одна із найстаріших магістралей міста.

Почала формуватися одночасно із заснуванням Катеринослава в кінці XVIII сторіччя. З 1834 по 1923 рік називалася Катерининський проспект, до 2016 року - проспект Карла Маркса. Нині проспект носить ім'я видатного українського історика Дмитра Яворницького, який тривалий час жив та працював у Катеринославі.

Проспект забудований різностильовими будинками XIX-XX століть. Зберігся Будинок губернатора (1840-1850 роки), "Будинок Хріннікова" (1910-1913 роки, нині - гранд-готель "Україна"), будівля поштамту тощо. В районі центральної площі Героїв Майдану організовано пішохідну зону - Кельнський бульвар, прозваний "Новим Арбатом".

Поруч на бульварі знаходиться вернісаж, де можна придбати картини місцевих художників та вироби народних промислів, у тому числі петриківський розпис.

П'ятихатський народний історико-краєзнавчий музей створений у 1972 році. В основу експозиції лягли етнографічні матеріали з навколишніх сіл Троїцьке, Лихівка, Комісарівка, Жовте, що були засновані запорозькими козаками.

Експозиція у семи залах відображає різні етапи розвитку краю: українське козацтво XVII століття, етнографія XIX-XX століть; заснування та розвиток міста П'ятихатки у 1886-1917 роках, П'ятихатки періоду УНР 1917-1920 років, розвиток у міжвоєнний період, Друга світова війна, сучасність.

Представлено зібрання картин місцевого художника Володимира Махоні, а також картина "Битва на Жовтих Водах" художників Мальцева, Войцеховського та Черевка.

В 1992 році експозицію музею поповнили дві половецькі кам'яні фігури, одна з яких встановлена перед входом у музей.

50-метрова "Родинна лавка" встановлена у 2011 році на набережній Дніпра поряд із Фестивальним причалом.

Ціліснолита лавочка виготовлена з металу та соснових брусів, прикрашена 7 інсталяціями, що відображають життєвий шлях родини та вічні сімейні цінності.

До встановлення на набережній ставка на річці Утка в місті Славута лавки в 2012 році носила титут найдовшої в Україні.

Знаходиться в зоні безкоштовного Wi-Fi.

Свято-Миколаївська церква - найстаріший храм Дніпра. Розташована на території колишнього міста Нові Кодаки, центру Кодацької паланки Запорозької Січі, яке з часом стало частиною нинішнього міста Дніпро.

Кам'яна церква в стилі класицизму побудована замість дерев'яної козацької церкви, що існувала з 1650 року. Хрестова, із сильно витягнутою західною гілкою та напівкруглою апсидою, з невеликими квадратними прибудовами.

В Свято-Миколаївській церкві збереглися розписи початку XX століття.

Кафедральний собор Святого Миколая Чудотворця з високою дзвіницею в Кам'янському виділяється архітектурними елементами у давньоруському стилі.

Збудований у 1894 році за проєктом архітектора Леоніда Бродницького коштом робітників та службовців за участі Дніпровського металургійного заводу.

За радянських часів у приміщенні Свято-Миколаївського собору розташовувався історичний музей.

В 1988 році Миколаївський собор було повернуто церкві, проведено реставрацію. Наразі належить громаді УПЦ московського патріархату.

Свято-Миколаївський пустельний Самарський чоловічий монастир - головна святиня запорозьких козаків.

Перша церква зі шпиталем та школою була збудована запорожцями на острові між річкою Самарою та її закрутом Самарчиком ще в 1576 році. З 1602 року святиня перетворена на монастир з притулком для відставних літніх козаків, проте офіційною датою заснування Самарського монастиря вважається 1672 рік.

Під час турецької війни були споруджені укріплення. Миколаївська церква в стилі бароко збудована в 1782-1787 роках.

У 1930-х роках Самарський монастир був закритий, у ньому розмістили будинок для літніх людей, потім інтернат для розумово відсталих.

У 1993 році повернуто православній церкві. Головна святиня - Охтирська ікона Божої Матері, що називається "Самарською".

Свято-Петропавлівська церква в Петропавлівці споруджено в 1910 році на місці першого дерев'яного храму, що дав назву селищу.

Кам'яний однокупольний трипрестольний храм збудований у стилі класицизму. Центральний престол – на честь святих апостолів Петра та Павла, лівий – на честь великомучениці Катерини, правий – на честь князя Олександра Невського.