Пам'ятки Вінницької області

Костел Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії в Іванові входив до складу бернардинського монастиря, заснованого в 1780 році Соломією Холоневською.

Прикрашений колонами коринфського ордера та барочними вазами. Праворуч до будівлі костелу примикає Г-подібна у плані будівля костелу, фанерована за радянських часів кахельною плиткою.

Костел славився найбільшим на Вінниччині органом, який у 1943 році зруйнували німецькі окупанти.

Католицький костел Пресвятої Трійці один з перших та найбільших на Поділлі, заснований у 1603 році в Хмільнику, який в кінці XVI сторіччя був значним центром протестантизму.

Храм постраждав під час Визвольної війни, потім був сильно пошкоджений під час турецького панування в кінці XVII століття. Капітально відремонтований і розширений коштом Михайла Залеського, переосвячений в 1728 році під назвою Усікновення голови Івана Хрестителя.

Остання реконструкція проведено на початку XX століття. В інтер'єрі храму в стилі тосканського бароко зберігся олійний живопис початку XX століття.

Нині це діючий римсько-католицький костел Пресвятої Трійці Кам'янець-Подільської дієцезії.

Костел Святого Йосипа Обручника в Чечельнику заснований в 1751 році воєводою Краківським та Київським Станіславом Любомирським.

У 1786 році на місці згорілого дерев'яного храму було збудовано кам'яний, який зберігся до наших днів.

У костелі міститься чудотворна копія ікони Божої Матері Ченстоховської роботи невідомого художника.

За радянської влади костел був зачинений, дзвіниця зруйнована (зараз на її місці стоять інші будинки). Чудотворний образ ховали віруючі, проте від неналежного зберігання його було пошкоджено. У 1991 році отці-францисканці Максимілян Жидовський і Ян Дуклян Павлюк вивезли полотно до Польщі, де його було відреставровано та освячено Папою Іваном Павлом II, після чого ікона повернулася до Чечельника.

Нині костел Святого Йосипа реставрується зусиллями ченців-францисканців та сестер-альбертинок. Будиночок священика також зберігся, але перебуває в аварійному стані.

В 2015 році храм проголошений дієцезіальним санктуарієм Матері Божої Чечельницької.

Краєзнавчий музей Гайсинщини створено в 1995 році з ініціативи ветеранської організації Гайсина.

Музей розміщується в колишньому будинку директора чоловічої гімназії – пам'ятці архітектури початку ХХ століття.

В краєзнавчому музеї зберігаються предмети матеріальної та духовної культури як минулого цього краю, так і його сьогодення.

В експозиції представлені зразки зброї часів Другої Світової війни, предмети міського та сільського побуту ХХ сторіччя, ікони XVIII–XX століть, народна кераміка Бубнівського заводу, твори українського декоративно-ужиткового мистецтва.

Погребищенський краєзнавчий музей носить ім'я видатної української фольклористки, краєзнавиці і педагогині Насті Присяжнюк, яка народилася і більшу частину життя прожила у місті Погребище на Вінничині. За життя вона зібрала понад 6000 народних пісень, 4600 казок, 6100 прислів'їв і приказок.

Початок закладу поклала у 2007 році кімната-музей Насті Присяжнюк при місцевій школі, де вона вчителювала до 1957 року. Зараз Погребищенський краєзнавчий музей є комунальною установою Погребищенської міської ради.

Має чотири експозиції: іменна зала Насті Присяжнюк (особисті речі, світлини, листи, монографії), історична і виставкова зала (тематичні стенди, твори мистецтва і народних ремесел), етнографічна зала (народний одяг, побутові предмети, знаряддя праці), зала погребищенців-героїв російсько-української війни.

Літературний музей поета-байкаря Степана Руданського відкрито 1967 року на місці хати його батьків у селі Хомутинці на Вінничині, де і народився видатний український сміхотворець.

Ініціаторкою створення закладу була місцева бібліотекарка Юлія Грош, яка тривалий час збирала різні документи й матеріали, пов'язані з видатним земляком, і ще в 1959 році відкрила кімнату-музей Руданського в місцевому клубі (відкрито меморіальну дошку). 

Зараз Літературний музей Степана Руданського є комунальною установою Калинівської міскої ради. Експозиція у двох невеликих залах розповідає про життя і творчість класика української літератури. Предсталено деякі його осоисті речі, оригінальні фото і документи, які знайомлять з дитячими та юнацькими роками, навчанням у Кам'янці-Подільському, життям у Петербурзі, ялтинським періодом життя гумориста. 

Збереглася могила батьків Степана Руданського. Перед будівлею місцевої школи у 1969 році встановлене погруддя поетп. Поряд з музеєм 2021 року відкрито гранітний пам'ятник популярній пісні Степана Руданського "Повій, вітре, на Вкраїну", яка давно стала народною.

Щороку в середині січня, на день народження поета в Хомутинцях проводять Всеукраїнське свято сатири і гумору імені Степана Руданського "І я знов живий світ оглядую".

Літературно-меморіальний музей Михайла Стельмаха відкрито в селі Дяківці, на батьківщині видатного українського письменника, в спеціально спорудженій в 1989 році будівлі.

На першому поверсі розташована бібліотека та читальна зала. Другий поверх займають шість експозиційних залів та меморіальний кабінет Стельмаха з ірпінської дачі. У колекції є особисті речі письменника, документи, фотографії, кіноматеріали, меблі та книги з особистої бібліотеки Стельмаха.

Щорічно проводиться літературне свято до дня народження письменника.

Відвідувачі можуть відвідати територію меморіальної садиби, де знаходиться будинок родини Стельмахів.

Музей "Черевичок" у Хмільнику предтставляє найбільшу в Україні колекцію декоративно-сувенірного взуття, яка налічує понад 8500 експонатів із 70 країн.

Декоративні чобітки різних народів світу протягом багатьох років збирала мешканка Хмільника, філоботистка Неля Рибак. Тут є вироби зі скла, порцеляни, кришталю, шкіри, дерева, лози та багатьох інших матеріалів. Представлена продукція знаменитої італійської порцелянової фабрики Каподімонте, вироби Королівського фарфорового заводу Німеччини, богемський кришталь із Чехії тощо. Деякі експонати датуються серединою XVIII століття, але більшість зроблені у XX столітті. Частиною експозиції є придбана засновницею музею колекція сувенірних чобітків, зібрана у США з 1938 по 1952 рік.

Відвідувачів зустрічає різдвяна ялинка, прикрашена іграшками-черевичками. Також можна побачити черевик-акваріум, зроблений з муранського скла.

Під час відкриття музею "Черевичок" у 2021 році було зареєстровано національний рекорд – найбільша в Україні колекція сувенірно-декоративного взуття.

Музей Батозької битви відкрито в 1990 році як музей історії села Четвертинівка. В 2003 році музей набув статусу народного.

Експозиція розміщена в чотирьох залах на другому поверсі будівлі. У першій залі представлено життя селян XIX століття. Друга зала розповідає про історію виникнення села, а також про Батозьку битву.

В інших залах розміщені матеріали про Голодомор, Другу світову війну та становлення села в 1960-1990 роки.

З 2015 року це музей "Батозька битва", частина майбутнього історико-культурного заповідника "Батог".

Музей українського поета-дисидента Василя Стуса у його рідному селі Рахнівка на Вінничині розташовується в приміщенні Рахнівської загальноосвітньої школи імені Василя Стуса.

Територія школи межує з селянською садибою, де Стус народився у 1938 році та провів перші роки життя до переїзду родини Стусів у Донецьк (в рахнівському будинку досі мешкають їх родичі).

Експозиція у першій кімнаті музею знайомить з життєвим і творчим шляхом поета. Друга експозиція, оформлена у вигляді тюремної камери, присвячена перебуванню Стуса у засланні на Колимі. Серед експонатів музею – вишита сорочка Стуса, його дитяча колиска, старовинний патефон та інші речі родини Стусів. Загалом понад 500 експонатів.

На подвір'ї збереглася криниця, яку викопав батько поета. У 2006 році встановлено пам'ятник Василеві Стусу.

Музей гончарного мистецтва в селі Новоселівка – це музей-садиба братів Якима та Якова Герасименків, які прославилися на весь світ завдяки майстерним витворам художньої кераміки.

Музей відкрито в хаті, де народились відомі майстри, у 1988 році, з нагоди 100-річчя від дня народження Якима Герасименка. Брати виготовляли яскраві, оздоблені рослинними та геометричними орнаментами куманці, барильця, баньки, баклаги, кахлі, тарілки, полумиски, гладущики, горщики, іграшки, фігурний посуд, а також чайні та столові сервізи.

В музейній експозиції представлено роботи братів Герасименків та інших гончарів з Новоселівки та сусідньої Бубнівки, які здавна спеціалізувалися на виготовленні ужиткового посуду, а також робили будівельну кераміку. Адже гончарний промисел існував тут ще з ХVІІ століття, коли граф Станіслав Потоцький оселив у ціх селах 30 майстрів з Умані. Особливе місце серед виробів бубнівського гончарного мистецтва посідали керамічна іграшка і дрібна пластика (ікони, хрестики, тощо).

Окрему колекцію в музеї складають традиційний одяг і предмети побуту мешканців Новоселівки.

Музей етнографії та народного мистецтва імені Марії Руденко в Могилеві-Подільському розташований у приміщенні Будинку культури.

В основному присвячений подільській витинанці – традиційному мистецтву художньої вирізки. Основу експозиції складають роботи місцевої майстрині Марії Руденко, заслуженої працівниці культури України, знаменитої фольклористки, мистецького керівника фольклорно-етнографічного ансамблю "Горлиця".

Окрім витинанок, в експозиції представлено понад 3 тисячі народних пісень, тисячі прислів'їв та приказок, казок, легенд, переказів, замовлянь, голосінь.

Музей історії міста Козятин відкрився в 2004 році, до 130-річчя від дня надання Козятину статусу міста.

Експозиція розміщується у старовинній одноповерховій будівлі колишньої земської пошти кінця XIX – початку XX століття.

Основу фонду складають колекції залізничних ліхтарів, міщанських меблів, народного одягу, знарядь праці селян, фотографій, листівок, мідних монет, фронтових листів періоду І та ІІ Світових воєн, ювілейних медалей тощо.

Народний музей історії села Баланівка Гайсинського району відкрито у 1989 році в історичній будівлі Дзигарні – триярусної годинникової вежі XVII століття.

Музейний фонд налічує близько 6000 експонатів. Нестандартно організована експозиція у формі лабіринту розповідає про давні часи заснування Баланівки, добу козаччини, події XX століття на Вінничині.

Представлена старовинна зброя, знаряддя праці (ткацький верстат, дерев’яний млинок), предмети побуту, посуд, одяг, вишиті й ткані рушники, скатерки, доріжки та інші предмети декоративно-ужиткового мистецтва. Можна побачити й інтер’єр традиційної баланівської хати ХVІІ століття.

Музей історії села Гопчиця був створений у 1990 році за ініціативи вчителя історії Гопчицької середньої школи Антона Колісника, у 2018 році отримав звання народного.

Основні фонди музею нараховують 430 експонатів, які представлені у семи музейних залах. Сучасно оформлена експозиція розповідає про природу та історію села Гопчиця і всього Погребищенського краю, зокрема про розвиток місцевого хліборобства. На сайті громади представлено 3D-тур музеєм.