Пам'ятки Вінницької області

Єдиний в Україні пам'ятник британському рок-музиканту Джону Леннону знаходиться в центрі Могоилева-Подільського, у сквері поряд із входом до міського парку.

Гранітна скульптура "бітла" створена в 1989-1990 роках відомим подільським скульптором Олексієм Альошкіним, встановлена серед кількох інших робіт майстра.

Свято-Георгіївський кафедральний собор (Грецька церква) у Могилеві-Подільському збудований у 1809-1819 роках за проєктом архітектора Йогана Фрейвальда в стилі класицизму.

Головний вхід акцентований чотириколонним портиком доричного ордера. Фасади виконані у системі повного іонічного ордера. Стіни прикрашають пілястри.

В інтер'єрах - олійний живопис кінця ХІХ століття. П'ятиярусний іконостас створений ніжинськими майстрами.

Окремо від церкви розташована кам'яна триярусна дзвіниця.

Свято-Успенська церква збудована замість згорілого дерев'яного козацького храму, заснованого в Озаринцях ще в 1719 році.

Парафіяни Успенського приходу, приписані після пожежі до Різдвяної церкви, довго не могли змиритися з тим, що на великі свята їм доводиться стояти під час служби на вулиці. У 1882 році вони відправили своїх представників до Кам'янця-Подільського митрополита, який виділив частину коштів та направив до села архітектора для спорудження нового храму.

Будівництво затягнулося багато років, парафіяни так і не змогли розрахуватися з архітектором, і той пообіцяв, що храм довго не простоїть. Він справді був закритий у 1930-х роках, довгий час використовувався для господарських потреб, і досі залишається у занедбаному стані.

Шаргородська синагога – один із найдавніших іудейських храмів на території України.

Зведена в 1589 році в стилі ренесансу, мала оборонне значення (збереглися бійниці в аттиці), входила до системи міських укріплень.

Під час турецького володарювання 1672-1699 років будівля використовувалася як мечеть. У 1930 році синагога було закрита.

Наразі будівля знаходиться на території сокоморсового заводу.

П'ятикупольна церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці в Озаринцях закладена в 1865 році  коштом графа Чацького, освячена в 1868 році.

Знаходиться на тому ж місці, де в 1719 році було збудовано першу дерев'яну православну церкву Озаринець.

Усередині Різдвяної церкви знаходиться двоярусний різьблений іконостас. Особливо шановані ікони: Божої Матері Скоропослушниці, Святого Онуфрія.

Залишки оборонних споруд Барського замку можна знайти на березі річки Рів на території нинішнього міського парку Бару.

Дерев'яний замок збудувала та назвала на честь рідного міста Барі польська королева Бона з італійського роду Сфорца у 1538 році. Старостами замку у різний час були Бернард Претвич, Станіслав Жолкевський та Богуслав Радзивілл.

У 1636 році, коли коронний гетьман Станіслав Конецпольський обрав Бар своєю новою резиденцією, розпочалося будівництво кам'яного замку. Автором проєкту був відомий французький інженер Гійом де Боплан. Замок на березі річки, піднятої високою греблею, був квадратний у плані, з чотирма бастіонами висотою майже 6 метрів. Його вважали другим за потужністю після Кам'янецького і називали "Ключем від Східного Поділля".

У 1648 році його було взято козацькими військами полковника Максима Кривоноса, потім деякий він час служив резиденцією Богдана Хмельницького. У 1672 році був захоплений турецькою армією.

Остаточно зруйнований в 1768 році російськими військами, що прийшли на допомогу польському королю в боротьбі проти конфедератів, які обрали Бар своїм форпостом.

Збереглися лише окремі фрагменти над річкою. На території замчища розбито міський парк, у центрі якого встановлено пам'ятник воїнам-визволителям.

Невеликий двоповерховий палац у стилі класицизму збудований у XVIII-XIX століттях представниками роду Потоцьких, яким Могилів-Подільський належав із 1713 року.

Можливо, належав графу Францішеку Потоцькому, сину подільського магната Станіслава Фелікса Потоцького, господаря Тульчина та Умані. Місто Могилів-Подільський з околицями Станіслав Потоцький подарував синові в 1799 році, коли того "за марнотратство і розпусту" вислав з Петербурга імператор Павло I. Достовірних відомостей про те, чи сам Францішек Потоцький був у Могилеві, немає. Відомо, що в 1811 році царський уряд російської імперії викупив місто Могилів у його далекого родича Вінцентія Потоцького за 587 220 рублів сріблом.

На даний момент будівля палацу Потоцьких на реконструкції.

Виставку військової техніки та зброї часів Другої світової війни відкрито ентузіастами на території, що прилягає до руїн ставки Гітлера "Вервольф" у Стрижавці, в приміщеннях колишнього пансіонату "Ластівка".

В експозиції представлені речі, знайдені місцевими жителями на території ставки, зброя та техніка радянської та німецької армій.

У дворі виставлено колекцію раритетної військової техніки часів Другої світової війни, у тому числі макет німецького танка "Тигр".

У вихідні дні та за попередніми замовленнями працює кафе, стилізоване під польову кухню.

Триповерхова будівля Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського збудована в 1936 році.

Рішення про будівництво першої міської бібліотеки у Вінниці було прийнято ще в 1902 році. Будівництво приурочили до 50-річчя від дня смерті Миколи Гоголя і спочатку бібліотека називалася "гоголівською". У 1907 році було відкрито першу двоповерхову будівлю публічної бібліотеки.

Після більшовицького перевороту її поповнили націоналізованими книжками із приватних бібліотек. З 1925 року центральна вінницька бібліотека носила ім'я біолога Климента Тимірязєва. У 1936 році її перевели до нового триповерхового будинку.

Під час Другої світової війни основне приміщення бібліотеки згоріло вщент. Тільки в 1955 році будівлю реконструювали і бібліотека знову запрацювала у звичайному режимі.

В 2022 році бібліотека отримала нову назву "Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Валентина Отамановського". На сьогодні вінницька обласна бібліотека має не лише велику кількість книг, але має і доступ до них в онлайн-режимі.

Вінницький обласний академічний український музично-драматичний театр імені Миколи Садовського заснований в 1910 році з ініціативи міської громадськості.

Будівлю за проєктом вінницького архітектора Григорія Артинова було зведено та оснащено за 11 місяців. Декорації виготовило одеське ательє Басовського, яке оформляло Олександрійський імператорський театр.

До 1917 року на сцені вінницького театру виступали лише заїжджі актори. Місцева трупа була створена в 1920 році Гнатом Юрою. Тут розпочинали свій творчий шлях такі визначні майстри, як Амвросій Бучма, Олексій Ватуля, Володимир Сокирко, Феодосія Барвінська. Навіть під час Другої світової війни театр не припиняв своєї роботи.

В 1957 році після успішних гастролей у Москві театру було присвоєно ім'я корифея української сцени Миколи Садовського.

Однією з найкращих сучасних постановок вважається лірична комедія "Будинок, у якому переночував Бог".

ДОТ-112 - фортифікаційна споруда 12-го Могилів-Ямпільського укріпрайону, спорудженого вздовж Дністра на кордоні з Румунією в 1931 році.

Будівництвом керував генерал-лейтенант інженерних військ Дмитро Карбишев. ДОТ-112 на околиці Могильова-Подільського був потужним довгостроковим укріпленням з ходами сполучення висотою 2-2,5 метри, капонірами, фільтраційними пристроями. Тут був склад зброї та боєприпасів, санчастина, їдальня, водопровід, наглядовий та командний пункт, телефонний та радіозв'язок. Озброєння складали три кулемети "Максим" на турелях та дві 76-міліметрові гармати. Гарнізон, який налічував понад 30 бійців, з 7 по 28 липня 1941 року стримував тиск гітлерівських військ, перешкоджаючи переправі через Дністер. Останні 7 захисників ДОТу були замуровані німцями живцем. На честь загиблих героїв зведено меморіал.

Для того, щоб побувати всередині підземних приміщень ДОТу, що збереглися, потрібно звернутися до Могилів-Подільського краєзнавчого музею.

Дворянська садиба польських магнатів Грохольських розташована в старовинному пейзажному парку площею 32 гектари, закладеному в XVIII сторіччі на околиці Вінниці, в П'ятничанах (нинішній район міста).

Замок-палац побудований на замовлення Міхала Ґрохольського, сина брацлавського судді Франциска Ксаверія Ґрохольського. Роботи з реконструкції парку проводив український пейзажист-архітектор Діонісій Міклер.

Двоповерховий палац виконано в стилі раннього класицизму з оборонними елементами. Поруч знаходяться два флігелі, павільйон та водонапірна вежа, стилізована під середньовічну.

В даний час садибу займає ендокринологічний диспансер та поліклініка, відвідування обмежене. Частково будівлі відреставровано.

Садиба польського публіциста Міхала Чацького, брата історика та просвітителя Тадеуша Чацького, закладена у Серебринцях у кінці XVIII століття.

В 1828 році маєток отримав у спадок син публіциста Александер Чацький. У 1831 році він збудував двоповерховий палац у стилі зрілого класицизму, що зберігся до наших днів.

Будівля прямокутна в плані, виконана з цегли і відштукатурена. Колони, сандрики та інші деталі виконані з тесаного пісковика. Центри головного та паркового фасадів акцентовані чотириколонними портиками. Ліпне оздоблення інтер'єрів частково виконане з полірованого алебастру.

В одній частині будівлі розташовується селищна рада, решта занепадає.

Заслуговує на увагу мармурова (овальна) зала, де ще збереглися залишки ліпнини.

Також збереглися господарські споруди садиби, ставок, парк, розбитий садівником Діонсієм Макклером.

У міському парку Ямполя виставлено колекцію сучасної скульптури – понад 20 робіт сучасних скульпторів.

Парк скульптур на березі Дністра заснований в 1988 році, коли в Ямполі проходив симпозіум скульпторів.

В експозиції просто неба представлені роботи Олексія Альошкіна, Людимли Алешкіної, Юрія Багаліки, Юлія Синкевича, Миколи Білика, Якова Куленка, Василя Федорука, Петра Матова, Юрія Миська та інших.

Залишки фортифікаційних споруд Шаргородського замку, збудованого в 1585 році нязем Яном Замойським.

Замок розташовувався на пагорбі при впаданні річки Ковбасної в Мурашку, мав цитадель на п'ять веж, далекобійну артилерію.

У 1595 році фортецю зруйнували козаки Северина Наливайка, а в 1648 році її захопили загони Максима Кривоноса. Козацький гарнізон витримував польські облоги до 1651 року, коли їх змусила здатися армія гетьмана Мартина Калиновського.

З XVIII століття шаргородський замок втратив стратегічне значення і став руйнуватися. Незважаючи на спробу реставрації, зроблену в ХІХ столітті, до наших днів дожили лише руїни однієї вежі та фрагменти підпірних стін, які розташовані серед приватної забудови.