Пам'ятки Вінницької області

Палац подільського маршалак Станіслава Комара у Мурованих Курилівцях зведено в 1805 році на основі кріпосних споруд XVI сторіччя.

В архітектурну композицію садиби архітектор включив частини замкових споруд: кам'яний ескарп бастіонного замку з північної, східної та південної сторін (що включає підземні склепінчасті каземати), а із західного, підлогового боку – фундаменти та руїни колишньої замкової стіни. Ця частина палацу виглядає дуже велично, тоді як зі зворотного боку є звичайною двоповерховою будівлею в стилі класицизму.

Частково зберігся пейзажний парк, будівництвом якого в 1814 році керував знаменитий ірландський паркобудівник Діонісій Міклер (Макклер), що створив безліч чудових парків на Поділлі.

Серед інших споруд садиби, що збереглися: арсенал (стайня), флігель у стилі неоготики, кам'яний трипролітний арочний міст через річку Жван.

У 1960-х роках палац зазнав серйозної перебудови (переплановано вестибюль, змінено розміри та рівні вікон другого поверху). Зараз у садибі розміщено санаторну школу-інтернат для дітей із захворюваннями серцево-судинної системи.

Садиба представників графського роду Потоцьких у Дашеві розташована в мальовничому місці над порогами річки Соб.

У нинішньому вигляді дашівський палац відбудував у 1850-х роках Влодзімеж Потоцький, онук господаря Тульчина та Умані Станіслава Щенсного Потоцького. Річка з мостом і греблею входили до композиції палацового парку, який частково зберігся у західній частині садиби.

Ансамбль складається з палацу та будов стайней. Дашівський палац виконано у формах пізнього класицизму. На парковому фасаді, що виходить на річку - відкрита лоджія з колонами з чавуну. Стайні збудовані з граніту та цегли, знаходяться через дорогу від палацу.

Нині у садибі розміщено школу-інтернат для дітей з розумовою відсталістю.

Палацово-парковий комплекс у Браїлові на березі річки Рів зведений у 1868 році багатим залізничним магнатом Карлом фон Мекком, який купив браїлівський маєток у Феліціана Юковського.

Двоповерховий палац у стилі класицизму розташований серед мальовничого парку зі ставками та містками, облаштуванням якого займалася дружина господаря – Надія фон Мекк.

Садиба увійшла в історію завдяки її дружбі з композитором Петром Чайковським. Їхнє знайомство було заочним - багато років, за взаємною домовленістю, вони спілкувалися лише з листування. 5 разів з 1778 по 1780 роки Чайковський бував у маєтку фон Мекк за відсутності господині. Тут він написав оперу "Орлеанська діва" та кілька романсів.

Палац було відновлено після Другої світової війни. Нині в будівлі розміщується Браїлівський професійний ліцей.

У лівому крилі працює музей Петра Чайковського та Надії фон Мекк. Відвідувачів знайомлять з історією їхніх стосунків та творчістю композитора. Усі експонати (меблі, музичні інструменти, приладдя для письма) було передано у користування музею нащадками фон Мекк.

Похмурий палац-шале в оточенні старих ялинок з боку парку нагадує будинок з привидами.

Побудований у Комаргороді в 1830-х роках князями Четвертинськими. У другій половині ХІХ століття будівля зазнала капітальної перебудови, фасади були оформлені різьбленим деревом та фахверком на кшталт швейцарських мисливських замків. Оранжерея, що раніше примикала до головного фасаду, не збереглася.

Парк, що оточує палац, закладено у кінці ХІХ століття графом Балашовим. Його площа становить близько 2,5 гектарів. Тут налічується понад 100 видів та форм дерев та чагарників. Крім цінних хвойних дерев, виростають горіх чорний і волоський, оксамит амурський і низку місцевих порід.

Нині палац Четвертинських - один із корпусів Комаргородського аграрного ліцею, більша частина приміщень у поганому стані.

Єдиний в Україні пам'ятник британському рок-музиканту Джону Леннону знаходиться в центрі Могоилева-Подільського, у сквері поряд із входом до міського парку.

Гранітна скульптура "бітла" створена в 1989-1990 роках відомим подільським скульптором Олексієм Альошкіним, встановлена серед кількох інших робіт майстра.

Свято-Георгіївський кафедральний собор (Грецька церква) у Могилеві-Подільському збудований у 1809-1819 роках за проєктом архітектора Йогана Фрейвальда в стилі класицизму.

Головний вхід акцентований чотириколонним портиком доричного ордера. Фасади виконані у системі повного іонічного ордера. Стіни прикрашають пілястри.

В інтер'єрах - олійний живопис кінця ХІХ століття. П'ятиярусний іконостас створений ніжинськими майстрами.

Окремо від церкви розташована кам'яна триярусна дзвіниця.

Свято-Успенська церква збудована замість згорілого дерев'яного козацького храму, заснованого в Озаринцях ще в 1719 році.

Парафіяни Успенського приходу, приписані після пожежі до Різдвяної церкви, довго не могли змиритися з тим, що на великі свята їм доводиться стояти під час служби на вулиці. У 1882 році вони відправили своїх представників до Кам'янця-Подільського митрополита, який виділив частину коштів та направив до села архітектора для спорудження нового храму.

Будівництво затягнулося багато років, парафіяни так і не змогли розрахуватися з архітектором, і той пообіцяв, що храм довго не простоїть. Він справді був закритий у 1930-х роках, довгий час використовувався для господарських потреб, і досі залишається у занедбаному стані.

Шаргородська синагога – один із найдавніших іудейських храмів на території України.

Зведена в 1589 році в стилі ренесансу, мала оборонне значення (збереглися бійниці в аттиці), входила до системи міських укріплень.

Під час турецького володарювання 1672-1699 років будівля використовувалася як мечеть. У 1930 році синагога було закрита.

Наразі будівля знаходиться на території сокоморсового заводу.

П'ятикупольна церква на честь Різдва Пресвятої Богородиці в Озаринцях закладена в 1865 році  коштом графа Чацького, освячена в 1868 році.

Знаходиться на тому ж місці, де в 1719 році було збудовано першу дерев'яну православну церкву Озаринець.

Усередині Різдвяної церкви знаходиться двоярусний різьблений іконостас. Особливо шановані ікони: Божої Матері Скоропослушниці, Святого Онуфрія.

Залишки оборонних споруд Барського замку можна знайти на березі річки Рів на території нинішнього міського парку Бару.

Дерев'яний замок збудувала та назвала на честь рідного міста Барі польська королева Бона з італійського роду Сфорца у 1538 році. Старостами замку у різний час були Бернард Претвич, Станіслав Жолкевський та Богуслав Радзивілл.

У 1636 році, коли коронний гетьман Станіслав Конецпольський обрав Бар своєю новою резиденцією, розпочалося будівництво кам'яного замку. Автором проєкту був відомий французький інженер Гійом де Боплан. Замок на березі річки, піднятої високою греблею, був квадратний у плані, з чотирма бастіонами висотою майже 6 метрів. Його вважали другим за потужністю після Кам'янецького і називали "Ключем від Східного Поділля".

У 1648 році його було взято козацькими військами полковника Максима Кривоноса, потім деякий він час служив резиденцією Богдана Хмельницького. У 1672 році був захоплений турецькою армією.

Остаточно зруйнований в 1768 році російськими військами, що прийшли на допомогу польському королю в боротьбі проти конфедератів, які обрали Бар своїм форпостом.

Збереглися лише окремі фрагменти над річкою. На території замчища розбито міський парк, у центрі якого встановлено пам'ятник воїнам-визволителям.

Невеликий двоповерховий палац у стилі класицизму збудований у XVIII-XIX століттях представниками роду Потоцьких, яким Могилів-Подільський належав із 1713 року.

Можливо, належав графу Францішеку Потоцькому, сину подільського магната Станіслава Фелікса Потоцького, господаря Тульчина та Умані. Місто Могилів-Подільський з околицями Станіслав Потоцький подарував синові в 1799 році, коли того "за марнотратство і розпусту" вислав з Петербурга імператор Павло I. Достовірних відомостей про те, чи сам Францішек Потоцький був у Могилеві, немає. Відомо, що в 1811 році царський уряд російської імперії викупив місто Могилів у його далекого родича Вінцентія Потоцького за 587 220 рублів сріблом.

На даний момент будівля палацу Потоцьких на реконструкції.

Виставку військової техніки та зброї часів Другої світової війни відкрито ентузіастами на території, що прилягає до руїн ставки Гітлера "Вервольф" у Стрижавці, в приміщеннях колишнього пансіонату "Ластівка".

В експозиції представлені речі, знайдені місцевими жителями на території ставки, зброя та техніка радянської та німецької армій.

У дворі виставлено колекцію раритетної військової техніки часів Другої світової війни, у тому числі макет німецького танка "Тигр".

У вихідні дні та за попередніми замовленнями працює кафе, стилізоване під польову кухню.

Триповерхова будівля Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського збудована в 1936 році.

Рішення про будівництво першої міської бібліотеки у Вінниці було прийнято ще в 1902 році. Будівництво приурочили до 50-річчя від дня смерті Миколи Гоголя і спочатку бібліотека називалася "гоголівською". У 1907 році було відкрито першу двоповерхову будівлю публічної бібліотеки.

Після більшовицького перевороту її поповнили націоналізованими книжками із приватних бібліотек. З 1925 року центральна вінницька бібліотека носила ім'я біолога Климента Тимірязєва. У 1936 році її перевели до нового триповерхового будинку.

Під час Другої світової війни основне приміщення бібліотеки згоріло вщент. Тільки в 1955 році будівлю реконструювали і бібліотека знову запрацювала у звичайному режимі.

В 2022 році бібліотека отримала нову назву "Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Валентина Отамановського". На сьогодні вінницька обласна бібліотека має не лише велику кількість книг, але має і доступ до них в онлайн-режимі.

ДОТ-112 - фортифікаційна споруда 12-го Могилів-Ямпільського укріпрайону, спорудженого вздовж Дністра на кордоні з Румунією в 1931 році.

Будівництвом керував генерал-лейтенант інженерних військ Дмитро Карбишев. ДОТ-112 на околиці Могильова-Подільського був потужним довгостроковим укріпленням з ходами сполучення висотою 2-2,5 метри, капонірами, фільтраційними пристроями. Тут був склад зброї та боєприпасів, санчастина, їдальня, водопровід, наглядовий та командний пункт, телефонний та радіозв'язок. Озброєння складали три кулемети "Максим" на турелях та дві 76-міліметрові гармати. Гарнізон, який налічував понад 30 бійців, з 7 по 28 липня 1941 року стримував тиск гітлерівських військ, перешкоджаючи переправі через Дністер. Останні 7 захисників ДОТу були замуровані німцями живцем. На честь загиблих героїв зведено меморіал.

Для того, щоб побувати всередині підземних приміщень ДОТу, що збереглися, потрібно звернутися до Могилів-Подільського краєзнавчого музею.

Дворянська садиба польських магнатів Грохольських розташована в старовинному пейзажному парку площею 32 гектари, закладеному в XVIII сторіччі на околиці Вінниці, в П'ятничанах (нинішній район міста).

Замок-палац побудований на замовлення Міхала Ґрохольського, сина брацлавського судді Франциска Ксаверія Ґрохольського. Роботи з реконструкції парку проводив український пейзажист-архітектор Діонісій Міклер.

Двоповерховий палац виконано в стилі раннього класицизму з оборонними елементами. Поруч знаходяться два флігелі, павільйон та водонапірна вежа, стилізована під середньовічну.

В даний час садибу займає ендокринологічний диспансер та поліклініка, відвідування обмежене. Частково будівлі відреставровано.