Пам'ятки Чернігівської області

Преображенську церкву в Киріївці зведено в 1904 році в класичному стилі монументальної дерев'яної архітектури України початку XX століття.

Однокупольний храм стоїть на кам'яному фундаменті, триярусна дзвіниця прибудована до бабинця та увінчана шатром із ліхтариком та цибульною маківкою. Висота дзвіниці до вершини хреста – орієнтовно 25 метрів.

Церква світла, оскільки в ній 19 великих прямокутних двометрових вікон у нижній частині та 8 таких самих вікон на куполі. Зруб виконаний з дубових та соснових брусів. Зовнішні стіни обшиті дошками встик: нижче за рівень вікон - вертикально, вище - горизонтально.

У селах Кобижча та Плоське Чернігівської області є схожі храми.

Приватний краєзнавчий музей  у Тростянці "Мисливська паланка" започаткував у своєму будинку місцевий краєзнавець Ростислав Маляренко.

Основна експозиція присвячена історії гетьманського роду Скоропадських, чиїм родовим маєтком був Тросятнець. Зокрема, представлено стіл, настінні дзеркала, шабля та інші особисті речі родини Скоропадських.

Також представлені експонати скіфської епохи, черняхівської культури, періоду Київської Русі, знайдені на околицях Тростянця.

Господар проводить кваліфіковані екскурсії Тростянецьким дендропарком та іншими навколишніми пам'ятками.

Фрагменти валів старовинної Прилуцької фортеці збереглися поряд із центральною площею міста, між вулицею Незалежності та вулицею Гоголя.

Козацька фортеця споруджена у Прилуках у XVII сторіччі за князів Вишневецьких на основі укріплень давньоруського городища Прилук-містечко. Фортеця мала міцні дубові стіни з високими рубаними вежами. Уздовж валу, що досягав 10-12 метрів заввишки, тягнувся глибокий рів. На території знаходився палац Вишневецьких, полкова канцелярія, суд, ратуша, острог, будинки полковника та полкової старшини.

З усіх фортечних споруд, крім земляних валів та кам'яних храмів, збереглася будівля полкової скарбниці, збудована на початку XVIII століття полковником Гнатом Ґалаґаном. Залишки валів Прилуцької фортеці можна оглянути на далекому кінці центрального парку. Тут встановлено пам'ятник Володимиру Мономаху.

Ріпкинський історико-краєзнавчий музей відкрито у 1985 році в одноповерховому будинку з різьбленим дерев'яним ґанком у центрі селища Ріпки.

Фонди музею нараховують понад 7 тисяч музейних предметів. У 5 залах експонуються численні документи, фотографії, побутові речі, фрагменти військової зброї, що відображають найважливіші події, розвиток економіки та культури Ріпкинщини. В історичний експозиції привертає увагу колекція козацьких люльок ХVII-XVIII століть. Етнографічно-побутовий відділ відтворює інтер'єр української хати кінця ХІХ століття.

Представлена колекція кераміки місцевих художників-керамістів, зокрема роботи представників творчої династії Денисенків з Олеші. 

Висвітлюються і сучасні події: аварія на ЧАЕС, Революція Гідності, російсько-українська війна.

Садиба Чернігівського полковника Василя Дуніна-Борковського, генерального обозного часів Гетьманщини, розташовувалась на околиці Чернігова, в селі Бобровиця (зараз мікрорайон міста).

На підвалах одноповерхового полковницького будинку, побудованого в 1680-1690-х роках, зараз стоїть збудований пізніше двоповерховий будинок у стилі класицизму.

Об'єкт знаходиться на території військової частини, обмежений доступ.

Садиба ватажка чернігівського дворянства Григорія Глібова з'явилася на околиці Чернігова - на Бобровиці - в кінці ХІХ століття.

Депутат Державної думи, заможний землевласник Григорій Глібов мав славу людини ексцентричної. Свій романтичний палац він збудував у стилі неоготики, прикрасивши його дещо незграбною сторожовою вежею. До садиби вела липова алея, вздовж якої лежали великі валуни. Місцеві мешканці ще тоді прозвали палац Глібова "замком".

Наразі в садибі Глібова розташований Інститут сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук.

Садиба Кочубеїв у Тиниці – пам'ятка архітектури національного значення.

Заснована нащадками генерального судді Василя Кочубея, які володіли селом у ХІХ столітті. Центром композиції є садибний будинок Кочубеїв, збудований у XVIII сторіччі. До будинку веде гарна густа соснова алея.

Будівля палацу одноповерхова, кам'яна, прямокутна в плані, із строго симетричною композицією фасадів. Далі в парку знаходиться будівля скарбниці із надбудованим другим поверхом, який змінив первісний вигляд споруди.

Парк у Тиниці був заснований одночасно з Сокиринським парком стараннями Григорія Галагана у першій половні ХІХ століття. Загалом збереглася складна планувальна система з кількох паркових майданчиків з алеями. Дуже цікава архітектурна структура парку: чотири алеї - ялинова, кленова, каштанова та липова - променями сходяться до центру.

До 2006 року на території комплексу було ПТУ. На даний момент будівлі та парк у жалюгідному стані.

Свято-Благовіщенський монастир у Ніжині засновано в 1702 році митрополитом Стефаном Яворським, брат якого служив у цей час настоятелем Свято-Миколаївського собору.

Благовіщенський собор збудовано в 1716 році за проєктом московського архітектора Григорія Устинова в стилі бароко. Мав другу назву - Назарет Богородичний. Всередині збереглися фрагменти розписів XVIII-XIX століть.

До комплексу також входить Петропавлівська церква з дзвіницею (1803 рік), будинок ігумена з трапезною та келіями (1808 рік), а також 12 монастирських крамниць.

В 1999 році комплекс передали громаді УПЦ московського патріархату, діє чоловічий монастир, проте реставрація будівель ведеться дуже повільно. Церковні крамниці використовуються як магазини, перукарні та інше.

Свято-Вознесенська церква у Корюківці заснована в 1882 році.

Перший храм був дерев'яним. У 1904 році на його місці було відбудовано нову Свято-Вознесенську церкву з червоної цегли.

Свято-Вознесенська церква в Радьківці збудована на території садиби та коштом колезького асесора Федіра Раковича.

За деякими даними, автор проєкту – майстер-самоучка Майстренко. Храм у стилі класицизму. Центральний четверик увінчаний великим куполом із глухим ліхтариком. Частково зберігся декор інтер'єру. З півночі храм з'єднаний із теплою церквою Олександра Невського, збудованою у 1849 році, яка майже повністю зруйнована.

У 2009 році при храмі відкрили Свято-Вознесенський чоловічий монастир Православної церкви України, якому допомагає Окремий Прилуцький козацький полк імені Петра Сагайдачного.

Церква знаходиться на східній околиці села посеред старовинного парку.

Збереглася гранітна надгробна плита поміщиці Ракович.

Воскресенська церква - єдиний православний храм, що повністю зберігся за час радянської влади в Острі.

Звістка про закладку дерев'яної Воскресенської церкви датується 1790 роком. Через півстоліття храм був відбудований у класичних формах у камені.

Тут зберігається ікона Святої Варвари, створена іконописцем Василем Левченком.

Свято-Данілівська церква в Костобоброві будувалася з 1996 по 1997 рік за ініціативою другого президента України Леоніда Кучми, який закінчив школу в цьому селі. Храм названо на честь його батька.

Раніше на цьому місці була дерев'яна Вознесенська церква, збудована в 1911 році та спалена у 1979 році за наказом чернігівського керівництва.

Свято-Миколаївська церква в Білорічиці – це все, що залишилося від садиби Олени Волконської-Рахманової – доньки декабриста Сергія Волконського.

Садиба належала їй з 1873 року. У селі жив і творив Олександр Юлійович Ягно – архітектор, художник та майстер художньої кераміки. Це з його руки в маєтку Рахманових були збудовані всі житлові та господарські споруди садиби. До комплексу входили палац (1886 рік), флігель для гостей (1878 рік), пекарня та церква (1850 рік). Палац був зруйнований під час Другої світової війни. Церква ж була розібрана вже за радянських часів – у 1962 році.

До нашого часу зберігся лише будинок флігелю для приїжджих, у якому зараз знаходиться Свято-Миколаївська церква. У цьому витворі архітектури змішані форми російської (XVII-XVIII століття) та української народної архітектури.

Дерев'яна Свято-Миколаївська церква в Морівську збудована у XIX століті.

За радянської влади храм було закрито. До наших днів Миколаївська церква збереглася і знову діє, проте проведена нещодавно реконструкція повністю змінила її зовнішність, і храм втратив свій історичний вигляд.

Свято-Миколаївська церква в Козельці споруджена в 1781-1784 роках на місці старого дерев'яного храму.

Кам'яна однокупольна Миколаївська церква розташована в історичному центрі Козельця на березі річки Остер, недалеко від собору Різдва Богородиці. Місце розташування храму фіксує південний кордон Козелецької фортеці XVII-XVIII сторічь.

Церква добре зберегла свої первісні архітектурні форми в стилістиці пізнього бароко за винятком бані, завершення якої в 1811 було замінено сферичним куполом.

В 1981-1989 роках проведено реставраційні роботи та відновлено втрачене завершення бані. Нещодавно було створено новий іконостас, основою для написання якого послужили розписи Володимирського собору.

Сьогодні Миколаївська церква є храмом, що діє.