Пам'ятки Вінницької області

Старе єврейське кладовище біля Ямполя розташоване на березі Дністра на півдорозі до сусіднього села Пороги, недалеко від кар'єру.

У ХІХ столітті євреї становили майже третину населення Ямполя, у місті діяли 4 синагоги. Серед інших на цвинтарі похований цадик Борх Рабінович, "Золочівський Магід", правнук засновника хасидизму Ізраеля Бешта. Над його могилою зведено усипальницю.

Тиврівський краєзнавчий музей розташований на другому поверсі сільської ради. Створений в 1978 році місцевим вчителем малювання Леонідом Панкошею.

Колекція музею налічує 3 тисячі предметів. Зокрема, представлена ​​трипільська кераміка, нумізматична колекція, колекція ікон, зброї XVII-ХХ століть, предметів побуту та документів ХІХ-ХХ століть.

Етнографічна колекція представляє вишивку, ткацтво, гончарство, різьблення по дереву, знаряддя праці.

Великий інтерес представляє колекція зразків рекламної продукції промислових підприємств Тиврівщини ХІХ-ХХ століть, які належали Ярошинським, Гейденам.

Тростянецький краєзнавчий музей на Вінничині заснований 1976 року, розташовується в колишньому приміщенні початкової школи.

Музейна колекція нараховує близько 1500 предметів. Експозиція музею розповідає про природу й історію краю.

Найцікавішими колекціями є збірки нумізматики, народного одягу місцевого населення, предметів побуту та виробів декоративно-прикладного мистецтва.

Тульчинський краєзнавчий музей організовано в 1927 році з ініціативи етнографа Іполита Зборовського.

Експозиція розміщена в колишній будівлі Офіцерського зібрання, в якій у ХІХ столітті проходили зустрічі Південного товариства декабристів.

14 відділів музею представляють історію міста з найдавніших часів до кінця XX століття. В тому числі є відділи, присвячені родині Потоцьких, полководцю Олександру Суворову, композитору Миколі Леонтовичу.

Храм Собору Пресвятої Богородиці в Хмільнику відомий з 1720 року.

Знаходиться на правому березі Південного Бугу, за межами Старого міста.

Спочатку він був дерев'яним. У камені відбудований в 1831-1839 роках у русько-візантійському стилі.

Художній музей Державного історико-культурного заповідника "Буша" відкрився 2018 року під час Міжнародного мистецько-культурологічного фестивалю "Мальована хата". Будівлю музею розписав традиційними для Східного Поділля орнаментами художник Сергій Бугай.

В експозиції Художнього музею представлено не тільки живопис, а й інші види мистецтва Поділля та інших регіонів. Зокрема, тут розміщено виставку українських старожитностей під назвою "Хустка тернова – мамина мова".

Регулярно проводяться вистаки відомих художників.

Центр ремесел "Дунстан" розташований у селі Стадниця на північно-східній околиці Вінниці. Це комплекс сімейного та корпоративного відпочинку з елементами європейської історії та українських традицій.

Центром комплексу є Музей Гластонбері, який знайомить гостей з британською міфологією – тут можна побачити встромлений у камінь меч короля Артура "Ескалібур", човен святого Дунстана, Гластонберійський терен, стан лицарів Круглого Столу, Колодязь чаші, середньовічну дров’яну піч.

В музеї Святого Дунстана представлені старовинні інструменти, зброя та предмети побуту з різних країн Європи.

У Парку середньовічних розваг гостям пропонують лучний тир, ходулі, бій мішками на колоді та інші командні активності.

"Дунстан" має власну теслярну майстерню та різноманітні локації для проведення майстеркласів з народних ремесел (гончарство, ковальство, плетіння, валяння тощо). Також пропонується приготування та частування стравами за середньовічною рецептурою.

На території центру є будинок для гостей і майданчик для наметового містечка. Поруч знаходиться база відпочинку "На Яру".

На базі центру "Дунстан" проводиться щорічний фестиваль ремесел "Дунстан".

Філією Центру ремесел "Дунстан" є центр "Дустан Печера" з Музеєм гірських порід і мінералів.

Полкова церква Святого Благовірного Князя Олександра Невського у Могилеві-Подільському збудована в кінці ХІХ століття.

У цей час кордон міста проходив між річкою Немийкою та закінченням Олександрівського проспекту, за яким починалося село Острівки. Тут була військова частина російської армії. Саме для воїнів цієї частини і було збудовано церкву Олександра Невського.

В роки радянської влади церква Олександра Невського була закрита і перетворена на клуб для воїнів льотної навчальної частини. Тільки в кінці ХХ століття храм повернули віруючим православної церкви.

Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці у Малій Ростовці – козацький храм, зведений у XVIII сторіччі. За архітектурою храм являє собою дерев'яний тетраконх із прибудованою в єпархіальному стилі дзвіницею.

Після більшовицького перевороту 1917 року радянська влада закрила храм. Під час німецько-фашистської окупації богослужіння були відновлені. У післявоєнний час святиня почала занепадати і до останнього часу Покровський храм був у аварійному стані.

Друге життя Покровській церкві дала родина місцевих фермерів Мотузюків, коштом і зусилями яких козацьку церкву в 2020 році відновили такою, якою вона була після спорудження у 1776 році. Для цього використали матеріал дуба і зберегли всі елементи, що залишилися у храмі зі старих часів як всередині, так і зовні.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у стилі українського бароко збудована в Хмільнику на початку ХІХ століття на місці старого дерев'яного храму, який згорів у 1809 році під час пожежі у передмісті.

Церква кам'яна, двоповерхова, з кам'яною дзвіницею. В 1865 році до церкви Різдва Богородиці було прибудовано два приділи.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці збудована у Вороновиці в 1771-1777 pоках коштом Міхаїла та Францішека Ксаверія Грохольських як костел.

Спочатку була дерев'яною, але після пожежі була відбудована в камені. Пізніше була перебудована у православному дусі.

За радянських часів у приміщенні церкви Різдва Богородиці розміщувався кінотеатр.

Нині храм діючий.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Мурованих Курилівцях заснована в 1781 році. Пізніше її розібрали, а матеріали використали для нового п'ятикупольного храму, будівництво якого коштом парафіян, скарбниці та поміщиків Комара та Лихачова було завершено в 1889 році.

У храмі був одноярусний позолочений іконостас із цінною іконою Тихвінської Божої Матері, яка була придбана на Афоні та пожертвована поміщицею Чихачовою.

У 1934 році радянською владою церкву Різдва Богородиці було закрито, потім ненадовго відроджено під час німецької окупації, але у 1950-х роках знову закрита та позбавлена ​​куполів. Приміщення використовувалося як бібліотека, спортивна зала, пекарня та навіть склад склотари.

З 1991 року храм знову чинний.

Полкова церква Святого Миколая Чудотворця збудована у 1904 році для розквартованих у Жмеринці 9-го та 10-го Стрілецьких полків 3-ї Стрілецької бригади.

Військовий храм виконаний за типовим проєктом архітектора Федора Вержбицького. Загалом у російській імперії було збудовано понад 60 таких церков.

За радянських часів Миколаївська церква, що розташована на території військової частини, була позбавлена куполів та дзвіниці. У 2005 році у знову відкритому та відреставрованому храмі коштом місцевих меценатів було встановлено новий іконостас.

Дерев'яну старообрядницьку церкву Святого Нерукотворного Образу збудовано в 1911 році коштом поміщика Дмитра Гейдена як тимчасовий храм, після того як у Борскові згоріла стара церква Знамення Пресвятої Богородиці.

Невеличкий храм має вигляд глинобитного будинку з одним куполом та двома входами. Церкву було освячено на честь Успіння Пресвятої Богородиці, цей день є храмовим святом, але парафіяни називають її по-своєму - церквою Святого Нерукотворного Образу.

Інтер'єр розписаний місцевими майстрами рослинними орнаментами.

Церква Святої Параскеви Сербської в Могилеві-Подільському – пам'ятка подільського дерев'яного зодчества.

Місцеві жителі називають її Немійською, оскільки вона знаходиться в районі, який раніше був окремим селом Немія.

За легендою, колись у родині місцевого поміщика Маєвського мешкала німа дівчинка. Не витримавши постійних глузувань з боку дітей односельців, вона втопилася в річці. На згадку про неї батько і збудував церкву. Сам Маєвський похований на церковному обійсті.

Храм виконаний з дуба та ясена у стилі українського бароко, інтер'єр прикрашений розписами та вишитими рушниками. У різний час церкву Святої Параскеви відвідували Тарас Шевченко, Олександр Пушкін, Василь Тропінін, Ференц Ліст, Михайло Старицький, Олена Пчілка.