Пам'ятки Вінницької області

Костел Матері Божої святого скапулярію у Брацлаві побудований у 1865-1884 роках на пожертвування парафіян. До того в місті були дерев'яні католицькі храми, перший з яких згадується в XVI сторіччі, але часто горіли.

Новий брацлавський костел був збудований із цегли у стилі бароко. По обидва боки фасаду височіли дві готичні вежі, вкриті золоченим залізом, на яких було встановлено два залізні золочені хрести. Між вежами костелу знаходилися три кам'яні статуї: Матері Божої зі Спасителем, Святого Йосипа та Святого Іоанна. У 1889 році костел освятив єпископ Кирило Любовидський.

За радянських часів святиня була зачинена, у будівлі розміщувався будинок культури. Нині брацлавський костел знову чинний.

Костел Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії в Іванові входив до складу бернардинського монастиря, заснованого в 1780 році Соломією Холоневською.

Прикрашений колонами коринфського ордера та барочними вазами. Праворуч до будівлі костелу примикає Г-подібна у плані будівля костелу, фанерована за радянських часів кахельною плиткою.

Костел славився найбільшим на Вінниччині органом, який у 1943 році зруйнували німецькі окупанти.

Костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Мурафі заснований у 1624 році ченцями домініканцями, які прибули до села на запрошення Ядвіги Язловецької-Белжецької, онуки великого коронного гетьмана Юрія Язловецького.

При костелі до 1850 року діяв домініканський монастир, обнесений оборонними стінами з кутовими вежами (збереглися північно-східна шестигранна цегляна вежа і ділянка південних і східних стін). Також зберігся двоповерховий корпус келій у стилі бароко.

Костел постраждав під час Визвольної війни, але був відновлений коштом графа Йоахіма Кароля Потоцького, про що нагадує його родовий герб, пам'ятна дошка та портрет у парадному мундирі над бічними дверима. Після реконструкції храм зберіг риси бароко, підкреслені архітектурою порталу із двома високими вежами.

Після закриття монастиря російською владою костел Непорочного Зачаття став парафіяльним, він залишався чинним навіть протягом майже всього радянського періоду. Завдяки цьому чудово зберігся не лише зовнішній декор, а й інтер'єри з ліпниною, вітражами, настінними фресками.

Головна святиня костелу Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії – чудотворна ікона Матері Божої Мурафської (XVII сторіччя) у головному вівтарі.

Католицький костел Пресвятої Трійці один з перших та найбільших на Поділлі, заснований у 1603 році в Хмільнику, який в кінці XVI сторіччя був значним центром протестантизму.

Храм постраждав під час Визвольної війни, потім був сильно пошкоджений під час турецького панування в кінці XVII століття. Капітально відремонтований і розширений коштом Михайла Залеського, переосвячений в 1728 році під назвою Усікновення голови Івана Хрестителя.

Остання реконструкція проведено на початку XX століття. В інтер'єрі храму в стилі тосканського бароко зберігся олійний живопис початку XX століття.

Нині це діючий римсько-католицький костел Пресвятої Трійці Кам'янець-Подільської дієцезії.

Костел Св. Йосипа побудований у Гнівані в 1906 році коштом поміщиків Яна Барановського, Кароліни Ярошинської та інших парафіян-католиків.

Храм виконаний у неоготичному стилі. Всередині його прикрашають вирізьблені з дерева біблійні сцени. Вітражні вікна та люстри у вигляді великих свічників створюють атмосферу затишку та спокою. Біля вівтаря з правого боку стоїть скульптура Святого Йосипа з Немовлям, з лівого боку – ікона Богородиці. У глибині споруди розташований вівтар із розп'яттям Ісуса.

На центральному дворі споруджено грот Діви Марії.

За радянських часів храм використовувався як виробниче приміщення. У 1992 році костел Святого Йосипа було повернуто католицькій парафії Гнівані, проведено реставрацію.

Костел Святого Йосипа Обручника в Чечельнику заснований в 1751 році воєводою Краківським та Київським Станіславом Любомирським.

У 1786 році на місці згорілого дерев'яного храму було збудовано кам'яний, який зберігся до наших днів.

У костелі міститься чудотворна копія ікони Божої Матері Ченстоховської роботи невідомого художника.

За радянської влади костел був зачинений, дзвіниця зруйнована (зараз на її місці стоять інші будинки). Чудотворний образ ховали віруючі, проте від неналежного зберігання його було пошкоджено. У 1991 році отці-францисканці Максимілян Жидовський і Ян Дуклян Павлюк вивезли полотно до Польщі, де його було відреставровано та освячено Папою Іваном Павлом II, після чого ікона повернулася до Чечельника.

Нині костел Святого Йосипа реставрується зусиллями ченців-францисканців та сестер-альбертинок. Будиночок священика також зберігся, але перебуває в аварійному стані.

В 2015 році храм проголошений дієцезіальним санктуарієм Матері Божої Чечельницької.

Костел Святого Станіслава заснований в Оратові у 1765 році коштом магната Станіслава Оранського. У 1845 році старий костел коштом парафіян був перебудований у неороманському стилі.

У 1856 році в цьому костелі вінчалися Аполло Коженьовський та Єва Бобровська, батьки письменника Джозефа Конрада (Юзефа Теодора Конрада Коженьовського).

В радянські часи будівля костелу використовувалася як кінотеатр, потім як будинок культури. У 1996 році костел Святого Станіслава було повернуто католицькій громаді Оратова.

Костел Святого Яна Непомука заснований власником Махнівки Протазієм Потоцьким у 1794 році, коли постраждалий під час Визвольної війни костел бернардинців, що існував з XVII сторіччя, остаточно став непридатним.

У нинішньому вигляді храм відбудовано в 1840 році, реконструйовано в 1905 році.

За радянської влади костел було закрито, приміщення перебудовано та пристосовано для господарських потреб.

У 1992 році костел святого Яна Непомука було повернуто католицькій громаді та переосвячено.

Костел Марії Сніжної у Літині збудований у 1856 році на місці старого дерев'яного костелу Непорочного Зачаття Діви Марії, відомого з 1748 року.

За радянських часів храм був закритий, приміщення використовувалося як будинок культури.

Нині костел Непорочного Зачаття Діви Марії повернуто католицькій громаді Літіна, відновлено дві його втрачені вежі.

Костел Святої Трійці в Маньківцях заснований у 1763 році поміщиком Юзефом Дембським. У 1789 році він був перебудований в камені у формах раннього класицизму.

За радянських часів храм було закрито, зараз він перебуває у напівзруйнованому стані. Частково вціліла плита з епітафією на честь Теклі Дембської-Вітославської (1830 рік).

Краєзнавчий музей Гайсинщини створено в 1995 році з ініціативи ветеранської організації Гайсина.

Музей розміщується в колишньому будинку директора чоловічої гімназії – пам'ятці архітектури початку ХХ століття.

В краєзнавчому музеї зберігаються предмети матеріальної та духовної культури як минулого цього краю, так і його сьогодення.

В експозиції представлені зразки зброї часів Другої Світової війни, предмети міського та сільського побуту ХХ сторіччя, ікони XVIII–XX століть, народна кераміка Бубнівського заводу, твори українського декоративно-ужиткового мистецтва.

Погребищенський краєзнавчий музей носить ім'я видатної української фольклористки, краєзнавиці і педагогині Насті Присяжнюк, яка народилася і більшу частину життя прожила у місті Погребище на Вінничині. За життя вона зібрала понад 6000 народних пісень, 4600 казок, 6100 прислів'їв і приказок.

Початок закладу поклала у 2007 році кімната-музей Насті Присяжнюк при місцевій школі, де вона вчителювала до 1957 року. Зараз Погребищенський краєзнавчий музей є комунальною установою Погребищенської міської ради.

Має чотири експозиції: іменна зала Насті Присяжнюк (особисті речі, світлини, листи, монографії), історична і виставкова зала (тематичні стенди, твори мистецтва і народних ремесел), етнографічна зала (народний одяг, побутові предмети, знаряддя праці), зала погребищенців-героїв російсько-української війни.

Літературний музей поета-байкаря Степана Руданського відкрито 1967 року на місці хати його батьків у селі Хомутинці на Вінничині, де і народився видатний український сміхотворець.

Ініціаторкою створення закладу була місцева бібліотекарка Юлія Грош, яка тривалий час збирала різні документи й матеріали, пов'язані з видатним земляком, і ще в 1959 році відкрила кімнату-музей Руданського в місцевому клубі (відкрито меморіальну дошку). 

Зараз Літературний музей Степана Руданського є комунальною установою Калинівської міскої ради. Експозиція у двох невеликих залах розповідає про життя і творчість класика української літератури. Предсталено деякі його осоисті речі, оригінальні фото і документи, які знайомлять з дитячими та юнацькими роками, навчанням у Кам'янці-Подільському, життям у Петербурзі, ялтинським періодом життя гумориста. 

Збереглася могила батьків Степана Руданського. Перед будівлею місцевої школи у 1969 році встановлене погруддя поетп. Поряд з музеєм 2021 року відкрито гранітний пам'ятник популярній пісні Степана Руданського "Повій, вітре, на Вкраїну", яка давно стала народною.

Щороку в середині січня, на день народження поета в Хомутинцях проводять Всеукраїнське свято сатири і гумору імені Степана Руданського "І я знов живий світ оглядую".

Меморіальна Миколаївська церква-усипальниця є частиною Національного музею-садиби Миколи Пирогова. Розташована за 1,5 кілометрів від садиби Вишня, в колишньому селі Шеремітка.

Храм заснований в 1881 році як невелика каплиця над склепом Пирогова. Тіло видатного хірурга за наполяганням його дружини було забальзамовано петербурзьким доктором Давидом Виводцевим і поміщене в заскленому саркофазі. У 1885 році над склепом збудували Миколаївську церкву за проєктом академіка архітектури Віктора Сичугова.

Під час Другої світової війни саркофаг із тілом Пирогова був заритий у землю, згодом знадобилася реставрація та повторне бальзамування.

Дерев'яна Миколаївська церква в Лозовій побудована в 1752 році.

За легендою, храм перевезено до Лозової із сусіднього Шаргорода. Церква тризрубна, триголова. Інтер'єр перебудований у 1796 році.

На схід від церкви розташована дерев'яна квадратна у плані триярусна дзвіниця. Обидві споруди, оточені низькою дерев'яною та частково кам'яною огорожею, утворюють ансамбль пам'ятки подільської школи народної архітектури.