Пам'ятки Вінницької області

Музей історії та етнографії Немирівщини відкрито в 1991 році. З того часу експозиція постійно збільшувалась і зараз налічує понад 1000 одиниць зберігання. 

Немирів гостинно приймав великих державних і політичних діячів, а також обдарованих, високоталановитих літераторів і вчених. Так, у 1821 році тут в родині офіцера народився поет Микола Некрасов. Також тут жила та працювала відома українська письменниця Марко Вовчок. Їхній творчості присвячена основна експозиція музею.

Музей історії та етнографії Немирівщини розташований на північно-східній околиці Немирова.

Музей історії та етнографії Тепличчини розташовується в одному приміщенні з дитячою музичною школою, в основі якого – старовинна будівля церкви XVIII-XIX століть. За радянських часів вона була капітально перебудована і тепер зовні зовсім не схожа на храм.

Музей Тепличчини заснований у 2014 році відділом освіти, культури, молоді та спорту Теплицької селищної ради. В основній експозиції представлені предмети побуту та знаряддя праці ХІХ – початку XX століть.

Також розгорнуто виставку військового спорядження та амуніції учасників російсько-української війни.

Музей Миколи Леонтовича відкрито у селі Марківка, де жив батько композитора, автора всесвітньо відомого "Щедрика".

Саме в будинку батька Миколу Леонтовича було застрелено чекістом в 1921 році. В Марківці він тоді ж і був похований. А в 1977 році, до століття від дня народження композитора, було відкрито музей і встановлено бронзове погруддя (художник Ярослав Ульгурський).

В музеї представлені фотографії родини Леонтовичів, оригінальні рукописи партитур, титульних обкладинок Першої та Другої збірки пісень з Поділля, піаніно, книги, ноти та меблі.

На могилі Леонтовича встановлений гранітний обеліск. Планується встановлення пам'ятника "Щедрику".

22 серпня 2016 року відбулося відкриття оновленного музею Миколи Леонтовича як філії Вінницького обласного краєзнавчого музею.

Музей видатного українського історика, громадського та політичного діяча Михайла Грушевського в селі Сестринівка відкритий до 140-річчя великого українця.

Невелика музейна будівля стоїть на місці садиби його діда, місцевого священника Захарія Опокова, в чиїй родині у 1847 році народилася його мати Глафіра Опокова (Грушевська). У дитячі роки Михайло Грушевський неодноразово приїздив до Сестринівки, сюди він приїжджав і під час канікул в університеті, потім часто згадував село у своїх творах.

Перший громадський музей було відкрито у середній школі Сестринівки у 1996 році, а вже за 10 років збудоване нове приміщення для музею, оновлено і розширено експозицію. Зараз це філія Вінницького обласного краєзнавчого музею. Фонди закладу нараховують близько 400 предметів.

В експозиції представлено багато унікальних речей, серед яких є метрична книга місцевої церкви, де записана Глафіра Опокова: її хрестини та вінчання. Можна побачити родовід Опокових, світлини і документи батьків, братів і сестер, а також тогочасні видання, газетні публікації.

Центральне місце в експозиції музею відведено матеріалам про період життя Грушевського як політика, що очолював з березня 1917 року по квітень 1918 року у період національного піднесення і відродження Української держави Українську Центральну Раду.

Музей розташований поруч із церквою Покрови Пресвятої Богородиці, де служив дід Грушевського. Встановлено пам'ятник на честь 135 річниці з дня народження Михайла Грушевського.

"Музей мужніх" у Вінниці, як відокремлений підрозділ Вінницького обласного краєзнавчого музею, планують відкрити в приміщенні колишнього відомчого музею Головного управління Національної поліції України у Вінницькій області "Мій край - Поділля".

Експозицію "Музею Мужніх" вирішили присвятити виключно героям Революції гідності і російсько-української війни. Окрім військових, в експозиції передбачається представити потужний волонтерський рух, добровольчий рух, капеланів, військових медиків, вимушено переміщених осіб - тобто, показати російсько-українську війну максимально широко.

Станом на лютий 2023 року експозиція вже налічує понад 800 предметів. Це особисті речі українських Героїв, нагороди, світлини, документи, військова форма, спорядження, зброя та багато іншого.

Серед експонатів майбутнього "Музею Мужніх" є й предмети ворожої російської армії: форма, обгорілі дула від кулеметів Калашникова, тубуси від гранатометів, радіостанція. Зокрема й два види сухпайків армії росії. Також волонтери передали в музей знайдені касетні боєприпаси РСЗВ "Смерч".

На фасаді будівлі планують облаштувати "Стіну пам’яті" з поіменним переліком загиблих вінничан.

Музей культури села та галерея Прокопа Колісника відкриті в селі Поташня 2004 року.

Ініціатором створення музею був український живописець та письменник, заслужений художник України Прокіп Колісник, чиє ім'я тепер носить заклад.

Музей розміщується в одноповерховому будинку в центрі села, побудованому наприкінці XVIII століття у стилі класицизму.

В експозиції представлені старовинні речі сільського побуту і народного мистецтва, а також колекція живописних творів художника, що народився і провів дитинство в Поташні.

Інтерактивний музей ткацтва в Буші відкрився 2019 року в межах мистецького проєкту "Шляхами тканої Буші". Проєкт передбачає відтворення повного процесу виготовлення ткацького виробу традиційними способами та навчання з різних технік ткацтва для всіх бажаючих.

В експозиції представлені різноманітні ткацькі верстати та інше устаткування для виготовлення тканин, старовинні килими, доріжки, веретки, рушники та багато інших виробів майстрів народного мистецтва Поділля.

Бушанський музей ткацтва пропонує відвідувачам спробувати самостійно попрацювати за верстатами, аби відчуєте всі тонкощі ткацького ремесла та процесу виробництва тканини.

Музей ткацтва є відділенням Державного історико-культурного заповідника "Буша".

Музей Української марки імені Якова Балабана відкрито в 2016 році в будівлі Вінницької обласної дитячої бібліотеки.

Експозиція створена на основі колекції марок мецената Олександра Балабана, сина сотника УНР Якова Балабана, який емігрував до США.

Представлені унікальні зразки української поштової історії, марки різних історичних періодів – революційних 20-х, передвоєнних 40-х, листи зі штемпелями 1918 року, марки ЗУНР за три крони, сучасні блоки тощо.

Також експозиція має мініатюри з лімітованих колекцій, які сьогодні існують лише у кількох примірниках у світі.

Музей видатного подільського фольклориста і етнографа Гната Танцюри відкрито 1990 року в його будинку в Гайсині, де він жив і працював з 1944 року до останніх днів свого життя.

Танцюра став відомим як збирач понад 2500 українських пісень та автор багатьох друкованих праць, серед яких відомі "Записки збирача фольклору". Записані ним зразки усної народної творчості становлять основу музейної колекції, яка нараховує понад 4500 предметів. Реліквії життя Танцюри розповідають про працю видатного фольклориста. Тут можна побачити особисті речі, рукописи, друковані видання, світлини, вишивки. Чільне місце серед експонатів посідає фісгармонія, придбана Танцюрою в костьолі святого Яна Непомука в селі Куна. 

Музей фольклору Гната Танцюри є культурно-освітнім осередком з вивчення та пропаганди усної народної творчості, народознавства, пісенного багатства Гайсинщини.

Музей хліба в Білопіллі створено в 1986 році на основі старовинного вітряка, який побудував у 1910 році місцевий майстер Федір Білошкап, використавши деталі вітряка XVIII сторіччя.

На першому та другому ярусах млина розміщено експозицію, яка знайомить відвідувачів з історією хліба з найдавніших часів до наших днів. У господарській споруді представлені знаряддя праці хліборобів XIX – початку ХХ століття.

Музейна хата відтворює сільський побут XVIII-XIX сторічь, традиційними елементами інтер'єру якої є піч, червоний кут, жердина для одягу, стіл, лави, ліжко, колиска для дитини.

На відкритому майданчику демонструється землеробська техніка, тяглові знаряддя обробітку ґрунту. У дворі знаходяться пасіка та криниця.

Меморіальний музей академіка Данила Заболотного заснований 1929 року в його рідному селі Чоботарка (нині Заболотне) на Вінничині, де він народився, жив і був похований.

Видатний мікробіолог і епідеміолог, академік Данило Заболотний заснував першу в світі кафедру епідеміології в Одесі, а також Інститут мікробіології та епідеміології в Києві. У його рідній хаті під солом'яною стріхою повністю зберігся оригінальний інтер'єр: шафа з книгами вченого, цейсівський мікроскоп, з яким він подорожував пустелями Азії, старий солом'яний бриль на вішалці. Експозиція з восковими фігурами в одній із кімнат відтворює сцену прийому Заболотним місцевого пацієнта під час перебування у рідному селі.

На території садиби відтворена літня кухня та споруджено окремий експозиційний будинок, де можна побачити масштабну діораму "Данило Заболотний в експедиції по боротьбі з чумою", яка відтворює один із епізодів роботи вченого в Маньчжурії. Повертаючись з експедицій, Заболотний завжди привозив із собою екзотичні рослини. В саду біля хати дотепер ростуть висаджені ним карпатська береза, уссурійський клен та великий кущ кизилу.

Недалеко від хати – і могила Данила Кириловича з надгробком у стилі конструктивізму роботи художника Василя Кричевського.

Садиба-музей академіка Заболотного входить в структуру Інституту мікробіології і вірусології Національної академії наук України.

Краєзнавчий музей у Мурованих Курилівцях відкрито в 1992 році у будинку культури з ініціативи родини відомого українського художника Федіра Коновалюка, уродженця села Ягідне неподалік Мурованих Курилівців.

У подарунок музею родина передала колекцію полотен Коновалюка: портретний живопис, краєвиди, ілюстрації до творів українських письменників. У 2010 році з нагоди 120-річчя від дня народження художника відкрито його музейну кімнату.

Ободівський краєзнавчий музей створено у 1959 році.

Тривалий час експозиція розміщувалася у чотирьох залах невеликого приміщення біля будинку культури в центрі Ободівки. Зараз музей частково переїхав у реконструйоване приміщення колишньої доброчинної лікарні, побудованої у 1890 році родиною Собанських, яка володіла Ободівкою впродовж 130 років.

Фонди музею нараховують близько 5000 предметів, серед яких побутові речі ободівчан ХІХ-XX століть, знаряддя праці, зразки військового спорядження, нумізматичні та археологічні знахідки, документи, листи, фотографії, нагороди, літературні твори місцевих авторів.

Експозиція музею розміщується в чотирьох залах, кожна з яких відтворює історію Ободівки певного періоду. Перша зала знайомить з історією села від XVI століття до 1924 року. Зокрема, тут представлено фотографії та речі родини Собанських. Матеріали другої зали розповідають про соціально-економічний розвиток села впродовж 1924-1941 років. Наступні зали розповідають про події Другої світової війни та російсько-української війни, пр відомих ободівчан та про історичні місця села.

В етнографічній експозиції представлена колекція вишитих рушників з вишивкою різних регіонів, виставка оздоблених яєць, наперстків, ляльок мотанок місцевої талановитої майстрині декоративно-прикладного мистецтва Любові Сиворог.

Краєзнавчий музей села Ольгопіль розташований в центрі села.

Організатором і першим директором музею був учитель історії Ольгопільської середньої школи Яків Кифоренко, який зібрав багатий матеріал про минуле села Ольгопіль. Музей відкрито в 1979 році, а в 1991році йому присвоєно звання народного.

Сьогодні колекція музею нараховує 1960 предметів, серед яких є речові, образотворчі, декоративно-ужиткові, писемні, фото, природничі, відеоматеріали, які засвідчують життя від далекого минулого до сучасного періоду краю.

Експозиця музею відображає культуру українського народу та традиції села: народний жіночий та чоловічий одяг, взуття, предмети меблювання селянського будинку, господарського та кухонного начиння: стільці, лави, шафи, скрині, корита, кошики, відра, кухлі, рогачі, решета, сита, глеки, дерев'яні та глиняні миски, горщики, макітри.

До другої тематичної групи належать гончарні вироби та знаряддя гончарного виробництва.

Найбільша експозиція – етнографічна колекція ткацтва та вишивки.

Комунальна установа "Оратівський краєзнавчий музей" заснована 1993 року, підпорядковується відділу культури, молоді та спорту Оратівської селищної ради.

Заклад розташовується в колишньому приміщенні бібліотеки в центрі селища Оратів.

Музейна колекція становить більше 2 000 предметів. В етнографічній колекції представлені домоткані вишиті сорочки з сіл Якимівка, Човновиця, Лопатинка, Мервин, смт Оратів, Рожична, керамічні вироби місцевих гончарів, а також різні предмети українського народного побуту.