Пам'ятки Чернігівської області

Садиба Чернігівського полковника Василя Дуніна-Борковського, генерального обозного часів Гетьманщини, розташовувалась на околиці Чернігова, в селі Бобровиця (зараз мікрорайон міста).

На підвалах одноповерхового полковницького будинку, побудованого в 1680-1690-х роках, зараз стоїть збудований пізніше двоповерховий будинок у стилі класицизму.

Об'єкт знаходиться на території військової частини, обмежений доступ.

Садиба ватажка чернігівського дворянства Григорія Глібова з'явилася на околиці Чернігова - на Бобровиці - в кінці ХІХ століття.

Депутат Державної думи, заможний землевласник Григорій Глібов мав славу людини ексцентричної. Свій романтичний палац він збудував у стилі неоготики, прикрасивши його дещо незграбною сторожовою вежею. До садиби вела липова алея, вздовж якої лежали великі валуни. Місцеві мешканці ще тоді прозвали палац Глібова "замком".

Наразі в садибі Глібова розташований Інститут сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук.

Садиба Кочубеїв у Тиниці – пам'ятка архітектури національного значення.

Заснована нащадками генерального судді Василя Кочубея, які володіли селом у ХІХ столітті. Центром композиції є садибний будинок Кочубеїв, збудований у XVIII сторіччі. До будинку веде гарна густа соснова алея.

Будівля палацу одноповерхова, кам'яна, прямокутна в плані, із строго симетричною композицією фасадів. Далі в парку знаходиться будівля скарбниці із надбудованим другим поверхом, який змінив первісний вигляд споруди.

Парк у Тиниці був заснований одночасно з Сокиринським парком стараннями Григорія Галагана у першій половні ХІХ століття. Загалом збереглася складна планувальна система з кількох паркових майданчиків з алеями. Дуже цікава архітектурна структура парку: чотири алеї - ялинова, кленова, каштанова та липова - променями сходяться до центру.

До 2006 року на території комплексу було ПТУ. На даний момент будівлі та парк у жалюгідному стані.

Свято-Благовіщенський монастир у Ніжині засновано в 1702 році митрополитом Стефаном Яворським, брат якого служив у цей час настоятелем Свято-Миколаївського собору.

Благовіщенський собор збудовано в 1716 році за проєктом московського архітектора Григорія Устинова в стилі бароко. Мав другу назву - Назарет Богородичний. Всередині збереглися фрагменти розписів XVIII-XIX століть.

До комплексу Благовіщенського монастиря також входить Петропавлівська церква з дзвіницею (1803 рік), будинок ігумена з трапезною та келіями (1808 рік), а також 12 монастирських крамниць.

В 1999 році комплекс Благовіщенського монастиря передали громаді УПЦ московського патріархату, діє чоловічий монастир, проте реставрація будівель ведеться дуже повільно. Церковні крамниці використовуються як магазини, перукарні та інше.

Свято-Вознесенська церква у Корюківці заснована в 1882 році.

Перший храм був дерев'яним. У 1904 році на його місці було відбудовано нову Свято-Вознесенську церкву з червоної цегли.

Свято-Вознесенська церква в Радьківці збудована на території садиби та коштом колезького асесора Федіра Раковича.

За деякими даними, автор проєкту – майстер-самоучка Майстренко. Храм у стилі класицизму. Центральний четверик увінчаний великим куполом із глухим ліхтариком. Частково зберігся декор інтер'єру. З півночі храм з'єднаний із теплою церквою Олександра Невського, збудованою у 1849 році, яка майже повністю зруйнована.

У 2009 році при храмі відкрили Свято-Вознесенський чоловічий монастир Православної церкви України, якому допомагає Окремий Прилуцький козацький полк імені Петра Сагайдачного.

Церква знаходиться на східній околиці села посеред старовинного парку.

Збереглася гранітна надгробна плита поміщиці Ракович.

Воскресенська церква - єдиний православний храм, що повністю зберігся за час радянської влади в Острі.

Звістка про закладку дерев'яної Воскресенської церкви датується 1790 роком. Через півстоліття храм був відбудований у класичних формах у камені.

В Свято-Воскресенській церкві зберігається ікона Святої Варвари, створена іконописцем Василем Левченком.

Свято-Данілівська церква в Костобоброві будувалася з 1996 по 1997 рік за ініціативою другого президента України Леоніда Кучми, який закінчив школу в цьому селі. Храм названо на честь його батька.

Раніше на цьому місці була дерев'яна Вознесенська церква, збудована в 1911 році та спалена у 1979 році за наказом чернігівського керівництва.

Свято-Миколаївська церква в Білорічиці – це все, що залишилося від садиби Олени Волконської-Рахманової – доньки декабриста Сергія Волконського.

Садиба належала їй з 1873 року. У селі жив і творив Олександр Юлійович Ягно – архітектор, художник та майстер художньої кераміки. Це з його руки в маєтку Рахманових були збудовані всі житлові та господарські споруди садиби. До комплексу входили палац (1886 рік), флігель для гостей (1878 рік), пекарня та церква (1850 рік). Палац був зруйнований під час Другої світової війни. Церква ж була розібрана вже за радянських часів – у 1962 році.

До нашого часу зберігся лише будинок флігелю для приїжджих, у якому зараз знаходиться Свято-Миколаївська церква. У цьому витворі архітектури змішані форми російської (XVII-XVIII століття) та української народної архітектури.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква в Морівську збудована у XIX століті.

За радянської влади храм було закрито. До наших днів Миколаївська церква збереглася і знову діє, проте проведена нещодавно реконструкція повністю змінила її зовнішність, і храм втратив свій історичний вигляд.

Свято-Миколаївська церква в Козельці споруджена в 1781-1784 роках на місці старого дерев'яного храму.

Кам'яна однокупольна Миколаївська церква розташована в історичному центрі Козельця на березі річки Остер, недалеко від собору Різдва Богородиці. Місце розташування храму фіксує південний кордон Козелецької фортеці XVII-XVIII сторічь.

Церква добре зберегла свої первісні архітектурні форми в стилістиці пізнього бароко за винятком бані, завершення якої в 1811 було замінено сферичним куполом.

В 1981-1989 роках проведено реставраційні роботи та відновлено втрачене завершення бані. Нещодавно було створено новий іконостас, основою для написання якого послужили розписи Володимирського собору.

Сьогодні Миколаївська церква є храмом, що діє.

Свято-Миколаївський кафедральний собор - головний храм Ніжина, один із перших зразків архітектури українського бароко.

Собор збудований у 1658-1668 роках козаками Ніжинського полку коштом полковників Івана та Василя Золотаренків на місці старого дерев'яного храму. Повторює у камені класичні прийоми української дерев'яної архітектури. Характерна риса архітектури п'ятикупольного храму - "всефасадність", тобто він однаково виглядає з усіх боків. Усередині заслуговує на увагу різьблений іконостас.

В 1663 році Миколаївський собор у Ніжині став центром драматичних подій, пов'язаний із "Чорною радою" - тут було обрано гетьманом Лівобережної України кошового отамана Запорозької Січі Івана Брюховецького, що прийнято вважати початком Руїни - розпаду гетьманської держави.

Згідно з місцевою легендою, в цьому ж храмі (ще дерев'яному) гетьман Богдан Хмельницький вінчався із сестрою ніжинських полковників Ганною Золотаренко, проте насправді їхнє весілля відбулося в Корсуні.

В 1990 році Миколаївський собор було відреставровано та передано релігійній громаді УПЦ московського патріархату. Тепла церква Іоанна Предтечі (1842 рік), що входила до комплексу, перебудована в Будинок культури (вулиця Батюка, 16).

В сквері перед Миколаївським собором встановлено пам'ятники Богданові Хмельницькому та Марії Заньковецькій.

Свято-Михайлівська церква в Полонках збудована в 1777-1779 роках (за іншою версією в 1720 році) коштом Олександра Шила, сина священика.

В архітектурі дуже помітно вплив дерев'яної народної архітектури Лівобережної України. Спочатку храм мав одну баню, потім до нього прибудували дві бані над бічними камерами і додали ліпнину на фасадах. 

Це один із найвиразніших храмів епохи українського бароко на Чернігівщині. У Михайлівській церкві зберігаються мощі Святителя Димитрія, митрополита Ростовського. Поруч із храмом знаходиться святе джерело, воді з якого приписують цілющі властивості.

Свято-Михайлівська церква збудована в селі Безуглівка у 1805-1835 роках.

Архітектуру кам'яного храму у стилі класицизму відносять до провінційного ампіру. На церковному обійсті зберігся надгробний камінь на могилі безуглівського поміщика Михайла Сидоренка.

Церква в ім'я святого Пантелеймона Цілителя у Прилуках розташована на центральній транспортній магістралі міста в бік Ромен.

Невеликий оригінальний цегляний храм у псевдоруському стилі збудований у 1905 році на заїжджому дворі Густинського монастиря.

За радянських часів у будівлі розміщувалася аптека, склад, кафе. В 2008 році проведено реставрацію Пантелеймонівської церкви, храм пофарбований у яскравий зелений колір.