Пам'ятки Чернігівської області

Свято-Петропавлівська церква в Петрівці під Новим Биковим збудована у 1838 році.

Унікальний за архітектурою храм з елементами неоготики має оригінальні бані. Одна з них нагадує формою сильно плескату цибулину, а інша - кульку.

Свято-Покровська церква в Батурині - один із храмів гетьманської столиці, сповідальня гетьмана Івана Мазепи.

Перша дерев'яна церква, споруджена на цьому місці в XVII сторіччі, згоріла під час Батуринської трагедії, влаштованої росіянами.

Кам'яний п'ятикупольний храм було відбудовано в 1789 році в стилі українського бароко. Поруч знаходився будинок церковно-парафіяльної школи.

Комплекс Свято–Покровської церкви був повністю знищений більшовиками в 1936 році.

Відродження храму розпочалося в 2000 році коштом української діаспори, і через 8 років відновлену Покровську церкву було освячено.

Дерев'яна Свято-Покровська церква - єдиний храм Сосниці, що зберігся.

Спочатку побудована в 1724 році на місці стародавнього храму. Повністю перебудована в 1847 році.

Свято-Покровська церква виконана в традиційних формах козацького храму. Виглядає архаїчно завдяки незвичайному нахилу стін. В інтер'єрах збереглися розписи олією на біблійні сюжети.

За радянських часів храм був закритий, у будівлі розміщувалась автошкола, потім склад. У 1989 році богослужіння було відновлено.

Свято-Покровська церква збудована у селі Жукля коштом генерал-майора Миколи Комстадіуса.

Вважається дуже цінною архітектурною пам'яткою, оскільки храмів такого типу в Україні більше немає.

Церква закладена у 1911 році на місці згорілого дерев'яного храму. За легендою, господар села пообіцяв мешканцям спорудити храм, який не горить. Для цього він виписав архітектора та будівельників з Петербурга.

Покровська церква виконана у неоруському стилі. Поєднує у собі елементи архітектури північних регіонів Стародавньої Русі з українськими композиційними прийомами. Інтер'єр храму прикрашають оригінальні розписи. Іконостас не зберігся донині.

Свято-Покровська церква в Антонівці була закладена в 1889 році на місці старого дерев'яного храму. Освячена на свято Покрови Пресвятої Богородиці у 1914 році. Храм з червоної цегли виконаний у русько-візантійському стилі.

В 1920 році церква була закрита радянською владою. Під час Другої світової війни богослужіння на деякий час було відновлено. В 1991 році Свято-Покровський храм було повернуто православній громаді села. Тоді ж розпочалася реставрація, яка продовжується досі.

Інтер'єри Покровської церкви вражають яскравими кольорами та майже повним відсутністю розписів.

Свято-Троїцький кафедральний собор у Чернігові входить до комплексу Троїцько-Іллінського монастиря, заснованого на Болдиних горах у XI сторіччі Антонієм Печерським.

Після монголо-татарської навали Троїцький монастир було відроджено в 1649 році з ініціативи полковника Степана Подобайла. Ансамбль Троїцького собору із дзвіницею, Введенською церквою та Трапезною споруджено в 1679-1695 році коштом гетьмана України Івана Мазепи. Чудова архітектура у стилі українського бароко - твір талановитого вільнюського архітектора Йоганна-Батиста Зауера (Йоганна Баптиста).

З 1790 року Троїцько-Іллінський монастир служить резиденцією чернігівського архієпископа - тут знаходиться так званий "Архієрейський дім".

Сам монастир не діє, але собор відкритий для парафіян. У Троїцькому соборі спочивають мощі чернігівських угодників: святителя Феодосія Чернігівського, преподобного Лаврентія, святителя Філарета (Гумилевського), частки мощей деяких київських святих.

Біля південної стіни собору похований поет-байкар Леонід Глібов.

Монументальна дзвіниця висотою 58 метрів відкрита для відвідування (195 сходинок), згори відкривається найкраща панорама Чернігова.

Свято-Троїцький кафедральний собор входить до складу Національного архітектурно-історичного заповідника "Чернігів стародавній".

Свято-Успенська церква у Вишеньках – видатний зразок храмової архітектури другої половини ХІХ століття.

Споруджена в 1782-1787 роках коштом фельдмаршала Петра Румянцева-Задунайського у формах класицизму з елементами бароко.

Дуже виразний храм, що вражає простотою плану, вишуканими пропорціями, елегантністю фасадів, витонченим силуетом будівлі. В архітектурі Свято-Успенської церкви вгадується вплив католицької та мусульманської храмової архітектури.

Успенський храм є частиною палацово-паркового комплексу Рум'янцева-Задунайського. Ведеться реставрація.

Дерев'яна Свято-Успенська церква у селі Стара Талалаївка – один із найпрекрасніших зразків дерев'яної архітектури Чернігівщини.

Храм Успіння Пресвятої Богородиці збудований у 1775 році як родова усипальниця родини Мазаракі, якій тоді належало село. В кінці ХІХ – на початку ХХ століття Успенську церкву реконструювали під керівництвом колишнього військового інженера Володимира Бузовського.

Багато декорована восьмикупольна церква розташована на невеликому пагорбі біля озера. З обох боків – дві восьмигранні вежі (у південній частині – дзвіниця та сходи, що ведуть на хори).

Збереглися іконостас ХVІІІ-ХІХ сторічь та настінні розписи початку XX століття.

У радянські часи Успенська церква була єдиною діючою у всій окрузі. Нині храм належить УПЦ московського патріархату.

Свято-Успенська церква в Фастівцях заснована в 1743 році.

Спочатку храм був побудований з використанням елементів та прийомів російської професійної архітектури.

У 1863 році кам'яна Успенська церква була перебудована у стилі романтизму з використанням елементів руської архітектури. Особливо це вплинуло на архітектуру дзвіниці, яка була добудована.

Свято-Успенська церква в центрі Коропа заснована в 1767 році (за іншими даними - в 1716 році).

Спочатку храм був дерев'яний. Кам'яну церкву Успіння Богородиці в стилі класицизму звели у 1894 році коштом коропських міщан Євдокима та Макара Стовпцових за заповітом їхнього батька Антипа Стовпцова. Настоятелем храму був Іван Кибальчич, батько революціонера-терориста Миколи Кібальчича.

Нині храм діючий. Тут зберігаються мощі Святого Феофана Рихлівського (1881-1977 роки), який прославився пророцтвами та зціленнями. Поруч зведена дзвіниця.

Седнівська гідроелектростанція на річці Снов споруджена в 1948-1951 роках. Це один із найстаріших діючих об'єктів енергетики Чернігівщини. Після зупинки в 1981 році станцію знову було запущено в 1999 році.

У будівлі Седнівської ГЕС у 2015 році відкрито Музей енергетики Чернігівщини. В експозиції представлені етапи розвитку чернігівської енергетики: запуск перших електростанцій у Новгороді-Сіверському та Чернігові, будівництво перших ЛЕП та підстанцій, період масової електрифікації, розвиток енергетичного комплексу в ХХІ столітті. Експонуються документи, фотографії та зразки енергообладнання.

Семенівський історико-краєзнавчий музей заснований у 1978 році з ініціативи ентузіастів. 

Дві тисячі експонатів, серед яких колекція предметів побуту XVII-XIX століть, знаряддя праці та вироби місцевих ремісників, особисті речі та документи видатних земляків, зразки виробів промислових підприємств району тощо.

Перша зала музею присвячена історії створення міста, розвитку ремесел та промислів . У другій залі висвітлюються події Другої світової війни. У залі "Сучасність" представлені матеріали про розвиток промисловості району, культури, освіти та медицини, оформлено розділ "Земляки – гордість краю".

Коропська синагога збудована в XIX столітті, коли близько половини населення містечка складали євреї. Проєкт розробив архітектор Лука Шмігельський.

При синагозі діяла єврейська школа.

Донедавна будівля синагоги використовувалася як склад. Нині приміщення покинуте.

Сновський історичний музей відкрито в 1939 році як меморіальний музей Миколи Щорса в будинку, в якому провів дитячі та юнацькі роки майбутній червоний комдив, чий образ героїзований у радянській літературі та кіно.

Щорс народився в 1895 році на хуторі Коржівка на Чернігівщині (нині місто Сновськ) в родині залізничного слюсаря. Нині експозиція домашньої обстановки та особистих речей родини Щорса, що розміщена в їхньому дерев'яному будинку 1894 року побудови, є меморіальним відділом Сновського історичного музею і презентує побут сім'ї залізничника кінця ХІХ століття.

В 1961 році в окремій будівлі було відкрито історичний відділ музею з краєзнавчою експозицією від давніх часів до новітньої історії. В експозиції представлено предмети, що розповідають про перші поселення людини на території краю, народні промисли і ремесла, етнографічні особливості місцевості. Окрасою експозиції є колекція рушників Сновського району та зразки регіонального костюму.

У музеї також експонуються археологічні знахідки: предмети праці, залишки прадавніх тварин, керамічних та скляних виробів, козацьких люльок, залізничних виробів, виготовлених на середньовічних руднях, історико-побутові речі кінця ХІХ - початку ХХ століть.

Собор Різдва Пресвятої Богородиці побудований в Прилуках на місці двох старовинних прилуцьких церков, що згоріли під час пожежі 1781 року.

Збір коштів на кам'яний храм було оголошено відразу після пожежі, але завершити будівництво вдалося лише після того, як у 1802 році місто отримало фінансування з царської скарбниці, про що свідчить мідна дошка з пам'ятним написом.

Новий храм із трьома престолами на честь Різдва Пресвятої Богородиці, Варвари Великомучениці та Святого Олександра Невського освячено у 1817 році. Будував його майстер із Чернігівщини Федір Заболоцький. Усередині збереглися залишки олійного розпису початку ХІХ століття.

Неподалік центрального порталу стояла кам'яна двоярусна дзвіниця, споруджена у кращих формах пізнього класицизму (не збереглася). До останнього часу у будівлі розміщувався відділ Чернігівського обласного державного архіву.

У 2005 році Собор Різдва Пресвятої Богородиці повернуто прихожанам Православної церкви України.